ст. 390 ККУ
Текст статті
1. Самовільне залишення місця обмеження волі або злісне ухилення від робіт, або систематичне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі, -
караються позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Неповернення до місця відбування покарання особи, яка відбуває покарання у виді обмеження волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду -
карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Неповернення до місця відбування покарання особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду -
карається позбавленням волі на строк до трьох років.
{Стаття 390 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016 }
Як цю норму застосовує Верховний Суд
…істило склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 390 КК, йому не інкримінувалося. Тому, виходячи з принципу non bisin idem дійшов обґрунтованого висновку, що в цьому кримінальному провадженні відсутня підстава для кримінальної відповідальності, передбачена ч. 1 ст. 2 КК, а отже, і подія кримінального правопорушення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України. Колегія суддів не має підстав вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості~ судового рішення, а також ставити під сумнів його висновки п…
…го від відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт . ~ В пояснювальній записці до законопроекту, яким пропонувалися внесення зазначених змін, зазначалося, що диспозиції ч. 2 ст. 389 та ст. 390 КК (у попередній редакції) передбачають кримінальну відповідальність за ухилення від відбування громадських чи виправних робіт, а також обмеження волі лише тих осіб, які засуджені до таких видів покарання. Водночас особи, яким відповідний вид покарання призначений у порядку зміни згідно з актом про помилування, відповідно до статей 57, 82, 83 КК, у разі невиконання таких покарань не несуть ніякої відповідальн…
…користь такого висновку. Разом із тим, колегія суддів вважає за потрібне зауважити, що склади злочинів визначаються нормами не Загальної, а Особливої частини КК України, тоді як буквальне формулювання ч. 5 ст.~52 КК України не містить положення про те, що кримінальна відповідальність за статтями 389, 390 КК України настає виключно (лише, тільки) за умови ухилення особи від покарання, призначеного вироком суду. У цій нормі міститься лише загальна вказівка про те, що [у]хилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 цього Кодексу . Однак це не озна…
…основне покарання у межах санкції ч. 1 ст. 390 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, та на підставі ст. 71 КК України частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком. ~ Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, який був предметом перевірки суду апеляційної інстанції ~~та вважає, що суди дотрималися вимог закону при винесенні рішень. У касаційній скарзі засудженого не наведено таких обставин та даних про його особу, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання. ~ Призначене засудженому ОСОБА_6 покарання є обґрунтованим, необхідн…
…істило склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 390 КК, йому не інкримінувалося виходячи з принципу non bisin idem , то слід зазначити, що в цьому кримінальному провадженні відсутня підстава для кримінальної відповідальності, передбачена ч. 1 ст. 2 КК. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення. Відповідно до ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. На підставі викладеного колегія суддів дійшла…
Текст статті — з нашої бази законодавства, завантаженої з офіційного веб-порталу «Законодавство України» (zakon.rada.gov.ua) (редакція від 15.04.2026). Акт є офіційним документом і не є обʼєктом авторського права (ст. 8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»). Для процесуального використання звіряйте з першоджерелом.
Звірити з першоджерелом ↗