Постанова по делу № 466/6799/13-ц

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа 466/6799/13

провадження 61-17910св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Брюховицької селищної ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Корпало Ганна Василівна, відділ Держземагенства у м. Львові Львівської області, Львівська регіональна філія державного підприємства Центр державного земельного кадастру , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2014 року у складі судді

Луців-Шумської Н. Л. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області

від 23 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Мікуш Ю. Р., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2008 року заступник прокурора Львівської області звернувся до суду із позовом в інтересах Брюховицької селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., відділ Держземагенства у м. Львові Львівської області, Львівська регіональна філія державного підприємства Центр державного земельного кадастру , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що у період 26-27 жовтня 2005 року службові особи Брюховицької селищної ради, зловживаючи службовим становищем, видали державні акти на земельні ділянки, однак питання про їх виділення не було предметом розгляду на пленарному засіданні ради.

26 жовтня 2005 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий 4610166300:06:002:0009 площею 0,1 га для дачного будівництва, серії ЯБ 342804 на підставі рішення 16-ої сесії 24-го скликання Брюховицької селищної ради від 29 вересня 2005 року

514. Оскільки рішення про надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для дачного будівництва селищною радою на сесії не приймалося, то ОСОБА_1 не набула права власності на неї. 29 жовтня 2005 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що договір укладено з порушенням статтей 116, 118 ЗК України та статnей 21, 203, 215 ЦК України, заступник прокурора Львівської області в інтересах Брюховицької селищної ради просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку

від 26 жовтня 2005 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня

2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2013 року, позов задоволено повністю.

Поновлено строк позовної давності, визнано його пропущеним з поважних причин. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ 342804, кадастровий номер 4610166300:06:002:0009 площею 0,1000 га, розташованої у АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для дачного будівництва, виданий 26 жовтня 2005 року на ім`я ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 4610166300:06:002:0009 площею 0,1000 га, розташованої у АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для дачного будівництва, укладений 29 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В. за реєстровим 7861. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області

від 22 березня 2013 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня

2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 вересня 2015 року, у задоволенні позову заступника прокурора Львівської області в інтересах Брюховицької селищної ради відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано оригіналу рішення Брюховицької селищної ради від 29 вересня 2005 року

514 із протоколом 16-ої сесії 24-го скликання ради на підтвердження своїх вимог про відсутність у вказаному рішенні вирішення питання щодо передачі ОСОБА_1 земельної ділянки по

АДРЕСА_1 площею 0,1 га для дачного будівництва. У протоколі вилучення документів із Брюховицької селищної ради

від 07 грудня 2007 року відсутнє застереження про те, що вилучені оригінали рішення Брюховицької селищної ради від 29 вересня 2005 року

514 та протоколу 16-ої сесії 24-го скликання ради не містили підпису голови ради та не були скріплені печаткою цього органу. Суд зазначав, що таким документом слідчої дії підтверджується факт вилучення з Брюховицької селищної ради належним чином оформленого оригіналу рішення від 29 вересня 2005 року 514, а не документа, що доданий позивачем до справи без підпису голови ради та без печатки Брюховицької селищної ради. Крім того, відсутній вирок у кримінальній справі про зловживання службовим становищем та підробку документів службовими особами Брюховицької селищної ради, у тому числі при видачі ОСОБА_1 державного акта на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновків, що прокуратурою, яка звернулася до суду в інтересах Брюховицької селищної ради, не доведено тієї обставини, що Брюховицькою селищною радою рішення 514 від 29 вересня 2005 року про затвердження проекту відведення земельної ділянки площею 0,1 га по

АДРЕСА_1 та безоплатну передачу її у приватну власність для дачного будівництва ОСОБА_1 не приймалося.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Брюховицької селищної ради задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 вересня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Брюховицької селищної ради відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що посилаючись на незаконність набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, прокурор не довів належними і допустимими доказами факту підроблення рішення Брюховицької селищної ради м. Львова 514 від 29 вересня 2005 року, оскільки судами не здобуто та позивачем в силу вимог статті 10 ЦПК України 2004 року не представлено оригінал зазначеного рішення для порівняння із документами, які стали підставою для передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Таким чином, суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені судом, дійшов правильного висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог заступника прокурора Львівської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Брюховицької селищної ради, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, який його позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року справу за позовом

заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Брюховицької селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу

Корпало Г. В., відділ Держземагентства у м. Львові, Львівська регіональна філія державного підприємства Центр державного земельного кадастру , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року не виконав вимоги суду касаційної інстанції. Не дано належної оцінки тому, що рішення Брюховицької селищної ради від 29 вересня 2005 року 514, на підставі якого і було видано державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 , не містить даних про затвердження проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 та безоплатну її передачу у приватну власність ОСОБА_1 .

Крім того, у ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 згідно із вимогами статей 116, 118 ЗК України з відповідною заявою до Брюховицької селищної ради не зверталася, а радою, як власником земельної ділянки, рішення про надання їй спірної земельної ділянки не приймалось.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області у якому вона просила оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області у якому він просив оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 жовтня 2005 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт

серії ЯБ 342804 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4610166300:06:002:0009 в АДРЕСА_1 площею 0,1 га для дачного будівництва, в якому підставою видачі правовстановлюючого документа на землю вказано рішення 16-ї сесії 24-го скликання Брюховицької селищної ради

від 29 вересня 2005 року 514.

За договором купівлі-продажу від 29 жовтня 2005 року ОСОБА_1 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 об`єднав земельні ділянки № № 1-1-4, 6-8 по АДРЕСА_1 в одну площею 0,7 га із кадастровим номером 4610166300:06:002:0019 й вчинив продаж земельної ділянки ОСОБА_3 за договором від 05 листопада 2005 року, а ОСОБА_3 , сформувавши із земельних ділянок АДРЕСА_1 одну площею 0,3 га із кадастровим номером 4610166300:06:002:0023 і продала земельну ділянку ОСОБА_4 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Львівської області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 116 ЗК України (тут і далі у редакції станом на 26 жовтня 2005 року), встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом частин першої, другої, десятої статті 118 ЗК України, громадянин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушенням вимог статей 116, 118 ЗК України - недійсним.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Змістом статей 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції станом на 29 вересня 2005 року) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях ради приймаються рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідно до ЗК України.

Статтею 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статей 212-214, 315 ЦПК України 2004 року, повно та всебічно з`ясували обставини справи, виконавши вимоги частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року, згідно з якою висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), дійшли правильного висновку про те, що посилаючись на незаконність набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, прокурор не довів належними і допустимими доказами факту підроблення рішення Брюховицької селищної ради

м. Львова 514 від 29 вересня 2005 року, оскільки судами не здобуто та позивачем в силу вимог статті 10 ЦПК України 2004 року не представлено оригінал зазначеного рішення для порівняння із документами, які стали підставою для передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Крім цього, за недоведеності незаконного вибуття спірної земельної ділянки від її власника Брюховицької селищної ради, відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня

2005 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку на законних підставах.

Крім того, колегія суддів зазначає про те, що позивач не був стороною оскаржуваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а тому обраний прокурором спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам статті 16 ЦК України та характеру правовідносин, які виникли між сторонами, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки якщо майно вибуло поза волею власника, то власник має право на застосування такого способу судового захисту як витребування майна із чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 ЦК України, проте такі вимоги не заявлялись.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 згідно із вимогами статей 116, 118 ЗК України з відповідною заявою до Брюховицької селищної ради не зверталася, а радою, як власником земельної ділянки, рішення про надання їй спірної земельної ділянки не приймалось є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня

2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович