Court judgment in case no. 753/5478/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Київ

справа 753/5478/24

провадження 61-14655св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційн ускаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року в складі судді Котвицького В. Л.та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року в складі колегії суддів Кирилюк Г. М. , Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової й моральної шкоди та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 ма йнову шкоду в розмірі 59 650,77 грн та 300,00 дол. США, моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

12 серпня 2023 між ним та ОСОБА_2 усно був укладений договір про проведення останнім ремонтних робіт у вказаній квартирі. Під час огляду квартири ними обговорено попередню вартість ремонтних робіт. У період з 30 листопада до 26 грудня 2023 року ним було сплачено за різні будівельні товари та матеріали 54 669,57 грн, з яких 7 900,00 грн безпосередньо перераховано відповідачу на його картковий рахунок.

Враховуючи ту обставину, що було закуплено значну кількість будівельних матеріалів і відповідач проводив ремонтні роботи, він на його прохання про частковий розрахунок 09 грудня 2023 року ще сплатив 300 доларів США. Розписка не була взята, так як він до останнього сподівався на виконання домовленостей. Він поставив вимогу про здачу робіт до 31 грудня 2023 року. Відповідач відмовився від проведення робіт у подальшому. Крім того, для усунення недоліків та шкоди, завданої відповідачем внаслідок проведення неякісних ремонтних робіт, йому фактично прийшлося повторно провести ремонтні роботи в двох кімнатах (зал і кімната 1).

У період з 01 до 17 січня 2024 року фізичною особою ОСОБА_3 було перероблено реставрацію паркету у залі і кімнаті 1 (підлога не була пошліфована, щілини не затерті спеціальною пастою, паркет місцями не був приклеєний і легко відривався від підлоги) та виконано зазначені роботи у коридорі, який не входив у домовленість з відповідачем, за що проведено оплату 09 січня 2024 року готівкою в розмірі 8 250,00 грн та 17 січня 2024 року перераховано на картковий рахунок 24 320,00 грн, всього - 32 570,00 грн. Оскільки після лакування відповідачем вікон у залі, кімнаті 1 та балконі вартість перероблення становила більшу суму ніж встановлення нових, 25 січня 2024 року ним було укладено договір про заміну вікон у кухні, залі, кімнаті 1 та дверей балкону на загальну суму 53 360,00 грн.

Відповідачем також було зіпсовано ліплення на стелі у кімнатах (зал і кімната 1), пофарбовано нерівномірно і неохайно (фарбування було здійснено валиком, а тому візерунок ліплення втратив чіткість і були плями пробілів на самій стелі). Стіни теж були зроблені нерівними (були наявні горби та ями), плями пробілів фарби, тому він був змушений найняти працівників для усунення вказаних недоліків, за що сплатив 33 000,00 грн, та придбав додатково будівельні матеріали на суму 9 028,98 грн. Вказані обставини підтверджуються фото-, відеоматеріалами, первинними документами та розписками.

Зазначав, що наявна майнова шкода - це збитки, понесені на оплату неякісних первинних ремонтних робіт відповідача та купівлю будівельних матеріалів, які були витрачені під час цих робіт. Загальна сума витрат склала: на оплату робіт - 20 000,00 грн та 300 доларів США, на закупівлю будівельних матеріалів первинних ремонтних робіт - 39 650,77 грн, всього - 59 650,77 грн та 300 доларів США.

Крім цього, він зазнав моральної шкоди, яку оцінює у 100 000,00 грн, що полягає у психічних переживаннях, які він переніс під час здійснення ремонтних робіт, у витраченому марно часі, душевних стражданнях, так як фактично замість очікуваного результату було отримано протилежне.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

23 вересня 2024 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва в задоволенні позову відмовлено.

09 вересня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 вересня 2025 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що на підтвердження обставин укладення між сторонами договору на проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_2 позивач посилався на копії документів (квитанцій, чеків, накладних, тощо) на закупівлю матеріалів та перерахунок коштів ОСОБА_2 , а також фото, відео з телефону позивача про спілкування (переписку) з відповідачем та про результат ремонту і його переробку. Однак позивачем не надано суду доказів на підтвердження вираження волі осіб щодо істотних умов договору. Обсяг та вартість ремонтних робіт, яку було зазначено на папері формату А4, детальний розрахунок вартості робіт на загальну суму 52 394,07 грн, зроблений у вигляді табличок у програмі Майкрософт Ексел ь, який відрізнявся в більшу сторону від раніше зазначених цін на папері, платіжна інструкція від 13 вересня 2023 року про переказ ОСОБА_1 на картку НОМЕР_1 20 000,00 грн (призначення переказу: переказ з картки на картку); здійснення 17 вересня 2023 року оплати на 8 000,00 грн через мобільний застосунок, отримувач - ОСОБА_2 за ремонтні роботи, товарні чеки від 17 вересня 2023 року на суму 3 950,00 грн та 3 360,00 грн, переписка через засоби телефонного зв`язку та докази здійснення операції з перерахування коштів 22 жовтня 2023 року, 17 листопада 2023 року, 04 грудня 2023 року на 5 000,00 грн, 5 000,00 грн, 5 900,00 грн на картку ОСОБА_2 через мобільний застосунок; товарні чеки та квитанції; рахунок від 26 грудня 2023 року про придбання ОСОБА_2 товару на суму 2 219,28 грн не є належними доказами на підтвердження обставин погодження сторонами істотних умов договору. Надані позивачем письмові докази не підтверджують обставину погодження сторонами переліку та вартості робіт, виконання відповідачем саме узгоджених умов договору. Не є належним доказом на підтвердження вказаної обставини і покази свідка ОСОБА_4 , і відповідь відповідача так на питання, чи брав відповідач кошти на ремонт. В ідповідач підтвердив обставини звернення до нього позивача допомогти йому прибрати сміття після квартирантів, помити стелю, допомогти у придбанні матеріалів. Зазначав, що таблиць та аркушів паперу з розрахунками він не складав, йому невідомо, коли і що там написано. Факт отримання грошових коштів у борг від позивача не заперечував, проте пояснив, що кошти повернув, а долари не брав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року, в якій просить їх скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення ухвалюється суддею, який входив до складу суду, що розглянув справу, та підписується ним у день складення повного тексту рішення. Суддя не може здійснювати правосуддя у період перебування у відпустці або за межами виконання своїх службових обов`язків. Проте в цій справі оскаржене повне судове рішення від 23 вересня 2024 року складено та підписано суддею 27 листопада 2024 року, що є грубим порушенням норм процесуального права, оскільки цей суддя у період з 18 листопада 2024 року до 06 грудня 2024 року перебував в основній щорічній відпустці (відкликався на 1 робочий день 25 листопада 2024 року), а, отже, не міг здійснювати правосуддя 27 листопада 2024 року. Це свідчить про те, що повний текст судового рішення: або підписаний особою, яка не мала на це повноважень; або підписаний у період, коли суддя Котвицький В. Л. не виконував повноважень судді, тобто не міг законно вчиняти такі дії; або підпис накладений за відсутності судді, що ставить під сумнів автентичність та законність електронного підписання.

Такі обставини прямо вказують на те, що рішення ухвалено неповноважним складом суду, що є безумовною підставою для його скасування відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено неповноважним складом суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правова конструкція суд, встановлений законом є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Термін повноважний склад суду слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної процесуальним законом , що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судова практика свідчить, що вказана підстава для скасування судових рішень застосовується у випадку, коли оскаржуване судове рішення прийняте судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності) або з порушенням порядку визначення складу суду (висновки Верховного Суду в постанові від 27 лютого 2025 року в cправі 910/12847/23).

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційний суд неодноразово вказував, що неповноважним необхідно вважати склад суду, якщо справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, якане є суддею цього суду; справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; справу, якуналежить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово ( постанов а Верховного Суду від 28 грудня 2022 року в справі 183/4809/19 ).

Відповідно до статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів с прави в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Відповідно до пункту 2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 25 (далі - Положення про АСДС), що було чинним на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли:за два місяці до закінчення повноважень судді;за чотирнадцять днів, якщо інше не встановлено зборами суддів відповідного суду, до початку відпустки (якщо її тривалість становить не менше чотирнадцяти календарних днів); за три робочих дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше чотирнадцяти календарних днів; у період відпустки судді; за один робочий день до відрядження (за три робочі дні - якщо тривалість відрядження становить більше семи календарних днів) та в дні перебування судді у відрядженні; під час тимчасової непрацездатності судді;за один робочий день до направлення судді на навчання, підвищення кваліфікації, для участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції тощо без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду); у дні перебування судді на навчанні, підвищенні кваліфікації, участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції тощо без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду); у разі призначення судді членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - з моменту прийняття рішення про призначення; в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Згідно з пунктом 2.3.25 Положення про АСДС відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів. Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів. У разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів- членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді-члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

Отже, в період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці суддя не може брати участь у розгляді судових справ , за порушення таких умов судове рішення уважається ухваленим неповноважним складом суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2024 року (а. с. 65) позов ОСОБА_1 розподілено судді першої інстанції Котвицькому В. Л., який на дату розподілу не перебував у стані тимчасової непрацездатності чи відпустці.

За довідкою начальника відділу кадрової роботи та управління персоналом Дарницького районного суду м. Києва (а. с. 143) суддя Котвицький В. Л. перебував у відпустці: з 19 серпня до 06 вересня 2024 року, з 18 листопада 2024 року до 06 грудня 2024 року, 25 листопада 2024 року відкликався з відпустки на 1 робочий день; з 11 вересня до 15 вересня 2024 року був відряджений для участі в семінарі; з 29 до 30 жовтня 2024 року брав участь у Міжнародному форумі з практики Європейського суду з прав людини.

Отже, справу розглянуто і вирішено повноважним складом суду першої інстанції, адже 23 вересня 2024 року суддя не перебував у стані тимчасової непрацездатності чи відпустці й мав повноваження здійснювати правосуддя.

За змістом протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а. с. 144) в електронній формі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року суддя Котвицьк ий В. Л. підписав 27 листопада 2024 року, тобто під час перебування у відпустці.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 22 грудня 2005 року

3262-IV Про доступ до судових рішень (далі - Закон 3262-IV) с удові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (стаття 3 Закону 3262-IV).

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року внесено Єдиного державного реєстру судових рішень суддею Котвицьким В. Л. , який ухвалив це рішення, і на дату його ухвалення мав повноваження розглядати справу, тому відсутні підстави вважати, що справу розглянуто неповноважним складом суду.

Порушення порядку внесення судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема й у частині нанесення кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису в неробочий час, не є складовою обов`язкової підстави для скасування судового рішення, передбаченої пункт ом 1 частини першої статті 411 ЦПК України , оскільки не охоплюється поняттям неповноважни й склад суду .

Доводів щодо суті спору в касаційній скарзі не наведено, тому Верховний Суд не перевіряє правильність вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська