Постанова у справі № 646/11123/16-ц

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа 646/11123/16-ц

провадження 61-13084св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата ~ В. ~ І. ,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідачі: прокуратура Харківської області, Головне управління Державного казначейства України в Харківській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2017 року у складі судді: Салайчук С. М. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року у складі колегії суддів: Малінської С. М., Бровченка І. О., Швецової Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом, у якому просили стягнути з відповідачів за рахунок державного бюджету на їхню користь 1 000 000,00 грн майнової шкоди та 1 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів досудового слідства та прокуратури.

На обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що 23 лютого 2006 року ОСОБА_3, як директор ТОВ СП Веда-Холдинг , подав до прокуратури Харківської області та прокуратури Комінтернівського району міста Харкова заяву щодо неправомірних дій посадових осіб АСУБ Грант , які шахрайським шляхом привласнили майно ТОВ СП Веда-Холдинг , ТОВ Діскавері+ , ТОВ СП Едіс та інших підприємств та ЧП афілійованих із ТОВ СП Веда-Холдинг , співзасновниками та співінвесторами яких були ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Прокуратура Харківської області протягом тривалого часу не вчиняла належних дій для проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відритих за їх заявами, внаслідок чого ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інші потерпілі у кримінальних провадженнях залишились без бізнесу, без роботи, без грошей, а сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - без власного житла.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2017 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив із того, що свої вимоги позивачі обґрунтовували незгодою з процесуальними рішеннями слідчих, що приймалися у кримінальних провадженнях, що не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі, що надійшла у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

У червні 2017 року прокуратура Харківської області подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити без змін оскаржувані судові рішення як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу 367/5511/16-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Правовою підставою поданого позову є положення статті 56 Конституції України, щодо застосування якої до цивільних відносин Верховним Судом України сформульовано правовий висновок у справі 6-99цс17.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Суди встановили, що за заявами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, поданими ними протягом 2012-2016 років, та на підставі ухвал суду до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчими прокуратури Харківської області внесено наступні кримінальні провадження:

- 2012220540000584 від 19 грудня 2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 175 КК України за фактом безпідставної невиплати заробітної плати службовими особами ТОВ Веда Холдінг ;

- 12012220540000592 від 19 грудня 2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України за фактом заволодіння майном, яке належить ТОВ Веда-Холдінг , шляхом обману;

- 42015220000000538 від 21 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 365, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 382, частиною другою статті 372 КК України;

- 42016220000000746 від 11 серпня 2016 року за фактом неналежного виконання службових обов'язків працівниками прокуратури області ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні 42015220000000538.

Досудове розслідування у зазначених кримінальних провадженнях проводиться слідчим відділом Слобідського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, а процесуальне керівництво здійснюється Харківською місцевою прокуратурою 5.

16 березня 2015 року постановою старшого слідчого СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12012220540000592 від 19 грудня 2012 року закрито у зв'язку з відсутністю в діях колишнього директора ТОВ СП Веда-Холдинг , колишнього директора ТОВ СУТП Агросінтез , директора ТОВ Допомога , директора ТОВ Енліль , голови правління ПАТ СУБ Грант , президента ПАТ СУБ Грант , інших службових осіб ПАТ СУБ Грант , службових осіб комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Калініченко Є. О. складів кримінальних правопорушень, передбачених статтями 190, 388, 364, 206, 367, 219, 212 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2015 року було скасовано постанову старшого слідчого СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 16 березня 2015 року про закриття кримінального провадження 12012220540000592. Кримінальне провадження направлено прокурору для організації досудового розслідування.

Постановою слідчого СВ Комінтернівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 19 січня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12012220540000592 від 19 грудня 2012 року закрито у зв'язку з відсутністю складів кримінальних правопорушень, передбачених статтями 190, 388, 364, 206, 367, 219, 212 КК України.

Ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 27 січня 2016 року скасовано постанову від 19 січня 2016 року про закриття кримінального провадження 12012220540000592.

Аналогічна постанова про закриття кримінального провадження 12012220540000592 від 19 грудня 2012 року винесена слідчим СВ Комінтернівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 17 жовтня 2016 року.

Ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 15 листопада 2016 року скасовано постанову від 17 жовтня 2016 року про закриття вищезазначеного кримінального провадження.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2016 року скасовано постанову слідчого СВ Комінтернівського ВП ГУНП в Харківській області від 19 січня 2016 року про закриття кримінального провадження 12012220540000584. Кримінальне провадження направлено до Комінтернівського відділу Харківської місцевої прокуратури 5 для організації досудового розслідування.

30 липня 2015 року, 31 серпня 2015 року, 18 вересня 2015 року, 27 жовтня 2015 року та 14 березня 2016 року прокуратурою Харківської області були винесені постанови про визнання потерпілими у кримінальному провадженні 42015220000000538 від 21 липня 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Вищевказані постанови прокуратури Харківської області були скасовані ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20 серпня 2015 року, 14 вересня 2015 року, 19 жовтня 2015 року, 23 травня 2016 року, 09 березня 2016 року.

Крім того, 16 листопада 2015 року, 14 березня 2016 року, 31 травня 2016 року, 29 червня 2016 року, 31 жовтня 2016 року прокуратурою Харківської області винесено постанови про закриття кримінального провадження 42015220000000538 від 21 липня 2015 року, які були скасовані ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду міста Харкова від 30 грудня 2015 року, 08 квітня 2016 року, 13 червня 2016 року, 22 липня 2016 року, 22 грудня 2016 року відповідно.

29 грудня 2016 року прокуратурою Харківської області винесено постанову про закриття вищезазначеного кримінального провадження.

Постановою старшого слідчого прокуратури Харківської області від 21 вересня 2016 року винесено постанову про закриття кримінального провадження 42016220000000746 від 11 серпня 2016 року у зв'язку з відсутністю у діях співробітників прокуратури Харківської області складу кримінального правопорушення.

10 листопада 2016 року постановою прокуратури Харківської області вищевказане кримінальне провадження закрито.

Постанова від 10 листопада 2016 року скасована ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2016 року.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 неодноразово оскаржували хід розслідування за вказаними кримінальними провадженнями щодо неефективності слідчих дій, у рамках вищезазначених кримінальних проваджень ними 06 жовтня 2016 року були подані скарги до органів прокуратури на несумлінну поведінку посадових осіб прокуратури Харківської області, відповідь на яку їм надано 04 листопада 2016 року.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачі посилалися, зокрема, на те, що у зв'язку із неодноразовим винесенням слідчими незаконних і невмотивованих постанов про закриття кримінальних проваджень, у яких вони є потерпілими, їм завдано моральні страждання.

Підставою для відшкодування шкоди позивачі вказують дії та бездіяльність прокуратури Харківської області під час здійснення досудового розслідування у цих кримінальних провадженнях.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи), встановивши, що позивачі не довели обставини, якими вони обґрунтовують свої вимоги, зокрема, щодо незаконності дій або бездіяльності посадових осіб прокуратури Харківської області та прямий причинний зв'язок між протиправними діяннями відповідача і негативними наслідками, що мали місце у житті позивачів внаслідок таких дій або бездіяльності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.

Аргументи касаційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що відповідно до положень статті 400 ЦПК знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Виходячи з принципу диспозитивності,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доводи касаційної скарги про право позивачів на відшкодування майнової та моральної шкоди у зв'язку із тим, що судами неодноразово скасовувалися постанови про закриття кримінальних проваджень, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували, вказавши, що факт закриття кримінального провадження та скасування постанови про закриття кримінального провадження, безумовно не встановлює доведеність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2017 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат