Постанова у справі № 161/19624/14-к

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Calibri; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року

м. Київ

справа 161/19624/14-к

провадження 51-312км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

а також у режимі відеоконференції

засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 , засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяв засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про перегляд вироку Апеляційного суду Волинської області від 08 квітня 2015 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року апеляційні скарги засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 залишено без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2021 року - без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїх касаційних скаргах захисник ОСОБА_6 , засуджені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону просять скасувати вищевказані судові рішення.

Аргументуючи свою позицію, зазначають, що заяву про перегляд вироку Апеляційного суду Волинської області від 08 квітня 2015 року за нововиявленими обставинами розглянуто незаконним складом суду - трьома суддями, а не судом присяжних .

Крім цього, стверджують, що під час апеляційного перегляду ухвали місцевого суду до складу колегії суддів апеляційного суду входив суддя, який брав участь у перегляді вироку по суті і з цих підстав його участь у судовому розгляді виключалася.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 , засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вимоги поданих касаційних скарг підтримали та просили їх задовольнити на викладених підставах.

Прокурор ОСОБА_5 просила залишити судові рішення щодо засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 без зміни як законні, а касаційні скарги- без задоволення як необґрунтовані.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Однак за наслідками перегляду судом касаційної інстанції ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2021 року та ухвали Волинського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року таких порушень не встановлено.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2015 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст.15, п.п. 9, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 70 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією усього належного на праві власності майна, а ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15, п.п. 9, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією усього належного на праві власності майна.

Вироком Апеляційного суду Волинської області від 08 квітня 2015 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області 21 січня 2015 року в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_7 за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15, п.п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129, ч.1 ст. 70 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна, а ОСОБА_8 - за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15, п.п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна. В іншій частині вирок залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирок Апеляційного суду Волинської області від 08 квітня 2015 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без змін.

Надалі засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 звернулися до Луцького міськрайонного суду Волинської області із заявами про перегляд вироку Апеляційного суду Волинської області від 08 квітня 2015 року за нововиявленими обставинами.

Аргументуючи свою позицію, засуджені вказували про фальсифікацію доказів органами слідства та прокуратури, незгоду із кваліфікацією їх дій, неефективний захист та незаконний склад суду під час апеляційного перегляду.

Розглянувши заяви засуджених, місцевий суд надав вичерпні відповіді на усі твердження останніх та прийшов до обґрунтованого переконання про відсутність будь-яких нововиявлених обставин для перегляду відповідного вироку.

Зокрема, щодо доводів про незаконний склад суду, а саме ухвалення вироку головуючим суддею Волинського апеляційного суду ОСОБА_10 , яка не складала присягу судді, колегія суддів Луцького міськрайонного суду Волинської області зазначила, що вимогами Закону України Про статус суддів не передбачено повторне складання присяги суддями, які її прийняли до ухвалення вказаного закону. Крім того, за п. 12 Перехідних положень Конституції України від 28 червня 1996 року всі судді України, обрані чи призначені до дня набуття чинності Конституцією, продовжували здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені.

Суд встановив, що суддя ОСОБА_10 була обрана суддею до дня набуття чинності Конституцією України і здійснювала свої повноваження відповідно до вказаних вимог Перехідних положень Основного закону. Такий факт не є нововиявленою обставиною у контексті положень ст. 459 КПК України, а тому заява засуджених у цій частині обґрунтовано визнана безпідставною.

Зазначена позиція Луцького міськрайонного суду Волинської області узгоджується із практикою Верховного Суду, що викладена у постановах зокрема від 15 листопада 2018 року (справа 1-1/11 провадження, 51-1207зно18), від 01 серпня 2019 року (справа 1-11/10, провадження 51-6303зно18), від 5 грудня 2019 року (справа 750/7906/16-к; провадження 51-1845км19).

Крім цього, місцевий суд вмотивовано зазначив, що доводи засуджених, на які вони посилаються у своїх заявах, вважаючи їх нововиявленими обставинами (фальсифікація доказів по справі та не згода із кваліфікацією їх дій), до уваги не беруться з огляду на таке.

Із положень ст. 459 КПК України випливає, що нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що вступив у законну силу, юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальному провадженні та спростовують через їх попередню невідомість та істотність висновки, що містяться у вироку, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності.

Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до постановлення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та постановлення вироку в зв`язку з їх невідомістю судові; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу.

Відхиляючи вищенаведені аргументи засуджених суд вказав, що питання зазначені в їх заявах були предметом розгляду та перегляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, були відомі суду на той момент і їм надана обґрунтована оцінка у відповідних судових рішеннях, а тому вони не відносяться до нововиявлених.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_9 та засуджені подали апеляційні скарги, в яких стверджували, що розгляд заяви у місцевому суді проведено незаконним складом суду - трьома професійними суддями, а не судом присяжних. Крім цього, на їх думку, місцевий суд не спростував їх доводи про наявність у цьому кримінальному провадженні нововиявлених обставин, які є підставою для перегляду вироку.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши оскаржуване судове рішення відповідно до вимог ст. 404 КПК України, належним чином перевірив усі аргументи апеляційних скарг, навів переконливі мотиви для їх спростування та підстави, через які залишив скарги без задоволення.

Зокрема, колегія суддів зазначила, що розгляд заяви про перегляд вироку щодо засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 проведено відповідно до вимог КПК України, а посилання сторони захисту на зворотне є безпідставними.

Такий висновок ґрунтується на позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року (справа 496/4533/17, провадження 51-9834кмо18), відповідно до якої право на розгляд кримінального провадження судом присяжних не виникає на стадії перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Оскільки місцевий суд розглядав провадження, у якому ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не обвинувачувалися у вчиненні злочинів, а були вже засудженими до покарання у виді довічного позбавлення волі, то проведення судового розгляду у складі трьох професійних суддів, а не за участю присяжних, відповідає вимогам процесуального закону.

Щодо інших доводів апеляційних скарг, то апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду та зазначив про їх безпідставність, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, неправильної правової кваліфікації їх дій та призначення покарання, які вже досліджувались судами як апеляційної, так і касаційної інстанції і не можуть бути предметом перегляду в порядку процедури щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Зважаючи на таке, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяв засуджених про перегляд вироку Апеляційного суду Волинської області від 08 квітня 2015 року за нововиявленими обставинами, а твердження засуджених та захисника про незаконність такого рішення є неспроможним.

Доводи касаційних скарг сторони захисту про перегляд ухвали місцевого суду незаконним складом суду через те, що суддя ОСОБА_11 був у складі колегії суддів, яка переглядала вирок місцевого суду і не міг повторно брати участь у цьому провадженні є необґрунтованими.

Частиною 3 ст. 76 КПК України встановлено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції.

Аналіз вищевказаних положень дозволяє зробити висновок, що КПК України не містить заборони повторної участі судді у кримінальному провадженні на стадії перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Зважаючи на викладене та ту обставину, що заявлений учасниками провадження відвід судді ОСОБА_11 із таких же підстав було вирішено у порядку, встановленому КПК України, то аргументи захисту про незаконний склад суду, який переглянув ухвалу місцевого суду, є безпідставними.

За наведеного, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування оскаржуваних рішень, колегією суддів касаційного кримінального суду в ході касаційного перегляду не встановлено, а тому касаційні скарги захисника та засуджених задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442, Верховний Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 , засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3