Постанова у справі № 924/924/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року

м. Київ

Справа 924/924/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Зуєва В. А., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Рущака М. Ю. (директор), Іванишина О. О. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

третьої особи-3 - не з`явилися,

третьої особи-4 - не з`явилися,

третьої особи-5 - не з`явилися,

прокуратури - Красножон О. М. (за посвідченням від 27.01.2020 055128),

розглянув касаційну скаргу Державного навчального закладу "Подільський центр професійно-технічної освіти" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 (головуючий - Василишин А. Р., судді Петухов М. Г., Розізнана І. В.) у справі

за позовом Державного навчального закладу "Подільський центр професійно-технічної освіти"

до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Міністерства освіти і науки України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 2) Зіньковецької сільської ради,

3) ОСОБА_1 ,

4) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

5) ОСОБА_2 ,

за участю Прокуратури Хмельницької області,

про визнання незаконним та скасування розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації 251/2003р від 31 березня 2003 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44".

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У жовтні 2017 року Державний навчальний заклад "Подільський центр професійно-технічної освіти" (далі - ДНЗ "Подільський центр професійно-технічної освіти", Заклад) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Кам`янець-Подільська РДА, Райдержадміністрація) про визнання незаконним та скасування розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 31.03.2003 251/2003 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44" (далі - розпорядження Кам`янець-Подільської РДА 251/2003, оспорюване розпорядження), з посиланням на положення статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статей 92, 141, 153 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) оспорюваним розпорядженням припинено право позивача на постійне користування земельною ділянкою загальною площею 65,50 га (далі - спірна земельна ділянка), розташованої за межами населеного пункту (с. Зіньківці) і наданої у постійне користування професійно-технічному училищу 44 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії Б 041795 від 1983 року, та передано спірну земельну ділянку до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради; 2) розпорядженням Кам`янець-Подільської РДА 251/2003 позбавлено Заклад права користування спірною земельною ділянкою, тоді як припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво; 3) ДНЗ "Подільський центр професійно-технічної освіти" створено ще до введення в дію нового Земельного кодексу України (від 25.10.2001) та є правонаступником колишнього Кам`янець-Подільського СПТУ-14, Зіньковецького ПТУ 44, Зіньковецької філії ПТУ 26 міста Кам`янця-Подільського ДНЗ "Кам`янець-Подільського професійного будівельного ліцею", отже, позивачу належить право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2018 (головуючий - Димбовський В. В., судді Гладюк Ю. В., Смаровоз М. В.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 (головуючий - Філіпова Т. Л., судді Бучинська Г. Б., Гудак А. В.), позов задоволено.

4. Рішення та постанова аргументовані тим, що позивач є правонаступником землекористувача - Кам`янець-Подільського СПТУ-14 у Кам`янець-Подільському районі, якому державним актом Б 041795 від 1983 року закріплено в безстрокове і безоплатне користування 107 га землі в межах згідно з планом землекористування, а доказів наявності підстав для припинення права користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять та судами не встановлено.

5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 (головуючий - Зуєв В. А., судді Багай Н. О., Дроботова Т. Б.) касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) задоволено частково. Скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019, а справу 924/924/17 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що: 1) постанова апеляційної інстанції не містить висновків щодо порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції прав і законних інтересів заявника апеляційної скарги - ОСОБА_1 , а також висновків про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов`язки; 2) апеляційний господарський суд фактично переглянув рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2018 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 за відсутності висновку про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи-скаржника, що суперечить положенням статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); 3) всупереч приписів чинного законодавства апеляційний господарський суд, не з`ясувавши, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки ОСОБА_1 , передчасно залучив скаржника у якості третьої особи та здійснив апеляційний перегляд справи по суті; 4) під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно належним чином дослідити та встановити чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , який подав апеляційну скаргу, конкретно визначити обсяг таких прав, інтересів та (або) обов`язків, а також встановити безпосередній правовий зв`язок між останніми та оскаржуваним судовим рішенням.

6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2018 та закрито провадження у справі 924/924/17.

7. Зазначена постанова мотивована посиланням на положення статей 78, 116 ЗК України, статей 4, 20, 231, 275, 278 ГПК України і статей 4, 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшли висновків про те, що: 1) за результатами реалізації розпорядження Кам`янець-Подільської РДА 251/2003 (віднесення земельних ділянок до земель запасу з їх новим формуванням) у фізичних осіб виникло цивільне право, а спірна земельна ділянка, про яку йдеться у оспорюваному розпорядженні, перестала існувати як один суцільний об`єкт земельних прав, а має місце існування 11-ти самостійних земельних ділянок, наданих різним суб`єктам на певних речових правах, двоє з яких є апелянтами у цій справі ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) і відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вже зареєстрували речове право у 2015 році (зважаючи на дату оспорюваного розпорядження - 31 березня 2003 року); 2) оспорюване розпорядження припинило речове право позивача на земельну ділянку і було підставою для формування нових об`єктів земельних прав з новими кадастровими номерами, площами, тому скасовуючи таке розпорядження та відновлюючи речове право Закладу на спірну земельну ділянку, таке судове рішення безпосередньо зачіпає речові права осіб, які отримали нові земельні ділянки, в тому числі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з огляду на належне їм речове право (на уже нові земельні ділянки), набуте на законних підставах. Адже, ухвалюючи відповідне рішення, суд позбавляє законних власників та орендарів можливості захистити їхнє порушене право у передбачений законом спосіб та порядок з дотримання правил відповідної юрисдикції, зважаючи на суб`єктний склад його учасників; 3) цей спір виник внаслідок незаконного, на думку позивача, розпорядження, у той час як правовідносини, які виникли в результаті реалізації оспорюваного розпорядження між Кам`янець-Подільською РДА, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області) та фізичними особами, які у цій справі є третіми особами, на теперішній час не припинилися, отже, спір виник з приводу порушення права Закладу внаслідок надання у приватну власність, укладення договорів оренди, купівлі-продажу стосовно спірної земельної ділянки (на цей час земельних ділянок) і пов`язаний з діями фізичних осіб - власників (користувачів) земельних ділянок та ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області. Відтак вказаний спір має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав ДНЗ "Подільський центр професійно-технічної освіти" на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно; 4) накази, згідно з якими надано відповідні речові права на спірну земельну ділянку фізичним особам (у тому числі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ), є чинними та не скасованими, а відтак без вирішення питання щодо припинення прав зазначених осіб (та інших користувачів і власників спірної земельної ділянки) користування земельною ділянкою в порядку, визначеному ЗК України, оформлення права на землю за іншою особою суперечить положенням частини 5 статті 116 цього Кодексу та порушує права апелянтів на користування (володіння) відповідними земельними ділянками. Тобто оспорюванню розпорядження Кам`янець-Подільської РДА 251/2003 передує невирішений спір між учасниками правовідносин про право цивільне, зокрема, право приватної власності та право на оренду конкретних земельних ділянок. Такий спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає з договірних відносин, є приватноправовим, і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників і орендарів земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ДНЗ "Подільський центр професійно-технічної освіти" звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати повністю та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції положень статті 141 ЗК України і статей 4, 20, 231, 254, 261, 262, 264, 272, 275, 277, 278, 310, 316 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційний суд застосував норми статей 4, 20, 231, 275, 278 ГПК України без урахування викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі 910/1809/18, від 05.11.2019 у справі 906/392/18, від 01.10.2019 у справі 911/2034/16 та від 30.01.2019 у справі 740/711/17 висновку про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин про припинення права юридичної особи на постійне користування земельною ділянкою безпосередньо не стосуються фізичних осіб, а тому за суб`єктним складом позовні вимоги про визнання недійсними таких рішень підлягають вирішенню за правилами господарського судочинства; 2) предметом позову в цій справі є виключно позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин про припинення права постійного користування землею у юридичної особи (Закладу) та передачу спірної земельної ділянки до земель запасу, а оспорюване розпорядження не є правовою підставою виникнення правовідносин щодо формування ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 11-ти нових земельних ділянок шляхом поділу незаконно вилученої у позивача земельної ділянки і подальшого набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-яких речових прав на земельну ділянку, які (правовідносини) підлягають окремому правовому регулюванню, отже, вирішення цього спору не стосується прав і обов`язків зазначених фізичних осіб; 3) апеляційний суд застосував до спірних правовідносин норми статей 254, 261, 264 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 у справі 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі 911/2635/17, від 19.06.2018 у справі 910/18705/17, від 10.05.2018 у справі 910/22354/15; 4) суд апеляційної інстанції під час нового розгляду цієї справи не врахував наведених у постанові від 23.01.2020 висновків і вказівок Верховного Суду щодо необхідності з`ясування того, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , позаяк мотивувальна і резолютивна частина рішення від 22.03.2018 не містять жодних висновків про права та обов`язки ОСОБА_1 ; 5) з огляду на те, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07.02.2017 22-2312-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки" було передано ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 13 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0021, для ведення фермерського господарства і 28.02.2017 щодо вказаної земельної ділянки укладено договір оренди строком на 7 років, апеляційний суд не врахував викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 у справі 272/1652/14-ц та від 01.04.2020 у справі 320/5724/17 висновку про те, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам; 6) у порушення норм процесуального закону апеляційний суд лише 02.03.2020 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою 07.10.2019, хоча з урахуванням встановленого процесуального строку мав відмовити у відкритті апеляційного провадження не пізніше 15.10.2019; 7) суд апеляційної інстанції взагалі не надав правової оцінки правовідносинам припинення права постійного землекористування, які виникли між сторонами спору, внаслідок чого безпідставно не врахував того, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 (Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Пільков К. М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДНЗ "Подільський центр професійно-технічної освіти" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 у справі 924/924/17 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 11.08.2020.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.08.2020 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. у справі 924/924/17 визначено колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Зуєв В. А., Пільков К. М.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. Згідно з наказом Державного комітету Української РСР по професійно-технічній освіті від 12.08.1980 304 вирішено відкрити технічне училище в с. Зіньківці на виробничій базі обласного управління сільського господарства Міністерства сільського господарства УРСР.

Відповідно до державного акта серії Б 041795 від 1983 року, виданого виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської районної Ради народних депутатів, за землекористувачем - Кам`янець-Подільським СПТУ-14 в Кам`янець-Подільському районі закріплюється в безстрокове і безплатне користування 107,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. До державного акту серії Б 041795 від 1983 року додано план землекористування.

13. Наказом Державного комітету Української УСР по професійно-технічній освіті від 13.07.1984 и156/3 вирішено реорганізувати всі середні, технічні училища та училища з одно-дворічним строком навчання в єдиний тип - середні професійно-технічні училища з відповідними відділами по професіям і строкам навчання; встановлено всім навчальним закладам назву "Середнє професійно-технічне училище".

Відповідно до пункту 34 додатку 1 до наказу від 13.07.1984 156/3 назва навчального закладу до реорганізації була СПТУ 14 (с. Зеньківці), після реорганізації - СПТУ 44 (с. Зіньківці Хмельницької області).

14. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 03.10.2002 547 вирішено: ліквідувати до 10 грудня 2002 року ПТУ 44 с. Зіньківці Кам`янець-Подільського району та створити на місці ліквідованого училища філію професійно-технічного училища 26 м. Кам`янця-Подільського в межах бюджетних видатків; будівлі, споруди, навчальне майно та грошові кошти ліквідованого ПТУ 44 вирішено передати на баланс ПТУ 26 м. Кам`янця-Подільського. Також передбачено передати контингент учнів професійно-технічного училища 44 для завершення навчання за обраною професією та обсяги державного замовлення до ПТУ 26 м. Кам`янця-Подільського.

15. На підставі наказу Управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації від 07.10.2002 286 та на виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 03.10.2002 547 створено: комісію з ліквідації професійно-технічного училища 44; Зіньковецьку філію Кам`янець-Подільського ПТУ-26 на базі ліквідованого Кам`янець-Подільського ПТУ-44, а також залишено за новоствореною Зіньковецькою філією Кам`янець-Подільського ПТУ-26 будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, яке було на балансі ПТУ-44. Також наказано директору ПТУ 26: внести зміни до статуту професійно-технічного навчального закладу та до 10 січня 2003 року подати його на затвердження до Міністерства освіти і науки України в установленому порядку, а також здійснити роботу щодо переоформлення ліцензії в зв`язку з реорганізацією; прийняти контингент учнів ПТУ 44 для завершення навчання за обраною професією.

Хмельницьке обласне управління статистики у листі від 19.03.2003 14/11-309 повідомило, що професійно-технічне училище 44 в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Хмельницькій області не значиться.

16. Рішенням Зіньковецької сільської ради від 11.02.2003 6 надано згоду на припинення права постійного користування на землю загальною площею 65,50 га, з них: ріллі 60,10 га, багаторічних насаджень - 4,0 га, пасовища - 1,4 га Зіньковецького професійно-технічного училища 44, що розташовані за межами населеного пункту. Також вказаним рішенням припинено право постійного користування Зіньковецького професійно-технічного училища 44 земельною ділянкою загальною площею 10,20 га.

17. Розпорядженням Кам`янець-Подільської РДА від 31.03.2003 251/2003р "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44" в зв`язку із ліквідацією професійно-технічного училища 44 с. Зіньківці, розглянувши лист та згоду Зіньковецької сільської ради і взявши до уваги наказ Міністерства освіти і науки України, вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 65,50 га, розташованою за межами населеного пункту і наданою в постійне користування професійно-технічному училищу 44 с. Зіньківці. Також цим розпорядженням вирішено передати спірну земельну ділянку до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.

18. Наказом Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України) від 13.06.2003 377 "Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Хмельницької області" вирішено: реорганізувати з 1 липня 2003 року професійно-технічні училища Хмельницької області у професійні ліцеї за переліком, що додається; встановити, що професійні ліцеї є правонаступниками професійно-технічних училищ, що реорганізуються, і в своїй освітній діяльності використовують раніше видані ліцензії до закінчення терміну їх дії.

У переліку професійно-технічних училищ Хмельницької області, що реорганізуються у професійні ліцеї (додаток до наказу МОН України від 13.06.2003 377) під 15 значиться назва професійно-технічного училища - ПТУ 26, яке реорганізовується в Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей.

19. Відповідно до наказу МОН України від 26.01.2005 48 "Про внесення зміни до найменування професійно-технічного навчального закладу Хмельницької області" вирішено: внести зміни до найменування Кам`янця-Подільського професійного будівельного ліцею та надалі іменувати його: державний професійно-технічний навчальний заклад "Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей"; встановити, що державний професійно-технічний навчальний заклад "Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей" є правонаступником Кам`янець-Подільського професійного будівельного ліцею і в своїй освітній діяльності використовує раніше видані ліцензії до закінчення їх дії.

31.01.2005 Управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації видало наказ 30 "Про ліквідацію Заньковецької філії Вищого професійного училища 14 м. Кам`янця-Подільського", відповідно до якого вирішено у тому числі: ліквідувати Зіньковецьку філію вищого професійного училища 14 м. Кам`янця-Подільського, що розташована в с. Зіньківці Кам`янець-Подільського району; створити комісію з ліквідації Зіньковецької філії вищого професійного училища 14 м. Кам`янця-Подільського; комісії провести інвентаризацію майна, основних засобів та матеріальних цінностей ліквідованої філії станом на 1 січня 2005 року і здійснити його передачу-прийом на баланс вищого професійного училища 14 м. Кам`янця-Подільського для забезпечення роботи училища; здійснити заходи з працевлаштування працівників, які вивільняються відповідно до законодавства України; передати контингент учнів ліквідованої Зіньковецької філії вищого професійного училища 14 м. Кам`янця-Подільського для завершення навчання за обраною професією до вищого професійного училища 14 м. Кам`янця-Подільського; виключити Зіньковецьку філію вищого професійного училища 14 м. Кам`янця-Подільського з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в установленому порядку.

20. Відповідно до наказу МОН України від 16.03.2010 214 "Про затвердження статуту державного навчального закладу "Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей" вирішено: установити повне найменування юридичної особи - Державний навчальний заклад "Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей"; затвердити статут державного навчального закладу "Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей".

Згідно з наказом МОН України від 26.03.2013 375 "Про зміну типу Державного навчального закладу "Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей" змінено тип Державного навчального закладу "Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей" на Державний навчальний заклад "Подільський центр професійно-технічної освіти" .

21. Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.08.2015 22-1976-СГ було затверджено проект відведення ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0011, розташованої за межами населених пунктів Зіньковецької сільської ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек 22.09.2015 зареєстровано за Підопригорою Н. В. право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6822482400:03:001:0011, для ведення особистого селянського господарства.

22. 22.01.2016 наказом МОН України затверджено Статут ДНЗ "Подільський центр професійно-технічної освіти", відповідно до пункту 1.1 якого позивач є підпорядкованим МОН України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов`язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Центр може здійснювати допрофесійну підготовку, первинну професійну підготовку, загальноосвітню підготовку, підготовку молодших спеціалістів, професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників, незайнятого населення.

Згідно з пунктом 1.8 Статуту ДНЗ "Подільський центр професійно-технічної освіти" позивач є правонаступником прав та обов`язків Державного навчального закладу "Кам`янець-Подільське вище професійне училище", Кам`янець-Подільського професійного художнього ліцею.

23. Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07.02.2017 22-2312-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки" передано ОСОБА_1 у користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 13 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0021.

28.02.2017 щодо цієї земельної ділянки з ОСОБА_1 було укладено договір оренди строком на 7 років.

24. У листі від 09.01.2018 67-41/2018 Департамент освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації зазначив, що з врахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 831-р "Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки", відповідно до наказів МОН України (наказ від 12 серпня 1980 року 304, наказ від 13 липня 1984 року 156/3, наказ від 3 жовтня 2002 року 547, наказ від 13 червня 2003 року 377, наказ від 9 грудня 2003 року 441, наказ від 26 січня 2005 року 48, наказ від 5 червня 2008 року 504, наказ від 16 березня 2010 року 214, наказ від 26 березня 2013 року 375) позивач є правонаступником СПТУ 44 с. Зіньківці.

25. Матеріали справи містять витяги з книги наказів про контингент слухачів ДНЗ "Подільський центр професійно-технічної освіти", у яких зазначено накази Закладу про зарахування та випуск зі складу слухачів осіб на спеціальність "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва": від 15.04.2013, від 15.07.2013, від 16.12.2013, від 03.03.2014, від 19.03.2014, від 01.09.2014, від 15.09.2014, від 15.10.2014, від 24.03.2014, від 26.06.2014, від 09.11.2014, від 13.03.2014, від 30.09.2014, від 24.11.2014, від 26.03.2015, від 15.06.2015, від 26.03.2015, від 12.05.2015, від 15.05.2015, від 31.08.2015, від 14.09.2015, від 23.09.2015, від 24.09.2015, від 19.09.2016, від 03.10.2016, від 01.03.2017, від 04.04.2017, від 05.04.2017, від 22.05.2017, від 25.06.2017, від 06.07.2017, від 07.07.2017, від 01.09.2017, від 16.08.2017, від 07.09.2017, від 06.10.2017.

Також у матеріалах справи наявні витяги з книги реєстрації видачі свідоцтв про закінчення навчання зі спеціальності "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва".

26. З інформації з кадастрової карти (плану) за межами населених пунктів Зіньковецької сільської ради вбачається, що розташована за межами населеного пункту земельна ділянка загальною площею 65,50 га, відповідно до якої оспорюваним розпорядженням було припинено право користування позивача, поділена вже на 12 земельних ділянок, які є самостійними сформованими об`єктами земельних прав у розумінні статті 79 1 ЗК України, з огляду на присвоєння їм кадастрових номерів, а саме: 1) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0017 (щодо якої укладено договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 ); 2) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0004; 3) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0003; 4) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0005; 5) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0021 (стосовно якої укладено договір оренди з ОСОБА_1 ); 6) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0012; 7) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0011 (належить ОСОБА_2 на праві приватної власності); 8) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0009; 9) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0010; 10) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0014; 11) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0013; 12) земельна ділянка, кадастровий номер 6822482400:03:001:0015.

Позиція Верховного Суду

27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

28. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

29. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

30. Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

31. Згідно з пунктами 6, 15 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

32. Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Для віднесення справи до господарської юрисдикції необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі 911/2034/16).

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності за умови, що такі спори за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

33. Разом з тим частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

34. При визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб`єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі 688/2940/16-ц).

35. Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

36. Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 449 (чинна до 23 липня 2013 року).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

37. Відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

38. Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 цього Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою

39. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ДНЗ "Подільський центр професійно-технічної освіти" оскаржує розпорядження Райдержадміністрації щодо припинення права користування земельною ділянкою, яке, на його думку, порушує його право як землекористувача, набуте на підставі державного акта, припиняючи це право всупереч положенням чинного законодавства. Отже, цей спір зумовлений порушенням прав юридичної особи на нерухоме майно - земельну ділянку правовим актом індивідуальної дії відповідача, і позов спрямований на відновлення права особи на це майно у спосіб, визначений позивачем (схожий за змістом правовий висновок наведено у пунктах 7.13-7.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі 906/392/18).

40. Відповідно до частини 6 статті 79 1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

41. Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною нормою та статтями 118, 122, 123 ЗК України.

42. Отже, правовою підставою виникнення правовідносин з поділу земельної ділянки є прийняття відповідного рішення її власником з подальшими діями щодо розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, її погодження компетентним органом та проведення державної реєстрації новосформованих земельних ділянок як об`єктів цивільних прав.

У свою чергу, правовою підставою набуття фізичними особами права власності або права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності є прийняття компетентним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про затвердження технічної документації із землеустрою, розробленої на замовлення зацікавленої у одержанні землі особою та погодженої у встановленому порядку, з подальшою державною реєстрацією відповідних речових прав на земельну ділянку.

43. З урахуванням положень статей 79 1 , 116, 118, 122, 123 ЗК України, колегія суддів вважає помилковими покладені в основу оскаржуваної постанови висновки апеляційного суду про те, що: 1) за результатами реалізації розпорядження Кам`янець-Подільської РДА 251/2003 (віднесення земельних ділянок до земель запасу з їх новим формуванням) у фізичних осіб виникло цивільне право, а спірна земельна ділянка, про яку йдеться у оспорюваному розпорядженні, перестала існувати як один суцільний об`єкт земельних прав, а має місце існування 11-ти самостійних земельних ділянок, наданих різним суб`єктам на певних речових правах, двоє з яких є апелянтами у цій справі ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ) і відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вже зареєстрували речове право у 2015 та 2017 роках (зважаючи на дату оспорюваного розпорядження - 31 березня 2003 року); 2) оспорюване розпорядження було підставою для формування нових об`єктів земельних прав з новими кадастровими номерами, площами, тому скасовуючи таке розпорядження та відновлюючи речове право Закладу на спірну земельну ділянку, таке судове рішення безпосередньо зачіпає речові права осіб, які отримали нові земельні ділянки, в тому числі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з огляду на належне їм речове право (на уже нові земельні ділянки), набуте на законних підставах; 3) цей спір виник внаслідок незаконного, на думку позивача, розпорядження, у той час як правовідносини, які виникли в результаті реалізації оспорюваного розпорядження між Кам`янець-Подільською РДА, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області) та фізичними особами, які у цій справі є третіми особами, на теперішній час не припинилися, отже, спір виник з приводу порушення права Закладу внаслідок надання у приватну власність, укладення договорів оренди, купівлі-продажу стосовно спірної земельної ділянки (на цей час земельних ділянок) і пов`язаний з діями ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та фізичних осіб - власників (користувачів) земельних ділянок. Відтак вказаний спір має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав ДНЗ "Подільський центр професійно-технічної освіти" на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно; 4) накази, згідно з якими надано відповідні речові права на спірну земельну ділянку фізичним особам (у тому числі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ), є чинними та не скасованими, а відтак без вирішення питання щодо припинення прав зазначених осіб (та інших користувачів і власників спірної земельної ділянки) користування земельною ділянкою в порядку, визначеному ЗК України, оформлення права на землю за іншою особою суперечить положенням частини 5 статті 116 цього Кодексу та порушує права апелянтів на користування (володіння) відповідними земельними ділянками.

44. Водночас касаційна інстанція погоджується з твердженням скаржника про те, що предметом позову в цій справі є виключно позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин про припинення права постійного користування землею у юридичної особи (Закладу) та передачу спірної земельної ділянки до земель запасу, а оспорюване розпорядження не є правовою підставою виникнення правовідносин щодо формування ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 12-ти нових земельних ділянок шляхом поділу незаконно вилученої у позивача земельної ділянки і подальшого набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-яких речових прав на земельну ділянку, які (правовідносини) підлягають окремому правовому регулюванню, отже, вирішення цього спору не стосується прав і обов`язків зазначених фізичних осіб.

45. Наведеним також повністю спростовується висновок суду апеляційної інстанції про те, що оспорюванню розпорядження Кам`янець-Подільської РДА 251/2003 передує невирішений спір між учасниками правовідносин про право цивільне, зокрема, про право приватної власності та право на оренду конкретних земельних ділянок.

Такий висновок суду суперечить хронологічній послідовності видачі Райдержадміністрацією оспорюваного розпорядження у березні 2003 року та набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прав на землю у вересні 2015 року і березні 2017 року, тобто лише через 12 і 14 років відповідно, у зв`язку з чим саме господарський спір щодо законності зазначеного розпорядження передує цивільним спорам щодо видачі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області наказів про надання земельних ділянок фізичним особам (справи 676/1608/20; 676/6112/19; 676/6114/19; 676/6111/19), а не навпаки.

46. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про застосування апеляційним судом норм статей 4, 20, 231, 275, 278 ГПК України без урахування викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі 910/1809/18 та від 01.10.2019 у справі 911/2034/16 правового висновку про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин про припинення права юридичної особи на постійне користування земельною ділянкою безпосередньо не стосується фізичних осіб, а тому за суб`єктним складом позовні вимоги про визнання недійсними таких рішень підлягають вирішенню за правилами господарського судочинства.

За таких обставин касаційна інстанція не виключає наявність достатніх підстав вважати, що предмет цього спору безпосередньо не стосується речових прав фізичних осіб (третіх осіб-3, 5) на земельні ділянки, сформовані за наслідками поділу спірної земельної ділянки.

47. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував викладеного у зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду правового висновку про те, що спір, який є предметом цього розгляду, відноситься до господарської юрисдикції, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

48. Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

49. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

50. Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

51. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

52. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

53. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

54. Згідно з імперативними положеннями частини 5 статті 310 та частини 1 статті 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

55. Колегія суддів, ураховуючи правову позицію, викладену в пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі 910/1809/18 зазначає, що всупереч положенням частини 5 статті 310 і частини 1 статті 316 ГПК України суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав належним чином вміщених у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 вказівок касаційної інстанції щодо необхідності достовірного з`ясування того, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , позаяк мотивувальна і резолютивна частина рішення від 22.03.2018 не містять жодних висновків про права та обов`язки ОСОБА_1 .

56. За таких обставин касаційна інстанція погоджується з аргументами скаржника про те, що апеляційний суд застосував до спірних правовідносин положення статей 254, 261, 264, 316 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 у справі 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі 911/2635/17, від 19.06.2018 у справі 910/18705/17, від 10.05.2018 у справі 910/22354/15.

57. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала підтвердження під час касаційного провадження.

58. Наведене свідчить про те, що передчасно скасувавши рішення місцевого господарського суду і закривши провадження у справі, всупереч вимогам статей 236, 264, 282, 316 ГПК України суд апеляційної інстанції ухилився від встановлення наявності підстав для закриття апеляційного провадження у справі, відкритого за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , якими не доведено порушення набутих цими громадянами у 2015 та 2017 роках речових прав на земельні ділянки саме внаслідок видачі Райдержадміністрацією 31.03.2003 оспорюваного розпорядження про припинення права позивача на постійне землекористування, позаяк упродовж 2003-2014рр. відповідні речові права у зазначених фізичних осіб не виникли, що не виключає відсутності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

59. Оскільки апеляційний суд не здійснював апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, як наслідок, не надав правової оцінки рішенню Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2018 на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права (зокрема статті 141 ЗК України), які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не бере до уваги передчасні посилання скаржника на ненадання судом апеляційної інстанції правової оцінки правовідносинам припинення права постійного землекористування, які виникли між сторонами спору, та зумовлене цим безпідставне неврахування того, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво.

60. Скаржник також посилається на те, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07.02.2017 22-2312-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки" було передано ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 13 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0021, для ведення фермерського господарства , апеляційний суд не врахував викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 у справі 272/1652/14-ц і від 01.04.2020 у справі 320/5724/17 висновку про те, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

61. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника як передчасні, оскільки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 у справі 272/1652/14-ц міститься висновок про те, що у разі якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства. Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

62. Натомість з матеріалів справи не вбачається, суди не встановили та учасники справи не надали жодних доказів на підтвердження того, що на момент відкриття провадження у цій справі відбулася державна реєстрація фермерського господарства, для ведення якого ОСОБА_1 було передано у користування земельну ділянку площею 13 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0021.

63. Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув також апеляційну скаргу ОСОБА_2 , за якою 22.09.2015 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6822482400:03:001:0011, з іншим цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

64. Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про те, що у порушення норм статей 262, 272 ГПК України апеляційний суд лише 02.03.2020 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою 07.10.2019, хоча з урахуванням встановленого процесуального строку мав відмовити у відкритті апеляційного провадження не пізніше 15.10.2019, оскільки ці доводи переконливо свідчать про подання касаційної скарги в інтересах третьої особи-5 поза відносинами представництва, тобто всупереч положенням частини 2 статті 4 ГПК України, відповідно до якої юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

65. Разом з тим, незважаючи на передчасність доводів скаржника, викладених у пунктах 59- 64 цієї постанови, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Зокрема апеляційний суд у оскаржуваній постанові: 1) застосував положення статей 4, 20, 231, 275, 278 ГПК України без урахування викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі 910/1809/18 та від 01.10.2019 у справі 911/2034/16 правового висновку про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин про припинення права юридичної особи на постійне користування земельною ділянкою безпосередньо не стосується фізичних осіб, а тому за суб`єктним складом позовні вимоги про визнання недійсними таких рішень підлягають вирішенню за правилами господарського судочинства; 2) застосував до спірних правовідносин норми статей 254, 261, 264 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду від 22.07.2019 у справі 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі 911/2635/17, від 19.06.2018 у справі 910/18705/17, від 10.05.2018 у справі 910/22354/15.

66. Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про віднесеність цього спору до цивільної юрисдикції та наявність підстав для закриття провадження у справі. Такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

67. З огляду на наведені раніше висновки касаційна інстанція також відхиляє необґрунтовані доводи ОСОБА_2 , викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

69. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

70. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі не відповідає положенням статей 20, 231, 236, 269, 316 ГПК України.

71. Таким чином, доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, отримали своє підтвердження під час касаційного провадження і спростовують висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження у справі.

72. Зважаючи на те, що саме судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати, а справу направити до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

73. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного навчального закладу "Подільський центр професійно-технічної освіти" задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 у справі 924/924/17 скасувати.

Справу 924/924/17 направити до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді В. А. Зуєв

К. М. Пільков