Постанова у справі № 336/1978/23

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Roboto Condensed; Times New Roman CYR; Calibri; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа 336/1978/23

провадження 61-5062св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , як осіб, які є правонаступниками ОСОБА_2 , - Лобіков Дмитро Валентинович ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - Лобікова Дмитра Валентиновича на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 березня

2024 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В.,

Подліянової Г. С. ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на 1/2 частину у спільному майні .

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона з листопада

2014 року та на час подання позову проживала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет.

Під час їхнього спільного проживання, за їх спільні кошти було придбано нерухоме майно, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, площею 0,0473 кв. м, кадастровий 2310100000:07:034:0114, на підставі договору купівлі-продажу від 08 листопада 2017 року; земельну ділянку, площею 0,0473 кв. м, розташована за вказаною адресою, кадастровий

2310100000:07:034:0114, відповідно до рішення Запорізької міської ради

23/29 від 07 лютого 2018 року.

Вищезазначене нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 . Будь-яких письмових або інших угод щодо права власності на вказане майно між ними, як фактичним подружжям, не укладалося.

Зазначала, що неодноразово пропонувала ОСОБА_2 вирішити питання майнових прав, проте останній не бажав займатись оформленням відповідних документів. Вважала, що за таких обставин її майнові права відповідачем

не визнаються, тому звернулась до суду з позовом.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її спільного проживання разом з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, починаючи з 01 листопада 2014 року; визнати за нею право власності на частину майна, набутого за час спільного проживання, а саме: на 1/2 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельною ділянки, площею 0,0473 кв. м, розташованої за вказаною адресою, кадастровий 2310100000:07:034:0114.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2023 року у складі судді Боєва Є. С. позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу, починаючи з 01 листопада 2014 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майна, набутого за час спільного проживання, а саме: на 1/2 частину житлового будинку по

АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0473 кв. м, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий

2310100000:07:034:0114.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, у липні 2023 року представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , як осіб, які не брали участь у справі, - Лобіков Д. В. подав апеляційну скаргу. Заявники поросили поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що є дітьми відповідача ОСОБА_2 , який 24 червня

2023 року загинув під час під час проходження військової служби у Збройних силах України, тобто є його спадкоємцями і звернулись до нотаріуса.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року поновлено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , як особам, які

не брали участь у справі, в інтересах яких діє адвокат Лобіков Д .В., строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2023 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою осіб, які не брали участь

у справі, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,

в інтересах яких діє адвокат Лобіков Д. В., на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - Лобікова Д. В. , як осіб, які

не брали участь у справі, на рішення Шевченківського районного суду

м. Запоріжжя від 08 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступниками якого залучені: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на частину у спільному майні закрито.

Закриваючи апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що права ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не порушені відносинами між їх батьком - ОСОБА_4 та позивачкою ОСОБА_1 , оскільки прав на спірне майно на час розгляду цієї справи вони не мали і наразі на стадії апеляційного розгляду не довели цього права. Суд вважав, що за таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , як осіб, які не брали участі у справі, не може бути розглянута по суті, так як оскаржуваним судовим рішенням питання про їх права та обов`язки не вирішувались, наслідком чого є закриття апеляційного провадження, відкритого за їх апеляційною скаргою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - Лобіков Д. В . , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2024 року в ідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - Лобікова Д. В . у вищевказаній справі. Витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2024 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на частину

у спільному майні призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - Лобікова Д. В. мотивована тим, що заявники є дітьми відповідача у справі - ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час проходження військової служби у Збройних силах України.

Факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю встановлено судовим рішенням у цій справі з 01 листопада 2014 року. На той час заявники були неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня

2014 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки, (справа

335/10979/14-ц), за позовом ОСОБА_9 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 у розмірі 1/2 частини від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку до досягнення ними повноліття.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2016 року (справа 335/3447/16-к) визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Крім того, потерпіла та ОСОБА_2 мали усну домовленість про придбання батьком для дітей нерухомого майна через наявність заборгованості по аліментам.

З огляду на вищевикладене, у випадку обізнаності заявників про наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діти заперечували б проти такого рішення, оскільки є членам сім`ї останнього та мають майнові права, яке належало їхньому батькові і щодо якого позивач заявила вимоги.

Зазначено, що право на отримання аліментів визначено чинним законодавством та обумовлено наявними вимогами заявників, а вирішення розподілу майна

з особою, з якою ОСОБА_2 не перебував у зареєстрованому шлюбі призвело до суттєвого зменшення та/або втрати джерела отримання коштів зі сплати аліментів, заборгованості по такій сплаті, майна боржника.

Крім того, із рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня

2023 року у справі ( 334/5274/22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11 про розірвання шлюбу вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 1991 року по 2023 рік.

При застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь- якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. У цій справі судовим рішенням встановлено перебування у фактичних шлюбних відносинах між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2014 року, проте остання перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком до 2023 року. Таким чином, вважають, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не порушено права

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 . При цьому посилались на відповідну правову позицію Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу.

У травні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (мати), як правонаступника ОСОБА_2 , надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що судовим рішення питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , як осіб які не брали участі у справі, не вирішувались, наслідком чого є закриття апеляційного провадження, відкритого за їх апеляційною скаргою. Ухвала суду апеляційної інстанції

є законною та обґрунтованою.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до договору від 08 листопада 2017 року, що засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю. С. та зареєстрований в реєстрі за 1794, ОСОБА_2 придбав житловий будинок, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 11-12) .

Рішенням Запорізької міської ради від 07 лютого 2018 року 23/39 передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 0,0473 га, кадастровий номер 2310100000: 07: 034: 0114, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 13).

ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (том 1, а. с.78, 85, 94, 164).

ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджуються свідоцтвом про народження (том 1, а. с. 230а).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що п ровадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - Лобікова Д. В. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в

статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року

3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2019 року у справі 542/401/18 (провадження

61-15078св19), від 10 вересня 2020 року у справі 757/66808/19-ц (провадження 61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі 626/2547/19 (провадження 61-18621св20). Також схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі

504/2457/15-ц (провадження 14-726цс19).

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа

не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі 62/112 та від 16 січня 2020 року у справі 925/1600/16, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року

у справі 668/17285

Закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судовими рішенням питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 не вирішувалися, тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції Верховний Суд

не погоджується.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (частина перша статті 46 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Судами установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер

ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22 червня 2023 року (том 1, а. с. 95).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі , якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва .

Отже, за змістом зазначеної правової норми провадження у справі підлягає закриттю лише у випадку, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до статті 55 ЦПК Україниу разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право-попередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1219 ЦК України визначено перелік прав та обов`язків, які не входять до складу спадщини. Зокрема, згідно даної норми, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а саме:

1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Чорненькою О. М. на запит суду надано спадкову справу 26/2023, заведену 28 червня 2023 року після смерті ОСОБА_2 , з якої встановлено, що із заявами про прийняття спадщини звернулись діти померлого: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та його матір - ОСОБА_7 , які є спадкоємцями першої черги. А також сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_13 , як спадкоємець другої черги та ОСОБА_14 , як спадкоємець четвертої черги. Заповіт

ОСОБА_2 за життя не складався (том 2, а. с. 215-235а).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2024 року залучено

в порядку правонаступництва після померлого відповідача ОСОБА_2 його правонаступників : ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .

Ураховуючи те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 є правонаступниками відповідача ОСОБА_2 , тобто є сторонами у справі, визначення апеляційним судом їх процесуального статусу як осіб, які не брали участі у справі, і відповідно розгляд їхньої апеляційної скарги за таких обставин, є неправильним.

Таким чином, апеляційний суд не врахував, що при наявності ухвали суду про залучення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 до участі у справі в якості правонаступників відповідача ОСОБА_2 , дійшов помилкового висновку про те, що оскарженим судовим рішенням питання про їх права, свободи, інтереси та обов`язки не вирішувались.

З урахуванням вищевказаних порушень, допущених судом апеляційної інстанції, ухвала Запорізького апеляційного суду від 06 березня 2024 року не може вважатись законною і обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Суд апеляційної інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального закону, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416, 419 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - Лобікова Дмитра Валентиновича задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець