Постанова по делу № 643/20104/15-а

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.03.2018 м. Київ К/9901/17979/18 643/20104/15-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 643/20104/15-а

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України, постановлену 30 червня 2017 року суддею Черпіцькою Л.Т., -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати рішення Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (згідно протоколу засідання комісії УПФ України в Московському районі м. Харкова по розгляду спірних питань від 24.11.2015) про відмову у призначенні їй пенсії за віком достроково - неправомірним та скасувати;

- зобов'язати відповідача включити до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи ОСОБА_1 фізичною особою - підприємцем з 01.07.1993 по 31.03.1997, з 01.10.1997 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 31.12.2003; з 01.07.2012 по 30.09.2012, з 01.01.2013 по 31.12.2013, період навчання в магістратурі з 01.01.2004 по 28.06.2004 та з 01.09.2003 по 19.09.2003, період навчання в учбовому комбінаті з 01.09.1976 по 24.06.1977, донарахувати до стажу 5 місяців щорічних невикористаних відпусток для призначення пенсії за віком достроково;

- визнати за нею право на дострокову пенсію за віком з урахуванням загального трудового (страхового) стажу роботи 32 роки 8 місяців 10 днів та призначити пенсію за віком достроково з дати звернення за пенсією, а саме з 29.12.2014 та виплатити заборгованість.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2017 року позов задоволено частково; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова включити до трудового стажу ОСОБА_1 період навчання в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди з 01.09.2003 по 19.09.2003 та з 01.01.2004 по 28.06.2004, період підприємницької діяльності за період з 01.04.2002 по 30.09.2002 та з 01.01.2013 по 31.12.2013. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання включити до трудового стажу період навчання в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди з 01.09.2003 по 19.09.2003 та з 01.01.2004 по 28.06.2004 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Врешті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року на підставі пункту 1 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

У липні 2017 ОСОБА_1 (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017) направила до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2017 року, в якій скаржник ставить питання про скасування вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України та направлення справи до суду касаційної інстанції для розгляду, оскільки судом першої інстанції справа була розглянута в загальному порядку, а не в порядку скороченого провадження, як помилково зазначив Вищиий адміністративний суд України.

Ухвалою Верховного Суду України від 15 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2017 року.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви передано до Верховного Суду.

Так, у заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1 вважає неоднаково застосованою судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах статтю 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) що, на думку заявника, підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року ( К/800/36046/15) та від 06 липня 2017 року ( К/9991/16391/12).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, у справі, рішення в якій надано для порівняння, Вищий адміністративний суд України здійснив касаційний розгляд справи за позовом про зарахування періодів роботи до загального страхового стажу та, у зв'язку з цим, призначення пенсії, за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість у справі, рішення в якій заявник просить переглянути, справа судами першої та апеляційної інстанцій також розглянута за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, суд касаційної інстанції помилково відмовив у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на норми статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд касаційної інстанції виходив із того, що частиною 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував положення статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом зазначених норм процесуального права, суд виходить із такого.

За приписами частини 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу.

У справі, що розглядається, суд відкрив провадження у справі за загальними правилами та під час перевірки позовної заяви вимогам статей 105, 106, 107 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Суд касаційної інстанції на зазначені обставини уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про те, що справа розглянута в порядку скороченого провадження, а не за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для перегляду в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, ухвала Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2017 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду касаційної інстанції для здійснення касаційного розгляду.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2017 року скасувати, а справу передати до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для здійснення касаційного розгляду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Л. Мороз

Судді А.Ю. Бучик

М.М. Гімон