Постанова у справі № 522/14200/26

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Русєва А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст.174 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА 182721 від 20.06.2026 року, ОСОБА_1 20.06.2026 року о 22:30 год. за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, здійснив два постріли з належному йому стартового пістолету НОМЕР_1 , чим порушив громадський порядок.

Таким чином, за переконанням органу, який склав протокол ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 174 КУпАП.

Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 який в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справу не подавав.

Так, з метою повідомлення особи про час і місце розгляду справи, а також дотримання строків розгляду справи, ОСОБА_1 , було повідомленому встановленому законом порядку та на офіційному сайті Судової влади України за посиланням https://pm.od.court.gov.ua/sud1522/gromadyanam/csz/ були розміщені відомості про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з`явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 , як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з`явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.

Д ослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У той же час процесуальне законодавство ґрунтується на доказах, які мають бути належними та допустимими, тобто мають містити інформацію щодо предмета доказування, і тягар доказування лежить на стороні обвинувачення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція статті 174 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за стрільбу з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї, калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду в населених пунктах і в не відведених для цього місцях, а також у відведених місцях з порушенням установленого порядку.

Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у здійсненні пострілів виключно з перелічених у диспозиції видів зброї, або пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА 182721 від 20.06.2026 року, ОСОБА_1 інкримінується здійснення двох пострілів у межах населеного пункту з належного йому стартового пістолету R1 IPEXTYS 04-203007.

Разом з тим, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів технічних характеристик та правового статусу стартового пістолету, з якого здійснено постріли, зокрема чи є цей стартовий пістолет вогнепальною, холодною метальною чи пневматичною зброєю у розумінні Закону та диспозиції ст. 174 КУпАП.

Матеріали справи не містять висновку балістичної або судово-товарознавчої експертизи, яка б свідчила про наявність у вказаного стартового пістолету ознак вогнепальної зброї, або факт його саморобної переробки для відстрілу бойових чи травматичних набоїв.

З урахуванням представлених доказів, суд констатує, що поліцейськими вжито не достатньо заходів щодо збирання доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, оскільки не вбачається до якого саме виду зброї відноситься предмет вчинення адміністративного правопорушення, а саме стартовий пістолет R1 IPEXTYS 04-203007, а ті, які зібрані є недостатніми для однозначного висновку про винуватість притягуваного у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.174 КУпАП.

При цьому, суд зазначає, що не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Така позиція висловлена ЄСПЛ у справах Малофєєва проти Росії ( Malofeyevav. Russia , рішення від 30.05.2013 р., заява 36673/04) та Карелін проти Росії ( Karelin v. Russia , заява 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), яку суд враховує як джерело права.

Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що вина ОСОБА_1 , не доведена належними та достатніми доказами, а у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.174 КУпАП, у зв`язку із чим ОСОБА_1 , не підлягає адміністративній відповідальності за ст.174 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.174 КпАП України.

Керуючись ст.ст. 284-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.174 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.174 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва

Єдиний унікальний номер справи: 522/14200/26

Номер провадження 3/522/4863/26

Головуючий суддя Русєва А.С.