Про затвердження Змін до Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України
Наказ Мін'юсту № 2037/5/402 від 04.08.2026
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАКАЗ
04.08.2026 № 2037/5/402
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
12 серпня 2026 року
за № 1141/46535
Про затвердження Змін до Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України
Відповідно до Закону України від 25 березня 2026 року № 4824-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку вчинення правочинів в інтересах малолітніх та неповнолітніх осіб», пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, пункту 4 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 281,
НАКАЗУЄМО:
1. Затвердити Зміни до Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України 27 грудня 2004 року № 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за № 1649/10248, що додаються.
2. Департаменту приватного права (Мацаєнко Т.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».
3. Цей наказ набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступників Міністра юстиції України та Міністра закордонних справ України згідно з розподілом функціональних обов’язків.
Міністр юстиції України
Денис МАСЛОВ
Т.в.о. Міністра закордонних справ України
Андрій СИБІГА
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
юстиції України,
Міністерства закордонних
справ України
04 серпня 2026 року 2037/5/402
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
12 серпня 2026 року
за № 1141/46535
Зміни
до Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України
1. У пункті 1.3 глави 1:
1) підпункт 1 викласти в такій редакції:
«1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, об’єктів незавершеного будівництва та майбутніх об’єктів нерухомості, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;»;
2) підпункт 4 після слів «майні подружжя» доповнити словами «у разі смерті одного з подружжя»;
3) у підпункті 6 слово «вірність» замінити словом «справжність»;
4) підпункт 7 виключити.
У зв’язку з цим підпункти 8–17 вважати відповідно підпунктами 7–16.
2. У пункті 2.14 глави 2:
1) в абзаці першому цифри «29» замінити цифрами «29-4»;
2) доповнити пункт новим абзацом сьомим такого змісту:
«У разі відсутності необхідних посвідчувальних написів чи свідоцтв, які б відповідали вчинюваній нотаріальній дії, консул може застосовувати ту з форм, яка найбільше відповідає цій нотаріальній дії, із застосуванням окремих елементів інших посвідчувальних написів та свідоцтв, або поєднувати декілька форм.».
3. У главі 3:
1) у пункті 3.1:
підпункт 3.1.4 викласти в такій редакції:
«3.1.4. Надання консулу для вчинення нотаріальної дії дозволу органу опіки та піклування є обов’язковим у випадках, передбачених законом.
Дозвіл органу опіки та піклування надається у формі, встановленій Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.
Правочини від імені малолітніх осіб, а також від імені фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними, вчиняють батьки (усиновлювачі) або опікуни.
Вчинення одним із батьків (усиновлювачів) правочинів, передбачених частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України, здійснюється за наявності нотаріально посвідченої згоди другого з батьків (усиновлювачів).
Вчинення неповнолітньою особою правочинів, передбачених частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України, здійснюється за наявності нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
Якщо один із батьків (усиновлювачів) захоплений у полон або заручники, інтернований у нейтральні держави або зник безвісти за особливих обставин, визнаний безвісно відсутнім, проживає окремо від дитини протягом не менше шести місяців поспіль та не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, передбачені частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України, можуть бути вчинені без його згоди.
Консул не приймає для посвідчення правочин, що укладається від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з них.
Вчинення особою, цивільна дієздатність якої обмежена, правочинів, передбачених статтями 32 та 37 Цивільного кодексу України, здійснюється за наявності нотаріально посвідченої згоди піклувальника.
Правочин, за яким малолітня / неповнолітня особа набуває у власність майно безоплатно, у тому числі нерухоме майно, користувачем якого вона є, вчиняється без надання дозволу органу опіки та піклування.
Опікун не має права укладати, а піклувальник давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передавання майна підопічному у власність за договором дарування або в безоплатне користування на підставі договору позички.»;
у підпункті 3.1.6 абзац перший замінити абзацами першим — п’ятим такого змісту:
«3.1.6. Консул при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника:
встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону, а також перевіряє його дієздатність та обсяг наданих йому повноважень;
перевіряє відсутність факту смерті довірителя — фізичної особи за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян шляхом безпосереднього доступу до нього;
перевіряє відсутність факту припинення довірителя — юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України, за відомостями Єдиного державного реєстру шляхом безпосереднього доступу до нього.
Консул, що має доступ до Єдиного реєстру довіреностей через інформаційну мережу Міністерства юстиції України або через Міністерство закордонних справ України, зобов’язаний перевірити за допомогою Єдиного реєстру довіреностей дійсність довіреності. Витяг з Єдиного реєстру довіреностей додається до примірника правочину, що залишається у справах консула.».
У зв’язку з цим абзаци другий — четвертий вважати відповідно абзацами шостим — восьмим;
у підпункті 3.1.7 абзац другий замінити абзацами другим, третім такого змісту:
«При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя (крім правочинів щодо відчуження / іпотеки нерухомого майна), якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім’я одного з подружжя або державну реєстрацію права власності проведено на ім’я одного з подружжя, консулу надається нотаріально посвідчена згода другого з подружжя.
Якщо у згоді на розпорядження спільним майном подружжя зазначено прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) фізичної особи, найменування юридичної особи, на користь якої надається згода, або умови такого розпорядження, консул при посвідченні відповідного правочину зобов’язаний перевірити додержання вимог та/або умов, зазначених у такій згоді.».
У зв’язку з цим абзаци третій, четвертий вважати абзацами четвертим, п’ятим;
2) у підпункті 3.6.2 пункту 3.6 абзаци третій — сьомий замінити абзацом третім такого змісту:
«Правочини про відчуження / заставу майна, яке передано за договором управління, посвідчуються консулом за наявності нотаріально посвідченої згоди установника управління.»;
3) у підпункті 3.7.2 пункту 3.7:
в абзаці другому слова «письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників» замінити словами «наявності нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника»;
абзац третій виключити;
4) доповнити главу пунктом 3.20 такого змісту:
«3.20. Посвідчення згоди на вчинення правочинів
3.20.1. Консул посвідчує згоду на вчинення правочинів за усним зверненням заінтересованої особи.
3.20.2. Консул посвідчує згоду на вчинення правочинів фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю.
3.20.3. У згоді на вчинення правочинів мають бути чітко визначені дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, на які надається згода.
3.20.4. У згоді на вчинення правочинів мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія (за наявності) та номер паспорта, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування) особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, та прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) особи, якій така згода надається.
У згоді можуть бути визначені інші умови, а також строк її дії, який зазначається словами.».
У зв’язку з цим пункт 3.20 вважати пунктом 3.21;
5) у підпункті 3.21.4 пункту 3.21 слова «ім’я, по батькові особи» замінити словами «власне ім’я, по батькові (за наявності) особи».
4. Доповнити це Положення новими додатками, що додаються.
Директор Департаменту приватного права
Міністерства юстиції України
Тетяна МАЦАЄНКО
Директор Департаменту консульської служби
Міністерства закордонних справ України
Владислав КАНЕВСЬКИЙ
Додаток 29-1
до Положення про порядок
учинення нотаріальних дій
в дипломатичних представництвах
та консульських установах України
(пункт 2.14)
ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС
на згоді одного з батьків (усиновлювачів) малолітньої дитини на вчинення правочину другим з батьків (усиновлювачів)
Додаток 29-2
до Положення про порядок
учинення нотаріальних дій
в дипломатичних представництвах
та консульських установах України
(пункт 2.14)
ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС
на згоді батьків (усиновлювачів), піклувальника на вчинення правочину неповнолітньою дитиною
Додаток 29-3
до Положення про порядок
учинення нотаріальних дій
в дипломатичних представництвах
та консульських установах України
(пункт 2.14)
ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС
на згоді одного з подружжя (колишнього подружжя) на розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю
Додаток 29-4
до Положення про порядок
учинення нотаріальних дій
в дипломатичних представництвах
та консульських установах України
(пункт 2.14)
ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС
на згоді установника управління на відчуження майна, що передано за договором управління
Законодавство України · текст збережено 08.09.2026
Відкрити першоджерело →Норма, якої стосується
Дослівний текст статті, чинна редакція.
1. Батьки (усиновлювачі) або опікун управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки (усиновлювачі) або опікун зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. {Абзац перший частини першої статті 177 в редакції Закону № 4824-IX від 25.03.2026 } Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси. {Частина перша статті 177 в редакції Закону № 2620-IV від 02.06.2005 } 2. Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування: 1) відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації; 2) видавати письмові зобов’язання від імені малолітньої дитини; 3) вчиняти правочини щодо: об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, власником або користувачем яких є їхня малолітня дитина; {Абзац другий пункту 3 частини другої статті 177 в редакції Закону № 4824-IX від 25.03.2026 } відчуження (у тому числі шляхом продажу, дарування, міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу, передачі в заставу, іпотеку нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є їхня малолітня дитина. {Абзац третій пункту 3 частини другої статті 177 в редакції Закону № 4824-IX від 25.03.2026 } Правочин, за яким малолітня дитина набуває у власність майно безоплатно, у тому числі нерухоме майно, користувачем якого вона є, вчиняється без надання дозволу органу опіки та піклування. {Частину другу статті 177 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 4824-IX від 25.03.2026 } {Статтю 177 доповнено частиною згідно із Законом № 2620-IV від 02.06.2005 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1871-IX від 05.11.2021 ; в редакції Закону № 3265-IX від 14.07.2023 } 3. Батьки (усиновлювачі) або піклувальник мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування. Правочин, за яким неповнолітня дитина набуває у власність майно безоплатно, у тому числі нерухоме майно, користувачем якого вона є, вчиняється без надання дозволу органу опіки та піклування. {Статтю 177 доповнено частиною згідно із Законом № 2620-IV від 02.06.2005 ; в редакції Закону № 4824-IX від 25.03.2026 } 4. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. {Статтю 177 доповнено частиною згідно із Законом № 524-V від 22.12.2006 ; в редакції Закону № 3234-VI від 19.04.2011 } 5. Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що: {Абзац перший частини п’ятої статті 177 в редакції Закону № 4314-VI від 12.01.2012 } 1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 цього Кодексу; 2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу; 3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 цього Кодексу; 4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні; 5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини; 6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них); 7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини. {Частина статті 177 в редакції Закону № 3234-VI від 19.04.2011 } 6. При вчиненні одним із батьків правочину щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як вчиненого без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. На вчинення одним із батьків правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, має бути письмова нотаріально посвідчена згода другого з батьків. Якщо один із батьків (усиновлювачів) захоплений у полон або заручники, інтернований у нейтральні держави або зник безвісти за особливих обставин, визнаний безвісно відсутнім, проживає окремо від дитини протягом не менше шести місяців поспіль та не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені у частині другій цієї статті, можуть бути вчинені без його згоди. {Частина шоста статті 177 із змінами, внесеними згідно із Законом № 524-V від 22.12.2006 ; в редакції Закону № 4824-IX від 25.03.2026 } 7. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. {Частина статті 177 із змінами, внесеними згідно із Законом № 524-V від 22.12.2006 } 8. Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього. 9. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном. {Частина статті 177 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2620-IV від 02.06.2005 } 10. Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України. {Статтю 177 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 3234-VI від 19.04.2011 }
чинна з 2002-01-10Повний текст статті →
1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку); 5) самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг. {Частину першу статті 32 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022 } 2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину, передбаченого частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України, має бути нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника та дозвіл органу опіки та піклування. Правочин, за яким неповнолітня особа набуває у власність майно безоплатно, у тому числі нерухоме майно, користувачем якого вона є, вчиняється без надання дозволу органу опіки та піклування. {Частина друга статті 32 в редакції Закону № 4824-IX від 25.03.2026 } 3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім’я, з дозволу органу опіки та піклування та за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника. {Частина третя статті 32 в редакції Законів № 3201-IV від 15.12.2005 , № 4824-IX від 25.03.2026 } {Частину четверту статті 32 виключено на підставі Закону № 4824-IX від 25.03.2026 } 5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття. 6. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України . 7. Якщо один із батьків (усиновлювачів) захоплений у полон або заручники, інтернований у нейтральні держави або зник безвісти за особливих обставин, визнаний безвісно відсутнім, проживає окремо від дитини протягом не менше шести місяців поспіль та не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, передбачені частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України, можуть бути вчинені без його згоди. {Статтю 32 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 4824-IX від 25.03.2026 } {Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2620-IV від 02.06.2005 }
чинна з 2003-01-16Повний текст статті →
1. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. 2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. 3. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду. 4. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними. 5. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.
чинна з 2003-01-16Повний текст статті →