Постанова in case no. 904/9024/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року

м. Київ

Справа 904/9024/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого , Банаська О.О., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

ФОП Кутафіна Д.В. - адвоката Іванюка В.І. (ордер серії ВН 103610),

ФОП Панюкової М.І. - адвоката Колошиної О.В. (договір від 29.10.2020),

ТОВ Тікетс Консолідатор - адвоката Наїдка Л.В. (ордер серії АС 1002069),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кутафіна Дмитра Володимировича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020

у справі 904/9024/16

за заявою фізичної особи-підприємця Панюкової Марини Іванівни

до боржника Фізичної особи-підприємця Кутафіна Дмитра Володимировича

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 за заявою Фізичної особи-підприємця Панюкової Марини Іванівни порушено провадження у справі 904/9024/16 про банкрутство Фізичної особи-підприємця Кутафіна Дмитра Володимировича (далі - ФОП Кутафін Д.В., боржник); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими статтею 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; накладено арешт на майно боржника.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 визнано грошові вимоги ФОП Панюкової М.І. до ФОП Кутафіна Д.В., визнано ФОП Кутафіна Д.В. банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича, якого зобов`язано подати до Господарського суду Дніпропетровської області на затвердження реєстр вимог кредиторів.

13.01.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області від ФОП Кутафіна Д.В. надійшло клопотання про закриття провадження по справі з посиланням на положення частини 1 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), якими передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Таким чином, оскільки згоди ФОП Кутафіна Д.В. на здійснення провадження у справі про банкрутство не було надано, то провадження по справі, на думку останнього, підлягає закриттю.

Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Зибіним А.О. подано до суду клопотання про закриття провадження по справі від 13.01.2020 через те, що справа не підлягає вирішенню у господарських судах України.

В поданих клопотаннях ФОП Кутафін Д.В. та ліквідатор Зибін А.О. просили закрити провадження у справі 904/9024/16 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 клопотання ФОП Кутафіна Д.В. задоволено. Припинено процедуру ліквідації ФОП Кутафіна Д.В. та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Зибіна А.О. Провадження у справі 904/9024/16 закрито.

Місцевий господарський суд з посиланням на положення статті 115 КУзПБ, зазначив, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути здійснено лише за наявності згоди боржника. У даній справі боржником подано клопотання про закриття провадження у справі, що свідчить про відсутність згоди ФОП Кутафіна Д.В. на здійснення провадження про його неплатоспроможність.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ТОВ Тікетс Консолідатор подало апеляційну скаргу, в якій вказувало про помилковість висновків місцевого господарського суду про необхідність закриття провадження у справі про банкрутство ФОП Кутафіна Д.В. на підставі пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки провадження у справі про банкрутство 904/9024/16 відкрито у відповідності до положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який діяв на момент його відкриття, на сьогодні суд позбавлений можливості застосовувати зворотню дію закону в часі щодо вирішення питання про суб`єктний склад осіб, які мали право звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі 904/9024/16 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі 904/9024/16 скасовано; справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

За висновком суду апеляційної інстанції, з моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства саме подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється за правилами цього кодексу.

Оскільки провадження у справі про банкрутство 904/9024/16 відкрито у 2016 році відповідності до положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , які діяли на момент його відкриття, то суд позбавлений можливості застосовувати положення Кодексу України з процедур банкрутства, тобто зворотню дію закону в часі щодо вирішення питання про суб`єктний склад осіб, які мали право звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця.

Крім того, апеляційний суд вказав, що зазначені судом першої інстанції підстави для закриття провадження у даній справі статтею 90 Кодексу України з процедур банкрутства не передбачені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

До Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся ФОП Кутафін Д.В., який просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі 904/9024/16, залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020.

Скаржник вважає, що оскаржувана постанова винесена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для вирішення питання про закриття провадження у справі про банкрутство.

Підставою для касаційного оскарження вказує:

- пункт 1 частини 2 статті 278 ГПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові пленуму Верховного Суду України 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009, постановах Верховного Суду від 11.08.2020 у справі 24-7/210-05-8241, від 07.07.2020 у справі Б-39/27-09, від 03.06.2020 у справі 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі 908/2332/19, від 20.02.2019 у справі 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі 911/5186/14;

- пункт 3 частини 2 статті 278 ГПК України - станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання закриття провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця, відкритого за Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у зв`язку із волевиявлення ФОП Кутафін Д.В. щодо відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, яке є основною підставою для відкриття провадження у справі (частина 1 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства ).

Крім того, на думку ФОП Кутафін Д.В., ТОВ Тікетс Консолідатор не мало процесуального права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки не набуло процесуального статусу учасника справи про банкрутство 904/9024/16, а тому відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою є незаконним та безпідставним.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Тікетс Консолідатор просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її вимог, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 12.08.2020 залишити без змін.

Доводи скаржника щодо відсутності у ТОВ Тікетс Консолідатор процесуального статусу вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постановах від 18.04.2018 у справі 922/2362/17, від 02.10.2019 у справі 910/9535/18.

ТОВ Тікетс Консолідатор вважає, що є учасником справи про банкрутство 904/9024/16, оскільки звернулося до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника, розгляд яких здійснювався протягом тривалого часу, і на момент закриття провадження у справі існував спір про його грошові вимоги. Тобто, ухвала суду першої інстанції від 25.02.2020 про закриття провадження у справі безпосередньо впливає на права ТОВ Тікетс Консолідатор .

При цьому вказує, що в подальшому ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 визнано грошові вимоги ТОВ Тікетс Консолідатор до ФОП Кутафіна Д.В.: 2756,00 грн - 1 черга задоволення, 1643019,25 грн - 4 черга задоволення.

Представником ФОП Панюкової М.О. надано суду пояснення, в яких підтримує касаційну скаргу ФОП Кутафіна Д.В., просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2020 залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Провадження у даній справі 904/9024/16 про банкрутство ФОП Кутафіна Д.В. порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 на підставі статей 90, 91 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Предметом касаційного перегляду у даній справі є постанова суду апеляційної інстанції про скасування ухвалу місцевого господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство боржника, яка була переглянута за апеляційною скаргою ТОВ Тікетс Консолідатор .

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Тікетс Консолідатор в грудні 2016 року звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог до ФОП Кутафіна Д.В.

02.04.2019 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі 904/9024/16 було відмовлено у задоволенні заяви про визнання ТОВ Тікетс Консолідатор кредитором у справі 904/9024/16.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2019 апеляційну скаргу ТОВ Тікетс Консолідатор залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2019 у справі 904/9024/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.11.2019 було скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2019, справу 904/9024/16 щодо вирішення питання про грошові вимоги ТОВ Тікетс Консолідатор було передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

На дату ухвалення судом апеляційної інстанції постанови від 12.08.2020 остаточне судове рішення щодо грошових вимог вказаного товариства не було прийнято.

Як убачається зі змісту касаційної скарги ФОП Кутафіна Д.В., одним із доводів касаційної скарги є відсутності у ТОВ Тікетс Консолідатор права на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 9 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону про банкрутство.

Частиною шостою статті 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Порядок здійснення судочинства щодо деяких визначених ГПК категорій справ врегульовано Законом про банкрутство (до 21.10.2019,) та Кодексом України з процедур банкрутства (з 21.10.2019).

У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство (частина п`ята статті 41 ГПК України).

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство до 21.10.2019 визначався приписами статті 23 Закону про банкрутство.

Статтею 23 Закону про банкрутство було встановлено порядок пред`явлення кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється за загальною процедурою. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Судом враховується, що з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 2597-VIII (КУзПБ),

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі 911/5186/14 та згодом підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі 910/4475/19.

Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

За приписами статті 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Положеннями статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі 916/1965/13).

Колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеного у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі 910/4475/19, згідно з яким лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).

Тобто, лише за сукупністю, встановлених Законом про банкрутство, КУзПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.

Кредитори (в розумінні абзацу десятого частини першої статті 1 КУзПБ, окрім тих хто ініціював провадження у справі про банкрутство), з моменту подання заяви, передбаченої абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ, можуть скористатися правами, передбаченими абзацом першим частини шостої названої статті, та правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як особи, які не брали участі у справі (частина перша статті 254 ГПК України), якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (пункт 56.20 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі 910/4475/19).

Водночас, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Таким чином, право на апеляційне оскарження судових рішень місцевого господарського суду мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але у випадку якщо судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки (подібний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2020 у справі 904/4681/19).

Отже при розгляді апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити правовий статус особи, яка звертається з апеляційною скаргою на судове рішення суду першої інстанції у справі про банкрутство, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 у справі 908/1083/19, від 25.06.2020 у справі 916/1965/13).

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі 62/112).

Частинами першою-третьою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Однак наведеного вище апеляційний господарський суд не врахував, оскільки переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу місцевого господарського суду про закриття провадження у справі 904/9024/16 про банкрутство ФОП Кутафіна Д.В. за апеляційною скаргою ТОВ Тікетс Консолідатор не надав оцінку правовому статусу апелянта у справі, наявності у нього права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції в контексті впливу цього судового рішення на права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Не з`ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов`язані з ними докази, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 236, 269 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для вирішення питання наявності/відсутності у ТОВ Тікетс Консолідатор права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі про банкрутство.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що без встановлення процесуального статусу ТОВ Тікетс Консолідатор у справі про банкрутство ФОП Кутафіна Д.В., що впливає на наявність права оскарження судових рішень у справі про банкрутство, розгляд інших доводів касаційної скарги є передчасними.

Суд не бере до уваги посилання ТОВ Тікетс Консолідатор на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у даній справі, якою задоволено заяву ТОВ Тікетс Консолідатор про перегляд за нововиявленим обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020від 02.03.2020 скасовано, визнано грошові вимоги ТОВ Тікетс Консолідатор до ФОП Кутафіна Д.В., оскільки вказаноа ухвала не була предметом дослідження в суді апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

Зважаючи на відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи, враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, з урахуванням повноважень апеляційного суду, постановлене судове рішення апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, надати оцінку наведеним вище обставинам та з`ясувати правовий статус ТОВ Тікетс Консолідатор , наявності у нього права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, зокрема й в контексті впливу цього судового рішення на права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Щодо судових витрат

Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кутафіна Дмитра Володимировича задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі 904/9024/16 скасувати

3. Справу 904/9024/16 в скасованій частині передати на розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Банасько О.О.

Жуков С.В.