Постанова по делу № 910/14759/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Київ

Справа 910/14759/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасники справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" - Коваль В. В.;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр" - Тучіна О. В.;

розпорядник майна - арбітражний керуючий Вербицький О. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр" (вх. 4656/2026)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 (колегія суддів: Козир Т. П. - головуюча, Доманська М. Л., Ткаченко Б. О.),

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство (суддя Мандичев Д. В.)

та ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 (суддя Мандичев Д. В.)

у справі 910/14759/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр",

ВСТАНОВИВ:

Перед Верховним Судом у цій справі постало питання обґрунтованості грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника та наявність/відсутність у зв`язку з цим підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Обставини справи

1. 12.07.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль") та ТОВ "Полірем", ТОВ "Полірем-Центр", ТОВ "Полірем-Баухелі" укладено Генеральну кредитну угоду 010/02-01/02/159, відповідно до умов якої банк зобов`язався надавати позичальникам кредитні кошти, а позичальники - повертати отримані кредити та сплачувати нараховані проценти.

2. У межах цієї угоди 16.12.2011 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Полірем-Центр" укладено кредитний договір 010/42-0-1/854 у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 9 870 000,00 грн та кінцевим строком повернення кредиту 01.05.2012.

3. У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Полірем-Центр" своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 05.12.2012 утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 9 429 711,00 грн, а також заборгованість за процентами.

4. 04.02.2013 рішенням Господарського суду міста Києва у справі 5011-33/18786-2012, яке набрало законної сили, з ТОВ "Полірем-Центр" на користь банку стягнуто 9 429 711,00 грн заборгованості за кредитом, 324 887,04 грн процентів, 695 634,42 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та 4 203,16 грн пені за несвоєчасну сплату процентів. 19.02.2013 на виконання цього рішення видано наказ.

5. Постановою Відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2017 відкрито виконавче провадження 55173790 з виконання наказу від 19.02.2013 5011-33/18786-2016.

6. У подальшому частина зобов`язань була виконана шляхом звернення стягнення на майно, яке забезпечувало виконання кредитних зобов`язань.

7. Так, 24.02.2015 ТОВ "Полірем-Логістика" як майновий поручитель ТОВ "Полірем-Центр" здійснило часткове виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим сторони припинили відповідний договір застави. У межах виконавчого провадження 37558836 27.03.2015 проведено електронні торги з реалізації належної ТОВ "Полірем-Центр" нежитлової будівлі, яка була предметом іпотеки на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль". За актом про реалізацію предмета іпотеки від 15.04.2015 ціна продажу майна становила 1 028 799,13 грн, з яких 977 359,17 грн підлягало перерахуванню на рахунок органу державної виконавчої служби.

8. 25.05.2015 ТОВ "Полірем", яке виступало позичальником за Генеральною кредитною угодою, постановою Господарського суду міста Києва у справі 910/24368/14 визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру. У межах цієї справи 25.04.2016 Першою українською товарною біржею проведено аукціон з продажу майна банкрута ТОВ "Полірем". За результатами аукціону комплекс будівель та споруд з обладнанням, інвентарем, матеріальними запасами та транспортними засобами реалізовано за 1 708 978,38 грн без ПДВ, а автонавантажувач - за 2 694,84 грн без ПДВ.

9. 11.04.2018 АТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "ФК "Форінт" (далі - ТОВ ФК "Форінт") права вимоги за кредитними зобов`язаннями, у тому числі за кредитним договором 010/42-0-1/854.

10. 25.06.2018 ТОВ "ФК "Форінт" відступило відповідні права вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" (далі - ТОВ "Теремплюс") за договором 44. За актом приймання-передачі до договору відступлення загальний розмір переданого права вимоги становив 13 890 973,95 грн, з яких 7 188 935,56 грн - основний борг, 6 002 200,81 грн - проценти та 699 837,58 грн - штрафні санкції.

11. 27.06.2018 ТОВ "Теремплюс" звернулося до ТОВ "Полірем-Центр" із вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором.

12. 24.07.2018 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі 5011-33/18786-2012 ТОВ "Теремплюс" замінено як правонаступником АТ "Райффайзен Банк Аваль" у виконавчому провадженні 55173790. Зазначену ухвалу залишено без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та Верховного Суду від 04.12.2018.

13. ТОВ "Полірем" та ТОВ "Полірем-Центр" оскаржили договір відступлення права вимоги 44 від 25.06.2018.

14. 03.12.2020 рішенням Господарського суду міста Києва у справі 910/1755/19 у задоволенні позову відмовлено. Зазначене рішення залишено без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 та Верховного Суду від 27.10.2021.

15. У справі 910/1755/19 судами встановлені обставини щодо переходу права вимоги: обсяг прав вимоги після їх відступлення ТОВ "ФК "Форінт", а надалі ТОВ "Теремплюс", не збільшився порівняно з обсягом прав первісного кредитора, а до нового кредитора перейшли ті самі права за відповідними кредитними зобов`язаннями.

16. 14.11.2024 ТОВ "Теремплюс" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полірем-Центр", посилаючись на наявність у нього непогашеної заборгованості за кредитним договором 010/42-0-1/854.

17. Судами встановлено, що станом на час розгляду заяви непогашена заборгованість ТОВ "Полірем-Центр" за кредитним договором становила 7 188 935,56 грн основного боргу та 6 002 200,81 грн нарахованих процентів.

18. Належних і допустимих доказів своєчасного та повного погашення цієї заборгованості матеріали справи не містять. На зазначені суми ТОВ "Теремплюс" нарахувало за період з 25.06.2018 до 27.11.2024 інфляційні втрати та три проценти річних, розрахунок яких апеляційний господарський суд визнав арифметично та методологічно правильним. Загальний розмір вимог ТОВ "Теремплюс" становив 27 287 279,95 грн.

19. У листопаді 2024 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" (далі - ТОВ "Теремплюс") про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр" (далі - ТОВ "Полірем-Центр").

Розгляд справи у суді першої інстанції

20. 06.12.2024 Господарський суду міста Києва ухвалою прийняв зазначену заяву до розгляду та призначив підготовче засідання.

21. 29.01.2025 Господарський суду міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полірем-Центр"; визнав грошові вимоги ТОВ "Теремплюс" до боржника у розмірі 27 287 279,95 грн; увів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном ТОВ "Полірем-Центр"; розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Вербицького О. В.; призначив дату проведення попереднього засідання на 09.04.2025.

22. Суд встановив, що поданими ТОВ "Теремплюс" доказами підтверджується наявність у ТОВ "Полірем-Центр" непогашеної заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 188 935,56 грн основного боргу та 6 002 200,81 грн процентів, а також нарахованих на зазначені суми інфляційних втрат і трьох процентів річних. Доказів повного погашення боржником заявленої заборгованості матеріали справи не містили, у зв`язку з чим суд визнав грошові вимоги ТОВ "Теремплюс" у розмірі 27 287 279,95 грн та дійшов висновку про обґрунтованість заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

23. Суд також зазначив, що під час підготовчого засідання не встановлено передбачених частиною шостою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) підстав для відмови у відкритті провадження у справі, зокрема у зв`язку з наявністю спору про право або повним задоволенням вимог кредитора.

24. В ухвалі також зазначено, що представник ТОВ "Полірем-Центр" у судове засідання не з`явився та відзиву на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство не подав. При цьому ухвалу суду від 06.12.2024 про прийняття заяви до розгляду було направлено боржнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр), що суд визнав належним повідомленням.

25. 09.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява боржника про застосування позовної давності до грошових вимог ТОВ "Теремплюс".

26. 09.04.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва (за результатами попереднього засідання) визнано кредитором у справі 910/14759/24 по відношенню до боржника: ТОВ "Теремплюс" з грошовими вимогами на суму 27 389 559,95 грн, з яких 102 280,00 грн - вимоги першої черги, 27 287 279,95 грн - вимоги четвертої черги.

27. Господарський суд міста Києва зазначив, що грошові вимоги ТОВ "Теремплюс" у розмірі 27 287 279,95 грн уже були визнані ухвалою цього суду від 29.01.2025, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, у зв`язку з чим ТОВ "Теремплюс" підлягає визнанню кредитором із віднесенням зазначених вимог до четвертої черги задоволення вимог кредиторів. Окремо суд визнав судові витрати кредитора в сумі 102 280,00 грн вимогами першої черги.

28. Водночас ухвала попереднього засідання не містить висновків чи мотивів суду щодо поданого боржником 09.04.2025 клопотання про застосування позовної давності до вимог ТОВ "Теремплюс".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

29. 11.05.2026 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Полірем-Центр" залишено без задоволення, а ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2024, від 29.01.2025 та від 09.04.2025 у справі 910/14759/24- без змін.

30. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених ТОВ "Теремплюс" грошових вимог. Суд виходив із того, що матеріалами справи підтверджено наявність у ТОВ "Полірем-Центр" непогашеної заборгованості за кредитним договором 010/42-0-1/854 від 16.12.2011 у розмірі 7 188 935,56 грн основного боргу та 6 002 200,81 грн процентів. При цьому, за висновком суду, право вимоги до боржника перейшло до ТОВ "Теремплюс" на підставі договору відступлення права вимоги 44 від 25.06.2018, дійсність якого була предметом судового розгляду у справі 910/1755/19. З огляду на відмову у визнанні цього договору недійсним суд дійшов висновку про відсутність спору про право між ініціюючим кредитором та боржником.

31. Перевіряючи розрахунок заявлених вимог, апеляційний суд зазначив, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитором нараховано за період з 25.06.2018 до 27.11.2024 інфляційні втрати та три проценти річних як на суму основного боргу, так і на суму нарахованих процентів. Перевіривши цей розрахунок, суд визнав його арифметично та методологічно правильним, у зв`язку з чим погодився з висновком про обґрунтованість грошових вимог ТОВ "Теремплюс" у розмірі 27 287 279,95 грн.

32. Щодо доводів про пропуск позовної давності апеляційний господарський суд зазначив, що пунктом 12.4 Генеральної кредитної угоди встановлено трирічний строк позовної давності, тоді як пунктом 14.8 кредитного договору - п`ятирічний строк. Водночас суд послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.08.2018 у справі 907/619/15, відповідно до якого сплив позовної давності не застосовується до грошових вимог, розмір яких уже доведений та присуджений до стягнення судовим рішенням, що набрало законної сили. У цій справі заборгованість ТОВ "Полірем-Центр" була предметом судового розгляду та стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2013, на виконання якого 19.02.2013 видано наказ, що перебуває на виконанні.

33. Крім того, апеляційний суд застосував положення частин другої, третьої статті 264 ЦК України та дійшов висновку, що звернення кредитора із заявою про визнання банкрутом одного із солідарних боржників - ТОВ "Полірем" - перервало перебіг позовної давності і щодо іншого солідарного боржника - ТОВ "Полірем-Центр", оскільки розгляд справи 910/24368/14 не завершено. Суд також врахував передбачене пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовження та зупинення перебігу позовної давності на період дії карантину та воєнного стану. З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ "Теремплюс" вимоги, у тому числі в частині трьох процентів річних та інфляційних втрат, заявлені без пропуску позовної давності.

34. Суд апеляційної інстанції також відхилив клопотання ТОВ "Полірем-Центр" про долучення до матеріалів справи нових доказів, поданих на стадії апеляційного перегляду, зазначивши, що боржником не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

35. У касаційній скарзі ТОВ "Полірем-Центр" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду у справі від 11.05.2026, ухвали Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 (про відкриття провадження у справі про банкрутство) та попереднього засідання від 09.04.2025, а справу 910/14759/24 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

36. про відкриття касаційного провадження з підстав, визначених у пунктах 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

37. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ТОВ "Полірем-Центр" посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 261, 266, 267, 514, 625 ЦК України, викладених, зокрема, у постановах від 15.08.2018 у справі 907/619/15, від 05.04.2023 у справі 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі 444/9519/12-ц, від 04.07.2018 у справі 310/11534/13-ц, від 28.10.2020 у справі 362/3054/14-ц та від 05.11.2020 у справі 711/5482/18.

38. Зокрема, посилаючись на постанову Верховного Суду від 15.08.2018 у справі 907/619/15, скаржник зазначає, що висновок про незастосування позовної давності може стосуватися лише грошових вимог, розмір яких уже доведений та присуджений судовим рішенням, що набрало законної сили. На його думку, суд апеляційної інстанції безпідставно поширив цей висновок на всю суму вимог ТОВ "Теремплюс", не розмежувавши суму заборгованості, підтверджену рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2013, та суми процентів, інфляційних втрат і трьох процентів річних, нараховані після його ухвалення.

39. Також скаржник посилається на не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі 444/9519/12-ц та від 04.07.2018 у справі 310/11534/13-ц, а також підтверджені у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі 362/3054/14-ц та від 05.11.2020 у справі 711/5482/18, від 05.04.2023 у справі 910/4518/16, щодо припинення права кредитора нараховувати договірні проценти після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту або звернення до суду з вимогою про стягнення всієї заборгованості.

40. Крім того, скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі 757/44680/15-ц та від 03.04.2019 у справі 756/9094/15 щодо похідного характеру вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України. Зазначає, що зі спливом позовної давності щодо основної вимоги вона спливає і щодо додаткової вимоги, а тому суди мали встановити момент спливу позовної давності щодо основного зобов`язання та лише після цього вирішувати питання про можливість нарахування і стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

41. Посилаючись на неправильне застосування судами статей 514, 262 ЦК України, ТОВ "Полірем-Центр" зазначає про неврахування обсягу прав, які переходять до нового кредитора, та незмінності перебігу позовної давності у зв`язку із заміною кредитора. На думку скаржника, ТОВ "Теремплюс" не могло набути більший обсяг прав, ніж мав первісний кредитор АТ "Райффайзен Банк Аваль", а тому суди повинні були перевірити дійсний розмір заборгованості на момент кожного відступлення права вимоги, правомірність включення до неї процентів та штрафних санкцій, а також вплив часткового погашення заборгованості на обсяг переданого права вимоги.

42. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на порушення норм процесуального права, зокрема неналежне повідомлення ТОВ "Полірем-Центр" про розгляд справи та позбавлення його можливості своєчасно подати заперечення щодо вимог кредитора. Також зазначає, що суд першої інстанції не розглянув подану 09.04.2025 заяву про застосування позовної давності, а суд апеляційної інстанції не усунув цього порушення.

43. Крім того, скаржник вказує на неповне дослідження судами доказів та обставин щодо розміру і складу заборгованості, її часткового погашення, реалізації майна у виконавчому провадженні, періодів нарахування процентів, інфляційних втрат і трьох процентів річних, а також наслідків процедури банкрутства ТОВ "Полірем". Окремо зазначає, що суд апеляційної інстанції відмовив у долученні поданих ним нових доказів, чим, на думку скаржника, позбавив його можливості належним чином обґрунтувати свої заперечення.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

44. У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий Вербицький О. В. просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, зазначаючи про їх законність та обґрунтованість. Заперечуючи проти доводів боржника щодо неналежного повідомлення про розгляд справи, арбітражний керуючий посилається на те, що вся кореспонденція надсилалася за зареєстрованим місцезнаходженням ТОВ "Полірем-Центр", а також на адреси його засновників; при цьому окрему кореспонденцію засновник боржника отримував. У зв`язку з цим вважає, що боржник був належним чином повідомлений про розгляд справи, а посилання на необізнаність із провадженням не відповідають обставинам справи.

45. ТОВ "Теремплюс" у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Заперечуючи проти доводів боржника щодо застосування позовної давності, ініціюючий кредитор зазначає, що заява про її застосування мала бути подана до ухвалення рішення про визнання його грошових вимог. Оскільки вимоги ТОВ "Теремплюс" були визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025, а заяву про застосування позовної давності боржник подав лише 09.04.2025, після ухвалення зазначеного судового рішення, суд першої інстанції, на думку кредитора, не мав процесуальної можливості повторно переглядати вже визнані вимоги.

46. Щодо самих строків позовної давності ТОВ "Теремплюс" заперечує проти їх застосування до нарахованих за статтею 625 ЦК України інфляційних втрат і трьох процентів річних, посилаючись на те, що невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а право на стягнення відповідних сум виникає за кожний період прострочення. Кредитор також зазначає, що після ухвалення рішення про стягнення основної заборгованості зобов`язання не припинилося, оскільки воно не було фактично виконане, а тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення.

47. ТОВ "Теремплюс" заперечує проти доводів щодо неправомірності нарахування процентів після закінчення строку кредитування. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі 910/4518/16, ТОВ "Теремплюс" зазначає, що після закінчення строку кредитування припиняється право кредитора нараховувати договірні проценти за статтею 1048 ЦК України, натомість виникає право на нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за частиною другою статті 625 ЦК України. При цьому кредитор стверджує, що після набуття права вимоги він не здійснював нового нарахування договірних процентів, а нарахував передбачені статтею 625 ЦК України платежі на визначений розмір непогашеної заборгованості за період з 2018 по 2024 роки.

48. Заперечуючи проти доводів про неправильне визначення обсягу права вимоги, ТОВ "Теремплюс" зазначає, що отримало від ТОВ "ФК "Форінт" право вимоги у вже визначеному розмірі - 13 890 973,95 грн, а саме 7 188 935,56 грн основного боргу, 6 002 200,81 грн процентів та штрафні санкції. На його думку, цей обсяг права вимоги вже був предметом судової перевірки у справі 910/1755/19, за результатами якої встановлено правомірність формування та передачі відповідної заборгованості, а тому повторна оцінка цих обставин у справі про банкрутство є неприпустимою.

49. Кредитор також заперечує проти доводів про неврахування часткового погашення заборгованості, зазначаючи, що всі фактичні надходження від реалізації майна майнового поручителя та майна ТОВ "Полірем" у 2015- 2016 роках були враховані ним при визначенні залишку основного боргу, який зменшився з 9 429 711,00 грн до 7 188 935,56 грн. При цьому, за твердженням ТОВ "Теремплюс", боржник не надав жодних первинних фінансових документів, банківських виписок чи власного контррозрахунку, які б підтверджували подальше погашення заборгованості.

50. Стосовно процесуальних порушень ТОВ "Теремплюс" зазначає, що боржник був належним чином повідомлений про розгляд справи, а його посилання на необізнаність із провадженням спростовуються матеріалами справи. Кредитор звертає увагу, що керівник ТОВ "Полірем-Центр" особисто з`явився у судове засідання 09.04.2025, а електронний кабінет боржник зареєстрував лише 08.05.2025. Крім того, кредитор вважає правомірною відмову суду апеляційної інстанції у прийнятті нових доказів, оскільки боржник не довів неможливості подати їх до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

51. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

52. Предметом касаційного розгляду є питання щодо наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та наявність/відсутність підстав для визнання грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника у заявленому таким кредитором розмірі.

53. Згідно з частиною першою статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

54. Відповідно до частини шостої статті 39 КУзПБ господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії.

55. Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет:

1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання (у розумінні визначеного частиною першою статті 1 КУзПБ терміну);

2) встановлення наявності / відсутності спору про право;

3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі;

4) пред`явлення таких вимог до суб`єкта господарювання - оптового постачальника електричної енергії.

56. У разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур, передбачених КУзПБ для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Тож чинне законодавство, окрім добровільного погашення боржником кредиторської заборгованості, визначає два основних способи її погашення із застосуванням державного примусу: шляхом вирішення судом спору між кредитором та боржником про стягнення відповідної суми заборгованості в позовному порядку або шляхом задоволення відповідних вимог у межах провадження у справі про банкрутство.

57. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.07.2026 у справі 910/16488/25.

58. Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі та у порядку, передбаченому статтями 74, 76-77 ГПК України, виходячи із правової природи правовідносин, які виникли між боржником та його кредитором.

59. Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що заборгованість ТОВ "Полірем-Центр" виникла на підставі кредитного договору 010/42-0-1/854 від 16.12.2011, право вимоги за яким у подальшому було відступлено АТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ТОВ "ФК "Форінт", а останнє- на користь ТОВ "Теремплюс".

60. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 у справі 5011-33/18786-2012 з ТОВ "Полірем-Центр" стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 9 429 711,00 грн та 324 887,04 грн процентів. У подальшому заборгованість була частково погашена, у зв`язку з чим залишок заборгованості за тілом кредиту становить 7 188 935,56 грн. Крім того, у справі про стягнення цієї заборгованості судом здійснено заміну стягувача на ТОВ "Теремплюс" як правонаступника первісного кредитора.

61. Відсутність спору про право щодо зазначеної заборгованості у частині 7 188 935,56 грн основного боргу підтверджується також тим, що її розмір та підстави виникнення були встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, а спроба боржника оспорити право вимоги ТОВ "Теремплюс" шляхом визнання недійсним договору відступлення права вимоги, за яким останнє набуло відповідне право, була відхилена судами у справі 910/1755/19.

62. На зазначену суму за період з 25.06.2018 до 27.11.2024 нараховано три проценти річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України. Доказів погашення боржником зазначеної заборгованості матеріали справи не містять. При цьому між сторонами відсутній спір про право щодо цієї заборгованості у розумінні статті 39 КУзПБ. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника в цій частині.

63. Відповідно до наданого ТОВ "Теремплюс" розрахунку останнім нараховано за період з 25.06.2018 по 27.11.2024 на суму боргу за тілом кредиту інфляційні втрати в розмірі 5 914 513,05 грн та три проценти річних у сумі 1 386 239,32 грн.

64. Щодо доводів скаржника про сплив позовної давності за грошовими вимогами кредитора за тілом кредиту та нарахованими на нього 3 % річних та інфляційними втратами колегія суддів враховує таке.

65. Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

66. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

67. Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

68. Як зазначено вище, залишкова сума непогашених вимог за тілом кредиту, була стягнута за рішенням суду у справі 5011-33/18786-2012 та становить 7 188 935,56 грн.

69. У постанові від 15.08.2018 у справі 907/619/15, переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій щодо розгляду грошових вимог кредитора до боржника, Верховний Суд зазначив, що сплив позовної давності не застосовується до грошових вимог, розмір яких вже доведений і присуджений до стягнення судовим рішенням, що набрало законної сили.

70. Висновки суду апеляційної інстанції у цій частині зроблені з урахуванням правової позиції Верховного Суду у справі 907/619/15.

71. Крім того, у постанові від 11.02.2026 у справі 754/511/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна давність застосовується до звернення з позовом. Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

72. Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові наголосила, що наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов`язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.

73. Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.

74. У такій ситуації зобов`язання не є задавненим у класичному розумінні, оскільки позовна давність застосовується до звернення з позовом, а тут уже є судове рішення, яке набрало законної сили.

75. У цій справі, як встановлено судом апеляційної інстанції наказ, виданий на виконання рішення суду у справі 5011-33/18786-2012 та пред`явлений до виконання, перебуває на виконанні в органах виконавчої служби, що свідчить про відсутність підстав вважати борг боржника перед кредитором за основною заборгованістю у розмірі 7 188 935,56 грн задавненим.

76. Що ж стосується нарахованих на суму основного боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних з 25.06.2018 по 27.11.2024, то як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі 127/15672/16-ц (провадження 14-254цс19),невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

77. Разом з цим суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що з 02.04.2020 - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257 (позовна давність), 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), а з 17.03.2022 - у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), тому грошові вимоги щодо ініціюючого кредитора щодо 3% річних та інфляційних втрат коштів заявлені без пропуску позовної давності.

78. Водночас колегія суддів частково погоджується з доводами скаржника та вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості грошових вимог кредитора у частині 6 002 200,81 грн процентів та в частині нарахованих на цю суму 4 938 157,36 грн - інфляційних втрат і 1 157 401,54 грн трьох процентів річних.

79. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

80. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

81. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі 444/9519/12 (на яку посилається скаржник) зазначила, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

82. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

83. Водночас, встановивши, що кінцевим строком погашення кредиту за кредитним договором є 01.05.2012, суди попередніх інстанцій не встановили періоду, за який сформована сума процентів у розмірі 6 002 200,81 грн, та не з`ясували, чи були такі проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування та яка їх правова природа.

84. Посилання суду апеляційної інстанції на встановлення у справі 910/1755/19 обставин щодо переходу до ТОВ "Теремплюс" права вимоги цієї суми не звільняло суди від необхідності визначити правову природу зазначених процентів та перевірити правомірність їх включення до складу грошових вимог у цій справі з урахуванням положень статей 1048, 1050, 1054 ЦК України та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2018 у справі 444/9519/12. Таким чином, суд першої інстанції припустився зазначеної помилки, а суд апеляційної інстанції її не усунув.

85. Передчасним є також визнання вимог щодо трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму процентів у розмірі 6 002 200,81 грн, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили періоду та правової природи нарахування цієї суми. Відтак без з`ясування правомірності включення зазначеної суми до складу основної заборгованості неможливо дійти обґрунтованого висновку і щодо правомірності нарахування на неї сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

86. З огляду на зазначене, касаційна скарга у цій частині є обґрунтованою.

87. При цьому безпідставними є посилання скаржника на те, що суд першої інстанції мав направляти процесуальні документи не лише за адресою місцезнаходження ТОВ "Полірем-Центр", зазначеною в Єдиному державному реєстрі, а й за адресами керівника товариства або його засновника. Відповідно до частини третьої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень, а частиною сьомою цієї статті передбачено обов`язок учасника справи повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження. Згідно з частиною шостою статті 242 ГПК України судове рішення вважається врученим, зокрема, у разі проставлення поштової відмітки про відсутність особи за адресою її місцезнаходження, якщо особа не повідомила суду іншої адреси.

88. За змістом статті 242 ГПК України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з покликанням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.06.2026 у справі 916/1683/25, від 01.05.2026 у справі 914/1475/25, від 31.03.2026 у справі 920/1017/22, від 13.01.2026 у справі 910/4862/21.

89. Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасника справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в цьому випадку - суду. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі 800/547/17 та постановах Верховного Суду від 24.06.2026 у справі 916/1683/25, від 09.06.2026 у справі 914/2382/25, від 09.06.2026 у справі 910/14168/23.

90. ТОВ "Полірем-Центр" зазначає про необґрунтованість розгляду судом його заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство 29.01.2025 за відсутності товариства, посилаючись на те, що про розгляд справи воно дізналося лише наприкінці березня 2025 року. Проте на момент розгляду заяви суд першої інстанції мав відомості про місцезнаходження ТОВ "Полірем-Центр", зазначені в Єдиному державному реєстрі, та направляв процесуальні документи за цією адресою. Твердження товариства про необізнаність щодо розгляду справи не змінює встановленого законом порядку судового повідомлення юридичної особи за адресою її місцезнаходження.

91. ТОВ "Полірем-Центр" як учасник господарських відносин має забезпечувати достовірність та актуальність відомостей про своє місцезнаходження, внесених до Єдиного державного реєстру. Відомості про адресу ТОВ "Полірем-Центр", які містилися в Єдиному державному реєстрі на час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, суд використав для направлення процесуальних документів. Доказів повідомлення суду про іншу адресу ТОВ "Полірем-Центр", за якою товариство просило б здійснювати його повідомлення у цій справі, матеріали справи не містять. Тому доводи скаржника про неналежне повідомлення у зв`язку з направленням кореспонденції за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі, є необґрунтованими.

92. Також не є обґрунтованими доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув подані ним додаткові докази. Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Такий підхід узгоджується з положеннями частини восьмої статті 80 ГПК України, відповідно до якої докази, не подані у встановлений законом або судом строк, не приймаються, якщо особа не обґрунтувала неможливість їх подання з причин, що від неї не залежали.

93. У цій справі суд апеляційної інстанції розглянув клопотання ТОВ "Полірем-Центр" про долучення нових доказів та відхилив його, оскільки скаржник не надав доказів неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали. Отже, суд апеляційної інстанції діяв відповідно до встановленого ГПК України порядку прийняття доказів та навів мотиви, з яких такі докази не підлягали прийняттю.

94. Безпідставними є посилання скаржника на реалізацію майна як на підтвердження погашення заявленої ТОВ "Теремплюс" заборгованості. Суди у цій справі встановили та врахували факт часткового погашення заборгованості, що була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва у справі 5011-33/18786-2012. Доказів повного погашення заборгованості боржника перед кредитором судами не встановлено.

95. При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що у разі встановлення факту виконання решти солідарного зобов`язання іншим солідарним боржником відповідні кошти підлягають врахуванню при визначенні розміру невиконаного зобов`язання перед кредитором. Такий підхід відповідає частинам другій та четвертій статті 543 ЦК України, відповідно до яких кредитор, який одержав виконання не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників, тоді як виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок інших перед кредитором.

96. Отже, кошти, фактично отримані кредитором у рахунок погашення цього зобов`язання за рахунок майна іншого солідарного боржника, підлягають врахуванню при визначенні розміру вимог до ТОВ "Полірем-Центр" у цій справі. Водночас для такого врахування необхідним є підтвердження фактичного надходження відповідних коштів кредитору та їх зарахування в рахунок погашення спірного зобов`язання. Таких обставин щодо заявлених скаржником сум судами не встановлено.

97. Як уже зазначалося, суди попередніх інстанції дійшли правильного та вмотивованого висновку щодо обґрунтованості грошових вимог кредитора до боржника у сумі 7 188 935,56 грн основного боргу та нарахованих на цю суму інфляційних втрат в розмірі 5 914 513,05 грн та трьох процентів річних у сумі 1 386 239,32 грн як підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полірем-Центр" та визнання грошових вимог ТОВ "Теремплюс" у цій частині.

98. Водночас суди передчасно визнали грошові вимоги ТОВ "Теремплюс" до ТОВ "Полірем-Центр" у сумі 6 002 200,81 грн процентів та в частині нарахованих на цю суму 4 938 157,36 грн - інфляційних втрат і 1 157 401,54 грн трьох процентів річних, не встановивши періоду та правової природи нарахування зазначених процентів, а відтак і правомірності нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на такі проценти.

99. Зазначені недоліки не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, оскільки їх усунення потребує встановлення обставин щодо періоду та правової природи нарахування суми процентів у розмірі 6 002 200,81 грн, а також перевірки правомірності нарахування на цю суму трьох процентів річних та інфляційних втрат, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

101. Згідно з пунктами 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

102. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК).

103. Ураховуючи наведене у цій постанові, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішень у частині визнання грошових вимог ТОВ "Теремплюс" до ТОВ "Полірем-Центр" у сумі 6 002 200,81 грн процентів та в частині нарахованих на цю суму 4 938 157,36 грн - інфляційних втрат і 1 157 401,54 грн трьох процентів річних та направлення справи у цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду.

104. Під час нового розгляду суду необхідно визначити правову природу зазначених процентів та перевірити правомірність їх включення до складу грошових вимог, а також перевірити правомірність нарахування на цю суму трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 (про відкриття провадження у справі про банкрутство) та ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі 910/14759/24 в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр" у сумі 6 002 200,81 грн процентів та в частині нарахованих на цю суму 4 938 157,36 грн - інфляційних втрат і 1 157 401,54 грн трьох процентів річних - скасувати.

3. Справу 910/14759/24 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 (про відкриття провадження у справі про банкрутство) та ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі 910/14759/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Картере