Постанова in case no. 672/1388/16-к

Постанова~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

справа 672/1388/16-к

провадження 51-635 км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду ~у складі:

головуючого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів ~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

засудженої ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

захисника ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_7 ,

~

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 2 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ 12016240120000383, за обвинуваченням~ ~~~~~~

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки

АДРЕСА_1 , такої, що судимості не мала,

~

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК), частиною 1 статті 185 цього Кодексу.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 8 лютого 2017 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 1 статті 115 КК із застосуванням частини 1 статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, за частиною 1 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК ОСОБА_6 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 28 вересня 2016 року до часу тримання під вартою з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання визначено рахувати з 28 вересня 2016 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без зміни до набрання вироком законної сили.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватою в тому, що вона 28 вересня 2016 року близько~~16:30 в помешканні ОСОБА_8 , що розташоване в АДРЕСА_2 , під час суперечки з ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою позбавити життя, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, умисно нанесла останній три удари в обличчя, а потім закрила рот стискаючи шию потерпілої, в результаті чого умисно протиправно заподіяла смерть ОСОБА_8 .

Одразу після заподіяння смерті біля 16:30 ОСОБА_6 з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів викрала кошти в сумі 1200 грн, які належали ОСОБА_8 , чим спричинила останній матеріальної шкоди на вказану суму.

Перевіряючи вказаний вирок суду, 2 серпня 2017 року суд апеляційної інстанції ухвалив новий вирок, яким скасував вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 8 лютого 2017 року щодо засудженої ОСОБА_6 в частині призначеного покарання. ОСОБА_6 призначено покарання за частиною 1 статті 115 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років, за частиною 1 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань за сукупністю злочинів ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК ОСОБА_6 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 28 вересня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У решті вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

~

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, при цьому вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки розгляд в апеляційному суді відбувся за відсутності потерпілої, однак у присутності її доньки, яка не визнана судом потерпілою.

~

Крім того, зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив його підзахисній покарання, яке не відповідає особі засудженої.

~

Засуджена у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду та прийняти справедливе рішення стосовно неї. При цьому вказує про необхідність кваліфікувати її дії не за частиною 1 статті 115 КК, а за статтею 118 КК, обґрунтовує таку позицію лише тим, що вона не мала наміру вбивати потерпілу.

~

Крім того, зазначає, що крадіжки не вчиняла, оскільки викрадені гроші, частково належали і їй,~ і потерпілій, а тому вважає, що у її діях відсутній склад злочину, передбачений частиною 1 статті 185 КК.

~

Заслухавши доповідь судді, захисника та засуджену, які підтримали свої касаційні скарги, зваживши на думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, зазначені в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисника та засудженої задоволенню~ не підлягають.

~

Мотиви Суду

~

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)

суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

~

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджена хоча і вказує на визнання своєї вини у скоєному кримінальному правопорушенні, однак вважає, що її дії підлягають кваліфікації не за частиною 1 статті 115 КК, а за статтею 118 КК, оскільки вона не мала наміру вбивати потерпілу.

~

Однак такі доводи засудженої не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

При кваліфікації дій за статтею 118 КК обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину є мотив діяння захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.~ При цьому стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди.~ При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Однак, як встановлено у суді першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, засудженій нічого не загрожувало в умовах вчинення нею кримінального правопорушення, і потерпіла не вчиняла будь-яких дій, які б створювали таку загрозу.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженої, ~з якими погодився і суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на показаннях самої засудженої, яка показала суду, що потерпіла ОСОБА_8 і раніше її ображала, а в день вбивства засуджена не витримала та після нецензурних висловлювань на її адресу, вдарила потерпілу та задушила. Також її винуватість підтверджується письмовими доказами, а саме протоколом огляду місця події від 28 вересня 2016 року, який містить відомості щодо обстановки на місці злочину (т.1 а.п. 11-27), висновком судово-медичної експертизи 64 від 28 жовтня 2016 року,~ з якого убачається, що смерть ОСОБА_8 настала від дії пальців рук сторонньої особи, що призвело до механічної асфіксії, та має прямий причинний зв`язок із такими наслідками (а.п. 45-48), що у сукупності з іншими встановленими судом обставинами та доказами у кримінальному провадженні вказують на вчинення ОСОБА_6 умисного заподіяння смерті потерпілій.

З урахуванням наведеного не вбачається підстав, що скоєне засудженою діяння вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, оскільки не було посягань на її життя та здоров`я, як і відсутні її доводи у касаційній скарзі з приводу такої кваліфікації.

Крім того, твердження засудженої про відсутність у її діях складу злочину передбаченого частиною 1 статті 185 КК, є неспроможними з урахуванням наступного.

З встановлених судом першої інстанції обставин убачається, що засуджена, хоча і не визнає факту вчинення крадіжки, у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила, що взяла гроші у шафі, і ці гроші належать їй по праву, оскільки ОСОБА_8 залишила на її ім`я заповіт. При цьому підтвердила факт вчиненого протиправного діяння та навіть при проведенні слідчих дій не хотіла повернути гроші.

Крім того, винуватість засудженої у скоєному також підтверджується протоколом освідування від 29 вересня 2016 року, відповідно до якого в одежі ОСОБА_6 виявлено ключ від шафи, де знаходились гроші, а в шкарпетках гроші у ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~сумі 3350 грн.

З огляду на вказану сукупність доказів у кримінальному провадженні, Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції про доведеність винуватості засудженої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 та частиною 1 статті 185 КК.

Доводи захисника в касаційній скарзі про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме розгляд судом апеляційної інстанції кримінального провадження за відсутності потерпілої, яка належним чином не була повідомлена, не підтверджені, з огляду на таке.

Потерпілою у вказаному кримінальному провадженню визнано ОСОБА_9 , яка є рідної сестрою ОСОБА_8 . При цьому в матеріалах справи є довіреність ~~~~~~~~~~~~~~~~(а.п. 172 т. 2) від ОСОБА_9 , про представництво її інтересів громадянкою ОСОБА_10 , що вказує на обізнаність потерпілої щодо розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а тому посилання захисника на порушення процесуального закону є безпідставними.

Крім того, не погоджується колегія суддів і з доводами касаційних скарг захисника та засудженої про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині суворості призначеного покарання засудженій.

~Відповідно до вимог~статті 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а згідно з частиною 2~статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Суд першої інстанції, призначаючи засудженій покарання, врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких належить до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу винної, її незадовільний стан здоров`я, те, що притягнуто до кримінальної відповідальності уперше, позитивні характеристики, ~акцентує увагу, що тривалий час з власної ініціативи засуджена доглядала за ОСОБА_8 , є пенсіонером, народила та виховала п`ятьох дітей, нагороджена медаллю Медаль материнства ІІІ ступеня, на обліку у лікарів нарколога та психіатра~ не перебуває, а також та думку потерпілої, яка у письмовій заяві просила суворо не карати та призначити покарання нижче від нижчої межі, при цьому не має претензій матеріального та морального характеру. З урахуванням встановлених обставин, а також обставин, які пом`якшують покарання, суд першої інстанції при призначенні покарання застосував вимоги статті 69 КК та призначив покарання нижче від нижчої межі, встановленої санкцією статті КК.

~

Разом із тим, суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками районного суду та, задовольняючи частково апеляційну скаргу прокурора, обґрунтовано дійшов висновку про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції через м`якість призначеного покарання.

~

При цьому ~зазначив, що в суді апеляційної інстанції засуджена своєї вини не визнала та показала, що не мала наміру вбивати потерпілу ОСОБА_8 . Однак, остання її довела, крім того вказувала, що мала право розпоряджатись коштами потерпілої, оскільки здійснювала догляд за нею.

~

~

~

Такі встановлені судом першої інстанції обставини, з посиланням на пом`якшуючі покарання обставини, на думку колегії суддів апеляційного суду, унеможливили застосування судом статті 69 КК при призначенні покарання.

~

При цьому, п ризначаючи засудженій покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, суд апеляційної інстанції врахував зазначені обставини, а також зважив на вимоги~ статей 50, 65 КК.

~

З огляду на викладене колегія суддів не~ вбачає підстав, які би вказували на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинення кримінального правопорушення й особі засудженої, та погоджується з визначеним видом і розміром призначеного судом апеляційної інстанції покарання, оскільки враховані всі наявні у кримінальному провадженні обставини.

~

Що стосується доводів касаційних скарг засудженої та її захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання то вони є необґрунтованими, адже при призначенні такого покарання суд належним чином обґрунтував своє рішення.

~

У зв`язку з цим вирок суду апеляційної інстанції щодо призначеного покарання колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та мотивованим.

~

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а вирок відповідає вимогам статті 420 КПК.

~

Істотних порушень вимог закону, які були би підставою для скасування ~судових рішень, у кримінальному провадженні не встановлено.

~

Отже, касаційні скарги засудженої та її захисника задоволенню не підлягають.

~

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3~~~~~~~~~~~~ розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII, Суд

~

~

ухвалив:

~

~

~

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 2 серпня 2017 року щодо засудженої ОСОБА_6 залишити без зміни, а її касаційну скаргу та касаційну скаргу її захисника ~ без задоволення.

~

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

~

Судді:

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~ ~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3