Постанова у справі № 824/38/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року

м. Київ

справа 824/38/26

провадження 61-7082ав26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Марценюк А. І.,

учасники справи:

позивачі в арбітражному спорі (боржники) - ОСОБА_1 та компанія Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited),

відповідач в арбітражному спорі (стягувач, заявник) - компанія Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) (попередня назва - компанія Медісон Пасіфік Траст Лімітед (Madison Pacific Trust Limited),

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу компанії Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року у складі судді Мостової Г. І. у справі за заявою про вжиття заходів забезпечення заяви компанії Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) про визнання і надання дозволу на виконання рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 31 жовтня 2025 року у справі 246239 за позовом ОСОБА_1 та компанії Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited) до компанії Медісон Пасіфік Траст Лімітед (Madison Pacific Trust Limited),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2026 року компанія Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) (попередня назва - компанія Медісон Пасіфік Траст Лімітед (Madison Pacific Trust Limited) звернулася до Київського апеляційного суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду (далі - ЛМАС) від 31 жовтня 2025 року у справі 246239, у частині, що стосується компанії Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited).

Заяву обґрунтувала тим, що рішенням ЛМАС від 31 жовтня 2025 року у справі 246239 стягнуто солідарно з позивачів ОСОБА_1 та компанії Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited) на її користь відшкодування юридичних витрат у розмірі 361 000,00 дол. США та 63 000,00 фунтів стерлінгів, а також 70 % арбітражних витрат у розмірі 30 732,44 фунтів стерлінгів, з урахуванням авансів, вже сплачених ЛМАС.

Зазначала, що загальна сума, яка присуджена рішенням ЛМАС від 31 жовтня 2025 року у справі 246239, становить 361 000,00 дол. США, що станом на 27 квітня 2026 року складає 15 885 407,90 грн (за курсом Національного бану України, далі - НБУ, 44,0039 грн) та 93 732,44 фунтів стерлінгів, що станом на 27 квітня 2026 року становить 5 565 729,18 грн (за курсом НБУ - 59,3789), а всього у гривневому еквіваленті 21 451 137,08 грн.

Одночасно із вказаною заявою, компанія Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) подала до Київського апеляційного суду заяву про вжиття заходів забезпечення заяви, в якій просила суд:

- накласти арешт на корпоративні права у розмірі 96% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Ферко (далі - ТОВ Ферко ) (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 67/69, ідентифікаційний код 31681342), що належать компанії Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited) (офіс 407, Бізнес-центр А 4, промислова зона Аль-Хамра-вільна економічна зона, Рас-Аль-Хайма, Об`єднані Арабські Емірати, П/С 922008 ), вартістю 11 328,00 грн;

- заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , у тому числі, але не виключно державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України, та іншим суб`єктам, в тому числі Міністерству юстиції України, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити щодо ТОВ Ферко (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 67/69, ідентифікаційний код 31681342) реєстраційні дії про зміну засновників/учасників товариства або відомостей про таку особу, зміну розміру статутного капіталу, передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ;

- накласти арешт на корпоративні права у розмірі 96 % статутного капіталу підприємства Вторметекспорт у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 604, ідентифікаційний код 30127924), що належать компанії ВейлінкЕссетс Лімітед (Waylink Assets Limited) (офіс 407, Бізнес-центр А 4, промислова зона Аль-Хамра-вільна економічна зона, Рас-Аль-Хайма, Об`єднані Арабські Емірати, П/С 922008 ), вартістю 33 024,00 грн;

- заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в тому числі, але не виключно державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України, та іншим суб`єктам, в тому числі Міністерству юстиції України, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити щодо підприємства Вторметекспорт у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 604, ідентифікаційний код 30127924) реєстраційні дії про зміну засновників/учасників товариства або відомостей про таку особу, зміну розміру статутного капіталу, передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ;

- накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ Ферко (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 67/69, ідентифікаційний код 31681342);

- заборонити Міністерству юстиції України, та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Департамент нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству Національні інформаційні системи та будь-яким іншим суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам), будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам: вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно нерухомого майна ТОВ Ферко (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 67/69, ідентифікаційний код 31681342);

- накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності підприємству Вторметекспорт у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 604, ідентифікаційний код 30127924);

- заборонити Міністерству юстиції України, та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Департамент нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству Національні інформаційні системи та будь-яким іншим суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам), будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам: вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно нерухомого майна підприємства Вторметекспорт у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 604, ідентифікаційний код 30127924).

Вказану заяву компанія Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) обґрунтувала тим, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27 квітня 2026 року компанія Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited) є учасником у двох юридичних особах з місцезнаходженням на території України, зокрема:

1) ТОВ Ферко , ідентифікаційний код юридичної особи: 31681342; місцезнаходження: Україна, 65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 67/69 (частка статутного капіталу 96 %);

2) ТОВ Вторметекспорт , ідентифікаційний код юридичної особи 30127924; місцезнаходження: Україна, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 604 (частка статутного капіталу 96 %).

Наголошувала, що наразі наявні підстави для вжиття заходів забезпечення у вигляді накладення арешту та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо корпоративних прав та нерухомого майна ТОВ Ферко та ТОВ Вторметекспорт , які здатні забезпечити фактичне виконання судового рішення та є співмірними вимогам заявника, оскільки:

- у компанії Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited) відсутнє інше майно на території України, яке б могло гарантувати подальше виконання рішення ЛМАС від 31 жовтня 2025 року на території України;

- недобросовісна поведінка ТОВ Ферко та ТОВ Вторметекспорт , що виражається у виведенні майна з метою уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами;

- прибутки ТОВ Ферко та ТОВ Вторметекспорт за 2025 рік є значно меншими, ніж присуджена сума до стягнення.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року у задоволенні заяви компанії Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) про вжиття заходів забезпечення заяви компанії Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) про визнання і надання дозволу на виконання рішення ЛМАС від 31 жовтня 2025 року у справі 246239 за позовом ОСОБА_1 та компанії Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited) до компанії Медісон Пасіфік Траст Лімітед (Madison Pacific Trust Limited) відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви компанії Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited), апеляційний суд як суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено наявності реальної загрози утруднення чи неможливості виконання рішення ЛМАС від 31 жовтня 2025 року у справі 246239 у разі невжиття заходів забезпечення, оскільки не надано належних і допустимих доказів вчинення боржником дій, спрямованих на відчуження майна або ухилення від виконання рішення.

Також апеляційний суд як суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені заходи забезпечення заяви у вигляді арешту корпоративних прав та нерухомого майна ТОВ Ферко і ТОВ Вторметекспорт , а також заборони вчинення реєстраційних дій щодо цих юридичних осіб є неспівмірними із предметом вимог про стягнення грошових коштів, не стосуються безпосередньо предмета спору, можуть призвести до необґрунтованого обмеження прав та законних інтересів інших осіб і перешкоджатимуть господарській діяльності зазначених товариств, тоді як заявник не обґрунтував необхідності застосування саме таких заходів забезпечення позову та не надав додаткових пояснень і доказів на підтвердження відповідних ризиків.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги, позиція інших учасників справи

У травні 2026 року компанія Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited), в інтересах якої діє адвокат Скрипник С. В., через підсистему Електронний суд звернулася до Верховного Суду із апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року , в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги її заяви про забезпечення заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення ЛМАС від 31 жовтня 2025 року у справі 246239.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції:

- не врахував, що недобросовісна поведінка ТОВ Ферко , ТОВ Вторметекспорт та пов`язаних із ними осіб щодо приховування, відчуження та виведення активів уже встановлена рішеннями українських судів господарської, кримінальної юрисдикцій, а також рішеннями Високого суду Англії та Уельсу, що підтверджує реальність ризику відчуження майна та істотного ускладнення або неможливості виконання рішення ЛМАС від 31 жовтня 2025 року у справі 246239 у разі невжиття заходів забезпечення заяви у цій справі;

- не звернув увагу на незадовільний фінансовий стан ТОВ Ферко та ТОВ Вторметекспорт , значний розмір їхніх зобов`язань порівняно з прибутками, що свідчить про ризик неможливості отримання компанією Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited) дивідендів та, як наслідок, про реальну загрозу невиконання арбітражного рішення на суму 74 598 408,03 грн;

- помилково не врахував, що корпоративні права Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited) у статутних капіталах ТОВ Ферко та ТОВ Вторметекспорт є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яким власник може вільно розпорядитися, а тому накладення арешту на такі частки та заборона реєстраційних дій є належними і передбаченими законом заходами забезпечення;

- не врахував, що компанія Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited), володіючи 96 % часток у статутних капіталах ТОВ Ферко та ТОВ Вторметекспорт , як учасник і вищий орган управління цих товариств має можливість у будь-який момент приймати рішення щодо відчуження належного їм нерухомого майна, що за наявності встановленої недобросовісної поведінки створює реальний ризик відчуження активів;

- застосував до заявника завищений та фактично недосяжний стандарт доказування, вимагаючи доведення очевидної можливості відповідача розпорядитися своїм майном, всупереч правовим висновкам Верховного Суду, відповідно до яких сама можливість безперешкодного відчуження майна або корпоративних прав у спорах про стягнення грошових коштів є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову;

- дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення заяви, оскільки невжиття запропонованих заходів істотно ускладнить або зробить неможливим виконання рішення ЛМАС від 31 жовтня 2025 року у справі 246239 у разі надання дозволу на його виконання на території України.

У липні 2026 року компанія Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited), в інтересах якої діє адвокат Скрипник С. В., через підсистему Електронний суд подала до Верховного Суду додаткові пояснення.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на апеляційну скаргу компанії Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) від інших учасників справи не надходили.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 травня 2026 року апеляційну скаргу компанії Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою компанії Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року; витребувано із Київського апеляційного суду матеріали справи 824/38/26; надано іншим учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

18 червня 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи 824/38/26.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу 824/38/26 до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін на 30 липня 2026 року о 11:00.

Сторонам та їхнім представникам направлено судові повістки-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи 824/38/26 на всі наявні у матеріалах справи адреси.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Правове обґрунтування

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених ЦПК України (частина третя статті 149 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі 381/4019/18 (провадження 14-729цс19), від 18 травня 2021 року у справі 914/1570/20 (провадження 12-90гс20).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі 753/22860/17 (провадження 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача .

Також у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі 754/4437/18 (провадження 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретного випадку.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви компанії Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited)про забезпечення заяви, апеляційний суд як суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що заявником не доведено наявності реальної загрози утруднення чи неможливості виконання рішення ЛМАС від 31 жовтня 2025 року у справі 246239 у разі невжиття заходів забезпечення, оскільки не надано належних і допустимих доказів вчинення боржником дій, спрямованих на відчуження майна або ухилення від виконання рішення.

Також апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені заходи забезпечення у вигляді арешту корпоративних прав та нерухомого майна ТОВ Ферко і ТОВ Вторметекспорт , а також заборони вчинення реєстраційних дій щодо цих юридичних осіб, є неспівмірними із предметом вимог про стягнення грошових коштів, не стосуються безпосередньо предмета спору, можуть призвести до необґрунтованого обмеження прав та законних інтересів інших осіб і перешкоджатимуть господарській діяльності зазначених товариств, тоді як заявник не обґрунтував необхідності застосування саме таких заходів забезпечення позову та не надав додаткових пояснень і доказів на підтвердження відповідних ризиків.

Доводи апеляційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував, що недобросовісна поведінка ТОВ Ферко , ТОВ Вторметекспорт та пов`язаних із ними осіб щодо приховування, відчуження та виведення активів уже встановлена рішеннями українських судів господарської, кримінальної юрисдикцій, а також рішеннями Високого суду Англії та Уельсу, що підтверджує реальність ризику відчуження майна та істотного ускладнення або неможливості виконання рішення ЛМАС від 31 жовтня 2025 року у справі 246239 у разі невжиття заходів забезпечення у цій справі, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що самі лише посилання заявника на судові рішення, постановлені в інших справах та за участю іншого складу сторін, не можуть достовірно свідчити про наявність у цій справі реальної, безпосередньої та належним чином підтвердженої загрози невиконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

У цій справі заявником не надано належних і допустимих доказів того, що на момент звернення із заявою компанія Вейлінк Ессетс Лімітед (Wayiink Assets Limited) або ТОВ Ферко і ТОВ Вторметекспорт вчиняють чи мають намір вчинити конкретні дії щодо відчуження корпоративних прав або нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт, а наведені обставини лише обґрунтовують припущення про можливість такої поведінки у майбутньому. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність наявності реальної загрози утруднення чи неможливості виконання рішення ЛМАС від 31 жовтня 2025 року у справі 246239, що є необхідною передумовою для застосування заходів забезпечення позову (заяви).

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на незадовільний фінансовий стан ТОВ Ферко та ТОВ Вторметекспорт , значний розмір їхніх зобов`язань порівняно з прибутками, що свідчить про ризик неможливості отримання компанією Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited) дивідендів та, як наслідок, про реальну загрозу невиконання арбітражного рішення на суму 74 598 408,03 грн, Верховний Суд також відхиляє, з огляду на те, що незадовільний фінансовий стан чи збитковість українських підприємств є факторами їх звичайної господарської діяльності і самі по собі не свідчать про реальне вчинення боржником умисних або недобросовісних дій, спрямованих на приховування чи виведення активів.

Метою забезпечення позову (заяви) є захист від несумлінної поведінки відповідача (боржника) щодо знищення чи знецінення майна, тоді як гіпотетична відсутність або зменшення майбутніх дивідендних виплат через фінансові показники товариств є комерційним ризиком, який не може бути усунутий шляхом накладення судових заборон.

Крім того, Верховний Суд вважає, що посилання заявника на майбутні дивіденди як єдине джерело виконання зобов`язань є лише припущенням скаржника, яке не підтверджено належними доказами та не обґрунтовує правомірність арешту всього нерухомого майна цих підприємств. Оскільки українські товариства не є боржниками за рішенням арбітражу, незадовільні результати їхньої фінансової діяльності не можуть слугувати правовою підставою для блокування їхньої господарської діяльності та обмеження прав власності, що повністю підтверджує висновок суду першої інстанції про неспівмірність та необґрунтованість заявлених заходів забезпечення.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що компанія Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited), володіючи 96 % часток у статутних капіталах ТОВ Ферко та ТОВ Вторметекспорт , як учасник і вищий орган управління цих товариств має можливість у будь-який момент приймати рішення щодо відчуження належного їм нерухомого майна, що за наявності встановленої недобросовісної поведінки створює реальний ризик відчуження активів, є необґрунтованими, з огляду на те, що сама лише наявність у зазначеної компанії (боржника) корпоративних прав та повноважень щодо управління товариствами не свідчить про існування реальної загрози їх відчуження.

У цій справі заявником не надано належних і допустимих доказів того, що на момент звернення із заявою компанією Вейлінк Ессетс Лімітед (Waylink Assets Limited) вчинялися або планувалися конкретні дії, спрямовані на відчуження корпоративних прав чи нерухомого майна або ухилення від виконання рішення ЛМАС від 31 жовтня 2025 року у справі 246239, а тому наведені доводи ґрунтуються лише на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції застосував до заявника завищений та фактично недосяжний стандарт доказування, вимагаючи доведення очевидної можливості відповідача розпорядитися своїм майном, є безпідставними, оскільки відповідно до вимог статей 12, 81 та 149 ЦПК України обов`язок доведення існування реальної загрози невиконання судового рішення покладається виключно на заявника, тоді як у справі, яка переглядається, вимоги про забезпечення позову (заяви) ґрунтувалися лише на припущеннях про відсутність у боржника іншого майна в Україні та зводилися до спроб заблокувати діяльність самостійних юридичних осіб (у яких боржник має частку корпоративних прав) шляхом арешту їхньої нерухомості.

Оскільки процесуальне законодавство забороняє судам ґрунтувати свої рішення на припущеннях, а представник заявника, будучи належним чином повідомленим, не з`явився у судове засідання і не надав суду жодних доказів реальних намірів чи конкретних недобросовісних дій боржника щодо приховування чи відчуження активів, суд першої інстанції у цій справі дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для вжиття неспівмірних заходів забезпечення позову, діючи в межах загального стандарту вірогідності доказів і сталої практики Верховного Суду.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, а зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду.

Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони ( 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Ruiz Torija v. Spain , заява 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Hirvisaari v. Finland , заява 49684/99).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги компанії Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись статтями 24, 149, 150, 153, 351, 368, 374, 375, 381-384, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу компанії Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед (Kroll Trustee Services (HK) Limited) залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Судді: І. Ю. Гулейков

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник