Постанова по делу № 554/6408/16-ц

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа 554/6408/16-ц

провадження 61-33193св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради,

третя особа - начальник Комунального закладу Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 квітня 2017 року у складі судді Тімошенко Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Дорош А. І., Карпушина Г. Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради, третя особа - начальник Комунального закладу Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради ОСОБА_4 , про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального закладу Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради (далі - КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни ), третя особа - начальник Комунального закладу Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради ОСОБА_4 , про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що з 1997 року ОСОБА_1 працювала в КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни . Наказом КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 12 липня 2016 року 42 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з роботи з 12 липня 2016 року за систематичне невиконання, без поважних причин, своїх службових обов`язків, покладених трудовим договором, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно із пунктом 3 статті 40, статей 147-149 КЗпП України.

Відповідно до наказу КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 12 липня 2016 року 42 ОСОБА_1 07 липня 2016 року з 15 год. 10 хв. до 16 год. 12 хв. була відсутня на робочому місці у фізіотерапевтичних кабінетах хірургічного та неврологічного відділень.

Наказом КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 25 липня 2016 року 45 про результати службової перевірки було скасовано наказ КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 12 липня 2016 року 42.

З наказом КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 25 липня 2016 року 45 ОСОБА_1 не була ознайомлена і дізналася про нього лише з запису у трудовій книжці, на роботу після 12 липня 2016 року не виходила.

Наказами КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 25 липня 2016 року 46 та 47 на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарні стягнення та з 25 липня 2016 року звільнено її з посади за сумісництвом лікаря-фізіотерапевта госпіталю та з посади лікаря ультразвукової діагностики згідно із пунктом 3 статті 40, статтями 147-149 КЗпП України.

ОСОБА_1 вважає, що її не можна було звільнити із займаних посад з 25 липня 2016 року, оскільки трудовий договір був розірваний раніше, тому є підстави для скасування наказів КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 25 липня 2016 року 46 та 47 та поновлення її на роботі відповідно до пункту 2 частини першої статті 232 КЗпП України з 13 липня 2016 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними та скасувати накази КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 25 липня 2016 року 46 та 47; поновити її на посадах: 0,5 ставки лікаря ультразвукової діагностики та 0,5 ставки лікаря-фізіотерапевта за сумісництвом в КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни з 12 липня 2016 року; стягнути з КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 липня 2016 року до дня поновлення на роботі та витрати на юридичну допомогу у розмірі 6 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, виходив із того, що після притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно із наказами КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 16 вересня 2015 року 48 та від 21 жовтня 2015 року 51 їй втретє було оголошено догану відповідно до наказу КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 05 травня 2016 року 27 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 07 липня 2016 року о 15 год. 10 хв. самовільно залишила робоче місце та територію госпіталя і була відсутня до кінця робочого дня, що підтверджується відповідним актом. Наказом КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 12 липня 2016 року 42 ОСОБА_1 було звільнено за систематичне невиконання без поважних причин службових обов`язків.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03квітня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо правомірності накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, обґрунтовано зазначив, що КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни був дотриманий передбачений статтею 149 КЗпП України порядок застосування дисциплінарних стягнень. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України відбулося без порушення вимог трудового законодавства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 12 липня 2016 року трудові відносини між ОСОБА_1 та КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни були розірвані, у зв`язку з чим з цього дня ОСОБА_1 до роботи не приступала та на роботі не була поновлена.

Після підписання наказу зміни до нього вносяться лише шляхом видання нового наказу про внесення змін, тому скасування наказу КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 12 липня 2016 року 42 не можливо розцінювати як зміну до нього. Таким чином, відповідно до наказів КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 25 липня 2016 року 46 та 47 ОСОБА_1 було повторно звільнено в той час коли трудові відносини між сторонами вже були розірвані.

Крім того, відповідно до пункту 8.1 посадової інструкції лікаря-фізіотерапевта КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни місцем праці лікаря є фізіотерапевтичний кабінет, який розташований на 1 поверсі кардіологічного корпусу. Згідно із актом перевірки присутності ОСОБА_1 на робочому місці 07 липня 2016 року перевірка її присутності у зазначеному кабінеті не проводилася.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни зазначив, що всі доводи касаційної скарги ОСОБА_1 вже були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій і встановлено, що КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни при звільненні ОСОБА_1 було дотримано вимоги трудового законодавства України і підстави для задоволення позову відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року і витребувано із Октябрського районного суду м. Полтави цивільну справу 554/6408/16-ц.

У червні 2018 року цивільну справу 554/6408/16-ц передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 25 серпня 1997 року 20 ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря-гастроентеролога КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни .

Наказом КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 11 січня 1999 року 9 ОСОБА_1 переведено на 0,5 ставки лікаря ультразвукового діагностичного кабінету та наказом КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 27 березня 2003 року 14 ОСОБА_1 прийнято на 0,5 ставки на посаду лікаря - фізіотерапевта за сумісництвом.

Наказом КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 16 вересня 2015 року 48 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме за безпідставну відсутність на робочому місці 11 та 15 вересня 2015 року.

Наказом КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 21 жовтня 2015 року 51 у зв`язку з порушенням трудової дисципліни лікаря ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за безпідставну відсутність на робочому місці 30 вересня 2015 року.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2016 року підтверджено правомірність вищевказаних наказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

05 травня 216 року КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни прийнято наказ 27 про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення трудової дисципліни, а саме: невиконання розпорядження адміністрації та не надання своєчасного звіту про результати роботи ультразвукової та фізіотерапевтичної служб.

Наказом КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 12 липня 2016 року 42 ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин службових обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Того ж дня цей наказ було доведено до відому ОСОБА_1 , однак остання від його підписання та отримання трудової книжки відмовилась, що підтверджується відповідними актами від 12 липня 2016 року.

Згідно із довідкою КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 20 липня 2016 року 656 з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок і виплату всіх належних сум при звільненні, що, в свою чергу, підтверджується також листом Управління Держпраці у Полтавській області від 28 липня 2016 року 16-К687/01-197.

22 липня 2016 року КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни здійснено службову перевірку, на підставі якої 25 липня 2016 року прийнято наказ 45 про скасування наказу від 12 липня 2016 року 42 про звільнення ОСОБА_1

Того ж дня КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни прийнято накази 46 та 47 про звільнення ОСОБА_1 з 25 липня 2016 року з посади лікаря - фізіотерапевта за сумісництвом та з посади лікаря ультразвукової діагностики.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту цієї норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, та порушив її знову.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягали встановленню судом відповідно до вимог статті 214 ЦПК України 2004 року при вирішенні спору про законність звільнення ОСОБА_1 з цих підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до працівника з додержанням вимог статей 147-149 КЗпП України вже були застосовані дисциплінарні стягнення.

Працівник може бути звільнений на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (стаття 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на виконання вимог статей 303, 307 ЦПК України 2004 року, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки після притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно із наказами КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 16 вересня 2015 року 48 та від 21 жовтня 2015 року 51 їй втретє було оголошено догану відповідно до наказу КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 05 травня 2016 року 27 у зв`язку з тим, що 07 липня 2016 року о 15 год. 10 хв. вона самовільно залишила робоче місце та територію госпіталя і була відсутня до кінця робочого дня, що підтверджується відповідним актом. Наказом КЗ Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни від 12 липня 2016 року 42.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець