Рішення in case no. 990/40/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 року

м. Київ

справа 990/40/26

адміністративне провадження П/990/40/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Гончарової І.А., Дашутіна І.В., Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності Вищої ради правосуддя, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

05 лютого 2026 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі також - відповідач, ВРП) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо не розгляду скарг адвоката ОСОБА_2 , що надійшла до ВРП 03 грудня 2021 року (зареєстрована за М-5645/10/7-21) та Прокуратури Полтавської області, що надійшла до ВРП 15 лютого 2022 року (зареєстрована за 77/0/13-22) відносно судді ОСОБА_1 з дати їх надходження по 03 лютого 2026 року;

- зобов`язати Вищу раду правосуддя в особі Другої Дисциплінарної палати прийняти

рішення про закриття дисциплінарних проваджень по скаргам від 03 грудня 2021 року за

5645/10/7-21 та від 15 лютого 2022 року за 77/0/13-22, на підставі ч.15 ст. 49 Закону

України Про Вищу раду правосуддя ;

- визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо не розгляду заяви про

відставку судді ОСОБА_1 , зареєстрованою Вищою радою правосуддя

28 травня 2025 року в передбачений ч.3 ст. 116 Закону України Про судоустрій і статус

суддів одномісячний строк;

- зобов`язати Вищу раду правосуддя відновити розгляд питання по заяві про звільнення у

відставку судді ОСОБА_1 , що зареєстрована Вищою радою

правосуддя 28 травня 2025 року та прийняти рішення.

11 серпня 2026 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить:

- визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо не розгляду скарг адвоката ОСОБА_2 , що надійшла до ВРП 03 грудня 2021 року (зареєстрована за М-5645/10/7-21) та Прокуратури Полтавської області, що надійшла до ВРП 15 лютого 2022 року (зареєстрована за 77/0/13-22) відносно судді ОСОБА_1 з дати їх надходження по 03 лютого 2026 року;

- визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо не розгляду заяви про відставку судді ОСОБА_1 , зареєстрованою Вищою радою правосуддя 28 травня 2025 року в передбачений ч.3 ст. 116 Закону України Про судоустрій і статус суддів одномісячний строк.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 27 травня 2025 року він подав до ВРП заяву про звільнення з посади судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України. 15 липня 2025 року ВРП ухвалила рішення про зупинення розгляду заяви про відставку на час розгляду дисциплінарних скарг адвоката ОСОБА_2 від 03 грудня 2021 року та скарги Прокуратури Полтавської області від 15 лютого 2022 року.

Позивач наголошує, що нормами чинного законодавства чітко визначено строк розгляду дисциплінарної справи, який становить дев`яносто днів з дня її відкриття. Цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів у виключних випадках.

ОСОБА_1 стверджує, що строки підготовки висновку, розгляду справи та загальний строк дисциплінарного провадження є граничними і їх дотримання є обов`язковим. Такі строки передбачені законом як гарантії оперативності і правової визначеності. ВРП, у свою чергу, зобов`язана контролювати строки дисциплінарного провадження та вживати заходів до своєчасного його завершення або припинення у разі спливу такого строку. На думку позивача, дисциплінарні провадження по скаргам підлягають закриттю, оскільки ВРП проявила бездіяльність та не здійснила попередню перевірку скарг протягом визначеного законом строку.

Позивач детально обґрунтував питання визначення моменту початку дисциплінарного провадження, а також звернув увагу на суперечливість та непослідовність підходів відповідача у ситуаціях, подібних до тієї, яка скалася з позивачем.

З цього приводу позивач пояснив, що 10 та 17 вересня 2025 року ВРП відрила дисциплінарні провадження по скаргам Прокуратури Полтавської області від 15 лютого 2022 року та адвоката ОСОБА_2 від 03 грудня 2021 року.

З покликанням на норми статті 48 Закону України Про Вищу раду правосуддя , зазначив, що за результатами розгляду справи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя готує висновок та не пізніше тридцяти днів з дня відкриття дисциплінарної справи передає його для розгляду Дисциплінарною палатою, а також повідомляє судді та скаржнику про наявність проєкту такого висновку. Дисциплінарне провадження було відкрито 17 вересня 2025 року, однак станом на 03 лютого 2026 року жодних висновків від інспектора не надходило.

Невжиття ВРП відповідних дій, ОСОБА_1 розцінює як протиправну бездіяльність, що порушує принципи правової визначеності, законності та його право на своєчасний розгляд поданої ним заяви. У зв`язку з цим він просить визнати таку бездіяльність протиправною, що спричинила порушення його прав.

З-поміж іншого, позивач наголосив, що Вища рада правосуддя безпідставно, з порушенням ч.3 ст. 55 Закону України Про Вищу раду правосуддя зупинила розгляд питання про звільнення судді у відставку, чим порушила його права, передбачені ч.3 ст. 116 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Позивач зазначає, що звернення до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо не розгляду в одномісячний строк питання про звільнення з посади судді у відставку після завершення строків розгляду дисциплінарної скарги є єдиним ефективним способом захисту його прав.

Позивач наполягає, що ним порушується питання щодо тривалої протиправної бездіяльності ВРП щодо не розгляду скарг в строки, передбачені ст. 42 Закону України Про Вищу раду правосуддя , Главою 13 Регламенту Вищої ради правосуддя, нехтування нормою ч.15 ст. 49 Закону України Про Вищу раду правосуддя і не закриття провадження по скаргам, незаконне зупинення розгляду питання про звільнення судді у відставку, не розгляд заяви про звільнення у відставку, в передбачений Законом строк та інші порушення.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в її задоволенні повністю.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що вирішуючи питання про те, чи мала місце, у даному випадку з боку ВРП бездіяльність, слід враховувати, що під бездіяльністю розуміється певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї обов`язків згідно із законодавством України. При цьому, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Вважає, що протиправна бездіяльність ВРП, яка полягає у нерозгляді дисциплінарної скарги позивача відсутня.

Відповідач акцентує увагу на тому, що відсутні підстави для закриття дисциплінарного провадження, з огляду на наступне.

Дисциплінарні скарги стосовно судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 були отримані ВРП у 2021 та 2022 році. Пунктом 236 Розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Вищу раду правосуддя установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП є день опублікування ВРП повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП у газеті Голос України . Рішенням ВРП від 10 грудня 2024 року 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті Голос України від 21 грудня 2024 року 194. Оскільки дисциплінарні скарги щодо позивача надійшли до ВРП у 2021- 2022 роках, тобто до дати визначеної пунктом 236 Розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Вищу раду правосуддя (23 грудня 2024 року), то частина п`ятнадцята статті 49 Закону України Про Вищу раду правосуддя не підлягає застосуванню.

Щодо розгляду заяви позивача про відставку відповідач враховує, що оскільки наслідком розгляду дисциплінарних скарг на дії судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 може бути звільнення його з посади судді з підстав, передбачених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП вважала за необхідне до закінчення розгляду скарг про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарних проступків зупинити розгляд питання про його звільнення з посади судді з підстави, визначеної пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України (у зв`язку з поданням заяви про відставку). Пояснює, що 15 липня 2025 року ВРП прийняла ухвалу 1468/0/15-25 Про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави) у відставку . Тому, на переконання відповідача, твердження позивача про бездіяльність ВРП є безпідставними. ВРП не ухилялася від розгляду заяви позивача про відставку, а діяла у чіткій відповідності до частини третьої статті 55 Закону України Про Вищу раду правосуддя , а саме зупинивши її розгляд до завершення дисциплінарного провадження, наслідком якого може бути звільнення судді з підстав, передбачених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

У відповіді на відзив, позивач зазначив, що відповідно до норми частини 2 статті 42 Закону України Про Вищу раду правосуддя , дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги). У зв`язку з цим наголошує, що днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги. Позивач вважає, що ВРП проявила протиправну бездіяльність з дати автоматизованому розподілу матеріалів скарг між Членами ВРП - 10 та 15 листопада 2023 року, чим порушила ч.2 ст.42, п.4 ч.1 ст.43, ч.1 ст.46, ч.13 ст.49 Закону України Про Вищу Раду Правосуддя в редакції від 19 жовтня 2023 року і не розглянула скарги до 30 травня 2024 року.

На переконання позивача, Вища Рада Правосуддя, незаконно зупинивши розгляд його заяви про відставку, порушила статтю 126 Конституції України щодо гарантій незалежності судді, частини третьої статті 116 Закону 1402- VIII щодо порядку звільнення судді на виконання конституційних гарантій щодо незалежності судді, і право позивача на відставку.

У додаткових поясненнях позивач повідомив, що 02 березня 2026 року в Електронному суді надійшов проєкт висновку, складений Дисциплінарним інспектором Кабанець О.О. за результатами розгляду об`єднаної дисциплінарної справи, відкритої за скаргами Полтавської обласної прокуратури та ОСОБА_2 , за яким Інспектор пропонує притягнути суддю Сіверськодонецького міського суду Луганської області (відрядженого до Шевченківського районного суду м. Полтави) ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за підпунктом а пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України Про судоустрій і статус суддів та застосувати стягнення у виді суворої догани - із позбавленням на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

З цього приводу відзначив, що запропоноване Дисциплінарним інспектором стягнення у виді суворої догани - із позбавленням на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, підтверджує безпідставність зупинення розгляду заяви про відставку судді 15 липня 2025 року, оскільки підставою для зупинення може бути лише наявність підстав для звільнення судді за скоєні порушення.

Також 22 травня 2026 року на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача. У цих поясненнях ОСОБА_1 повторно звернув увагу на протиправну бездіяльність ВРП по не розгляду скарг в строки, передбачені ст. 42 Закону України Про Вищу раду правосуддя та Главою 13 Регламенту Вищої ради правосуддя, з дня їх отримання - 03 грудня 2021 року та 15 лютого 2022 року по 01 червня 2026 року.

Ухвалою від 09 лютого 2026 року Верховний Суд відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторони в судове засідання, призначене на 07 вересня 2026 року не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення у встановленому процесуальним законом порядку.

На адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Також від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника ВРП.

Враховуючи клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності, колегія суддів дійшла висновку про можливість переходу до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.

Указом Президента України 485/2007 від 02 червня 2007 року ОСОБА_1 призначений на посаду судді Перевальського районного суду Луганської області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 24 травня 2012 року 4855-VІ обраний на посаду судді цього суду безстроково.

Вища рада правосуддя рішенням від 02 березня 2021 року 522/0/15-21 перевела ОСОБА_1 на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, рішенням від 06 липня 2021 року 1466/0/15-21 відрядила на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави із 21 липня 2021 року строком на один рік.

Згідно з рішенням Голови Верховного Суду від 16 листопада 2022 року 527/0/149-22 ОСОБА_1 відряджено на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави із 21 листопада 2022 року.

Законом України від 26 лютого 2025 року 4273-IX Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів щодо зміни найменувань місцевих загальних судів , який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначено додатком до цього Закону. Зокрема, змінено найменування Сєвєродонецького міського суду Луганської області на Сіверськодонецький міський суд Луганської області; Октябрського районного суду міста Полтави та Шевченківський районний суд міста Полтави.

03 грудня 2021 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 зареєстрована за М-5645/10/7-21 стосовно судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1

10 листопада 2023 року згадана дисциплінарна скарга ОСОБА_2 розподілена на підставі протоколу автоматизованого розподілу члену ВРП ОСОБА_3

Також до ВРП 15 лютого 2022 року надійшла дисциплінарна скарга Прокуратури Полтавської області зареєстрована за 77/0/13-22 відносно судді ОСОБА_1 .

15 листопада 2023 року скарга Прокуратури Полтавської області була авторозподілена члену ВРП ОСОБА_4

28 травня 2025 року до ВРП (вх. 2314/0/6-25) надійшли заява ОСОБА_1 та додані до неї документи про звільнення його з посади судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.

15 липня 2025 року ВРП прийняла ухвалу 1468/0/15-25 Про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави) у відставку .

Питання про звільнення судді було включено до порядку денного 01 липня 2025 року, але у зв`язку з ненадходженням до ВРП відповіді від Служби безпеки України, розгляд питання відкладено.

15 липня 2025 року під час розгляду питання про звільнення позивача у відставку ВРП було встановлено, що 03 грудня 2021 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 зареєстрована за М-5645/10/7-21 стосовно судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 та 15 лютого 2022 року надійшла дисциплінарна скарга Прокуратури Полтавської області зареєстрована за 77/0/13-22 відносно судді ОСОБА_1 .

Зважаючи на цю обставину (наявність дисциплінарних скарг), ВРП 15 липня 2025 року ухвалила зупинити розгляд заяви про відставку ОСОБА_1 з посади судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області на час розгляду дисциплінарних скарг ОСОБА_2 від 03 грудня 2021 року та Прокуратури Полтавської області від 15 лютого 2022 року.

За текстом цієї ухвали (15 липня 2025 року), під час вирішення питання про розгляд заяви судді ОСОБА_1 про звільнення у відставку ВРП виходила з того, що право на відставку, відповідно до статті 116 Закону 1402-VIII, має реалізовуватися у системному взаємозв`язку з положеннями частини третьої статті 55 Закону 1798-VIII, яка визначає особливий порядок розгляду відповідної заяви, за якого ВРП уповноважена зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

Спираючись на приписи частини третьої статті 55 Закону 1798-VIII і на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 9901/75/19, ВРП у Спірній ухвалі констатувала, що оскільки наслідком розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 може бути звільнення його з посади з підстав, передбачених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, то вважає за необхідне зупинити розгляд порушеного ОСОБА_1 питання про звільнення з посади судді, згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України (у зв`язку з поданням заяви про відставку), на час розгляду скарг ОСОБА_2 від 03 грудня 2021 року та Прокуратури Полтавської області від 15 лютого 2022 року.

30 червня 2026 року рішенням Вищої ради правосуддя 1314/0/15-26 суддю ОСОБА_1 звільнено з посади судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області у відставку.

З урахуванням того, що на час розгляду справи, відповідачем прийнято рішення про звільнення позивача у відставку, ним подано заяву про уточнення позовних вимог, та вважаючи протиправною бездіяльність ВРП, яка виявилася у не розгляді дисциплінарних скарг відносно судді ОСОБА_1 та не розгляді заяви про відставку судді після спливу граничного строку встановленого для їх розгляду, він звернувся до суду із цим позовом.

Підстави для звільнення судді визначені у частині шостій статті 126 Конституції України. Однією з таких підстав є подання заяви про відставку (пункт 4).

За частиною першою статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 112 Закону 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України Про Вищу раду правосуддя .

Відповідно до частин першої, третьої-п`ятої статті 116 Закону 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.

За частиною третьою статті 55 Закону 1798-VIII Вища рада правосуддя має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення (частина четверта статті 55 Закону 1798-VIII).

За частиною другою статті 42 Закону 1798-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом 1635-ІХ, який набрав чинність 05 серпня 2021 року) дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною третьою Закону 1798-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом 1635-ІХ) дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Закон України від 14 липня 2021 року 1635-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя набрав чинність 05 серпня 2021 року, тож конкурс на зайняття посад дисциплінарних інспекторів ВРП мав бути оголошений не пізніше 05 серпня 2022 року. Однак конкурс не був оголошений.

У період з 22 лютого 2022 року по 12 січня 2023 року ВРП не мала повноважного складу (менше 15 членів).

У зв`язку з повномасштабною збройною агресію російської федерації на всій території України запроваджено з 24 лютого 2022 року воєнний стан.

Наведені обставини у сукупності спричинилися до того, що служба дисциплінарних інспекторів у складі ВРП не була утворена і, як наслідок, дисциплінарні скарги щодо суддів не розглядалися.

17 вересня 2023 року набрав чинність Закон 3304-ІХ [Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів], яким, зокрема, розділ III Прикінцеві та перехідні положення Закону 1798-VIII доповнено пунктами 236-2310 такого змісту:

236 Установити, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті "Голос України";

237. Установити, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Такий доповідач не бере участі в голосуванні Дисциплінарної палати під час ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді ;

238. Дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою не ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, з дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів передаються дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованою системою розподілу справ. Перебіг строку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, у таких дисциплінарних провадженнях переривається та розпочинається заново.

239. Дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, завершуються Дисциплінарною палатою за участю члена Дисциплінарної палати (доповідача), визначеного відповідно до пункту 23-7 цього розділу. Такі дисциплінарні провадження не підлягають передачі дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя.

2310. Попередня перевірка дисциплінарних скарг, які надійшли до Вищої ради правосуддя до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів", здійснюється в розумні строки, але не довше ніж протягом шести місяців з дня отримання такої скарги доповідачем, визначеним автоматизованою системою розподілу справ для її попередньої перевірки".

19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон 3378-IX, яким - якщо обмежитися контекстом спірних правовідносин - встановлено, що конкурс на зайняття посади керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя та його заступника, дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя оголошується Вищою радою правосуддя протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом (пункт 3 Закону).

Відповідно до пунктів 16.1-16.3 глави 16 розділу ІІ Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року 52/0/15-17 (у редакції рішення ВРП від 21 листопада 2023 року 1068/0/15-23) питання про звільнення судді з підстав: неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я (пункт 1 частини шостої статті 126 Конституції України); подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України), розглядається Радою на засіданні у пленарному складі.

Заява про відставку або про звільнення за власним бажанням подається суддею до Ради.

Підготовку питань, пов`язаних зі звільненням судді з посади, здійснює доповідач, визначений автоматизованою системою розподілу справ. Підготовка до розгляду питання про звільнення судді з посади доручається члену Ради, на розгляді в якого вже перебуває питання про звільнення судді з посади з інших підстав.

При вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв`язку з досягненням суддею шістдесяти п`яти років.

За результатами попереднього розгляду заяви про звільнення судді доповідач складає висновок.

За пунктами 16.8, 16.9 глави 16 розділу ІІ Регламенту ВРП розгляд питання про звільнення судді з посади, відповідно до пунктів 1, 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути зупинено Радою на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

Питання про звільнення судді за загальними обставинами розглядається у строк, визначений частиною третьою статті 116 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Суд з`ясував, що позивач фактично оспорює бездіяльність ВРП, яка полягає у не розгляді дисциплінарних скарг відносно судді ОСОБА_1 та не розгляді заяви про відставку судді ОСОБА_1 після спливу граничного строку встановленого для їх розгляду.

Оцінюючи оспорювану поведінку ВРП на відповідність критеріям, визначеним частиною другої статті 2 КАС України, Суд виходить із такого.

Як вже зазначалось, ОСОБА_1 вважає, що після спливу встановлених законом строків розгляду дисциплінарних скарг ОСОБА_2 від 03 грудня 2021 року та Прокуратури Полтавської області від 15 лютого 2022 року, ВРП була зобов`язана поновити розгляд питання про його звільнення у відставку та вирішити подану заяву по суті.

В аспекті наведених доводів Суду належить надати відповідь на питання, чи є сплив установленого законом граничного строку розгляду дисциплінарних скарг підставою для поновлення ВРП розгляду питання про звільнення судді з посади у відставку, який було зупинено на час розгляду таких скарг.

Зважаючи на предмет спору в цій справі, Суд, насамперед, наголошує на тому, що підстави (мотиви) подання дисциплінарних скарг щодо позивача та викладені в них обставини не можуть охоплюватися предметом доказування у цій (адміністративній) справі.

Ключовий аспект аргументів позивача у цій справі зводиться до твердження про недотримання Дисциплінарною палатою ВРП строків попередньої перевірки скарг ОСОБА_2 від 03 грудня 2021 року та Прокуратури Полтавської області від 15 лютого 2022 року.

Разом із тим Суд указує, що наведені обставини та доводи не можуть охоплюватися предметом доказування у цій справі. Аргументи позивача про недотримання строків розгляду дисциплінарних скарг та порядку/процедури розгляду зазначених дисциплінарних скарг (у зіставленні зі змінами у законодавстві, які вплинули на виконання ВРП дисциплінарної функції), стосуються обставин дисциплінарного провадження, тому можуть бути предметом розгляду (оцінювання) лише в межах названої дисциплінарної процедури. У вимірі описаних правовідносин суд не може оцінювати дій/рішень ВРП (її дисциплінарної палати) щодо розгляду дисциплінарної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що ВРП під час розгляду (вирішення) питання про звільнення судді з посади на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України (подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням), уповноважена, відповідно до частини третьої статті 55 Закону 1798-VIII, зупинити розгляд питання про звільнення судді, якщо розгляд дисциплінарної скарги може зумовити звільнення цього судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

Повертаючись до обставин справи, ВРП зупинила розгляд заяви про відставку судді ОСОБА_1 на підставі названої статті, що у вимірі встановлених обставин справи дозволяє виснувати законність цього рішення і легітимність переслідуваної цим мети.

В обсязі обставин цієї справи Суд з`ясував, що ВРП під час розгляду питання про звільнення позивача у відставку на підставі його заяви мала законні підстави для зупинення розгляду цього питання; водночас суд, з уваги на висловлені вище міркування, не має обґрунтованих підстав вважати, що передумовою ухвалення рішення про зупинення є дослідження питання щодо правомірності (обґрунтованості) відкриття дисциплінарної справи, а також можливість настання, у підсумку, дисциплінарної відповідальності.

Тривалість зупинення розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 обмежено періодом розгляду дисциплінарної справи за згадуваними вище скаргами, тому не позбавляє його законних прав. Суд погоджується, що зупинення розгляду цього питання впливає на реалізацію позивачем його наміру бути звільненим у відставку протягом місяця з дати подання відповідної заяви, водночас це обмеження має законні підстави і було передбачуваним з огляду на фактичні обставини (щодо подання дисциплінарних скарг) у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням спірних відносин.

Суд зауважує, що статус судді у відставці надає певний обсяг гарантій особі, яка його набуде, тож зупинення розгляду цього питання для з`ясування кола питань, які можуть свідчити про існування підстав для звільнення судді відповідно до пунктів 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, має, на думку суду, легітимну мету і є пропорційним способом реагування (виходу) у ситуації, коли приватний інтерес особи (бути звільненим у відставку) може суперечити інтересу публічному (суспільному), як-от авторитет правосуддя.

З доводів позовної заяви можна зрозуміти, що незгода позивача із зупиненням ВРП розгляду питання про його звільнення з посади судді у зв`язку із поданням заяви про відставку на час розгляду дисциплінарних скарг, серед іншого, обґрунтована тим, що, на його думку, відповідач не мав права зупиняти розгляд заяви про відставку, оскільки законодавець уповноважив ВРП правом зупинення розгляду питання про відставку судді лише за умови відкритого дисциплінарного провадження, однак позивач наголошує, що станом на 15 липня 2025 року (день постановлення оскаржуваної ухвали) відносно судді ОСОБА_1 не було відкрито дисціплінарної справи.

Щодо вказаних доводів колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України Про судоустрій і статус суддів дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: 1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 2) порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

Згідно з пунктом 1 частини дев`ятої статті 109 Закону України Про судоустрій і статус суддів істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

За частиною другою статті 42 Закону України Про Вищу раду правосуддя , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.

Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання ВРП відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з частиною третьою статті 42 Закону України Про Вищу раду правосуддя дисциплінарне провадження включає:

1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;

2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;

3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду раніше вже висловлювала свою позицію щодо правовідносин, які стосуються розгляду ВРП питання про звільнення судді у відставку за одночасної наявності обставин, що можуть свідчити про неналежну поведінку судді. Зокрема, зазначила, що у випадку розгляду дисциплінарної скарги на дії судді та одночасного подання таким суддею заяви про звільнення його у відставку пріоритетному застосуванню підлягає норма, яка передбачає зупинення розгляду питання про звільнення судді з посади з визначеної пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підстави до закінчення розгляду наявних дисциплінарних скарг на дії цього судді (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 9901/75/19).

Така ж позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі 9901/223/19, від 09 червня 2021 року у справі 9901/46/20, від 07 липня 2021 року у справі 9901/178/20, від 06 квітня 2023 року у справі 990/86/22, від 03 серпня 2023 року у справі 990/38/22.

Разом з тим, Суд розуміє, що саме наявність дисциплінарних скарг щодо позивача стало підставою для зупинення розгляду питання про його звільнення у відставку, а не наявність відкритої дисциплінарної справи щодо позивача, водночас звертає увагу й на те, що вирішення питання про зупинення розгляду заяви про звільнення у відставку та вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи здійснюються в межах (за правилами) різних процедур, що таким чином визначає коло питань, які підлягають встановленню названим державним органом, відповідно й межі ревізії дій / рішень цього органу з боку суду адміністративної юрисдикції.

Варто підкреслити, що мова йде не про те, що відкриття дисциплінарної справи щодо судді не має значення взагалі, а радше про те, що питання, які дисциплінарна палата ВРП вирішувала в рамках дисциплінарного провадження, та, у підсумку, ухвалила рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді, не може переглядатися на засіданні ВРП, на якому вирішується питання про звільнення цього судді у відставку.

Для вирішення останнього питання має значення наявність дисциплінарної скарги, на підставі якої суддю може бути звільнено з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 27 лютого 2025 року у справі 990/292/24 та від 16 квітня 2025 року у справі 990/264/24.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що ВРП під час розгляду питання про звільнення позивача у відставку на підставі його заяви мала законні підстави для зупинення розгляду цього питання.

З наведених міркувань слідує, що не має обґрунтованих підстав вважати, що передумовою ухвалення рішення про зупинення є дослідження питання щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи, а також правомірності (обґрунтованості) відкриття дисциплінарної справи, можливості настання, у підсумку, дисциплінарної відповідальності.

Крім вказаного, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що, як зазначалось вище, стаття 55 Закону України Про Вищу раду правосуддя надає право ВРП зупинити розгляд питання про звільнення судді на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що тривале зупинення розгляду його заяви про відставку свідчить про бездіяльність ВРП, є необґрунтованими, оскільки, як зазначалося Судом, таке зупинення має правову підставу, випливає з положень закону та не є результатом дискреційних чи довільних дій з боку ВРП.

Суд відхиляє твердження позивача про позбавлення його ефективного засобу юридичного захисту у контексті розгляду заяви про відставку. Ці доводи, як уже зазначалося, зводяться до стверджуваного порушення строків розгляду дисциплінарних скарг та неможливості оскаржити відповідні дії ВРП в рамках дисциплінарного провадження.

Як вже зазначалось вище, чинне законодавство передбачає окрему, спеціальну процедуру оскарження рішень Дисциплінарної палати ВРП за наслідками розгляду дисциплінарної справи, яка становить ефективний національний засіб юридичного захисту. Саме в її межах суддя наділений можливістю порушувати питання дотримання строків, порядку та інших процесуальних гарантій дисциплінарного провадження.

Предмет цього спору не охоплює оцінку дисциплінарного провадження по суті або перевірку законності дій дисциплінарних органів ВРП. Межі судового розгляду цієї справи обмежуються встановленням наявності або відсутності підстав для поновлення розгляду питання про звільнення судді з посади у відставку.

З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зваживши всі аргументи та доводи сторін, Верховний Суд враховує, що наявність дисциплінарних скарг були обставиною, яка, у розумінні приписів частини третьої статті 55 Закону 1798-VIII, створювала об`єктивні передумови для вирішення питання про зупинення розгляду питання про звільнення судді з посади у відставку.

Отже, виходячи з системного тлумачення положень статті 126 Конституції України, статті 116 Закону 1402-VIII, статті 55 Закону 1798-VIII, а також з урахуванням установлених у цій справі фактичних обставин, Суд вважає, що ВРП не допустила протиправної бездіяльності щодо не розгляду дисциплінарних скарг та не розгляду заяви про відставку судді ОСОБА_1 після спливу граничного строку встановленого для їх розгляду.

У вимірі обставин цієї справи, наявність дисциплінарної скарги, наслідком (розгляду) якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, у розумінні закону (частина третя статті 55 Закону 1798-VIII), має істотне значення для розгляду заяви судді про звільнення у відставку. З цих самих мотивів реалізація ВРП своїх повноважень, які визначені законом (частина третя статті 55 Закону 1798-VIII), що було зумовлено наявністю відповідних умов, не може бути виявом протиправності з боку відповідача, зокрема у контексті розгляду заяви про звільнення судді у відставку.

З уваги на результат розгляду справи, у зіставленні з приписами статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 22, 241-246, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності Вищої ради правосуддя, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко,

І.А. Гончарова,

І.В. Дашутін,

І.Я.Олендер,

В.В. Хохуляк,

Судді Верховного Суду