Судебный акт по делу № 904/3777/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 904/3777/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Азот-Імпекс (далі - ТОВ Азот-Імпекс , позивач, скаржник) - не з`явився,

відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - Управління ДПС, відповідач) - Недоступ К.К. (самопредставництво),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - Казначейство, третя особа) -не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ Азот-Імпекс

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2025 (головуюча - суддя Бєлік В.Г.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 (головуючий - суддя Мороз В.Ф., судді: Іванов О.Г., Чередко А.Є.)

у справі за позовом ТОВ Азот-Імпекс

до Управління ДПС,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Казначейство,

про стягнення шкоди, заподіяної органом державної влади.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності / відсутності підстав для стягнення шкоди, заподіяної органом державної влади

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 . ТОВ Азот-Імпекс звернулося до суду з позовом до Управління ДПС про стягнення (з урахування заяви про зменшення суми позовних вимог) завданих збитків за рахунок коштів державного бюджету у розмірі 941 316,51 грн у вигляді сплаченого контрагенту штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної та збитків, які полягають у знеціненні належних до отримання позивачем сум оплат, що дорівнюють вартості податкового кредиту, за договорами купівлі-продажу природного газу у загальному розмірі 738 117,67 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на заподіяння позивачу збитків, які полягають у сплаті позивачем штрафу контрагенту за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної внаслідок безпідставного рішення відповідача, а також у знеціненні належних позивачу до отримання сум за договорами купівлі-продажу природного газу, що були несвоєчасно отримані позивачем з причини віднесення останнього до платників податків з ознаками ризикованості та, внаслідок цього, затримки сплати покупцем позивачу сум коштів, що дорівнюють вартості податкового кредиту, за несвоєчасно зареєстрованими податковими накладними.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 04.11.2025, залишеним без змін Центральним апеляційним господарським судом постановою від 27.05.2026 у справі 904/3777/25, у задоволенні позову відмовив повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1 . ТОВ Азот-Імпекс 01.07.2026 через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 у справі 904/3777/25 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ Азот-Імпекс у касаційній скарзі з посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням пунктів 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначає таке.

4.1.1. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статті 22, 625, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі 925/556/21 (щодо права на відшкодування збитків, понесених у вигляді сплачених штрафів контрагенту через протиправні дії ДПС) та від 19.06.2019 у справі 646/14523/15-ц (щодо обов`язковості застосування інфляційних нарахувань за статтею 625 ЦК України до деліктних зобов`язань з відшкодування шкоди, завданої органами державної влади).

4.1.2. Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, передбачені пунктами 1 та 3 частини третьої статті 310 ГПК України (в силу дії пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України), а саме частину четверту статті 75 ГПК України, проігнорував та не дослідив преюдиційні обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі 160/23606/23, яке набрало законної сили та яким остаточно доведено факт протиправності дій відповідача; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів та ухилився від повного і всебічного дослідження вимоги акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод від 16.01.2025 40-21/7 та платіжних документів скаржника в їх сукупності (порушив статті 86, 236 ГПК України).

4.1.3. На думку позивача, суд при ухваленні оскаржуваного рішення не надав оцінки наявності або відсутності всіх елементів складу господарського правопорушення у відповідності до положень статті 611 ЦК України та статті 224 Господарського кодексу України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Управління ДПС у відзиві на касаційну скаргу заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про те, що судові рішення у справі ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2 . Казначейство не скористалося своїм правом, передбаченим статтею 295 ГПК України, на подання відзиву на касаційну скаргу.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між ТОВ Азот-Імпекс (постачальник) та акціонерним товариством Кременчуцький сталеливарний завод (покупець) 22.06.2023 укладено договір поставки 220623 (далі - Договір поставки), згідно з яким постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти товар: карбамід марки Б, код 3102 10 10 00 в кількості 5571 т на загальну суму 100 278 000,00 грн до 03.07.2024.

6.2. ТОВ Азот-Імпекс (постачальник) 31.07.2023 склало податкову накладну 1 (отримувач / покупець - акціонерне товариство Кременчуцький сталеливарний завод ) на товар / послуги (карбамід марки Б), код УКТ ЗЕД 3102 10 10 00 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ, у розмірі 63 081 600,00 грн, яку 08.08.2023 направило на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН).

6.3. Зазначена податкова накладна доставлена до Державної податкової служби України, документ прийнято, реєстрація зупинена.

6.4. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної вказано: податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Додатково повідомлено: показник D =1.2683%, Р =0. Товариству запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

6.5 . З метою досудового вирішення спору, позивач, після отримання інформації з квитанції від 08.08.2023 про блокування податкової накладної, подав засобами електронного зв`язку повідомлення від 14.08.2023 1 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, для підтвердження реальності операцій.

6.6. За результатами розгляду повідомлення позивача комісією Управління ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН прийнято рішення від 16.08.2023 9357670/41803552 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.07.2023 1.

6.7. Відповідач зупинив реєстрацію податкової накладної позивача, прийняв рішення від 12.07.2023 43884 та від 30.08.2023 55527 про відповідність позивача (платника ПДВ) критеріям ризиковості платника податку.

6.8. Зазначені обставини встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі 160/23606/23, яке набрало законної сили, та не потребують доказування в силу приписів статті 75 ГПК України.

6.9 . На підставі вимоги від 16.01.2025 40-21/7 за нереєстрацію податкової накладної позивач сплатив на користь покупця - акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод 941 316,51 грн, які визначені ним у позовній заяві як збитки, завдані позивачу у зв`язку зі сплатою штрафу відповідно до пункту 5.18 Договору поставки з цим контрагентом (з урахуванням узгодженого протоколу розбіжностей до договору).

6.10. За змістом вказаного пункту Договору поставки (пункт 5.18 з урахуванням узгодженого протоколу розбіжностей) у випадку не реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в строки, встановлені законодавством, покупець має право застосувати до постачальника штраф за таких умов.

За кожен факт не реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 20% річних, нарахованих на суму податку на додану вартість, визначену у податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, які не було подано на реєстрацію в ЄРПН в строк, визначений чинним податковим законодавством, або було заблоковано податковим органом (зупинена реєстрація), за кожен день затримки в реєстрації, або до дати повернення передоплати.

Такий штраф не нараховується та не сплачується постачальником за період, коли ним було своєчасно подано для реєстрації' в ЄРПН податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної, яка/який було заблоковано за рішенням податкового органу, за умови, що постачальником було подано відповідну скаргу протягом 10 (десять) календарних днів з дати повідомлення (рішення) податкового органу про блокування (зупинення) реєстрації, та це рішення було скасовано за скаргою постачальника в порядку адміністративного оскарження.

У разі не скасування Комісією податкового органу рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної в адміністративному порядку, постачальник повинен сплатити покупцю штраф у розмірі 20% річних, нарахованих на суму податку на додану вартість, визначену у податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, за кожен день затримки в реєстрації, починаючи з дня, наступного за днем прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, або до дати повернення передоплати.

У разі не реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних внаслідок будь-яких причин чи обставин, покупець в будь-який час має право в односторонньому порядку відмовитись від договору повністю або в частині виконання зобов`язання за господарськими операціями, щодо яких мав місце факт не реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них, письмово повідомивши про це постачальника.

У разі відмови від договору повністю або частково постачальник протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання відповідної вимоги (повідомлення) покупця зобов`язаний повернути покупцю сплачену за непоставлений товар суму та сплатити штраф у розмірі, визначеному абзацом 2 цього пункту. Повернення постачальником покупцю в такому випадку суми коштів, сплачених за непоставлений товар, не звільняє постачальника від сплати штрафу в розмірі, визначеному абзацом 2 цього пункту з урахуванням абзацу 3.

Штраф, визначений абзацом 2 цього пункту, підлягає сплаті незалежно від результату адміністративного оскарження, судового оскарження чи факту реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних постачальником у майбутньому.

6.11. Відповідно до пункту 8.2 Договору поставки строк дії цього договору закінчується 03.07.2024, але до повного виконання зобов`язань сторонами відповідно до умов цього договору. У випадку, якщо жодна зі сторін за двадцять днів до закінчення строку дії цього договору не заявить про намір його розірвати, він вважається продовженим на наступний календарний рік на таких самих умовах.

6.12. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі 160/23606/23 рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.07.2023 1 визнано протиправним та скасовано, також визнано протиправним та скасовано рішення відповідача (комісії Управління ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН) від 12.07.2023 43884 та від 30.08.2023 55527 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку; зобов`язано відповідача зареєструвати в ЄРПН податкову накладну позивача від 31.07.2023 1 датою надходження на реєстрацію.

6.13. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі 160/23606/23 залишено без змін.

6.14 . Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління ДПС на судові рішення попередніх інстанцій у справі 160/23606/23.

6.15. Сплачені на користь контрагента за Договором поставки кошти у розмірі 941 316,51 грн позивач вважає збитками, які спричинені неправомірними рішеннями відповідача про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку.

6.16. Крім того, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі укладено договори на поставку природного газу: договір від 05.12.2023 05/12/2023 та договір від 07.12.2023 07/12/2023 щодо купівлі-продажу природного газу.

6.17. Відповідно до пункту 1.1 Договору купівлі-продажу природного газу від 05.12.2023 05/12/2023 (далі - Договір купівлі-продажу 1) ТОВ Азот-Імпекс (оптовий продавець) зобов`язалося передати у власність товариству з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі (оптовий покупець) природний газ, приведений до стандартних умов (далі - газ), а оптовий покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

6.18. Згідно з пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу 1 передбачено, що оптовий продавець передає оптовому покупцю до 08 грудня 2023 року (включно) газ в загальному обсязі 10 000,000 тис. куб. м.

6.19. Відповідно до пункту 2.2 Договору купівлі-продажу 1 обсяги переданого газу в періоді передачі газу визначаються в актах приймання-передачі газу (обсяг газу).

6.20 . Пункт 4.1 Договору купівлі-продажу 1 передбачає, що ціна 1 (однієї) тисячі куб. м газу, що передається оптовим продавцем оптовому покупцю за цим договором, становить 12 541,70 грн, крім того ПДВ 20% - 2 508,34 грн, а всього 15 050,04 грн.

6.21. У пункті 4.2 Договору купівлі-продажу 1 сторони домовились, що загальна вартість обсягу газу, що передається оптовим продавцем оптовому покупцю за цим договором, становить 125 417 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 25 083 400,00 грн, а всього з ПДВ 150 500 400,00 грн.

6.22 . Пункт 5.1 Договору купівлі-продажу 1 передбачає, що оплата за газ проводиться оптовим покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок оптового продавця у такому порядку:

- 62 708 500, 00 грн - підлягає оплаті в строк до 07 грудня 2023 року (включно);

- 62 708 500, 00 грн - підлягає оплаті в строк до 08 грудня 2023 року (включно);

- сума, що дорівнює сумі податкового кредиту загальної вартості газу за цим договором з ПДВ - 25 083 400,00 грн, підлягає оплаті протягом 3 (трьох) робочих днів з дати складення та реєстрації оптовим продавцем відповідної податкової накладної з ПДВ в ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства, та отримання такої податкової накладної оптовим покупцем.

6.23 . Згідно з актом від 07.12.2023 05/12/2023-1 відповідно до умов Договору купівлі-продажу 1 ТОВ Азот-Імпекс (оптовий продавець) передало, а товариство з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі (оптовий покупець) прийняло газ товарний горючий природний (природний газ) в кількості 5 000,0000 тис. куб. м загальною вартістю без ПДВ 62 708 500,00 грн, сума ПДВ - 12 541 700,00 грн, загалом з ПДВ 75 250 200,00 грн.

6.24. Відповідно до акта від 08.12.2023 05/12/2023-2 згідно з умовами Договору купівлі-продажу 1 ТОВ Азот-Імпекс (оптовий продавець) передало, а товариство з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі (оптовий покупець) прийняло газ товарний горючий природний (природний газ) в кількості 5 000,0000 тис. куб. м загальною вартістю без ПДВ 62 708 500,00 грн, сума ПДВ - 12 541 700,00 грн, загалом з ПДВ 75 250 200,00 грн.

6.25 . За поставлений за Договором купівлі-продажу 1 природний газ товариство з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі (оптовий покупець) сплатило на користь ТОВ Азот-Імпекс (оптовий продавець):

- 07.12.2023 - 62 708 500,00 грн;

- 08.12.2023 - 62 708 500,00 грн.

Загалом за Договором купівлі-продажу 1 сплачено 125 417 000,00 грн.

6.26. Несплаченою залишилася сума у розмірі 25 083 400,00 грн, яку за умовами названого вище договору товариство з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі (оптовий покупець) зобов`язалось оплатити протягом 3 (трьох) робочих днів з дати складання та реєстрації оптовим продавцем відповідної податкової накладної на таку ж суму ПДВ в ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства, та отримання такої податкової накладної оптовим покупцем.

6.27 . Під час здійснення поставок газу ТОВ Азот-Імпекс виписало такі податкові накладні:

- від 07.12.2023 1 на суму ПДВ в розмірі 12 541 700,00 грн, яка була зареєстрована в ЄРПН 10.05.2024;

- від 08.12.2023 2 на суму ПДВ в розмірі 12 541 700,00 грн, яка була зареєстрована в ЄРПН 10.05.2024.

6.28. За Договором купівлі-продажу 1 у товариства з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі після реєстрації податкових накладних 1 та 2 виникло зобов`язання оплатити залишок вартості поставленого газу, який дорівнює сумі ПДВ за зареєстрованими податковими накладними, у розмірі 25 083 400,00 грн до 15.05.2024 включно.

6.29. Згідно з договором купівлі-продажу природного газу від 07.12.2023 07/12/2023 (далі - Договір купівлі-продажу 2) ТОВ Азот-Імпекс (оптовий продавець) зобов`язалось передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі (оптовий покупець) природний газ, приведений до стандартних умов (далі - газ), а оптовий покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

6.30 . За пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу 2 передбачено, що оптовий продавець передає оптовому покупцю до 14 грудня 2023 року (включно) газ в загальному обсязі 3 900,34177 тис. куб. м.

6.31 . Відповідно до пункту 2.2 Договору купівлі-продажу 2 обсяги переданого газу в періоді передачі газу визначаються в актах приймання-передачі газу (обсяг газу).

6.32. Пункт 4.1 Договору купівлі-продажу 2 передбачає, що ціна 1 (однієї) тисячі куб. м газу, що передається оптовим продавцем оптовому покупцю за цим договором, становить 12 541,70 грн, крім того ПДВ 20% - 2 508,34 грн, а всього 15 050,04 грн.

6.33 . У пункті 4.2 Договору купівлі-продажу 2 сторони домовились, що загальна вартість обсягу газу, що передається оптовим продавцем оптовому покупцю за цим договором, становить 48 916 916,38 грн, крім того ПДВ 20 % - 9 783 383,28 грн, всього з ПДВ 58 700 299,66 грн.

6.34 . Пункт 5.1 Договору купівлі-продажу 2 обумовлює, що оплата за газ проводиться оптовим покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок оптового продавця в такому порядку:

- 48 916 916,38 грн підлягає оплаті в строк до 14 грудня 2023 року (включно);

- сума, що дорівнює сумі податкового кредиту загальної вартості газу за цим договором з ПДВ - 9 783 383,28 грн, підлягає оплаті протягом 3 (трьох) робочих днів з дати складення та реєстрації оптовим продавцем відповідної податкової накладної з ПДВ в ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства, та отримання такої податкової накладної оптовим покупцем.

6.35. Згідно з актом від 12.12.2023 07/12/2023-1 відповідно до умов Договору купівлі-продажу 2 ТОВ Азот-Імпекс (оптовий продавець) передало, а товариство з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі (оптовий покупець) прийняло газ товарний горючий природний (природний газ) в кількості 2500,0000 тис. куб. м загальною вартістю без ПДВ 31 354 250,00 грн, сума ПДВ - 6 270 850,00 грн, загалом з ПДВ 37 625 100,00 грн.

6.36. Відповідно до акта від 13.12.2023 07/12/2023-2 згідно з умовами Договору купівлі-продажу 2 ТОВ Азот-Імпекс (оптовий продавець) передало, а товариство з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі (оптовий покупець) прийняло газ товарний горючий природний (природний газ) в кількості 1400,34177 тис. куб. м загальною вартістю без ПДВ 17 562 666,38 грн, сума ПДВ - 3 512 533,27 грн, загалом з ПДВ 21 075 199,65 грн.

6.37. За поставлений за Договором купівлі-продажу 2 природний газ товариство з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі (оптовий покупець) здійснило оплату на користь ТОВ Азот-Імпекс (оптовий продавець).

6.37.1. Так, 12.12.2023 сплачено 31 354 250,00 грн та 13.12.2023 сплачено 17 562 666,38 грн.

6.38. Загалом за Договором купівлі-продажу 2 сплачено 48 916 916,38 грн.

6.39. Несплаченою залишилася сума у розмірі 9 783 383,28 грн, яку за умовами договору товариство з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі (оптовий покупець) зобов`язалось оплатити протягом 3 (трьох) робочих днів з дати складення та реєстрації оптовим продавцем відповідної податкової накладної на таку ж суму ПДВ в ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства, та отримання такої податкової накладної оптовим покупцем.

6.40. Під час здійснення поставок газу позивачем оформлені такі податкові накладні:

- від 12.12.2023 3 на суму ПДВ в розмірі 6 270 850,00 грн, яка зареєстрована в ЄРПН 13.05.2024;

- від 13.12.2023 4 на суму ПДВ в розмірі 3 512 533,27 грн, яка зареєстрована в ЄРПН 13.05.2024.

6.41. За Договором купівлі-продажу 2 у товариства з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі після реєстрації податкових накладних 3 та 4 виникло зобов`язання оплатити залишок вартості поставленого газу, який дорівнює сумі ПДВ за зареєстрованими податковими накладними, в розмірі 9 783 383,28 грн до 16.05.2024 включно.

6.42. Як зазначає позивач, останній не мав змоги зареєструвати вказані податкові накладні до дати скасування рішення Управління ДПС про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку. Розрахунок у розмірі суми ПДВ за цим договором проведений після зняття з позивача ризиковості, а саме 16.05.2024.

6.43. Також позивач зазначає, що не мав змоги зареєструвати за Договором купівлі-продажу 1 податкові накладні 1 та 2 до дати скасування рішення Управління ДПС про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку. Розрахунок у розмірі суми ПДВ за цим договором проведений лише після зняття з позивача ризикованості, а саме 10.05.2024.

6.44. На думку позивача, з вини Управління ДПС, яке прийняло протиправне рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, за Договором купівлі-продажу 1 покупцем затримано оплату позивачу суми коштів ПДВ в розмірі 25 083 400,00 грн у період з 07.12.2023 по 06.05.2024, всього на 152 дні.

6.45. Інфляційні втрати згідно з розрахунком позивача складають 531 006,85 грн.

6.46 . Також, за твердженням позивача, з вини Управління ДПС, яке прийняло протиправне рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, за Договором купівлі-продажу 2 покупцем затримано оплату позивачу суми коштів ПДВ у розмірі 9 783 383,28 грн у період з 14.12.2023 по 06.05.2024, всього на 145 днів.

6.47. Інфляційні втрати згідно з розрахунком позивача складають 207 110,82 грн.

6.48 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема з того, що:

- за своєю правовою природою правочин, яким учасники господарської операції встановлюють відповідальність за ненадання зареєстрованої податкової накладної, порядок сплати штрафних санкцій, в частині, яка безпосередньо стосується майнового інтересу покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, є правочином про порядок врегулювання шкоди, спричиненої порушенням цього інтересу. Цей правочин може бути вміщений у відповідний господарський договір, на виконання якого здійснюється господарська операція, внаслідок якої у платника податку в силу закону виникає цей майновий інтерес;

- у той же час, сторонами Договору поставки не встановлено моменту набрання чинності пунктом 5.18, оскільки сам по собі Договір поставки не містить ані пункту 5.18, ані застереження про підписання договору із протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей; сторонами не встановлено дату набрання чинності внесенням змін до Договору поставки (з урахуванням пункту 5.18), а матеріали справи не містять доказів на підтвердження дати набрання чинності змінами до цього договору, що викладені у протоколі узгодження розбіжностей;

- необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою; довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України;

- протиправні дії відповідача щодо визнання відповідності ТОВ Азот-Імпекс критеріям ризиковості платника податку, що мало наслідком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, встановлені у рішенні суду в адміністративній справі 160/23606/23, і ці обставини є преюдиціальними при вирішенні цього господарського спору;

- розрахунок суми збитків за підписом директора акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод , наданий позивачем до матеріалів справи, є розрахунком збитків від інфляції на суму 63 081 600,00 грн за період серпень 2023 року - січень 2024 року та дорівнює сумі 941 316,51 грн. Таким чином, сплачена позивачем сума не є сплатою штрафу на підставі пункту 5.18 Договору поставки (з урахуванням узгодженого протоколу розбіжностей до цього договору);

- позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження рішення податкового органу, що могло б дозволити йому уникнути негативних наслідків у вигляді застосування договірної неустойки;

- у пункті 5.18 Договору поставки (з урахуванням узгодженого протоколу розбіжностей до цього договору) сторони передбачили можливість запобігти надмірному нарахуванню штрафних санкцій, зокрема, у випадку своєчасного (невідкладного) повернення передоплати після прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної; разом з тим, позивач не вчинив обачних та розумних у цій ситуації дій, якими б міг запобігти збільшенню розміру неустойки, усвідомлюючи тривалість строків процедури оскарження рішення податкового органу;

- керуючись свободою розсуду, в порядку статей 6, 627 ЦК України, позивач на свій ризик погодив в протоколі узгодження розбіжностей до Договору поставки умови, що штраф підлягає сплаті незалежно від результату адміністративного оскарження, судового оскарження чи факту реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних постачальником у майбутньому;

- саме лише зазначення в підпункті 114.3.2 пункту 114.3 статті 114 ПК України, що штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, можуть включатись до складу шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, не означає, що сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі становить достатню причину для визнання того, що вони знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з такими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів;

- після виконання відповідачем рішення суду у справі 160/23606/23, позивач добровільно, на підставі вимоги свого контрагента (покупця) від 16.01.2025 40-21/7 сплатив грошову суму в розмірі 941 316,51 грн, яка не є сплатою штрафу на підставі пункту 5.18 Договору поставки (з урахуванням узгодженого протоколу розбіжностей до цього договору) та не є шкодою, що перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з рішеннями Управління ДПС;

- ТОВ Азот-Імпекс реалізувало своє право як платника податків у податкових відносинах та вчинило дії, спрямовані на відновлення майнового інтересу контрагента на одержання права на податковий кредит, а саме, звернулося до адміністративного суду з позовом у справі 160/23606/23. Виконання судового рішення в зазначеній справі мало наслідком реалізацію майнового інтересу акціонерним товариством Кременчуцький сталеливарний завод на виникнення прав на податковий кредит, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту;

- оскільки ТОВ Азот-Імпекс в адміністративному процесі змогло запобігти заподіянню контрагенту збитків на суму ПДВ за операцію за Договором поставки, які він міг понести через неможливість включити цю суму до складу податкового кредиту, у спірних правовідносинах не відбулося об`єктивного зменшення майнових благ покупця, а сума у розмірі 941 316,51 грн, яку продавець (позивач) сплатив на його користь, не була необхідними витратами, які він мусив зробити для відновлення порушеного майнового інтересу покупця, тобто відсутній причинно-наслідковий зв`язок між сплаченою на користь акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод сумою у розмірі 941 316,51 грн з призначенням платежу: Відшкодування збитків згідно вимоги від 16.01.2025 40-21/7 та стверджуваними збитками позивача у вигляді штрафу, сплаченого на користь контрагента за Договором поставки;

- матеріали справи не містять доказів того, що відбулася відмова у реєстрації або її зупинення поданих податкових накладних 1, 2, 3 та 4 саме у зв`язку із рішеннями відповідача про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- рішеннями про реєстрацію податкових накладних 1, 2, 3 та 4 встановлено дату їх оформлення та дату прийняття рішення про реєстрацію цих податкових накладних у ЄРПН без зазначення відомостей про причини тривалого періоду такої реєстрації;

- позивач не надав рішень відповідача про відмову в реєстрації податкових накладних або квитанції про зупинення реєстрації з посиланням на рішення від 12.07.2023 43884 та від 30.08.2023 55527 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- згідно з Порядком прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (далі - Порядок 520) платник податку має час та можливість змінити обставини щодо зупинення реєстрації податкової накладної шляхом подання уточнюючої інформації і, у разі її відповідності вимогам закону та після перевірки такої інформації контролюючим органом, уникнути прийняття рішення про відмову в реєстрації, а, отже, позивач міг скористатись передбаченою Порядком 520 процедурою для проведення реєстрації податкових накладних, у тому числі, і за наявності рішень податкового органу щодо відповідності його критеріям ризиковості;

- рішення про відповідність платника податку на додану вартість (позивача) критеріям ризиковості платника податку прийнято 12.07.2023, а вже 30.08.2023 позивач отримав рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН від 30.08.2023 55527 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У той же час, договори між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі на поставку природного газу укладені 05.12.2023 та 07.12.2023, тобто станом на момент укладення означених договорів ТОВ Азот-Імпекс було достеменно відомо про його статус ризикового контрагента , з наявністю якого пов`язується виникнення складнощів у реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Водночас, нехтуючи наведеним, позивач усвідомлено включив у договори з товариством з обмеженою відповідальністю Сітіенерджі умови, за якими сума, що дорівнює сумі податкового кредиту загальної вартості газу за цим Договором з ПДВ - 25 083 400,00 грн, підлягає оплаті протягом 3 (трьох) робочих днів з дати складення та реєстрації оптовим продавцем відповідної податкової накладної з ПДВ в ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства, та отримання такої податкової накладної оптовим покупцем;

- позивач допустив необачну поведінку, адже, незважаючи на свободу договору, на свій ризик погодив умови оплати з прив`язкою до складення та реєстрації відповідної податкової накладної з ПДВ в ЄРПН, розуміючи настання можливих негативних наслідків щодо термінів проведення остаточних розрахунків, які пов`язані з моментом реєстрації податкових накладних в ЄРПН та отримання їх покупцем, що призвело до їх надмірної затримки та можливого знецінення грошових коштів, чому можливо було б запобігти за інших умов;

- позивач не довів, зокрема, існування причинно-наслідкового зв`язку між протиправними рішеннями відповідача та витратами, які позивач поніс на відшкодування податкового кредиту свого контрагента, як і його особистими майновими втратами внаслідок затримки у розрахунках з іншим контрагентом.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1 . Верховний Суд ухвалою від 16.07.2026 відкрив касаційне провадження у справі 904/3777/25 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.2. Склад суду касаційної інстанції змінювався, про що свідчить протокол повторного автоматизованого розподілу від 31.08.2026, який міститься в матеріалах справи.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4 . Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1 . Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у позові, та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.

8.2 . Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3 . Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.4. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі, зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.6 . Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.7. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.7.1 . При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі 233/2021/19.

8.9 . Предметом судового розгляду у цій справі є стягнення завданих збитків за рахунок коштів державного бюджету у розмірі 941 316,51 грн у вигляді сплаченого контрагенту штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної та збитків, які полягають у знеціненні належних до отримання позивачем сум оплат за договорами купівлі-продажу природного газу у загальному розмірі 738 117,67 грн.

8.10. У постанові від 01.03.2023 у справі 925/556/21, на яку посилається скаржник, предметом позову було стягнення з державного бюджету збитків, завданих протиправною поведінкою ГУ ДПС, яке заблокувало реєстрацію оформленої продавцем податкової накладної, що спричинило необхідність сплати ним на користь покупця штрафних санкцій.

8.11 . Велика Палата Верховного Суду у цій справі, зокрема, виснувала таке:

8.49.1. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

8.49.2 . Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

8.49.3. Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

8.49.4. Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.

8.49.5. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

8.49.6. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

8.49.7. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

8.49.8. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

8.50. Відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

8.51. Стосовно висновку про неправомірність рішень, дій або бездіяльності контролюючого органу як умови деліктної відповідальності Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпункті 9.9 постанови від 16.11.2022 у справі 910/6355/20, та відзначає, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) контролюючого органу (його посадових (службових) осіб) не є необхідним для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Стосовно причинно-наслідкового зв`язку як умови відповідальності

8.52. Законний майновий інтерес покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він як платник податку здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано, про що Велика Палата виснувала вище.

8.53. Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.

8.54 . Слід зауважити, що включення в господарські договори положень про відповідальність продавця (виконавця послуг) за порушення обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної та/або вчинення інших діянь, які можуть призвести до позбавлення покупця (замовника) можливості включити суму податку за відповідну операцію до складу податкового кредиту, є звичайною діловою практикою, що набула поширення у зв`язку зі змінами в податковому законодавстві з 1 січня 2015 року….

8.55. За своєю правовою природою правочин, яким учасники господарської операції встановлюють відповідальність за ненадання зареєстрованої податкової накладної, порядок сплати штрафних санкцій, в частині, яка безпосередньо стосується майнового інтересу покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, є правочином про порядок врегулювання шкоди, спричиненої порушенням цього інтересу. Цей правочин може бути вміщений у відповідний господарський договір, на виконання якого здійснюється господарська операція, внаслідок якої у платника податку в силу закону виникає цей майновий інтерес.

8.56. Установлення сторонами такого правочину розміру штрафних санкцій, який перевищує дійсні втрати, пов`язані з утратою майнового інтересу покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, може мати зобов`язуючу дію для сторін правочину, однак не становить підстави для збільшення розміру відповідальності держави, коли втрата майнового інтересу була наслідком неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу.

8.57. Причинно-наслідковий зв`язок як умова відповідальності держави за наслідки неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу простежується в розмірі дійсних втрат, пов`язаних з утратою майнового інтересу покупця на отримання права на податковий кредит з ПДВ. Натомість установлення сторонами господарського договору обсягу відповідальності, який перевищує ці втрати, залежить від їх волі, а притягнення продавця до відповідальності в обсязі, що перевищує дійсні втрати, не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу.

8.58. При цьому не заперечується, що розмір шкоди, спричиненої втратою майнового інтересу покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, може перевищувати суму податкового кредиту на положення пункту 114.3 статті 114 ПК України, який визначає, які втрати і витрати можуть становити шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, однак дійсний обсяг шкоди підлягає доведенню позивачем.

8.59. Саме лише зазначення у підпункті 114.3.2 пункту 114.3 статті 114 ПК України, що штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, можуть включатись до складу шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, не означає, що сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі становить достатню причину для визнання того, що вони знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з такими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів з огляду на викладені вище висновки .

8.12. У цій справі ( 904/3777/25), як і у справі 925/556/21, суди попередніх інстанцій, зокрема, установили, що позивач реалізував своє право, як платник податків у податкових відносинах, і вчинив дії, спрямовані на відновлення майнового інтересу контрагента на одержання права на податковий кредит, а саме звернувся до адміністративного суду з позовом, за результатами вирішення якого ГУ ДПС зареєструвало у ЄРПН податкову накладну. Виконання судового рішення в зазначеній справі мало наслідком реалізацію майнового інтересу контрагентом позивача на виникнення прав на податковий кредит.

8.13. Рішенням суду в адміністративній справі було вирішено питання про існування підстав для зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкову накладну, а його виконанням фактично усунуто єдину перешкоду, спричинену незаконним рішенням контролюючого органу, для реалізації контрагентом позивача майнового інтересу в одержанні права на податковий кредит з ПДВ.

8.14 . Оскільки позивач в адміністративному процесі зміг запобігти заподіянню контрагенту збитків (сума ПДВ за операцію за договором), які він міг понести через неможливість включити цю суму до складу податкового кредиту, відповідно у спірних правовідносинах не відбулося об`єктивного зменшення майнових благ покупця, а кошти, які позивач, як постачальник, сплатив на його користь у складі штрафу відповідно до пункту 15.8 Договору поставки з цим контрагентом (з урахуванням узгодженого протоколу розбіжностей до договору), не були необхідними витратами, які він мусив зробити для відновлення порушеного майнового інтересу покупця, що унеможливлює стягнення зазначеної суми з Державного бюджету України як збитків.

8.15. Верховний Суд не раз наголошував, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.16. При цьому неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (див. пункт 74 постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 у справі 916/5633/23).

8.17. З огляду на викладене вище, наведена скаржником у касаційній скарзі правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі 925/556/21 щодо застосування, зокрема, статей 22, 1166, 1173, 1174 ЦК України, враховуючи підстави та предмет позову, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, не суперечить висновкам судів першої та апеляційної інстанції у цій справі у подібних правовідносин.

8.17.1 . Різниця у розгляді справ пов`язана з установленими обставинами (див. пункт 6.48 цієї постанови) та недоведеністю позивачем, зокрема, причинно-наслідкового зв`язку як умови відповідальності держави за наслідки неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, та розміру заявленої суми, як шкоди, завданої таким органом.

8.18. У наведеному аспекті Суд ураховує також і висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі 908/302/24, предметом позову в якій було стягнення штрафних санкцій та збитків, за змістом якого: …зазначення сторонами у Договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські; невиконання або неналежне виконання таких умов Договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції та пункти 8.57. та 8.59. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі 925/556/21.

8.19. Скаржник також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі 646/14523/15-ц за позовом фізичної особи до Управління Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних, в аспекті обов`язковості застосування інфляційних нарахувань за статтею 625 ЦК України до деліктних зобов`язань з відшкодування шкоди, завданої органами державної влади.

8.20 . У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, зокрема виснувала таке:

Стаття 625 входить до розділу I Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань .

8.21. Водночас у цій справі ( 904/3777/25) відсутні підстави вважати про неврахування судами попередніх інстанцій загального висновку Верховного Суду про поширення приписів статті 625 ЦК України на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), оскільки відмова у стягненні з відповідача збитків у вигляді інфляційних втрат позивача у цій справі пов`язана не з видом грошового зобов`язання як таким, а з недоведенням позивачем підстав для відповідальності органу державної влади шляхом стягнення збитків, зокрема, причинно-наслідкового зв`язку між протиправними рішеннями відповідача та особистими майновими втратами позивача внаслідок затримки у розрахунках з іншим контрагентом.

8.22. Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, адже не свідчить, що суди не так, в інший спосіб витлумачили норми права.

8.23. Довід скаржника про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не надав оцінки наявності або відсутності всіх елементів складу господарського правопорушення у відповідності до положень статті 611 ЦК України та статті 224 Господарського кодексу України, Верховний Суд відхиляє, з огляду на те, що позивач не враховує зміст спірних правовідносин, які пов`язані з деліктною відповідальністю органу державної влади, її особливостями, у тому числі, в аспекті правового регулювання, а не зобов`язальними (господарськими) правовідносинами.

8.24. Скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, передбачені пунктами 1 та 3 частини третьої статті 310 ГПК України (в силу дії пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України), а саме частину четверту статті 75 ГПК України, проігнорував та не дослідив преюдиційні обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі 160/23606/23, яке набрало законної сили та яким остаточно доведено факт протиправності дій відповідача; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів та ухилився від повного і всебічного дослідження вимоги акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод від 16.01.2025 40-21/7 та платіжних документів скаржника в їх сукупності (порушив статті 86, 236 ГПК України).

8.25 . Щодо наведеного Суд зазначає таке.

8.26 . Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

8.27 . Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.28. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.29. Оскільки у цій справі не підтвердилася визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд не вбачає правових підстав для розгляду доводів касаційної скарги позивача за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

8.30. Верховний Суд акцентує увагу на тому що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , а не факту , отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.31 . Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.32. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій урахували як преюдиціальні обставини, установлені в адміністративній справі 160/23606/23 в порядку статті 75 ГПК України (щодо неправомірності рішень контролюючого органу - відповідача як однієї з трьох умов для застосування деліктної відповідальності), оцінили надані сторонами докази, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.33. Щодо посилання скаржника на порядок оцінки доказів як недопустимих (стаття 77 ГПК України), Верховний Суд зазначає таке.

8.34. У розумінні статті 77 ГПК України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

8.34.1 . Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

8.34.2. Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі 903/34/22.

8.34.3 . Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі 913/502/19, від 13.08.2020 у справі 916/1168/17.

8.34.4. Натомість скаржник у поданій касаційній скарзі не зазначив, в чому саме проявилося порушення судами положень статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи. Доводи в цій частині є власним судженням скаржника щодо обставин справи.

8.35 . З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги ТОВ Азот-Імпекс відхиляються Верховним Судом.

8.36. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві Управління ДПС на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.37 . Верховний Суд також зауважує, що міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною залежно від характеру рішення.

8.38 . Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.39 . Інші доводи скаржника не впливають на правозастосування норм права у цій справі, з огляду на характер спірних правовідносин, підстави позову та наявних у справі доказів, які досліджені й оцінені судами попередніх судових інстанцій.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1 . Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Азот-Імпекс залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 у справі 904/3777/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос