Судовий акт у справі № 910/12602/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 910/12602/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Жарського І. Р. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Каленської М. А. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСТАРТТРЕЙД",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД СТАРТ АГРО",

про визнання недійсним договору.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У жовтні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (далі - ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСТАРТТРЕЙД" (далі - ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД", відповідач-2) про визнання недійсним договору.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорюваний договір укладено із метою уникнення відповідальності відповідача-1 перед Банком, яка виникла за кредитним договором, що було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі 910/15502/24, а тому такий правочин (договір) є фраудаторним (удаваним), що є підставою для визнання його недійним у судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 25.03.2026 (суддя Пукшин Л. Г.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 (судді: Демидова А. М. - головуючий, Ходаківська І. П., Владимиренко С. В.), у задоволенні позову відмовив повністю.

4. Судові рішення мотивовано тим, що позивач, окрім посилання на факт відчуження майна відповідачем-1 за наявності в нього простроченої заборгованості перед Банком та після пред`явлення позову про стягнення цієї заборгованості, не навів жодних підстав, які б свідчили про фраудаторний характер оспорюваного правочину, а суд таких не встановив; позивач не довів, що транспортний засіб відчужено на користь пов`язаної особи (відповідача-2), або що майно було відчужено за явно заниженою ціною; у матеріалах справи відсутні докази відсутності у боржника будь-якого іншого майна, за рахунок якого можна було б погасити заборгованість перед позивачем, і такі відомості не вбачаються з відкритих, станом на момент розгляду справи, виконавчих проваджень 78827919 та 78829035.

Суди попередніх інстанцій також виснували, що позовна вимога про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору без застосування наслідків його недійсності не відновить становище, яке існувало до цього, без необхідності повторного звернення до суду, а отже, не є ефективним способом захисту прав позивача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

При цьому суди зауважили, що транспортний засіб передано відповідачем-1 у заставу третій особі за договором застави, право вимоги за яким було відступлено на користь відповідача-2 за договором про відступлення права вимоги, отже, переважне право на задоволення кредиторських вимог за рахунок транспортного засобу належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД СТАРТ АГРО", а не АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5 . У касаційній скарзі АТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву АТ КБ "ПРИВАТБАНК" задовольнити в повному обсязі .

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6 . На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на не застосування судами попередніх інстанцій правових висновки щодо застосування статей 3, 13, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду:

- від 04.02.2026 у справі 910/6654/24, а саме:

"90. Правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.

91. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір.

92. Такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.

199. Між тим, суди не врахували, що кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), не має значення, що на виконання оспорюваного правочину передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений усупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), не допускається" ;

- від 08.06.2022 у справі 2-591/11, де зазначено :

"47. В юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними правочинами.

48. Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам".

Скаржник наголошує на тому, що стосовно фраудаторного правочину як зловживання правом намір заподіяти шкоду є неодмінним критерієм. Мета такого правочину в момент його укладання може бути прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після його укладення. Аналогічні правові висновки викладені у:

- пунктах 110, 111 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі 905/2030/19 (905/2445/19);

- пункті 113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі 916/379/23;

- постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2022 у справі 902/858/15 (пункт 78), від 19.01.2023 у справі 925/1248/21 (925/111/22) (пункт 89), від 16.02.2023 у справі 903/877/20 (903/150/22) (пункт 34), від 19.04.2023 у справі 912/2007/18.

Таким чином, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували сталу та послідовну правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, яка також відображена у постановах Касаційного цивільного суду від 24.07.2019 у справі 405/1820/17, від 14.09.2022 у справі 369/8077/19, від 05.04.2023 у справі 523/17429/20 та від 08.09.2025 у справі 347/721/22. Усі зазначені рішення описують ознаки фраудаторності в цивільних правовідносинах, що є абсолютно релевантним для господарського процесу, оскільки норми матеріального права (статті 3, 13 ЦК України) є спільними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7 . ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими. Відповідач-2 наголошує на тому, що Північний апеляційний господарський суд , переглядаючи справу в апеляційному порядку , правильно визначився з ознаками та критеріями фраудаторності правочину, які в сукупності можуть бути підставою для визнання договору недійсним, а тому посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що вчинення боржником правочину під час наявності у нього заборгованості перед кредитором є єдиною достатньою підставою для визнання правочину недійсним як фраудаторного, не кореспондується з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеної в постанові від 03.07.2019 у справі 369/11268/16-ц та постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі 911/3706/23, правові висновки яких були застосовані судом апеляційної інстанції під час перегляду справи.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву.

Розгляд справи Верховним Судом

8 . Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 .0 7.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.003.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі 910/12602/25 та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 01 .0 9.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9 . Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, у грудні 2024 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.08.2023 40750856-КД-2 з ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (позичальник) та ОСОБА_1 (поручитель).

10 . Господарський суд міста Києва рішенням від 21.05.2025 у справі 910/15502/24 задовольнив позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та стягнув солідарно з ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" та ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла з кредитного договору від 09.08.2023 40750856-КД-2, а саме: заборгованість за тілом кредиту в сумі 715 029,35 грн, заборгованість за процентами в сумі 111 872,55 грн та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією в сумі 715 029,36 грн, витрати на оплату судового збору в сумі 9 251,59 грн з кожного відповідача.

11 . 22.07.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі 910/15502/24 видано відповідні накази.

12 . 11.08.2025 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 78827919 (ідентифікатор доступу: 6В758ВБ09687) на примусове виконання рішення від 21.05.2025 у справі 910/15502/24. У той самий день арештовано всі рахунки та винесено постанову про арешт майна ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП". З відповідей Міністерства внутрішніх справ України від 17.08.2025 та 18.08.2025 вбачається, що дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутні.

13 . 11.08.2025 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 78829035 (ідентифікатор доступу: 4Б2ГВ40Д6АД6) на примусове виконання рішення від 21.05.2025 у справі 910/15502/24. У той самий день арештовано всі рахунки та винесено постанову про арешт майна Самиліної О. С. З відповідей Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2025 та 17.08.2025 вбачається, що дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутні.

14. Як зазначає позивач, станом на час звернення до суду у цій справі заборгованість ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" за кредитним договором, який був предметом розгляду в Господарському суді міста Києва у справі 910/15502/24, не погашена.

15 . При цьому 01.05.2025 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" було зроблено запити до Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України стосовно зареєстрованих транспортних засобів та виявлено транспортний засіб марки RENAULT T, об`єм двигуна 10837 см 3 , 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , та транспортний засіб TRAILOR SYY 3KE, 1999 року випуску, шасі НОМЕР_3 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 , які належали ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП".

16 . 05.06.2025 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (продавець) та ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" (покупець) укладено договір купівлі-продажу 8045/2025/5392607 транспортного засобу, за умовами якого:

- продавець зобов`язався передати у власність покупцеві транспортний засіб: марка RENAULT, модель T, 2014 року випуску, колір білий, VIN НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , зареєстрований за продавцем 09.07.2022 підрозділом МВС ТСЦ 8044 (пункт 1.1);

- передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна (пункт 2.1);

- право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання цьоого договору (пункт 2.2);

- ціна транспортного засобу складає 641 960,00 грн (пункт 3.1).

17 . За актом прийому-передачі від 05.06.2025 до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.06.2025 8045/2025/5392607 продавець передав покупцю вантажний автомобіль марки Renault, особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата першої реєстрації в Україні 09.07.2022, рік випуску 2014, колір білий.

18 . 05.06.2025 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (первісний кредитор) та ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" (новий кредитор) було укладено договір 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги, за умовами якого:

- первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, що виникло на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.06.2025 8045/2025/5392607 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" та боржником ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД"(пункт 1.1);

- за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у сумі 641 960,00 грн згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 05.06.2025 8045/2025/5392607 (пункт 1.2);

- оскільки первісний кредитор ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" має заборгованість перед новим кредитором ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" за договором поставки від 05.07.2022 ДТ/05-07-6 в сумі 1 150 000,00 грн, за відступлення права вимоги за цим договором сума боргу за договором поставки від 05.07.2022 ДТ/05-07-6 зменшується на суму відступленої вимоги. На день підписання цього договору сума боргу ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" перед ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" за договором поставки від 05.07.2022 ДТ/05-07-6 складає 508 040,00 грн (пункт 2.3);

- боржник зобов`язаний здійснити оплату грошових коштів у розмірі, зазначеному в пункті 1.2 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок нового кредитора (пункт 3.2).

19 . Згідно з повідомленням ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" про відступлення права вимоги від 05.06.2025 05/06/2025-1, ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" (відповідач-2) було повідомлено про те, що ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" за договором про відступлення права вимоги від 05.06.2025 відступило компанії ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" вимогу, що виникла на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.06.2025 8045/2025/5392607 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" та ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД".

20 . 26.08.2025 ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" перерахувало ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" 641 960,00 грн за договором 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 26.08.2025 4153.

21 . Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що договір купівлі-продажу від 05.06.2025 8045/2025/5392607 укладено з метою уникнення відповідальності за кредитним договором від 09.08.2023 40750856-КД-2 перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК", зобов`язання за яким станом на 05.07.2024 вважалося простроченим, тобто спірний договір, яким було відчужено транспортний засіб - RENAULT T, 2014 року випуску, об`єм двигуна 10 837 см 3 , номер шасі НОМЕР_1 , є наслідком зловживання відповідачем-1 своїми правами та є фраудаторним правочином.

22 . Відповідачі та третя особа, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, наголошують на тому, що укладення договору купівлі-продажу від 05.06.2025 8045/2025/5392607 мало певну правову і фактичну мету, не порушило прав та законних інтересів позивача, відповідачі не є пов`язаними особами, за договором було здійснено оплату, а транспортний засіб було реалізовано за вартістю, яка перевищувала його балансову залишкову вартість. Крім того, відповідачі та третя особа послалися на ті обставини, що транспортний засіб RENAULT T, об`єм 10837 см 3 , 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , був переданий відповідачем-1 у заставу третій особі за договором застави від 10.09.2024 2700, право вимоги за яким було відступлено на користь відповідача-2 за договором 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025, отже, заставодержатель (третя особа) має переважне право перед іншими кредиторами одержати задоволення вимог із вартості заставленого майна.

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

25 . Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

26 . Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частини 1 статті 202 ЦК України).

27 . Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

28 . Відповідно до положень статті 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

29 . Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

30 . Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

31 . При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 ЦК України).

32 . Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

33 . Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використала / використали право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувати);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

34 . У постанові від 07.09.2022 у справі 910/16579/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

35 . У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

36 . Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

37 . У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

38 . Як наслідок, може бути визнаний недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України).

39 . Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

40 . Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі 904/7905/16).

41 . Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Отже, остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі, виходячи із встановлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі 916/379/23, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

42 . У постанові 04.02.2026 у справі 910/6654/24, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що оспорити такий правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою своїх прав. Оскільки за захистом своїх невизнаних, оспорених або порушених прав має насамперед звертатися особа, чиї права не визнаються, оспорюються або порушуються. У цьому випадку такою особою, безумовно, є кредитор - стягувач у виконавчому провадженні.

Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові також зазначила, що у разі звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору третьої особи (не сторони договору) з метою захисту прав та інтересів кредитора вимога про визнання недійсним фраудаторного правочину є належним та ефективним способом захисту, оскільки кредитор зазвичай зацікавлений у поверненні йому грошових коштів, а не майна, яке в подальшому слід буде відчужувати для отримання цих коштів.

43 . Водночас слід враховувати, що презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

44 . Пункт 5 частини 3 статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.

45 . Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивачем не доведено, що транспортний засіб було відчужено на користь пов`язаної особи (відповідача-2), або що його було відчужено за явно заниженою ціною, а також за відсутності в матеріалах справи доказів відсутності у солідарних боржників за судовим рішенням у справі 910/15502/24 будь-якого іншого майна, за рахунок якого можна було б погасити заборгованість перед позивачем, отже, за непідтвердження обставин погіршення ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" свого майнового стану шляхом укладення оспорюваного договору саме з метою уникнення відповідальності перед позивачем, а також те, що вимога до боржника утримуватися від здійснення будь-яких господарських операцій, у тому числі реалізації майна, за умов існування невиконаних зобов`язань лише з метою запобігання можливим його зловживанням є непропорційною, надмірною та такою, що призводить до втручання в господарську діяльність боржника.

46 . Суди попередніх інстанцій також встановили, що транспортний засіб RENAULT T, 10837, (2014), шасі НОМЕР_7 , був переданий ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (заставодавцем) у заставу ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" (заставодержателю) за договором застави від 10.09.2024 2700, право вимоги за яким було відступлено на користь відповідача-2 за договором 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025.

Пунктом 3 договору застави від 10.09.2024 2700 сторони погодили, що відповідно до цього договору заставодержатель у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов`язань за основним договором та невиконання заставодавцем своїх зобов`язань за цим договором має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна, заставленого на умовах, які визначено сторонами в договорі застави від 10.09.2024.

Відповідно до пункту 9 договору застави від 10.09.2024 2700 з моменту посвідчення цього договору та його державної реєстрації заставодавець має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншим особам транспортний засіб марки Renault, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , або іншим чином розпоряджатися ним, виключно за письмовою згодою заставодержателя.

ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" 20.05.2025 звернулося до ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" з листом 03/05, в якому повідомило про наміри реалізувати транспортний засіб RENAULT, модель Т, шасі НОМЕР_1 , з метою погашення заборгованості перед ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" та просило надати згоду на відчуження транспортного засобу, який є предметом застави, а також припинити обтяження вказаного автомобіля в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Листом від 02.06.2025 02/06-2 ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" надало свою згоду на відчуження транспортного засобу марки Renault, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , виключно за умови, що грошові кошти від продажу предмета застави будуть перераховані на користь ТОВ "ТД СТАРТ АГРО".

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що з об`єкта обтяження: автомобіль вантажний, вантажний сідловий тягач (номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ), було знято обтяження 04.06.2025 реєстратором: Приватний нотаріус Разумова О.І., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ на підставі: заяви, серія та номер: 2325, виданий: 04.06.2025, видавник: від ТОВ "ТД СТАРТ АГРО", підпис засвідчено ПН КМНО Разумовою О.І.

05.06.2025 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (продавець) та ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" (покупець) було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу .

Отже, припинення обтяження зазначеного транспортного засобу відбулося саме з метою погашення частини існуючої заборгованості перед ще одним кредитором - ТОВ "ТД СТАРТ АГРО".

47 . Враховуючи встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що переважне право на задоволення кредиторських вимог за рахунок транспортного засобу RENAULT T, 10837, (2014), шасі НОМЕР_7 належить ТОВ "ТД СТАРТ АГРО".

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

48 . Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

49 . Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на застосування судами попередніх інстанцій норми права (статей 3, 13, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2026 у справі 910/6654/24, від 08.06.2022 у справі 2-591/11, від 24.11.2021 у справі 905/2030/19 (905/2445/19), від 18.12.2024 у справі 916/379/23, від 22.09.2022 у справі 902/858/15, від 19.01.2023 у справі 925/1248/21 (925/111/22), від 16.02.2023 у справі 903/877/20 (903/150/22), від 19.04.2023 у справі 912/2007/18, від 24.07.2019 у справі 405/1820/17, від 14.09.2022 у справі 369/8077/19, від 05.04.2023 у справі 523/17429/20 та від 08.09.2025 у справі 347/721/22.

50 . За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

51. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі 233/2021/19).

Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в інший спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Помилково посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

52. Доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду зводяться переважно до переоцінки встановлених судами обставин справи та цитування судової практики у правовідносинах, які не є подібними до цієї справи (відрізняються за змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом або фактичною основою).

53. Так, у справі 910/6654/24 за встановленими судами обставинами відчуження майна боржника відбулося за заниженою ціною пов`язаній особі.

У справі 2-591/11 розглядалося подання відділу державної виконавчої служби про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (спільна сумісна власність подружжя).

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2021 у справі 905/2030/19 (905/2445/19) (спір про банкротство), відправляючи справу на новий розгляд, дійшов висновку, що:

" 113. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

114. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися " .

Водночас у справі, яка розглядається ( 910/12602/25), суди не встановили таких обставин.

У справі 916/379/23 Велика Палата Верховного Суду знову наголосила, що остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи з встановлених обставин. У справі 916/379/23 суди попередніх інстанцій з огляду на встановлену сукупність обставин (момент вчинення правочину з відчуження спірного нерухомого майна; відсутність у ТОВ "Автомаркет" активів після відчуження спірного нерухомого майна; пов`язаність ТОВ "Автомаркет" і ТОВ "Дехаб"; внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Дехаб" за заниженою вартістю) обґрунтовано кваліфікували спірний правочин як фраудаторний.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі 902/858/15 (спір про банкротство), направляючи справу на новий розгляд, зобов`язав суд першої інстанції з`ясувати обсяг вимог позивача та коло осіб, на які вони спрямовані, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна".

Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі 925/1248/21 (925/111/22) (спір про банкротство) дійшов висновку, що сукупність встановлених обставин у цій справі щодо укладення боржником у період наявності у нього заборгованості перед кредиторами та бюджетом, в тому числі перед банком, оспорюваного договору з придбання цінних паперів, операції з якими не відносяться до основних видів його діяльності, відсутність у боржника комерційної вигоди за результатом придбання такого активу, свідчить про наявність в договорі ознак фраудаторного правочину та його вчинення на шкоду кредиторам - задля штучного нарощування обсягу наявної кредиторської заборгованості та унеможливлення виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі 903/877/20 (903/150/22) (спір про банкротство) виходив з того, що за Договором відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 ТОВ "Таблетка А" безоплатно відступило належне останньому, а ТОВ "Фармдрайв" безпідставно набуло, право вимоги перед ТОВ "ЕС Фарма" на суму 375 830,02 грн і стало кредитором за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.11.2018 21/11/18, укладеним між ТОВ "Таблетка А" та ТОВ "ЕС Фарма. У результаті спірний договір призвів до зменшення активів ТОВ "Таблетка А".

Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 у справі 912/2007/18 (спір про банкротство) виходив з того, що укладення договору в сфері, яка не є основним видом діяльності підприємства, має ризиковий характер, що не відповідає принципу розумності. На момент укладення оспорюваного правочину боржник існував в організаційно-правовій формі приватного підприємства, не мав жодних дозвільних документів на здійснення господарської діяльності з торгівлі цінними паперами.

Верховний Суд у постанові від 24.07.2019 у справі 405/1820/17 виходив з того, що укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем відбулась з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу за невиконаним зобов`язанням.

Верховний Суд у постанові від 14.09.2022 у справі 369/8077/19 виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що договір дарування укладений між відповідачем та його матір`ю, а після відчуження нерухомого майна відповідач продовжує користуватися зазначеною квартирою.

У справі 523/17429/20 предметом спору було визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності; зустрічний позов про виселення, стягнення упущеної вигоди та компенсації моральної шкоди .

Верховний Суд у постанові від 08.09.2025 у справі 347/721/22 виходив з того, що відповідач, як солідарний боржник, який відчужуючи своє майно на користь дружини свого сина, знаючи про наявність боргових зобов`язань на суму 61 468,00 дол. США, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчиняв оспорювані договори дарування, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

54. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

56. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку із чим відсутні підстави для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

Розподіл судових витрат

59. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника .

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі 910/12602/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай