Судебный акт по делу № 925/1166/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 925/1166/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради - Скакун Л.В. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" - Моцайко В.С. - адвокат (довіреність від 18.12.2025 4717-1/-2025),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025

(суддя Довгань К.І.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026

(головуючий - суддя Корсак В.А., судді: Алданова С.О. і Євсіков О.О.)

у справі 925/1166/24

за позовом Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради (далі - Відділ, Позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" (далі- Товариство, Відповідач)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 403 469,41 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 31.08.2026 32.2-01/1628 у зв`язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи 925/1166/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Малашенкова Т.М.

Короткий зміст позовних вимог

Відділ звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства про:

- визнання недійсною додаткову угоду від 31.07.2023 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022 710031000001;

- визнання недійсною додаткову угоду від 29.08.2023 6 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022 710031000001;

- стягнення з Відповідача безпідставно отриманих коштів в розмірі 403 469,14 грн.

Позов мотивовано тим, що додаткові угоди від 31.07.2023 5 та від 29.08.2023 6, якими було збільшено ціну на електричну енергію, укладені з порушенням законодавства про публічні закупівлі, таке збільшення ціни за одиницю товару відбулося без належного документального підтвердження реального коливання ціни електроенергії на ринку. Внаслідок неправомірного підняття ціни Позивач недоотримав електричну енергію та здійснив зайву переплату бюджетних коштів на суму 403 469,14 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026:

- позов задоволено;

- визнано недійсною додаткову угоду від 31.07.2023 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022 710031000001;

- визнано недійсною додаткову угоду від 29.08.2023 6 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022 710031000001;

- стягнуто з Товариства на користь Відділу безпідставно отримані кошти в розмірі 403 469,14 грн та 12 108,04 грн витрат зі сплати судового збору.

Судові рішення мотивовані наявністю підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на:

- не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2019 у справі 390/34/17, від 11.08.2021 у справі 909/436/20, від 04.12.2019 у справі 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі 910/6091/19, щодо врахування принципу добросовісності;

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування пункту 2 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" від 16.08.2022 2526-IX, відповідно до якого Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено, зокрема, пунктом 3 7 такого змісту: "3 7 . Установити, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз" у контексті того, що Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 1178 встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель (а не певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель) товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (пункт 1 названих Особливостей);

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування норми прямої дії - частини першої статті 57 Конституції України, яка встановлює, що "кожному гарантується право знати свої права і обов`язки" у поєднанні з неясністю та неоднозначністю змісту пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та відсутністю у підпункті 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 1178, 10 % обмеження збільшення ціни за одиницю товару, що як наслідок унеможливило розуміння підпункту 2 пункту 19 названих Особливостей у значенні, наданому судами першої та апеляційної інстанції.

Доводи іншого учасника справи

Відділ у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень з дотриманням норм матеріального і процесуального права, зазначає про прийняття судових рішень у відповідності до правових висновків, сформованих Верховним Судом, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке

У період з 29.03.2024 по 20.06.2024, відповідно до пункту 6.1.8.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2024 року, на підставі направлень від 26.03.2024 54-56, виданих Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача - Відділу за період з 01.01.2020 по 31.12.2023.

У ході проведеної перевірки від 27.06.2024 виготовлений акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01.01.2020 по 31.12.2023 за 131905-22/13, яким встановлено, що укладення додаткових угод від 31.07.2023 5, від 29.08.2023 6 до договору постачання електричної енергії від 29.12.2022 71031000001 щодо збільшення ціни за одиницю товару відбулося з порушенням норм підпункту 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України 1178, та пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, збільшено ціну електричної енергії без належного документального підтвердження наявності коливання ціни на електричну енергію як з моменту укладення договору (з урахуванням внесених раніше змін до нього) до моменту звернення до відповідних органів, так і на момент підписання додаткових угод, внаслідок чого Позивачем недоотримано активів (електричної енергії), та як наслідок, зайво сплачено бюджетних коштів на суму 403 469,14 грн, чим завдано збитків останньому на вказану суму.

Вимогою Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області від 11.07.2024 за 131905-14/1783-2024 про усунення виявлених ревізією порушень, Позивача зобов`язано забезпечити відшкодування Відповідачем на користь Позивача завданих збитків, заподіяних внаслідок переплати коштів за електроенергію, відповідно до статей 16, 22, 215, 216, 610-625, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в тому числі шляхом визнання недійсними додаткових угод.

Судами встановлено, що Відповідач був визнаний переможцем відкритих торгів з особливостями на закупівлю електричної енергії "ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник " - 09310000-5 електрична енергія (Електрична енергія) ", за результатами якої Відділом прийнято рішення укласти договір від 29.12.2022 на закупівлю електричної енергії в кількості 953 354 кВт/год, вартістю 4 280 559,46 грн з ПДВ.

Закупівля UA-2022-12-09-018379-а проводилася за процедурою відкритих торгів з особливостями відповідно до Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 1178.

За результатами процедури відкритих торгів, 29.12.2022 Відповідачем та Позивачем укладений договір про закупівлю електричної енергії 71031000001 (далі - Договір) на суму 4 280 559,46 грн з ПДВ (загальний обсяг постачання - 953 354 кВт).

Відповідно до пункту 5.1 Договору Позивач розраховується з Відповідачем за електричну енергію за ціною (тарифом), що визначаються відповідно до способу визначення ціни (тарифу) на електричну енергію, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Згідно з пунктом 12.1 Договору умови цього договору не можуть змінюватися, крім випадків передбачених Законом України "Про публічні закупівлі".

Договір набирає чинності з дня підписання та діє до 31 грудня 2023 року, а у частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов`язань, які лишилися невиконаними (пункт 15.1 Договору).

Додатком 2 до Договору "Комерційна пропозиція "Вільна ціна бюджет " ціна (тариф) одиниці спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді, яка зазначається у платіжному документі, визначається за формулою, визначеною у додатку.

У разі зміни регульованих складових ціни, зміна ціни здійснюється на підставі письмового повідомлення, направленого постачальником за 20 днів до її застосування.

У разі зміни закупівельної ціни на ринку електричної енергії, що відбувається протягом розрахункового періоду, зміна ціни за одиницю електричної енергії, спожитої в даному розрахунковому періоді, допускається за умови надання постачальником документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Документ, що підтверджує коливання ціни, повинен бути наданий у формі довідки (висновку) виданої уповноваженими органами та організаціями. Згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП "Оператор ринку" для документального підтвердження факта коливання ціни електричної енергії на ринку.

У разі зміни регульованих складових ціни, зміна ціни здійснюється на підставі письмового повідомлення, направленого Постачальником за 20 днів до її застосування.

У ході ревізії було встановлено, що додатковими угодами від 27.01.2023 1, від 10.04.2023 2, від 13.07.2023 3, від 17.07.2023 4, від 31.07.2023 5, від 29.08.2023 6, від 29.11.2023 7, від 08.12.2023 8, від 29.12.2023 9 вносилися зміни в пункти 5,3, 5,4 Договору та в пункт 1 додатку 3 до Договору "Комерційна пропозиція" та зміни до пунктів Договору, якими не визначається кількість та ціна на електричну енергію.

Так, згідно умов додаткової угоди від 27.01.2023 1 до Договору ціна за 1 кВт/год складає 4,07523 грн з ПДВ. У зв`язку з тим, що з 01.01.2023 набирає чинності Постанова НКРЕКП від 21.12.2022 1788 встановлюється тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 380,28 грн/МВт*год (без ПДВ). Загальна сума розрахунків за цим Договором становила 4 280 558,03 грн, у т.ч. ПДВ.

Загальний обсяг споживання електричної енергії позивачем зменшено і становив 944 609 кВт/год. Ця додаткова угода, набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Сторони керуючись частиною третьою статті 361 ЦК України домовилися, що всі умови цієї угоди розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2023.

Відповідно до умов додаткової угоди від 10.04.2023 2 до договору ціна за 1 кВт/год складала 4,07523 грн з ПДВ.

У зв`язку з тим, що з 01.01.2023 набрала чинності Постанова НКРЕКП від 21.12.2022 1788 встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 430,25 грн/МВт*год ( без ПДВ).

Загальна сума розрахунків за цим Договором становила 4 280 556,55 грн ( з ПДВ).

Загальний обсяг споживання електричної енергії Позивачем зменшено і становив 932 553 кВт/год. Ця додаткова угода, набрала чинності з моменту її підписання Сторонами та скріплення печатками сторін. Сторони домовились, що всі умови цієї угоди розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.04.2023.

Додатковою угодою від 13.07.2023 3 зменшено суму договору на 1,31 грн. Загальна сума розрахунків за цим Договором становить 4 280 555,24 грн (з ПДВ).

Загальний обсяг споживання електричної енергії позивачем зменшено і становив 922 530 кВт/год. Ціна за 1 кВт/год складала 4,07523 грн з ПДВ. З 01.07.2023 згідно Постанови НКРЕКП від 21.12.2022 1788 встановлюється тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 0,58212 грн/кВт*год ( з ПДВ).

Отже, загальна ціна за одиницю товару (1кВт*год) складала 4,65735 гривень. Сторони домовилися, що додаткова угода розповсюджує свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.07.2023.

Додатковою угодою від 17.07.2023 4 до Договору внесено зміни до додатку 1 до листа - повідомлення в частині переліку об`єктів споживання.

Згідно умов додаткової угоди від 31.07.2023 5 до Договору ціна за 1 кВт/год складала 4,79043 грн з ПДВ. У вказаній додатковій угоді зазначено, що з 01.07.2023 набирає чинності постанова НКРЕКП від 21.12.2022 1788 і встановлюється тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 582,12 грн/МВт*год (з ПДВ).

Загальний обсяг споживання електричної енергії позивачем зменшено і становив 824 355 кВт/год. Ця додаткова угода, набрала чинності з моменту її підписання Сторонами та скріплення печатками сторін. Сторони домовилися, що всі умови цієї угоди розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.07.2023.

Відповідно до положень підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 1178 (далі - Постанови 1178), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема - погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Відсоток збільшення ціни електричної енергії, без врахування тарифу на послуги оператора системи передачі, між ціною встановленою Договором та додатковою угодою 5 від 31.07.2023 становив 17,55%.

Підставою для укладання даної додаткової угоди був експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 26.07.2023 О-259, у якому відображено коливання середньозважених цін електроенергії за 20 днів липня (01-20 липня) 2023 року (3528,79 грн/МВт*год.) відносно 20 днів червня (01-20 червня) 2023 року (3 002,03 грн/МВт*год.), коливання середньозваженої ціни складає + 17,55%.

У цьому висновку зазначено, що інформація, яка надана в експертному висновку, має довідковий характер. Відповідно до відомостей, розміщених на веб-сайті ДП "Оператор ринку" (WWW.OREE.COM.UA), станом на 29.12.2022 (дата укладання Договору) середньозважена ціна на електроенергію РДН в Об`єднаній енергетичній системі України становила 3 403,84 грн/МВт*год., на 01.07.2023 (дата введення в дію додаткової угоди 5) - 2 932,23 грн/МВт*год.

Тобто, підставою для внесення змін до істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару (визначення відсотку її коливання) слугувала інформація, яка не містила дані про коливання ціни на ринку на час укладання Договору або останнього внесення змін до Договору, оскільки додаткова угода від 13.07.2023 3, діяла з 01.07.2023 (врахована середньозважена ціна за період 01.06.2023 - 20.06.2023) та включала період після виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, так як додаткова угода від 31.07.2023 5 діяла з 01.07.2023 (врахована середньозважена ціна за період 01.07.2023-20.07.2023).

Згідно умов додаткової угоди від 29.08.2023 6 до Договору ціна за 1 кВт/год складає 5,35235 грн з ПДВ.

Загальний обсяг споживання електричної енергії Позивачем становив 767 485 кВт/год. Ця додаткова угода, набирала чинності з моменту її підписання Сторонами та скріплення печатками сторін. Сторони домовились, що всі умови цієї угоди розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.08.2023.

Підставою для укладання вказаної додаткової угоди був експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 15.08.2023 О-311, у якому відображалось коливання середньозважених цін електроенергії за І декаду серпня (01-10 серпня) 2023 року (4113,82 грн/МВт*год.), щодо ІІ декади липня (11-20 липня) 2023 року (3 681,96 грн/МВт*год.), коливання середньозваженої ціни складало + 11,73%.

У цьому висновку зазначено, що інформація, яка надана в експертному висновку, має довідковий характер.

Відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті ДП "Оператор ринку" (WWW.OREE.COM.UA), станом на 29.12.2022 (дата укладання Договору) середньозважена ціна на електроенергію РДН в Об`єднаній енергетичній системі України становила 3 403,84 грн/МВт*год., на 01.08.2023 (дата введення в дію додаткової угоди 6) - 4 136,27 грн/МВт*год.

За доводами Позивача, додаткові угоди 5 і 6 до Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару, укладені з порушенням норм підпункту 2 пункту 19 Постанови 1178.

Додатковою угодою від 29.11.2023 7 ціна Договору зменшена на 1 317 443 грн.

Загальна сума розрахунків за Договором становила 2 963 112,24 грн.

Додатковою угодою від 08.12.2023 8 продовжено дію Договору до 31.01.2024.

Додатковою угодою від 29.12.2023 9 ціна Договору зменшена на 148 904,43 гривень.

Загальна сума розрахунків за договором становила 2 814 207,81 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з такого.

Згідно змісту пункту підпункту 2 пункту 19 Постанови 1178 основним критерієм легітимності такої зміни є пропорційність. Тобто, будь-яке збільшення ціни в додаткових угодах має бути математично та документально обґрунтованим і відповідати реальному відсотку зростання ринкової ціни на відповідний товар у конкретний проміжок часу.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Як встановлено судами попередніх інстанції, при укладанні додаткових угод 5 та 6 Відповідачем було надано експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати від 26.07.2023 О-259 та від 15.08.2023 О-311.

Аналізуючи надані Відповідачем висновки Черкаської торгово-промислової палати, суди попередніх інстанцій встановили, що вони містять інформацію про середньоринкові ціни на електричну енергію в певному діапазоні ("від... до..."), проте не відображають динаміку зміни ціни в порівнянні з показниками, що існували на момент укладення додаткових угод або основного Договору.

Суди зазначили, що за своєю правовою природою довідки та висновки торгово-промислових палат, які містять лише загальну інформацію про цінові діапазони на ринку, без прив`язки до динаміки зміни ціни саме того товару, що є предметом договору, та без порівняння з ціною на момент попередньої зміни, не є належним та достатнім доказом пропорційності коливання ціни.

Застосовуючи стандарт вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України), суди попередніх інстанцій надали перевагу висновкам Держаудитслужби, оскільки вони ґрунтуються на точному арифметичному аналізі конкретних показників та підтверджують розмір надмірно сплачених бюджетних коштів (403 469,14 грн). Натомість висновки торгово-промислової палати не спростовують виявлене аудиторами арифметичне розходження між реальним ринковим коливанням та фактично встановленою в угодах ціною, а носять загально-інформаційний характер і не спростовують факт непропорційного збільшення ціни постачальником.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що спірними додатковими угодами 5, 6 неправомірно, всупереч положень статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", було збільшено вартість електричної енергії, і існують підстави для визнання їх недійсними.

Оскільки додаткові угоди 5 та 6 визнані судами недійсними, правова підстава для сплати коштів у сумі, що перевищує ціну Договору, відпала. Кошти, сплачені понад вартість, визначену законом та основним договором, є такими, що утримуються Відповідачем без достатньої правової підстави. У даному випадку саме стаття 1212 ЦК України є належним правовим інструментом для стягнення такої "різниці" (переплати), оскільки реституція у чистому вигляді (повернення всього отриманого обома сторонами) є неможливою та призвела б до порушення балансу інтересів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії та стягнення грошових коштів, сплачених на виконання таких угод.

Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити таке.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин (див. пункти 24, 25, 26, 31, 32, 39).

Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2019 у справі 390/34/17, від 11.08.2021 у справі 909/436/20, від 04.12.2019 у справі 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі 910/6091/19 щодо врахування принципу добросовісності, колегія суддів зазначає наступне.

У справі 390/34/17 предметом позову була вимога про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння.

У справі 909/436/20 предметом позову була вимога про визнання недійсними з дати їх укладення договорів оренди земельних ділянок, укладених між позивачем та відповідачем.

У справі 910/15262/18 розглядався позов про визнання недійсним договору управління майном з усіма змінами, укладеного між відповідачами, а також стягнути з відповідачів збитки, що завдані позивачу їх незаконними діями.

У справі 910/6091/19 предметом позову була вимога про внесення змін до договору управління майном (активами) від 06.09.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенком Віктором Ігоровичем, зареєстрованого за 442.

Отже, проаналізувавши судові рішення у справах 390/34/17, 909/436/20, 910/15262/18, 910/6091/19 на неврахування яких вказує скаржник у касаційній скарзі, Суд зазначає, що правові висновки у вказаних справах, викладено у справах з іншим предметом розгляду, суб`єктним складом та за інших обставин справи встановлених судами, а скаржник не наводить висновків, які, на його думку, не враховані судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З огляду на викладене, відсутні підстави стверджувати про неврахування судами попередніх інстанцій наведених скаржником правових висновків Верховного Суду.

Натомість, встановлені судами у цій справі обставини, свідчать про неподібність правовідносин які склались у цій справі до правовідносин у справах наведених скаржником.

З огляду на викладене, посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах, на які посилається скаржник, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, адже судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, Верховний Суд, враховуючи мотиви, наведені вище, дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України ?Про публічні закупівлі?.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону України ?Про публічні закупівлі? визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону, визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України ?Про публічні закупівлі? відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у постанові Великої Палати Верхового Суду від 21.11.2025 у справі 920/19/24, Суд зауважував, що "кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо" (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі 913/368/19, від 11.05.2023 у справі 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факта коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Судами у цій справі встановлено, що за матеріалами справи, для документального підтвердження факта коливання ціни електричної енергії на ринку, та в підтвердження обґрунтованості змін істотних умов договору, що має своїм наслідком підставу для внесення змін до Договору, Відповідачем надано експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати від 26.07.2023 О-259 та від 15.08.2023 О-311.

При цьому, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі 926/3244/22 в якій зазначено, зокрема, про те, що довідки, експертні висновки торгово-промислової палати України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

Надавши оцінку доказам у справі 925/1166/24, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що зазначені висновки не можуть братися до уваги, як належне обґрунтування для внесення істотних змін в умови Договору, оскільки за своїм змістом мають довідковий характер, не містять порівняльного розрахунку зміни ринкової ціни відносно ціни, що діяла на момент укладення попередніх додаткових угод, та не доводять математичної пропорційності збільшення вартості за одиницю товару.

При цьому, судами встановлено, що інших доказів, які б підтверджували обґрунтовані підстави для внесення змін до Договору, матеріали справи не містять, а висновки Держаудитслужби ґрунтуються на точному арифметичному аналізі конкретних показників та підтверджують розмір надмірно сплачених бюджетних коштів. Таким чином, необхідність внесення зазначених змін до договору не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З урахуванням зазначеного суди зробили правомірний висновок про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних угод та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів сплачених за такими угодами.

Верховний Суд зауважує, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.

Фактично, скаржник у касаційній скарзі не погоджується із застосуванням судами попередніх інстанцій приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та вважає, що у цій справі 925/1166/24 правовідносини між сторонами були унормовані виключно постановою 1178 у редакції, що не передбачала відсоткового обмеження збільшення ціни за одиницю товару, а лише визначала, що "зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку)".

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою 1178 (у редакції, що діяла станом на час укладення спірних додаткових угод), істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема випадку погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Постанова 1178 є підзаконним нормативно-правовим актом і не може змінювати, скасовувати чи звужувати дію положень Закону України "Про публічні закупівлі", який має вищу юридичну силу. Станом на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та спірних додаткових угод до нього) та на момент судового розгляду цієї справи норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі " була чинною та незмінною за своїм змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась. Затвердження Кабінетом Міністрів України в межах наданих законом повноважень Особливостей (постанова 1178) не означає зміну законодавства у відповідній сфері спірних правовідносин, які регулюються Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема пунктом 2 частини п`ятої статті 41 цього закону.

Крім того, як вбачається, Верховний Суд вже неодноразово викладав свої висновки щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі " та підпункту 2 пункту 19 Особливостей (постанова 1178).

Верховний Суд зазначає, що основним критерієм легітимності такої зміни згідно з підпунктом 2 пункту 19 постанови 1178 є пропорційність. Тобто, будь-яке збільшення ціни в додаткових угодах має бути математично та документально обґрунтованим і відповідати реальному відсотку зростання ринкової ціни на відповідний товар у конкретний проміжок часу. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Скаржником належними і достатніми доказами не була доведена пропорційність коливання ціни.

Товариство у тексті касаційної скарги не наводить належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а його доводи зводяться виключно до незгоди із результатом вирішення справи судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Товариством подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2024 у справі 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі 920/19/24 для формування нового висновку про те, що 10% обмеження до додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару, укладених до договорів, на які поширюється діє постанови 1178 у первинній редакції, не застосовується.

Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Верховний Суд звертає увагу ГПК України процесуального кодексу України вказує на те, що має існувати необхідність відступу, яка виникає з певних об`єктивних причин, які повинні бути чітко визначені та аргументовані, до того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини.

Також обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, необхідність відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі 920/19/24 розглянула питання щодо відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі 922/2321/22, та дійшла висновку про відсутність підстав для цього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі 920/19/24 вказала на те, що інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який передбачає щоразу з кожним внесенням змін можливість збільшення ціни договору до 10%, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. Застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Верховний Суд зазначає, що зазначений підпункт 2 пункту 19 Особливостей затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 1178 (в редакції на дату укладення додаткових угод) лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого зазначеною нормою.

З урахуванням не наведення скаржником ґрунтовних підстав для відступу від існуючої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, то наведеного клопотання Товариства про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлену Судом неподібність правовідносин які склались у цій справі до правовідносин у справах наведених скаржником, а інші доводи не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України - залишити без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції витрати зі сплати судового збору покладаються на Товариство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі 925/1166/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі 925/1166/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі 925/1166/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова