Постанова in case no. 617/1030/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року

м. Київ

справа 617/1030/ 21

провадження 51-1840км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12020225260000158 від 05 грудня 2020 року, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше судимого: 22 березня 2021 року Вовчанським районним судом Харківської області за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі статті 75 КК звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 05 квітня 2021 року Вовчанським районним судом Харківської області за частиною 1 статті 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, із застосуванням статті 75 КК з іспитовим строком 1 рік, ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 27 травня 2021 року призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці, на підставі статті 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки 1 місяць,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357, частиною 2 статті 185 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Машівського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357, частиною 2 статті 185 КК, та призначено покарання:

за частиною 1 статті 357 КК у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК, частини 5 статті 74 звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності;

за частиною 2 статті 185 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком 01 грудня 2020 року, приблизно о 18 год 30 хв, ОСОБА_6 повертався додому по вул. Семенова в смт Старий Салтів, Чугуївського району, Харківської області, де на землі побачив банківську картку Райфайзен Банк Аваль , жовтого кольору, яка належить потерпілій ОСОБА_8 . В цей момент у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння банківською карткою Райфайзен Банк Аваль , шляхом привласнення, що виразилось у протиправному утриманні чужого майна, яке знаходилось у правомірному володінні потерпілої, з наміром в подальшому обернути його на свою користь. Далі ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, підняв з землі та поклав до кишені банківську картку Райфайзен Банк Аваль , яка за своїм юридичним значенням (правовим режимом) та функціональним призначенням відповідно до чинного законодавства є засобом доступу до банківських рахунків, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором, тому відповідає визначенню поняття офіційний документ , тим самим привласнив офіційний документ з метою його подальшого використання для придбання товарів.

Наступного дня, 02 грудня 2020 року, після того, як потерпілій ОСОБА_8 на мобільний телефон почали надходити повідомлення про зняття грошових коштів з банківської картки Райфайзен Банк Аваль , вона зателефонувала ОСОБА_6 , оскільки від касира магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 (ФОП ОСОБА_9 ), їй стало відомо, ще саме він розраховувався її банківською карткою, з тим, щоб він повернув їй банківську картку, проте ОСОБА_6 відмовився повертати банківську карту та продовжував її утримувати, з метою незаконного володіння та користування банківською карткою та поліпшення свого матеріального становища.

Крім того, 02 грудня 2020 року, ОСОБА_6 , маючи єдиний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, які знаходяться на банківській картці Райфайзен Банк Аваль , переконавшись в тому, що його злочинні дії залишаться непоміченими сторонніми особами, діючи повторно, таємно, з корисливих мотивів, користуючись тим, що знайдена та привласнена ним банківська карта належить до системи безконтактних платежів, а саме для проведення оплати непотрібно вводити пін-код, достатньо лише піднести банківську карту до платіжного терміналу, здійснив операції з банківською картою, а саме розрахувався нею за купівлю товарів у різних магазинах смт Старий Салтів:

о 12 год на суму 70,00 грн;

близько 12 год 10 хв на суму 2 238,70 грн;

близько 12 год 15 хв на суму 580,00 грн;

о 12 год 20 хв на суму 6,00 грн;

близько 12 год 25 хв на суму 7 488,00 грн.

Після чого ОСОБА_6 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними, незаконними та протиправними діями ОСОБА_6 завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 10 382,70 грн.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення. Клопотання ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК в частині визнання його винуватим за частиною 1 статті 357 КК задоволено. Вирок Машівського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2025 року змінено, звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 357 КК на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження 12020225260000158 в частині визнання ОСОБА_6 винуватим за частиною 1 статті 357 КК закрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вирок суду в цій частині скасовано. Вирок в частині визнання ОСОБА_6 винуватим за частиною 2 статті 185 КК, призначення покарання, рішення про початок строку відбуття покарання, долю речових доказів залишено без змін.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі , і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить перекваліфікувати дії засудженого з частини 2 статті 185 КК на частину 1 статті 185 КК, скасувати вирок Машівського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року, закрити кримінальне провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК.

На обґрунтування вимог касаційної скарги захисник зазначає про те, що обвинувальний акт та формулювання обвинувачення не містить вказівки на обставини, що мали бути враховані судом, як кваліфікуюча ознака повторність. Прокурором обвинувачення під час судового розгляду не змінювалося, а отже, суд неправильно кваліфікував дії засудженого за частиною 2 статті 185 КК.

Крім того, вважає, що навіть при наявності засудження за попередніми вироками із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на час винесення вироку ОСОБА_6 з урахуванням положень пункту 1 статті 89 КК автоматично став вважатися таким, що не має судимості.

Оскільки сторона обвинувачення стверджувала, що епізоди протиправного вилучення майна, яке належить ОСОБА_8 охоплені єдиним умислом, не зазначаючи в обвинувальному акті підстав вважати, що діяння вчинене повторно після вчинення іншого кримінального правопорушення, суд не вправі самостійно вносити зміни та вказувати на кваліфікуючі ознаки, проігноровані стороною обвинувачення, тоді діяння, котрі інкриміновані ОСОБА_6 , слід кваліфікувати за частиною 1 статті 185 КК.

А отже, якщо строки давності рахувати з 20 вересня 2022 року, як про те зазначає суд апеляційної інстанції, - на час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції минули строки притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурор зазначає про безпідставність вимог касаційної скарги захисника. Вважає судові рішення відносно ОСОБА_6 законними та обґрунтованими, просить залишити їх без зміни.

Поз иції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні просив задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без зміни.

Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Також у рішенні має бути наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, вирок Машівського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2025 року та ухвала Полтавського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357, частиною 2 статті 185 КК, відповідають наведеним вимогам закону.

Колегія суддів уважає безпідставними доводи касаційної скарги захисника стосовно невірної кваліфікації дій ОСОБА_6 за частиною 2 статті 185 КК через відсутність кваліфікуючої ознаки повторність.

Повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу (частина 1 статті 32 КК).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12020225260000158 від 05 грудня 2020 року відносно ОСОБА_6 затверджений 29 червня 2021 року та направлений до суду.

З формулювання обвинувачення, наведеного в обвинувальному акті, вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався, зокрема, у тому, що він маючи єдиний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, які знаходяться на банківській картці Райфайзен Банк Аваль , переконавшись в тому, що його злочинні дії залишаться непоміченими сторонніми особами, діючи повторно, таємно, з корисливих мотивів, 02 грудня 2020 року розрахувався вказаною карткою за купівлю товарів у різних магазинах смт Старий Салтів.

З обвинувального акта також вбачається, що обвинуваченим є, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, поміж іншого, раніше судимий, зокрема, 22 березня 2021 року Вовчанським районним судом Харківської області за частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі статті 75 КК звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки і має не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість (т. 1, а. п. 3 - 11).

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у постанові від 14 вересня 2020 року у справі 591/4366/18 повторність має місце у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочині в іншому кримінальному провадженні.

Таким чином, у сторони обвинувачення були усі правові підстави кваліфікувати діяння, вчинене ОСОБА_6 , за ознакою повторності за частиною 2 статті 185 КК.

Відповідно до частини 2 статті 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (частина 3 статті 4 КК).

Отже, протиправність діяння визначається на момент вчинення кримінального правопорушення.

З наявної у матеріалах провадження копії вироку Вовчанського районного суду Харківської області від 22 березня 2021 року убачається, що ОСОБА_6 визнаний винуватим та засуджений за частиною 3 статті 185 КК за вчинення діянь, скоєних в період часу з 02 грудня 2019 року по 24 лютого 2020 року.

Тобто, діяння, інкриміноване ОСОБА_6 у цьому провадженні на момент його вчинення мало ознаки повторності.

Тому положення статті 89 КК слід застосовувати з урахуванням приписів статті 4 КК і з огляду на них, обставини, на які посилається сторона захисту у касаційній скарзі не анулюють протиправності та кримінально-правової оцінки цього діяння.

Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

у х в а л и в:

Вирок Машівського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3