Постанова по делу № 377/293/16-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2017 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про відшкодування шкоди за заявою ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 8 серпня 2016 року та ухвали Славутицького міського суду Київської області від 27 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (далі - управління соцзахисту) про відшкодування шкоди.

Позивач зазначав, що у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків з ліквідації наслідків на ЧАЕС з 26 квітня 1986 року до 1999 року на роботах у зоні іонізуючого випромінювання його здоров'ю було завдано шкоди, внаслідок чого він отримав II групу інвалідності довічно, що підтверджується висновком МСЕК від 14 січня 1999 року.

Станом на квітень 2016 року управління соцзахисту не виплатило йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік за шкоду, заподіяну здоров'ю під час ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, що передбачено частиною четвертою статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 6 тис. 770 грн на відшкодування шкоди, пов'язаної з невиплатою йому відповідачем допомоги на оздоровлення за 2013 рік.

Славутицький міський суд Київської області ухвалою від 27 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 8 серпня 2016 року, відмовив у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_6 до управління соцзахисту про відшкодування шкоди.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19 вересня 2016 року відмовив ОСОБА_6 у відкритті касаційного провадження у справі за вказаним позовом з підстав, передбачених статтею 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 8 серпня 2016 року та ухвали Славутицького міського суду Київської області від 27 квітня 2016 року ОСОБА_6 просить скасувати ці судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у порядку цивільного судочинства з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 1 частини першої статті 15, пункту 1 частини другої статті 122 цього Кодексу - при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

На обґрунтування заяви ОСОБА_6 надав копію ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_6 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Згідно із частиною першою статті 360 4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що ОСОБА_6, звертаючись до суду з даним позовом, оскаржував бездіяльність управління соцзахисту, яка полягала у невиплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік, на підставі частини четвертої статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Отже, такий спір є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, у наданій для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2017 року суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, керувався тим, що, пред'являючи позов, ОСОБА_7 просила стягнути з управління соцзахисту на свою користь 6 тис. 770 грн як шкоду, пов'язану з невиплатою щорічної допомоги на оздоровлення, а з урахуванням положень статті 1 ЦПК України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та фізичною особою як суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 1, 15 ЦПК України, статей 2, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Усуваючи розбіжності в застосуванні касаційним судом зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

У справі, яка переглядається, суд установив, що у своїй позовній заяві ОСОБА_6 просить стягнути з управління соцзахисту на свою користь 6 тис. 770 грн як шкоду, пов'язану з невиплатою щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік, у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі, передбаченому частиною четвертою статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , як інваліду II групи.

Відповідно до статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

З огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування як суб'єктом публічного права та фізичною особою як суб'єктом приватного права, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом не публічного, а цивільного права, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб'єкт публічного права.

Оскільки, як зазначає ОСОБА_6, невиплатою управлінням соцзахисту щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік йому завдано шкоди, тобто порушено цивільне право, то такий спір піддягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій дійшли передчасного висновку про непоширення цивільної юрисдикції на даний спір, тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, статтями 360 3 , 360 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 8 серпня 2016 року та ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 27 квітня 2016 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Л.І. Охрімчук

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк

В.М. Сімоненко