Постанова по делу № 537/4987/14-к

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа 537/4987/14-к

провадження 51-7071км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,~

суддів~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ~ ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,~~~~~

прокурора ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2018~року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12014170110000809, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,~ уродженця смт Козельщина Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 грудня 2014 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні~ злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 680 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 1000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він ~16 червня 2014 року близько 23:30 біля будинку АДРЕСА_2 під час сварки з~ ОСОБА_7 умисно завдав їй удару правою ногою по задній поверхні лівої гомілки, внаслідок чого у потерпілої утворилися~ тілесні ушкодження у вигляді синця лівої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 21 березня 2018 року~ залишив апеляційні скарги обвинуваченого, захисника, потерпілої, прокурора без задоволення, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_6 від призначеного за ч. 1 ст. 125 КК покарання у зв`язку із закінченням строків давності, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі~ засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.~ Свої вимоги скаржник мотивує тим, що викладений у вироку місцевого суду зміст показань свідка ОСОБА_8 не відповідає тим показанням, які він повідомив у судовому засіданні, що, на думку скаржника, свідчить про фальсифікацію показань ОСОБА_8 . Наголошує~ на тому, що всупереч вимогам КПК до матеріалів справи не було долучено письмових матеріалів про проведення повторного слідчого експерименту (призначеного згідно з ухвалою апеляційного суду від 29 вересня 2015 року),~ що призвело до винесення експертом неправдивого судово-медичного висновку, покладеного в основу оскаржуваної ухвали.~ Також ~ ОСОБА_6 указує на те, що суди~ першої та апеляційної інстанцій порушили його право на захист, яке полягало в тому, що місцевий суд обґрунтував вирок показаннями свідка ОСОБА_9 , яка взагалі не допитувалась під час досудового слідства, апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про виклик на одночасний допит двох експертів для з`ясування причин розбіжностей щодо судово-медичних експертиз.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржені судові рішення без зміни.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Від засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 надійшли клопотання про розгляд провадження за їх відсутності на підставі ст. 435 КПК.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, касаційний суд не вправі приймати рішення про~ скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень,~ а~ виходить з обставин, установленими цими судами.

Як убачається зі змісту касаційної скарги засудженого, суть наведених у ній доводів фактично зводиться до неналежної оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій, неправильності встановлених ними обставин справи, а також неповноти судового розгляду, що згідно з вимогами статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При~ цьому, що стосується~ клопотання засудженого про дослідження Верховним Судом фактів про неналежну поведінку судді ОСОБА_11 під час~ винесення оскаржуваного вироку, то розгляд вказаного клопотання не відноситься до повноважень~ суду касаційної інстанції.

Разом із тим, у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК.

Зокрема, такі висновки місцевий суд обґрунтував:

показаннями допитаних у судовому засіданні: обвинуваченого ОСОБА_6 , який не заперечував факту ~завдання потерпілій удару ногою, однак стверджував, що не мав умислу на його заподіяння та діяв із метою самозахисту; потерпілої ОСОБА_7 про те, що під час конфлікту з ОСОБА_6 вона махала в його бік ногами, при~ цьому його не зачепила, а останній ударив її в нижню частину лівої ноги;~ очевидців цієї події свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_9 ,~ ОСОБА_8 , які зазначили, що бачили,~ як ОСОБА_6 ударив потерпілу;

фактичними даними, що містяться у протоколі слідчого експерименту від ~~~~~~~~~~~~~~~7 липня 2014 року, під час якого потерпіла розповіла про обставини, за яких отримала тілесні ушкодження~ 15 червня 2014 року та у висновку експерта від 11~липня 2014 року 747, зміст якого докладно відображено у вироку.

Суд першої інстанції, проаналізувавши вищевказані докази, визнавши їх належними та допустимими й оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за~ ч. 1 ст. 125 КК.

Посилання засудженого на те, що показання свідка ОСОБА_9 неможливо покласти в~ основу обвинувального вироку, оскільки цей свідок не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, є необґрунтованими. Так, показання вказаного свідка відповідають вимогам статей 95 97 КПК, процесуальних порушень під час їх збирання,~ дослідження та оцінки, які б могли свідчити про їх недопустимість чи неналежність не вбачається. Як видно з технічного запису судового процесу, ОСОБА_9 була допитана судом першої інстанції ~як свідок на підставі обґрунтованого клопотання потерпілої та у встановленому законом порядку попереджена про кримінальну відповідальність, а тому ~суд не мав об`єктивних та законних підстав не приймати вказані показання.

При цьому, місцевий суд ретельно перевірив і належно оцінив твердження засудженого про те, що він перебував у стані необхідної оборони і був змушений захищатися від протиправних дій потерпілої.~ Спростовуючи вказані~ доводи, суд послався на показання потерпілої, свідків, які суд визнав послідовними й такими, що узгоджуються між собою, і підстав вважати їх сумнівними та суперечливими ~у суду касаційної інстанції немає.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду, обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_13 ,~ прокурор та потерпіла ОСОБА_7 , подали апеляційні скарги. Зокрема, засуджений тазахисник, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,~ неповноту судового розгляду, просили скасувати вказане судове рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу~ злочину, передбаченого ч. 1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ст. 125 КК.

Апеляційний суд у ході апеляційного перегляду зазначеного кримінального провадження, ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційних скаргах учасників судового провадження, за клопотанням обвинуваченого провів часткове дослідження обставин, установлених ч. 3 ст. 404 КПК, при цьому безпосередньо дослідив протоколи проведення слідчого експерименту від ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~29 січня 2016 року за участю потерпілої ОСОБА_7 та з обвинуваченим ОСОБА_6 , висновок повторної комісійної судово-медичної експертизи від 23~березня 2016 року 14, допитав ~свідка~ ОСОБА_14 , судово-медичних експертів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Проаналізувавши ~досліджені фактичні дані в~ логічному взаємозв`язку, а також з огляду на сукупність належних та допустимих доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував своє рішення, суд апеляційної інстанції, погодився з висновком місцевого суду ~про доведеність винуватості ОСОБА_6 і вказав про правильність кваліфікації~ його дій за ч. 1 ст. 125 КК.

Посилання засудженого на те, що до матеріалів справи не було долучено документів щодо проведення повторного слідчого експерименту, що призвело до винесення експертом неправосудного судово-медичного висновку від 23 березня 2016 року 14, є безпідставними, оскільки такі відомості є в матеріалах провадження, при цьому вказану слідчу дію було зафіксовано на~ двох CD-дисках з відеозаписами (т. 2, а. к. п. 120-135).

Разом із тим, вказаний висновок~ складено з дотриманням вимог статей 101, 102 КПК, кваліфікованим лікарем судово-медичним експертом Департаменту охорони здоров`я Полтавської облдержадміністрації обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_16 , яка попереджалася про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК. Крім того, цей висновок проведено~ на підставі медичної документації (картки виїзду швидкої~ медичної допомоги від ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~15 червня 2014 року, амбулаторної картки потерпілої, двох протоколів проведення~ слідчих експериментів від 29 січня 2016 року за участю ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , спеціаліста ОСОБА_16 ~ (т. 2, а. к. п.~ 217 233), ~він ~повністю узгоджується з показаннями потерпілої та свідків, а тому~ Суд не вбачає підстав даний висновок вважати недопустимим.

Необґрунтованими~ є доводи засудженого про те, що апеляційний суд порушив його право на захист у зв`язку з відмовою в задоволенні його клопотання про виклик на одночасний допит двох експертів ОСОБА_16 та ОСОБА_15 для з`ясування причин розбіжностей щодо висновків судово-медичних експертиз.

Так, згідно з даними, відображеними на носії інформації, на якому за допомогою технічного засобу зафіксовано перебіг судового засідання, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки~ підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, для повторного та одночасного допиту двох експертів не знайшов. При цьому відповідно до положень процесуального закону позитивне вирішення клопотань є правом, а не обов`язком суду, внаслідок чого відмова у задоволенні клопотання сторони захисту чи обвинуваченого не є порушенням права останнього на захист.

Крім того, за результатами перегляду вироку ~місцевого суду апеляційний суд вмотивовано встановив, що~ ОСОБА_6 ~ вчинив 15 червня 2014 року злочин, ~передбачений ч. 1 ст. 125 КК, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості й за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, ~і що станом на час апеляційного розгляду кримінального провадження закінчилися строки притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому~ відповідно до вимог ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ~згаданий суд прийняв рішення про звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставами для скасування судових рішень, у касаційній скарзі~ засуджений не навів та ~Верховний Суд при розгляді кримінального провадження не встановив.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК, а зміст ухвали апеляційного суду ст. 419~ цього Кодексу.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а оскаржені ним судові рішення без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~22 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~21 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

~

Судді:

~

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3

~

~

~

~