Постанова по делу № 723/844/17

Постанова

І менем України

19 липня 2018 року

м. Київ

справа 723/844/17

провадження 51-2103км18

~

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

~

головуючого~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 , ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який~ брав участь у розгляді~ кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій,на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 5~травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12017260150000200, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,~ уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 травня 2016 року за частинами 1, 2 ст. 185, 70 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить1700 грн,

у вчиненні ~кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 5 травня 2017 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч.~2~ст.~289 КК на строк 5 років; за ч. 3 ст. 185 КК на строк 3 роки; на підставі ч.~1~ст.~70~КК за сукупністю злочинів йому остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ~пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 24 лютого 2017 року близько 21:00 незаконно заволодів належним ОСОБА_7 мопедом марки Outman SM50 16A (державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ) вартістю 5~000 грн, що був припаркований біля ресторану GB на вул. Дружби в смт.~Красноїльську Сторожинецького району Чернівецької області.

Крім того, ОСОБА_6 4 березня близько 1:00 проник до незачиненого підсобного приміщення на території господарства ОСОБА_8 на АДРЕСА_2 , звідки викрав належні ОСОБА_8 електроінструменти на загальну суму 33 400 грн, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Апеляційний суд Чернівецької області 25 липня 2017 року залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник зазначає, що суди обох інстанцій усупереч вимог ст. 65 КК повною мірою не врахували тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжкими, даних про особу ОСОБА_6 , котрий раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, а також конкретних обставин справи. Вважає, що суди помилково врахували добровільне відшкодування завданого збитку обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки повернення викраденого майна потерпілим відбулося не з власної волі засудженого, а внаслідок діяльності правоохоронних органів. З огляду на наведене прокурор вважає призначене засудженому покарання явно несправедливим через м`якість.

Захисник ОСОБА_9 ~подав заперечення на касаційну скаргу прокурора,~ навівши аргументи щодо необґрунтованості викладених у ній вимог, просив залишити їх без задоволення, а судові рішення без змін.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Від захисника ОСОБА_9 , а також потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 надійшли клопотання про розгляд провадження~ за їх відсутності в порядку ст. 435 КПК. Крім того, потерпілі у поданих клопотаннях просили залишити оскаржені судові рішення без змін, а в задоволенні касаційної скарги прокурора відмовити.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор, яка взяла участь у судовому засіданні, підтримала касаційну скаргу частково, просила скасувати лише ухвалу апеляційного суду.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, за обставин, установлених у вироку, ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку,передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, ~і в касаційній скарзі прокурора не оскаржуються, як і не заперечуються в ній правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК, а також вид і розмір призначеного йому покарання.

Що ж стосується доводів прокурора, викладених у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та~індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх~небезпечності та даним про особу винного. При цьому, при призначенні покарання необхідно брати до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Крім того, передбачені ст. 65 КК цього Кодексу загальні засади призначення наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, ~дані про особу винного та інші обставини провадження, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_6 покарання та порядку його відбування, ~місцевий суд дотримався наведених вимог закону. Так, суд урахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжкими, дані про особу засудженого, котрий раніше притягувався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі злочини, однак позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, суд зважив також на думку потерпілих, які претензій матеріального характеру до засудженого не мають і просили суд не позбавляти його волі

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків, ~~а обставин, які б його обтяжували, не встановив.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі згідно із санкціями ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК і на підставі ст. 75 КК звільнив засудженого від його відбування з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, яке, на думку суду,~є необхідним та достатнім для виправлення вказаної особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд погодився з таким рішенням суду першої інстанції та одночасно спростував доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, про безпідставне застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК. Зокрема, в оскаржуваній ухвалі наведено мотиви про необґрунтованість посилання прокурора на вчинення засудженим ОСОБА_6 злочинів у період незнятої та непогашеної судимості за попереднім вироком на підставу, що унеможливлювала б застосування до нього~ ст. 75 КК.

Окрім того, в ухвалі апеляційного суду зазначено, що в судовому засіданні потерпіли підтвердили свою позицію щодо призначеного засудженому покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, оскільки їм було повністю відшкодовано матеріальну та моральну шкода, у зв`язку з чим потерпілі просили залишити вирок суду без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.~

З огляду на викладене, Суд вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про можливість виправлення ОСОБА_6 без реального відбування покарання шляхом застосування до нього положень ст. 75 КК є належним чином умотивованими та обґрунтованими.

Судові рішення відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.

Разом з цим, твердження прокурора про те, що суди помилково дійшли висновку ~про наявність обставини, яка пом`якшує покарання, добровільного~ відшкодування завданого збитку, є необґрунтованим, оскільки, як убачається з наданого до суду обвинувального акта, який затверджений тим же прокурором 30~березня 2017 року, сторона обвинувачення визнала вказану обставиною пом`якшуючою.

Необґрунтованими є доводи прокурора щодо неналежної перевірки судом факту наявності на утриманні~ ОСОБА_6 дворічного сина. ~Так, з метою спростування цього твердження, захисник додав до заперечення на касаційну скаргу копії свідоцтва~ про шлюб, свідоцтва про народження ОСОБА_11 , ~а також медичну документацію, відповідно до яких дитина хворіє на гідроцефалію та потребує постійного лікування. Вказані обставини підтверджують факт перебування на утриманні засудженого його малолітнього сина.

~Інших переконливих доводів, які би спростовували висновки місцевого й апеляційного судів у частині призначеного покарання, а також свідчили би про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, в тому числі й тих, про які зазначив прокурор,~ суд касаційної інстанції не встановив.

З урахуванням наведеного касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року 2147-VIII, Верховний Суд

~

~

ухвалив:

Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 5 травня 2017~року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3

~

~

~