Постанова у справі № 1-550/11

ПОСТАНОВА

01 червня 2020 року

м. Київ

справа 1-550/11

провадження 51-2318ск20

Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду Ковтунович М. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020~року,

встановив:

За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25~квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 3 ст. 368 КК на строк 6 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 3 роки з конфіскацією всього майна ; ч. 2 ст. 365 КК на строк 4 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 2 роки із штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн в дохід держави; ч. 1 ст. 364 КК на строк 3 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 2 роки із штрафом у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн в дохід держави.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.~364~КК у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 3 роки з конфіскацією всього майна із штрафом в сумі 8500 грн в дохід держави.

На підставі ст. 54 КК ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання майор міліції .

Також вказаним вироком засуджено ОСОБА_2 до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 3 ст. 368 КК на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 3 роки з конфіскацією всього майна ; ч. 1 ст. 364 КК на строк 3 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 2 роки із штрафом у розмірі 4250 грн в дохід держави.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.~364~КК у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 54 КК ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання старший лейтенант міліції .

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2020 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25~квітня 2017~року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасував, а кримінальну справу на підставі п. 2 ч. 1~ст. 6 КПК України 1960 року за відсутністю в діянні складу злочину закрив.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить змінити ухвалу апеляційного суду в частині не виконання судом та прокуратурою ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 травня 2011~року, а саме щодо перевірки всіх фактів фальсифікації матеріалів кримінальної справи, зазначених в його касаційній скарзі, прийняти законне рішення по факту фальсифікації матеріалів кримінальної справи, беззаконня з боку суддів, прокурорів, співробітників СБУ, скасувати запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, повернути йому спеціальне звання майор міліції , прийняти законне рішення по факту незаконного його тримання у місцях позбавлення волі, прийняти законне рішення щодо заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень співробітниками СБУ. В іншій частині рішення апеляційного суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст.~398~КПК України 1960 року.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст.~370 цього Кодексу), неправильне застосування кримінального закону (ст.~371 КПК України 1960 року) та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 цього Кодексу).

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі повинна бути зазначена вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на обґрунтування цього, з огляду на положення ч. 1 ст. 398 цього Кодексу.

Посилаючись у касаційній скарзі на необхідність перевірки судових рішень особа, яка подає скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на її думку, допущені судами при постановленні цих рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Проте ОСОБА_1 вказані вимоги кримінально-процесуального закону при подачі касаційної скарги не дотримав та подав скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 350 КПК 1960 року.

Так, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 фактично стосуються вироку місцевого суду та порушень, допущених службовими особами правоохоронних органів під час досудового слідства, що не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки вказаний вирок місцевого суду було скасовано апеляційним судом, а незаконність дій службових осіб не була предметом розгляду у цій кримінальній справі. При цьому, відповідно до ст. 275 КПК України 1960 року розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред`явленого їм обвинувачення.

Разом з тим, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незаконності ухвали апеляційного суду. Більш того, Верховний Суд звертає увагу останнього на вимоги ст. 398 КПК України 1960 року, згідно з якою касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

Таким чином, зазначені недоліки є перешкодою для вирішення питання про витребування справи.

Відмова у витребуванні справи не перешкоджає її витребуванню при повторному надходженні касаційної скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійде протягом строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК України 1960~року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребовуванні справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України 2012 року, Суддя

~

~

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 у витребовуванні кримінальної справи для перевірки її в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ М. І. Ковтунович