Постанова по делу № 400/1681/16-а(2-а/400/9/16)

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2019 року

Київ

справа 400/1681/16-а(2-а/400/9/16)

адміністративне провадження К/9901/19945/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., ~Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 400/1681/16-а

за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 3 батальону рядового поліції управління патрульної поліції у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області Іолкіна Едуарда Сергійовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

на постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2016 року, ухвалену суддею Шаєнко Ю.В.

та ухвалу Дніпропетровського ~апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючий суддя Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенова Т.І.,

УСТАНОВИВ:

26 вересня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Петрівського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції Іолкіна Е.С. (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДР 139622 від 14 вересня 2016 року, складену інспектором патрульної поліції Іолкіним Е.С.;

закрити адміністративну справу.

В обгрунтування позиву вказував, що при винесенні постанови були порушені його права та вимоги чинного законодавства, а саме: при розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які свідчили б, що в його діях є ознаки проступку, за який встановлено адміністративну відповідальність, відповідач не надав належної оцінки його поясненням про те, що він здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги у зв`язку з раптовою технічною несправністю автомобіля та для попередження створення аварійної ситуації, інспектор вів себе упереджено: не захотів залучати до справи свідків, які б підтвердили правоту позивача, не були з`ясовані обставини, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, насамперед чи було вчинене адміністративне правопорушення, крім цього постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанції.

Постановою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського ~апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, позов задоволено.

Постанову серії ДР 139622 у справі про адміністративне правопорушення від 14 вересня 2016 року, складену інспектором 2 роти 3 батальйону рядовим поліції управління патрульної поліції у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області Іолкіним Едуардом Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частини 2 статті 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень - скасовано та провадження у справі про адміністративне провадження закрито.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відеозаписом з бодікамери поліцейського не підтверджується порушення позивачем пункту 11.4 ПДР України. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови порушено вимоги статті 283 КУпАП України, а саме відсутній підпис посадової особи, яка винесла постанову про адміністративне правопорушення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.

10 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління патрульної поліції у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області на постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського ~апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує, що оскаржувана постанова складена правомірно. Позивачем не надано жодних підтверджень протиправності та незаконності дій інспектора під час оформлення матеріалів справи відносно нього та її розгляду. Після з`ясування усіх фактичних даних відповідачем було встановлено наявність адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП). За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, законно та обґрунтовано з дотриманням норм чинного законодавства застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень шляхом винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року 1395. Крім цього, скаржник зазначає, що ним під час здійснення контролю за додержанням водіями правил дорожнього руху використовувався засіб відеозйомки на бодікамеру, на якому є відеозапис скоєного позивачем правопорушення, який додається в якості доказу вини позивача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області на постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського ~апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон 2147-VІІІ).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., судді Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року 705/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

28 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, закінчено підготовчі дії у справі та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи.

03 травня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, де вказував, що відповідно до статті 171 2 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає. Таким чином постанова Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2016 року не підлягає а ні апеляційному, а ні касаційному оскарженню.

Установлені судами фактичні обставини справи.

Згідно копії постанови серії ДР 139622 у справі про адміністративне правопорушення від 14 вересня 2016 року, винесеної інспектором 2 роти 3 батальйону рядовим поліції управління патрульної поліції у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області Іолкіним Е.С., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Таке рішення відповідача обґрунтовано тим, що позивач 14 вересня 2016 року о 19 годині 05 хвилин в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області по вулиці Лісового, 8, керуючи автомобілем NISSAN Qashgai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив правила розташування транспортних засобів на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві сторони для руху в одному напрямку, а саме: здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, чим порушив пункту 11.4 ПДР України.

Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся до суду.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина 1 статті 8 Закону Про Національну поліцію України від 02 липня 2015 року 580-VIII (далі Закон 580-VIII).

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

За правилами пунктів 8, 11 частини 1статті 23 Закону 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 статті 268 КУпАП обумовлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 280 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, за змістом частин 1-3 статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до частини 9 статті 283 КУпАП постанова підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

Вищенаведеним законодавчим приписам кореспондують норми Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року 1395 (надалі Інструкція), яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Пунктами 1 - 5 розділу IV Інструкції встановлено таке:

1. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

2. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З матеріалів справи слідує, що 14 червня 2016 року відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДР 139622, якою ОСОБА_1 визнано винним за частиною 2 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 14 вересня 2016 року о 19 годині 05 хвилин в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області по вулиці Лісового, 8, керуючи автомобілем NISSAN Qashgai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив правила розташування транспортних засобів на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві сторони для руху в одному напрямку, а саме: здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, чим порушив п.11.4 ПДР України.

Cудами попередніх інстанції встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем порушено вимоги статті 283 КУпАП, а саме її копія, яка наявна в матеріалах справи не містить підпису посадової особи.

Як слідує зі змісту копії оскаржуваної постанови в графі 9 підпис особи, яка винесла постанову відсутній підпис інспектора 2 роти 3 батальону рядового поліції управління патрульної поліції у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області Іолкіна Едуарда Сергійовича.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року про відкриття апеляційного провадження було зобов`язано відповідача надати суду оригінал оскаржуваної постанови. Проте відповідачем вимоги зазначеної ухвали не виконано, про що зазначено в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та підтверджується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги не містять будь-яких зауважень чи заперечень з приводу встановленого судом першої інстанції порушення відповідачем вимог статті 283 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищезазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано оскаржувану постанову протиправною.

Колегія суддів зазначає, що в касаційній скарзі скаржником не заперечується встановлене судами попередніх інстанцій порушення відповідачем вимог статті 283 КУпАП України та заперечень з цього приводу не заявлено. Аргументів, які спростовують вказану обставину скаржником не наведено.

Таким чином, колегія суддів уважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДР 139622 від 14 вересня 2016 року не правомірною.

Надаючи правову оцінку підставам притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, внаслідок порушення позивачем пункту 11.4 ПДР України, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийняття оскаржуваної постанови, оскільки при дослідженні доказів на яких ґрунтуються висновки відповідача про вчинення позивачем вказаного правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи.

Докази, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, матеріали справи не містять.

Щодо посилання позивача на частину 2 статті 171 2 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) відповідно до якого рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.2015 р. N 3-рп/2015 положення частини другої статті 171 2 КАС України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже думка позивача, що постанова Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2016 року не підлягає ні апеляційному, ні касаційному оскарженню є помилковою.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги.

Беручи до уваги вищевикладене, покладені в обґрунтування касаційної скарги аргументи щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права не знайшло своє підтвердження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції в попередньому розгляді справи залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

Зважаючи на приписи частини 3 статті 343 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду справи в суді касаційної інстанції судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського ~апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

~В.М. Соколов

Судді Верховного Суду