Постанова по делу № 211/129/18-ц

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа 211/129/18-ц

провадження 61-45969св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ГрекАнжеліка Василівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року у складі судді Писанець В. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним з часу укладення договір доручення від 10 лютого 2016 року НАТ 677365, укладений між ним та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В., на представництво його (позивача) інтересів у судах та інших установах, оскільки при укладенні правочину не були дотримані норми цивільного законодавства.

З метою забезпечення позову, ОСОБА_3 подав заяву, в якій просив заборонити державному виконавцю Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Дуднику Д. Ю. у рамках виконавчого провадження від 26 січня 2018 року 55636920 вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання до прийняття судом рішення за його позовом.

Посилався на те, що 19 січня 2018 року приватним нотаріусом Грек А. В. вчинено виконавчий напис 86 щодо стягнення з нього 1 022 829,13 грн заборгованості за договором, який оспорюється у даній справі. За заявою стягувача ОСОБА_4 26 січня 2018 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження 55636920.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено державному виконавцю Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста КривогоРогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Дуднику Д. Ю. та іншим у рамках виконавчого провадження від 26 січня 2018 року 55636920 вчиняти будь-які виконавчі дії з виконання виконавчого напису 86, виданого 19 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В., про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 1 022 829,13 грн.

Враховуючи те, що предметом спору є договір, на підставі якого відбувається стягнення у примусовому порядку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову у формі зупинення такого стягнення може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що існує ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Короткий зміст касаційної скарги

ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди не навели достатніх підстав для вжиття цих заходів та не зазначили, в чому саме існує загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про визнання недійсним договору-доручення, укладеного між сторонами.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грек А. В., про визнання недійсним договору.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року вищезазначену справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 19 січня 2018 року приватним нотаріусом Грек А. В. вчинено виконавчий напис 86 про стягнення з позивача 1 022 829,13 грн заборгованості за договором доручення від 10 лютого 2016 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За заявою стягувача ОСОБА_4 26 січня 2018 року державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Дудником Д. Ю. відкрито виконавче провадження 55636920.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_3 просив визнати недійсним укладений між ним та ОСОБА_4 вищезазначений договір доручення з огляду на недотримання вимог цивільного законодавства при його укладенні, а також у зв'язку з тим, що окремі його пункти не відповідають нормам частини третьої статті 509 ЦК України.

При цьому, просив забезпечити позов шляхом заборони державному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії з виконання виконавчого напису 86, виданого 19 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В., про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 1 022 829,13 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, застосувавши положення статей 149-153 ЦПК України, виходив із того, що вжиття заходів забезпечення позову у формі зупинення такого стягнення забезпечить у майбутньому виконання можливого рішення про задоволення цього позову.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Визначений статтею 152 ЦПК України перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову та забороняючи державному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії з виконання виконавчого напису, суди не звернули уваги на права і обов'язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України Про виконавче провадження . За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Суди першої та апеляційної інстанцій вищезазначених норм права не врахували і зробили необґрунтований висновок про можливість заборони державному виконавцю Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу виконувати виконавчі дії з виконання виконавчого напису, що по суті є зупиненням виконання рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, слід задовольнити частково, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року скасувати і прийняти нову постанову про відмову ОСОБА_3 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом заборони Довгинцівському відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області вчиняти будь-які виконавчі дії у рамках виконавчого провадження від 26 січня 2018 року 55636920.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат