Постанова по делу № 571/1394/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Київ

справа 571/1394/25

провадження 61-1899св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги Рокитнівської селищної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2025 року у складі судді Верзун О. П. та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позову

1. У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги Рокитнівської селищної ради (далі - КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позову зазначав, що 17 лютого 2022 року між ним та відповідачем укладено трудовий договір про надомну роботу на підставі

статті 60-1 КЗпП України.

3. Наказом від 17 лютого 2022 року 10-к/тр позивача прийнято на посаду провідного юрисконсульта на 0,25 ставки з режимом робочого часу згідно

статті 60-1 КЗпП України з укладенням письмового трудового договору за затвердженою типовою формою з 17 лютого 2022 року.

4. Листом від 24 лютого 2025 року 79 відповідач повідомив йому (позивачеві) про розірвання трудового договору від 17 лютого 2022 року

в односторонньому порядку відповідно до пункту 42 трудового договору.

5. Наказом від 15 квітня 2025 року 41 позивача звільнено з роботи за прогули з 01 квітня 2025 року по 14 квітня 2025 року без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

6. 17 квітня 2025 року відповідач видав наказ 37-к/тр про звільнення позивача за прогули без поважних причин з 17 квітня 2025 року з посиланням на наказ від 15 квітня 2025 року 41 Про накладення дисциплінарного стягнення

у вигляді звільнення .

7. Своє звільнення позивач вважав незаконним, оскільки режимом надомної роботи (роботи за місцем проживання) йому було встановлено неповний робочий день тривалістю 2 години.

8. Вказував, що акти про відсутність на робочому місці не відповідають дійсності, оскільки з 01 по 15 квітня 2025 року у визначений договором інтервал робочого часу він перебував на своєму робочому місці.

9. З урахуванням вищевказаного позивач вважав, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення було накладене з порушенням правил і порядку, передбачених статтею 149 КЗпП України.

10. З урахуванням вищевказаного, а також, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі на посаді провідного юрисконсульта КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області

від 17 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради довело факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а також дотримання встановленого законом порядку застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Відтак посилання позивача на незаконність його звільнення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

13. При цьому суди зауважили, що факт відсутності позивача на робочому місці без поважних причин, який слугував підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду справи.

14. Крім того, вказали, що неодержання від працівника письмових пояснень за встановлених у справі обставин, зокрема, з огляду на ігнорування позивачем доручень, листів і вимог щодо необхідності надання письмових пояснень, не

є підставою для скасування застосованого дисциплінарного стягнення.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

15. У лютому 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у вказаній справі.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

18. У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

19. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі 501/3407/18, від 21 липня 2021 року в справі 221/7326/18, від 01 грудня 2021 року в справі 761/24929/20, від 31 серпня 2022 року в справі 840/4029/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) .

20. Додатково у якості підстав касаційного оскарження вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та необґрунтоване відхилення клопотання (пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. На переконання заявника, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору була надана помилкова оцінка наказу від 20 березня 2025 року 30а як доказу законності зміни відповідачем робочого місця заявника, визначеного трудовим договором від 17 лютого 2022 року, укладеним у письмовій формі, оскільки останній суперечить нормам законодавства про працю України.

22. Як зауважує ОСОБА_1 , відповідно до частини третьої

статті 60-1 КЗпП України при запровадженні надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим, а відтак при такій формі організації праці робоче місце працівника є істотною умовою трудового договору, яку роботодавець вправі змінити без згоди працівника лише за наявності змін в організації виробництва і праці в порядку, передбаченому частиною третьою статті 32 КЗпП України,

а матеріали справи, своєю чергою, не містять доказів на підтвердження запровадження на підприємстві змін в організації виробництва і праці.

23. Таким чином, на переконання заявника, суди попередніх інстанцій до правовідносин, пов`язаних зі зміною істотних умов праці, помилково застосували частину другу статті 32 КЗпП України, яка регулює переміщення працівника на інше робоче місце на тому самому підприємстві, що не потребує згоди працівника, та помилково не застосували для вирішення спору приписи частини третьої

статті 32 КЗпП України.

24. Додатково посилається на те, що суди попередніх інстанцій зіслалися

у змісті рішення на докази, які не були досліджені у судовому засіданні.

25. Більше того, на переконання ОСОБА_1 , суд безпідставно відмовив

у задоволенні клопотання, заявленого у порядку статті 234 ЦПК України.

26. Відмова у задоволенні вищевказаного клопотання зумовило те, що доводи заявника щодо підроблення відповідачем актів від 02 січня 2025 року та

20 березня 2025 року про відмову від ознайомлення з графіком відробки робочого часу та наказом від 20 березня 2025 року 30а залишилися неперевіреними належним чином.

27. Крім того, вказує на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування приписів статті 60-1 КЗпП України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

28. У березні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради на касаційну скаргу без доказів направлення останнього на адресу іншого учасника справи.

29. Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені статтею 183 ЦПК України. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік, вказаний у цій статті, та інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

30. Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

31. У частині четвертій статті 183 ЦПК України закріплено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

32. Відтак, оскільки заявником до відзива не додано доказів надсилання останнього іншому учаснику справи (до електронного кабінета або у разі відсутності електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність електронного кабінета - у паперовій формі листом з описом вкладення), останній не враховується судом касаційної інстанції та залишається без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 лютого 2022 року між КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради в особі генерального директора Барановської І. М. та ОСОБА_1 укладено трудовий договір, відповідно до змісту якого роботодавець приймає працівника на посаду провідного юрисконсульта за основним місцем роботи на 0,25 ставки посадового окладу за штатним розписом (пункти 3, 13).

34. Предметом договору передбачено трудові функції, що покладаються на працівника (пункт 9).

35. Змістом договору сторони узгодили наступні умови праці: винагорода - 4 274,00 грн. Пунктом 17 договору обумовлено робочий час - неповний робочий день, тривалістю робочого тижня - 10 годин; кількість робочих днів - 5 та тривалість робочого дня - 2 години з початком роботи о 14 годині та закінченням - 16 годин.

36. Пунктом 4 договору сторонами погоджено виконання роботи надомно, тобто за місцем проживання позивача - АДРЕСА_1 . Передбачено порядок взаємодії між сторонами безпосередньо та з використанням електронної пошти та мобільного зв`язку (вказано адресу електронної пошти та номер мобільного телефона) (а.с.3-8).

37. Також стороною відповідача було надано інший примірник укладеного між сторонами 17 лютого 2022 року трудового договору, який був доповнений пунктом 42, в якому зазначено, що сторони мають право в односторонньому порядку розірвати цей Договір за умови попередження про це іншої сторони не пізніше, ніж за чотирнадцять днів. Вказаний екземпляр трудового договору підписаний як позивачем, так і відповідачем та останніми не заперечується (а.с.35-44).

38. У судовому засіданні у якості свідка була допитана ОСОБА_2 - інспектор з кадрів КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради, яка повідомила суду, що за ініціативи самого ОСОБА_1 до договору вносилися зміни. І перший, і другий договори вона лише заповнила своєю рукою, переписуючи із того, що приносив їй ОСОБА_1 . Свідок вказувала, що повернула позивачу перший договір, за вказівкою керівника, віддавши його особисто в руки ОСОБА_1 . Саме другий договір з підписами сторін поклала в наряд. Свідок зазначила, що обидва договори були датовані 17 лютого 2022 року, перечитувалися позивачем, жодних інших примірників чи копій із договорів свідок не робила. Підтвердила, що договори, надані як стороною позивача, так

і відповідачем у судове засідання, виконано її рукою і це ті примірники, які приносив їй позивач. Договір, наданий стороною відповідача, - це другий (зі змінами) договір, що зберігався нею відповідно до вимог діловодства.

39. Зі змісту витягу з наказу КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради від 17 лютого 2022 року 10-к/тр Про прийняття на роботу ОСОБА_1 судами встановлено, що позивача прийнято на посаду провідного юрисконсульта КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради

17 лютого 2022 року на 0,25 ставки з режимом робочого часу згідно

статті 60-1 КЗпП України, з укладенням письмового трудового договору за затвердженою типовою формою (а.с.9).

40. Відповідно до акту від 02 січня 2025 року ОСОБА_1 відмовився ознайомитися із графіком робочого часу працівників апарату управління

з 01 січня 2025 року (а.с.46-47).

41. Повідомленням 79 від 24 лютого 2025 року ОСОБА_1 попереджено, що відповідно до умов трудового договору про надомну роботу від 17 лютого

2022 року договір буде розірвано в односторонньому порядку відповідно до пункту 42, у зв`язку із необхідністю виконання завдань, доручень та наказів за основним місцем роботи відповідно графіка відробки робочого часу (а.с.77).

42. Вищевказане повідомлення отримане ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 05 березня 2025 року (а.с.77 (зворот)).

43. Наказом генерального директора КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради від 20 березня 2025 року 30а трудовий договір про надомну роботу від 17 лютого 2022 року, укладений КНП Рокитнівський ЦПМСД та ОСОБА_1 , розірвано відповідно до статті 60-1 КЗпП України (а.с.78).

44. Згідно акту Про відмову ОСОБА_1 ознайомитися з наказом 30а від 20 березня 2025 року про розірвання трудового договору про надомну роботу від 20 березня 2025 року комісія з контролю за дотриманням трудової дисципліни у складі голови комісії, медичного директора - Едуарда Остапенка, членів комісії: головного бухгалтера - Оксани Богданець ; бухгалтера - Юлії Кушнір , провідного бухгалтера - Надії Ковалець, 20 березня 2025 року об 10 год. 05 хв провідному юрисконсульту ОСОБА_1 на робочому місці було оголошено наказ 30а від 20 березня 2025 року, надано для ознайомлення та підписання, на що останній відмовився з ознайомленням та підписанням у категоричній формі (а.с.79).

45. 31 березня 2025 року генеральним директором КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради надано ОСОБА_1 доручення за

136 з проханням розробити та подати на затвердження інструкцію для старшого інспектора кадрів, інспектора з кадрів, інженера з охорони праці

І категорії в термін до 01 квітня 2025 року (а.с.53, 92).

46. Також 01 квітня 2025 року ОСОБА_1 надано доручення за 143 та

02 квітня 2025 року надано доручення за 151 про розроблення та подання на затвердження інструкцій для референта, провідного програміста, головної медичної сестри в термін до 02 квітня 2025 року, статистика медичного, сестри медичної (інструктора з гігієни рук) до 03 квітня 2025 року (а.с.57, 61, 95, 97).

47. Листами 137 від 31 березня 2025 року, 142 від 01 квітня 2025 року,

148 від 02 квітня 2025 генеральний директор КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради Наталя Чорнобрива повідомила ОСОБА_1 про необхідність надання пояснень щодо невиконання вищезазначених доручень (а.с.55, 59, 63, 93, 96).

48. Доручення та листи про необхідність надання пояснень причин їх невиконання направлялися позивачу у месенджер Viber та на електронну пошту, обумовлену у якості засобів комунікації та взаємодії між сторонами під час виконання надомної роботи у трудовому договорі (а.с.50, 52, 54, 56, 58, 60, 62,

66-72).

49. 07 квітня 2024 року медичним директором Едуардом Остапенком складено доповідну на ім`я генерального директора КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради Наталії Чорнобривої за фактом невиконання ОСОБА_1 доручення 128 та ненадання пояснень згідно листа 137

від 31 березня 2025 року (а.с.75).

50. Наказом генерального директора КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради Наталії Чорнобривої від 08 квітня 2025 року 40 оголошено догану ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням листа генерального директора 128 від 28 березня 2025 року, а саме не розробленням посадових інструкцій головного бухгалтера, провідного бухгалтера, бухгалтера ІІ категорії, провідного економіста, невиконанням трудового договору про надомну роботу, п.9 від 17 лютого 2022 року (а.с.76).

51. Актами комісії з контролю за дотриманням трудової дисципліни КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради 1 від 01 квітня

2025 року, 2 від 02 квітня 2025 року, 3 від 03 квітня 2025 року, 4

від 04 квітня 2025 року, 5 від 07 квітня 2025 року, 6 від 08 квітня 2025 року, 7 від 09 квітня 2025 року, 8 від 10 квітня 2025 року, 9 від 11 квітня

2025 року, 10 від 14 квітня 2025 року, 11 від 15 квітня 2025 року зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом усього робочого дня з 9:00 до 18:12 з 01 квітня 2025 року по 04 квітня 2025 року включно, з 07 квітня 2025 року по 11 квітня 2025 року включно, 14 квітня 2025 року та 15 квітня

2025 року, пояснень щодо відсутності на роботі останній не надавав (а.с.80-90).

52. ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив суду, що його не було на робочому місці в КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради, оскільки його робочим місцем згідно умов трудового договору про надомну роботу є домашня адреса.

53. Наказом генерального директора КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради Чорнобривої Наталії від 15 квітня 2025 року 41 Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул з 01 квітня 2025 року по 15 квітня 2025 року, що підтверджується актами комісії з контролю за дотриманням трудової дисциплінки Про відсутність на робочому місці на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України (а.с.99 (зворот)).

54. Наказом генерального директора КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради Чорнобривої Наталії від 17 квітня 2025 року параграф 1 37-к/тр від 17 квітня 2025 року Про звільнення ОСОБА_1 звільнено позивача за прогули без поважних причин, згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України на підставі наказу Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення 41 від 15 квітня 2025 року. Бухгалтерії доручено виплатити компенсацію за: невикористану відпустку в кількості 24 календарних днів за період з 17 лютого 2024 року - 16 лютого 2025 року; за невикористану щорічну основну відпустку за відпрацьований період з 17 лютого 2025 року - 17 квітня 2025 року

в кількості 4 календарних днів та 2 календарні дні по ЧАЕС (а.с.12).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

55. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

56. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені

в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

57. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише

в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

58. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

59. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

60. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

61. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

62. Предметом спору у справі, яка є предметом касаційного перегляду

є звільнення позивача з роботи за прогул з підстав, передбачених змістом пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

63. Звертаючись до суду касаційної інстанції, заявник фактично вказував на самостійну зміну роботодавцем істотних умов праці, які полягали у скасуванні надомного режиму роботи позивача та, як наслідок, посилався на відсутність прогулу.

64. Колегія суддів не погоджується із такими доводами заявника з огляду на наступне.

65. Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

66. У статті 31 КЗпП України встановлено, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

67. Згідно із частинами першою-третьою статті 32 КЗпП України у редакції на момент скасування режиму надомної роботи, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча

б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та

в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Водночас у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15 березня 2022 року.

68. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою

статті 32 та статті 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (частина друга статті 3 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану ).

69. Відтак, під істотними умовами праці необхідно розуміти:

- системи та розміри оплати праці, тобто розмір тарифної ставки або окладу (посадового окладу), доплати, премії, надбавки, заохочувальні й компенсаційні виплати, оплата роботи в нічний і надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні;

- пільги, які надаються згідно зі статутом підприємства, установи, організації та колективним договором;

- режим роботи, який містить, зокрема, час початку й закінчення робочого дня (зміни), тривалість робочого дня (зміни) і робочого тижня, кількість змін на добу; час надання обідньої перерви та її тривалість; вихідні дні тощо; встановлення або скасування неповного робочого часу,

- суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інше.

70. Перелік умов праці, які є істотними, не є вичерпним. Істотні умови праці можуть бути передбачені як трудовим договором, так і визначатися локальними документами на підприємстві (в установі, організації) - у колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, штатному розписі, положенні про оплату праці та інше.

71. Отже потрібно розрізняти істотні умови праці та форми організації праці.

72. Вищевказаних висновків дійшов Верховний Суд у змісті постанов

від 10 травня 2023 року у справі 761/23538/20 (провадження 61-10026св22), від 01 червня 2023 року у справі 723/4239/21 (провадження 61-111св23).

73. Водночас Верховний Суд у змісті постанови від 06 серпня 2025 року у справі 761/8119/22 (провадження 61-8441св23) за результатами аналізу частини третьої статті 32 КЗпП України дійшов висновку, що істотними умовами праці є, зокрема: система та розміри оплати праці; пільги та компенсації, передбачені колективним договором, локальними актами або чинним законодавством; режим роботи (дистанційна, надомна робота, гнучкий режим тощо); встановлення або скасування неповного робочого часу (неповного робочого дня чи неповного робочого тижня); зміна робочого часу та часу відпочинку, графіків змінності; суміщення професій; зміну розрядів і найменування посад; зміну посадових обов`язків; зміна строку трудового договору. Цей перелік не є вичерпним.

74. Відтак режим роботи, зокрема режим надомної роботи, належить до істотних умов праці.

75. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не оспорюється заявником касаційної скарги, між позивачем як робітником та відповідачем як роботодавцем було укладено трудовий договір у письмовій формі, за змістом якого позивач виконував роботу надомно за місцем свого проживання.

76. Наказом генерального директора КНП Рокитнівський ЦПМСД Рокитнівської селищної ради від 20 березня 2025 року 30а трудовий договір про надомну роботу від 17 лютого 2022 року, укладений КНП Рокитнівський ЦПМСД та ОСОБА_1 , розірвано відповідно до статті 60-1 КЗпП України.

77. Згідно акту Про відмову ОСОБА_1 ознайомитися з наказом 30а

від 20 березня 2025 року про розірвання трудового договору про надомну роботу від 20 березня 2025 року комісія з контролю за дотриманням трудової дисципліни у складі голови комісії, медичного директора - Едуарда Остапенка, членів комісії: головного бухгалтера - Оксани Богданець ; бухгалтера - Юлії Кушнір, провідного бухгалтера - Надії Ковалець, 20 березня 2025 року об 10 год. 05 хв провідному юрисконсульту ОСОБА_1 на робочому місці було оголошено наказ 30а

від 20 березня 2025 року, надано для ознайомлення та підписання, на що останній відмовився з ознайомленням та підписанням у категоричній формі.

78. Відтак, наявними у справі доказами підтверджено як зміну істотних умов праці позивача, так і відмову позивача від ознайомлення із наказом про зміну істотної умови праці, якою у даному конкретному випадку є скасування режиму надомної роботи.

79. При цьому матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем вищевказаного наказу, а відтак останній є чинним, зокрема, на момент звернення позивача до суду з позовом, що свідчить про чинність запроваджених ним змін істотних умов праці.

80. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

81. Згідно з частиною першою статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

82. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

83. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі

761/30967/15-ц).

84. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

85. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

86. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

87. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

88. Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ЦПК України.

89. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника.

90. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

91. Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

92. У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

93. Така процедура є однією з гарантій недопущення безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Проте, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

94. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

95. Таким чином, оскільки роботодавець у межах своїх повноважень змінив позивачеві режим роботи, скасувавши режим надомної роботи, а позивач відмовився від ознайомлення зі змістом відповідного наказу, про що було складено акт, при цьому копію зазначеного наказу було надіслано на його поштову адресу, колегія суддів доходить висновку, що роботодавець вчинив усі належні дії для ознайомлення працівника зі зміною істотних умов праці, яка за обставин цієї справи полягала у зміні режиму роботи.

96. Крім того, після скасування режиму надомної роботи позивач не приступив до виконання своїх трудових обов`язків. Більше того, наявні у матеріалах справи докази свідчать про невиконання ним посадових обов`язків і доручень керівника,

у тому числі під час роботи в режимі надомної роботи, а також підтверджують його відсутність на робочому місці після скасування такого режиму.

97. За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність порушень з боку роботодавця під час звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

98. Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання заявника на недослідження зібраних в справі доказів, оскільки ОСОБА_1 у судовому засіданні особисто вказав суду, про його відсутність на робочому місці у зв`язку із надомним характером праці, а відтак в силу приписів частини першої

статті 82 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню.

99. Більше того, з урахуванням наведеного колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи заявника касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до працівника, з яким роботодавець уклав договір про надомну роботу, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки позивача було належним чином повідомлено про скасування режиму надомної роботи, можливість одностороннього скасування такого режиму була передбачена умовами укладеного між сторонами трудового договору, а відсутність на робочому місці була визнана самим позивачем у судовому засіданні.

100. Крім того, колегія суддів відхиляє як неспроможне посилання касаційної скарги на необґрунтоване відхилення клопотання про допит позивача як свідка, оскільки таке клопотання було заявлено перед судом під час дослідження доказів, тобто на стадії розгляду справи по суті, а відтак - з порушенням приписів частини третьої статті 91 ЦПК України, відповідно до якої заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.

101. Більше того, колегія суддів зауважує, що клопотання позивача про допит його як свідка було заявлено перед судом в усній, а не письмовій формі та не було належним чином обґрунтоване відповідно до вимог частини другої статті 91 ЦПК України, зокрема позивач не зазначив, які саме обставини він може підтвердити.

102. Відтак, вищевказані доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

103. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

104. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

105. Ураховуючи, що під час розгляду справи встановлено факт дотримання роботодавцем порядку звільнення позивача за прогул у зв`язку зі скасуванням режиму надомної роботи, а також порядку повідомлення позивача про зміну істотних умов праці, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

106. Таким чином колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович