Постанова in case no. 757/11993/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Київ

Справа 757/11993/22

Провадження 51-1565 км 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

захисника (відеоконференція) ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року та представника потерпілих адвоката ОСОБА_8 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 28 липня 2025 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року у кримінальному провадженні 62021000000000639 від 23 липня 2021 року щодо

ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.343, ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ст.340, ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України;

ОСОБА_15 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ст.340 КК України;

ОСОБА_16 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ст.340 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 28 липня 2025 року було:

- звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 343, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а кримінальне провадження щодо нього було закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України;

- звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_16 , обвинувачену у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України, а кримінальне провадження щодо неї було закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України;

- звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_15 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України, а кримінальне провадження щодо нього було закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України.

Процесуальні витрати в частині пред`явленого обвинувачення ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 було віднесено на рахунок держави.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду в частині пред`явлених вимог до обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих було залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що місцевий суд при звільненні осіб від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й при закритті кримінального провадження не встановив факт події вчинення особами кримінальних правопорушень й не виклав в ухвалі даних про те, чи вчиняли особи інкриміновані кримінальні правопорушення, що відповідно до вимог ст. 413 КПК України тягне за собою скасування судового рішення.

Окрім того, суд у порушення положень ст. 372 КПК України, ухвалюючи рішення, не відобразив в ухвалі формулювання обвинувачення, не вказав за вчинення яких саме кримінальних правопорушень звільняються ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 від кримінальної відповідальності, тобто для стороннього спостерігача не зрозуміло, у яких кримінальних правопорушеннях обвинувачувались ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , які події та факти вважались доведеним для сторони обвинувачення, однак внаслідок певних обставин не вдалося довести судове рішення до вироку, адже самі обвинувачені виявили бажання не добиватися виправдання в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а скористались можливістю звільнитись від кримінальної відповідальності й подальшого судового розгляду.

На думку прокурора, суд апеляційної інстанції не врахував зазначені порушення, чим також допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, залишаючи без зміни ухвалу місцевого суду. Тобто суд прийшов до хибних висновків, які перешкодили йому ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до положень п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставами для скасування ухвали апеляційного суду.

У касаційній скарзі представник потерпілих адвокат ОСОБА_8 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд при ухваленні рішення про закриття кримінального провадження та звільнення осіб від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не встановив, за які кримінальні правопорушення обвинувачені звільняються від кримінальної відповідальності.

Окрім того, суд не з`ясував, чи мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , чи містять вони склад кримінальних правопорушень, чи вчинили їх зазначені особи; не зазначив про факт вчинення обвинуваченими інкримінованих злочинів у день, з якого починає обчислюватися строк давності; не визначив ступінь тяжкості вчинених діянь, за вчинення яких особи звільняються від кримінальної відповідальності.

Також у порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 372 КПК України у вступній частині ухвали окрім прізвища, ім`я та по батькові осіб відсутні відомості про день, місяць та рік їх народження, місце народження та місце проживання осіб.

Вказує, що представник потерпілих та самі потерпілі не повідомлялись судом у передбаченому законом порядку про подання до суду клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_15 , яке розглядалося 28.07.2025. Про наявність такого клопотання представник потерпілих дізналась лише з тексту оскаржуваної ухвали, яка була судом надіслана їй на офіційну електронну адресу.

Тобто судом першої інстанції було проігноровано вимоги ч. 2 ст. 288 КПК України, зокрема на час постановлення оскаржуваної ухвали не була з`ясована думка жодного з потерпілих щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_15 від кримінальної відповідальності.

При цьому представник потерпілих не заперечує про обізнаність потерпілих та їхнього представника про наявність клопотань від обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , які розглядалися 09.06.2025, однак тоді думка потерпілих щодо покладення вирішення питання про звільнення осіб від кримінальної відповідальності на розсуд суду стосувалась лише ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , однак не ОСОБА_15 .

Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих не усунув зазначені недоліки, тому безпідставно залишив ухвалу суду першої інстанції без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав свою касаційну скаргу й частково підтримав касаційну скаргу представника потерпілих в частині доводів, які не суперечать змісту касаційної скарги прокурора.

Представник потерпілих, яка була присутня в судовому засіданні 22 липня 2026 року, підтримала як свою касаційну скаргу, так і касаційну скаргу прокурора.

Захисники заперечували проти задоволення поданих касаційних скарг.

Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За правилами ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною 3 ст. 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Отже, приписи ч. 1 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок невідкладно розглянути наведене в цих положеннях питання.

Суд, керуючись статтями 12, 49 КК України, може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закрити провадження у справі як під час підготовчого судового засідання (ч. 2 ст. 314 КПК України), так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку (ст. 350 КПК України).

Разом з цим положеннями кримінального процесуального закону не передбачено імперативних норм, які зобов`язують суд під час розгляду клопотання про застосування положень ст. 49 КК України встановлювати фактичні обставини справи та перевіряти їх доказами, оскільки згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України розгляд такого клопотання для суду є першочерговим.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є: наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає відповідні підстави для такого звільнення; клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на таке звільнення й закриття кримінального провадження на цих підставах.

При цьому при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України від суду не вимагається встановлення факту, що певне кримінальне правопорушення мало місце, чи факту вчинення конкретною особою певного кримінального правопорушення.

Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності саме й полягає в тому, що за наявності визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається, раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені, доведені, підтверджені.

За таких обставин і беручи до уваги наведені вище висновки, колегія суддів не убачає підстав для задоволення касаційних скарг прокурора і представника потерпілих у частині доводів про допущення судами порушень, передбачених статтями 412, 413 КПК України, у зв`язку з не встановленням в оскаржуваних судових рішеннях фактів вчинення ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 інкримінованих їм кримінальних правопорушень, фактів вчинення цих кримінальних правопорушень саме ними, наявності в їхніх діях складів інкримінованих їм кримінальних правопорушень, встановлення доведеності їхньої вини у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Стосовно доводів касаційної скарги представника потерпілих про порушення судом першої інстанції приписів ст. 372 КПК України, який не вказав у вступній частині ухвали повністю анкетні дані обвинувачених, колегія суддів вбачає, що це істотно не впливає на суть ухвали місцевого суду й на правові наслідки для осіб, яких вона стосується.

Однак в цілому щодо змісту оскаржуваної ухвали місцевого суду в контексті окремих доводів касаційної скарги представника потерпілих, а також в контексті аналогічних доводів касаційної скарги прокурора щодо ухвали суду апеляційної інстанції, колегія суддів вбачає таке.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України суд повинен зазначати в ухвалі суть питання, що вирішується ухвалою.

Вказана суть визначається окремо у кожному провадженні в контексті змісту конкретних спірних правовідносин.

В цьому аспекті колегія суддів касаційного суду вбачає, що з огляду на вирішення місцевим судом у цьому провадженні питання щодо наявності чи відсутності підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням обвинувачених від кримінальної відповідальності через сплив строків давності притягнення їх до кримінальної відповідальності, зміст такої ухвали принаймні, крім іншого, має містити узагальнене викладення формулювання обвинувачення та попередню, визначену органом досудового розслідування правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим.

Зазначення такого формулювання є необхідним щонайменше для чіткого розуміння того, які конкретно кримінальні правопорушення інкримінуються обвинуваченим з точки зору часових ознак їх вчинення (вчинені разово, триваючі, продовжувані) й коли (дата, час, період часу) таке діяння згідно зі змістом висунутого обвинувачення, на думку органів досудового розслідування, було вчинене певним обвинуваченим, з метою обґрунтування дійсності спливу передбаченого законом строку давності з часу вчинення (за версією органу досудового розслідування) обвинуваченим такого діяння. Ць ого в оскаржуваній ухвалі місцевого суду щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 не зроблено, й указане залишилося без належного реагування з боку апеляційного суду.

При цьому Верховний Суд ще раз наголошує, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України від суду не вимагається встановлення факту, що певне правопорушення мало місце, чи факту вчинення певною особою певного кримінального правопорушення.

Окрім цього, одним із основних принципів кримінального процесу є змагальність. Призначенням судового процесу є захист прав і законних інтересів громадян та організацій, потерпілих від кримінального правопорушення, захист особи від незаконного та необґрунтованого обвинувачення, засудження, обмеження її прав і свобод. Його остаточна мета - ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їхньої переконливості є одними із засад судочинства, визначених статтею 129 Конституції України.

За змістом частини третьої статті 21 КПК України кримінальному судочинству притаманно те, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, визначених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.

Згідно з частиною третьою статті 56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, а також брати участь у судовому провадженні.

Абзацом першим частини першої статті 135 КПК України визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Згідно з частиною першою статті 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Отже, право особи на участь у розгляді справи, що стосується її прав та обов`язків, гарантоване статтею 21 КПК України, є складовою засад кримінального судочинства та підлягає забезпеченню судом. Таке право конкретизовано у частині третій статті 56 КПК України, якою визначено обов`язок суду забезпечити потерпілому можливість бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду і брати участь у ньому.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 58 КПК України представник потерпілого користується процесуальними права потерпілого, інтереси якого він представляє.

Частиною другою статті 288 КПК України визначено, що під час розгляду питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

З аналізу змісту цих правових норм випливає, що розгляд клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності й на підставі цього закриття кримінального провадження має відбутися з повідомленням потерпілого та його представника про такий розгляд, а також зі з`ясуванням (у разі їх явки до суду) їхньої думки щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Як убачається з матеріалів провадження, обвинувальний акт щодо обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та інших надійшов до Черкаського районного суду Черкаської області 12.10.2022 (т. 1 а. п. 234).

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13.10.2022 було призначене підготовче судове на 17.11.2022 на 14:00 (т. 1 а. п. 236-237).

У матеріалах провадження наявне клопотання від 14.11.2022 від адвоката ОСОБА_8 , яка представляла інтереси потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_13 про проведення підготовчого судового засідання без участі потерпілих та їхнього представника (т. 1 а. п. 238-240), й окремі заяви аналогічного змісту від потерпілих ОСОБА_12 (т. 1 а. п. 244-245), ОСОБА_10 (т. 1 а. п. 246-247), ОСОБА_20 (т. 1 а. п. 248-249) та ОСОБА_13 (т. 2 а. п. 1-2).

Також від потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 наявні клопотання про проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду справи без участі потерпілих (т. 2 а. п. 105-111).

05.06.2025 від обвинуваченої ОСОБА_16 до суду надійшло клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності (т. 2 а. п. 112-115).

05.06.2025 від обвинуваченого ОСОБА_14 до суду надійшло клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності (т. 2 а. п. 119-122).

Черкаський районний суд Черкаської області на сайті суду за відповідним посиланням розмістив оголошення про призначення судового засідання та виклик у судове засідання на 09.06.2025 на 11:30 потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_28 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_29 , ОСОБА_25 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , а також здійснив повідомлення шляхом направлення SMS-повідомлень у мобільний застосунок представнику потерпілих адвокату ОСОБА_8 , потерпілим ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_27 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 (т. 2 а. п 126-161).

У судове засідання 09.06.2025 з`явилися представник потерпілих адвокат ОСОБА_8 , потерпілий ОСОБА_9 , обвинувачені ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_30 , захисники ОСОБА_31 , ОСОБА_6 , ОСОБА_32 , прокурор ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 114).

Згідно зі звукозаписом судового засідання від 09.06.2025 суд оголосив про надходження клопотання від обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_14 про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням їх від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України.

Суду були надані відомості від обвинувачених, що копії цих клопотань були направлені всім потерпілим засобами поштового зв`язку, про що свідчать копії фіскальних чеків та копії описів вкладень поштового відправлення, а також вони були направлені представнику потерпілих адвокату ОСОБА_8 , про що не заперечувала й сама представник (т. 2 а. п. 164-186).

Було заслухано думку учасників судового провадження щодо можливості розгляду клопотань. Представник потерпілих адвоката ОСОБА_8 щодо указаних вище двох клопотань про звільнення ОСОБА_16 та ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності поклалася на розсуд суд, а потерпілий ОСОБА_9 підтримав позицію свого представника (т. 2 а.с. 189).

При цьому прокурор просив відкласти розгляд поданих клопотань, оскільки самі клопотання були направлені потерпілим лише за три дні до судового засідання, а тому прокурор вважав, що це надто короткий строк для належного повідомлення всіх потерпілих та ознайомлення їх з поданими клопотаннями.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_8 зазначила, що вона отримала клопотання обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , повідомила потерпілих, інтереси який вона представляє, та в судовому засіданні 09.06.2025 висловила спільну позицію про те, що потерпілі хотіли б заперечувати проти задоволення поданих клопотань, однак не мають таких прав, тому покладаються на розсуд суду. При цьому вона просила дотримуватися вимог КПК України і в ухвалі описати обставини справи, місце та дату вчинення злочинів для можливості правильно обрахувати строки давності.

Місцевий суд ухвалив відкласти розгляд клопотань обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_14 про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням їх від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України на 28.07.2025 та повторно викликати потерпілих в судове засідання на вказану дату.

Про судове засідання, яке було відкладено на 28.07.2025, потерпілі ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_24 , ОСОБА_33 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_25 , ОСОБА_29 , ОСОБА_22 були повідомлені на сайті суду за відповідним посиланням; представнику потерпілих адвокату ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_27 та ОСОБА_12 також були направленні SMS-повідомлення у мобільний застосунок (т. 2 а.с. 191-204).

При цьому 23.07.2025 від обвинуваченого ОСОБА_15 також надійшло клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України (т. 2 а.п. 234).

У касаційній скарзі представник потерпілих адвокат ОСОБА_8 зазначає, що вона та потерпілі не повідомлялись судом у передбаченому законом порядку про подання до суду клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , яке було розглянуто судом 28.07.2025 разом з двома іншими попередніми клопотаннями ОСОБА_16 та ОСОБА_14 .

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.05.2026 у справі 990SCGC/53/25, провадження 11-461сап25 (пункти 115, 116) зазначила, що та обставина, що суддя не викликав у судове засідання учасників кримінального провадження та не повідомив їх про надходження до суду клопотання захисника, не сприяло завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України. Тож розгляд судом клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності без участі всіх учасників кримінального провадження призвів до істотного порушення засад рівності сторін судового процесу перед законом і судом, засад змагальності сторін. Наслідком такого порушення стало те, що не всі учасники справи мали можливість ознайомитися з клопотанням, брати участь у судовому засіданні та висловити свою позицію під час вирішення цього питання, як це визначено частиною третьою статті 56 та частиною другою статті 288 КПК України.

Таким чином, зі встановлених у справі обставин випливає, що у судовому засіданні 28.07.2025 було розглянуто та задоволено клопотання трьох обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про закриття кримінального провадження.

Однак, у наданих Верховному Суду місцевим судом виділених матеріалах кримінального провадження немає даних про повідомлення потерпілих та представника потерпілих адвоката ОСОБА_8 про надходження клопотання обвинуваченого ОСОБА_15 та призначення його до розгляду.

Також відсутні відомості про те, що суд чи обвинувачений самостійно надсилали копії клопотання обвинуваченого ОСОБА_15 про закриття кримінального провадження потерпілим та їхньому представнику; що вони були ознайомленні зі змістом поданого клопотання, незважаючи на прохання адвоката, яке вона висловила в попередньому судовому засіданні 09.06.2025, про те, що якщо буде подано клопотання від ОСОБА_15 , то її та потерпілих необхідно про це повідомити.

Таким чином, місцевим судом не була з`ясована думка потерпілих та їхнього представника щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_15 від кримінальної відповідальності, що могло бути зумовлено в тому числі їхньою необізнаністю про подання такого клопотання, незалежно від аспектів належності повідомлення самих потерпілих та їхнього представника про саме судове засідання, яке відбулося 28 липня 2025 року.

Доводи про таку необізнаність також були зазначені представником потерпілих і в змісті її апеляційної скарги, що відображено в тексті оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Відповідаючи на ці доводи, апеляційний суд вказав, що суд виходить з того, що відповідно до вимог чинного кримінального процесуального закону правова позиція потерпілого та його представника не є вирішальною під час прийняття рішення у цій справі, і закон не встановлює будь-яких обмежень чи застережень для ухвалення рішення з огляду на позицію потерпілих (стор. 11 тексту оскаржуваної ухвали апеляційного суду).

Колегія суддів касаційного суду вбачає зазначену позицію апеляційного суду такою, що не ґрунтується на положеннях чинного кримінального процесуального закону, з огляду на аргументи, які вже були зазначені вище.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, що не було взято до уваги апеляційним судом, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України це також є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

З огляду на це й керуючись положеннями статей 434 , 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора та представника потерпілих адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 28 липня 2025 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3