Постанова in case no. 369/4467/17
About the act
Provisions the ruling relies on
In order of first mention in the text: what comes first is usually the matter in dispute. Click opens the article from our corpus.
Text of the judgment
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2019 року
м. Київ
Справа 369/4467/17
Провадження 11-938апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу 369/4467/17 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Гавришкіна Віталія Семеновича, Комунального підприємства Комунально-реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року (суддя Ковальчук Л. М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року (у складі колегії суддів Вівдиченко Т. Р., Губської Л. В., Земляної Г. В.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- скасувати рішення від 24 січня 2017 року 33531232 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,
- зобов`язати державного реєстратора Гавришкіна С. С. скасувати реєстраційний запис від 19 січня 2017 року 18672903 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що належна ОСОБА_2 будівля займає 0,0055 га земельної ділянки площею 0,1775 га з кадастровим номером 3222482001:01:007:0520,, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1
При цьому Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області відносно об`єкта будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виключено відомості про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
3. Києво-Святошинський районний суд Київської області постановою від 30 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року, позовні вимоги задовольнив.
4. Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року і залишити позов без розгляду.
Разом з касаційною скаргою ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву про зупинення дії постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 березня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
6. Ухвалою від 01 червня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказану заяву ОСОБА_2 задовольнив та зупинив дію зазначених судових рішень до закінчення перегляду справи 369/4467/17 у касаційному порядку.
7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 вересня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 оскаржує судові рішення, у тому числі, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
9. Станом на 13 листопада 2019 року відзив на касаційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини
10. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором Гавришкіним В. С. Комунального підприємства Комунально-реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 12 січня 2017 року серії КС та номер 142170120281.
11. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником житлового будинку за вказаною адресою є ОСОБА_2
12. 20 жовтня 2016 року сертифікованим інженером-землевпорядником Шереметом С. І. було здійснено земелевпорядні роботи щодо виготовлення ситуаційних схем земельної ділянки АДРЕСА_2 площею 0,1775 га з кадастровим номером 3222482001:01:007:0520. При здійсненні кадастрової зйомки земельної ділянки встановлено, що власник суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 здійснює часткову забудову земельної ділянки ОСОБА_1
13. Наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 14 березня 2017 року 107 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 16 грудня 2016 року КС 062163512718 на об`єкт будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1
14. Вказаним вище наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області також скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на об`єкт будівництва Будівництво індивідуального житлового будинку , що розташований за адресою: АДРЕСА_1
15. Вважаючи протиправним указане вище рішення державного реєстратора від 24 січня 2017 року 33531232 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій
16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки державна реєстрація документів, на підставі яких було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , скасована, державна реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок також підлягає скасуванню.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
17. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що визнання протиправним рішення державного реєстратора та скасування права власності на будинок, розташований за вказаною адресою, стосується його прав на володіння цим будинком.
18. Крім того, ОСОБА_2 звертає увагу на наявність цивільного спору між ним та ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом знесення самовільно збудованої будівлі (справа 369/10372/16-ц), а тому цей спір є приватноправовим і має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
19. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
20. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
21. Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.
22. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цим позовом, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
24. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
25. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
26. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
27. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
28. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
29. У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та відповідно не повинен вирішуватися адміністративним судом.
30. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і такі управлінські функції суб`єкт здійснює саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
31. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
32. Відповідно до статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
33. Правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб`єктом звернення за вчиненням реєстраційних дій як власником або володільцем майна та державним реєстратором як суб`єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій.
34. Разом з тим, якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини носять цивільний характер.
35. Оскільки метою оскарження реєстраційних дій особою, яка вважає, що вчиненими стосовно власника або володільця майна реєстраційними діями порушено її права та/або інтереси, є припинення такого набутого речового права, то спір набуває приватноправового характеру.
36. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, указував на порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин, проте, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення державного реєстратора, позивач заперечує зареєстроване за третьою особою право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вважає, що реєстрація такого права фактично легалізувала здійснене ОСОБА_2 самочинне будівництво.
37. Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою із зареєстрованим правом власності ОСОБА_2 на спірний житловий будинок.
38. Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги стосуються вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.
39. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
40. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
41. Ураховуючи те, що в цій справі оспорюється правомірність набуття фізичною особою права власності на об`єкт нерухомого майна, що впливає на майнові права та інтереси цієї особи, Велика Палата Верховного Суду, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
42. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі 522/23245/16-а (провадження 11-687апп18) та 28 листопада 2018 року у справі 362/1038/17 (провадження 11-1021апп18).
При цьому спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, ухвалюючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані дії та рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
43. Частиною третьою статті 3 КАС України (тут і далі, у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) установлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
44. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
45. На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
46. За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
47. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не підтримує висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення спору за правилами адміністративної юрисдикції і вважає, що спір у справі стосується правомірності набуття права власності, тобто майнових інтересів, тому з урахуванням суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.
Висновки щодо розподілу судових витрат
48. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
49. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 243, 341, 349, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв
С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко
В. В. Британчук Н. П. Лященко
Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко
М. І. Гриців В. В. Пророк
Д. А. Гудима Л. І. Рогач
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська