← До пошуку

Рішення у справі «Суржанов та інші про...

Європейський суд з прав людини

Про рішення

Держава-відповідач
Заява №
6086/13
Дата рішення
22.02.2018
Набуло статусу остаточного
Статті Конвенції
6, 13, 34, 41
Офіційний переклад публікує zakon.rada.gov.ua на виконання ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Переклад є офіційним документом і не є обʼєктом авторського права (ст. 8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»). Українські суди застосовують практику ЄСПЛ як джерело права (ст. 17 цього Закону). Для процесуального використання звіряйте з оригіналом за посиланням унизу сторінки.

Текст рішення

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ята секція

РІШЕННЯ

Рішення у справі «Суржанов та інші проти України»

(Заява № 6086/13 та 3 інші - див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

22 лютого 2018 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Суржанов та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<…>), Голова,

Сіофра О’Лірі (<…>),

Мартіньш Мітс (<…>), судді,

а також Лів Тігерштедт (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 01 лютого 2018 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними у переліку в додатку , до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у доданій таблиці .

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

ПРАВО

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися на те, що тривалість відповідних кримінальних проваджень у їх справах була несумісною з вимогою щодо «розумного строку», та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

«Кожен має право при встановленні обґрунтованості кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом …».

Стаття 13

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.».

7. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших рішень, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (<...>) [ВП], заява № 25444/94, п. 67, ЄСПЛ 1999-IІ, та рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII).

8. У справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), № 66561/01, від 30 березня 2004 року, Суд вже встановив порушення щодо питань, аналогічних тим, про які йдеться у цій справі.

9. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку».

10. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

11. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

12. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».

13. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), № 7307/05, п. 52, від 18 червня 2009 року), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у переліку в додатку .

14. Суд вважає за належне призначити пеню, виходячи з граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об’єднати заяви.

2. Оголошує заяви прийнятними.

3. Постановляє , що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень.

4. Постановляє , що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у переліку в додатку ; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 лютого 2018 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

В.о. заступника Секретаря

Лів ТІГЕРШТЕДТ

Голова

Андре ПОТОЦЬКИЙ

Додаток

ПЕРЕЛІК

заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції

(надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

№ заяви,

дата подання

П. І. Б. заявника,

дата народження

П. І. Б. представника

та місцеперебування

Початок провадження

Завершення провадження

Загальна тривалість,

інстанції

Суми,

присуджені

кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат

(в євро) - 1

1

6086/13

17/01/2013

Анатолій Сергійович

СУРЖАНОВ

09/11/1940

Сергій Сергійович

Мєдвєдєв

м. Лисичанськ

20/07/2000

триває

Більше 17 років та 5 місяців,

2 інстанції

7200

2

77710/14

15/12/2014

Борис Іванович

ЩЕРБАК

09/08/1944

28/11/2005

29/01/2014

8 років, 2 місяці

та 2 дні,

3 інстанції

1200

3

1696/16

09/02/2016

Сергій Петрович

ДЗЮБЕНКО

18/06/1975

Людмила Анатоліївна

Кадлубовська

м. Житомир

24/12/2010

триває

Більше 7 років,

1 інстанція

2400

4

79236/16

08/12/2016

Олег Іванович

ПРУС

08/05/1967

Олег Володимирович

Мицик

м. Львів

26/06/2009

триває

Більше 8 років

та 6 місяців,

2 інстанції

2100

__________

- 1 Та додатково будь-який податок, який може бути стягнуто із заявників.

Рішення у справі «Суржанов та інші проти України» (Заява № 6086/13 та 3 інші - див. перелік у додатку)

Рішення; Європейський суд з прав людини від 22.02.2018

Прийняття від 22.02.2018

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/974_c51

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція

Публікації документа

Офіційний вісник України від 13.07.2018 — 2018 р., № 53, стор. 59, стаття 1880

Офіційний переклад публікує zakon.rada.gov.ua на виконання ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Переклад є офіційним документом і не є обʼєктом авторського права (ст. 8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).

Оригінал на zakon.rada.gov.ua ↗