Постанова in case no. 358/1167/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня2026 року

м. Київ

справа 358/1167/20

провадження 61-17400св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада

2024 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області, Миронівської районної державної адміністрації Київської області в особі Відділу адміністративних послуг та державної реєстрації, Миронівської міської ради Київської області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності, визнання права спільної часткової власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права власності за Іванівською сільською радою Богуславського району Київської області на нерухоме майно - нежитлову будівлю, складовими частинами якої як об`єкта нерухомого майна, є: нежитлова будівля (операторська), А, свердловина, А/св та водонапірна вежа, 1, про яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис про право власності 22748733 від 05 жовтня 2017 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1374527232206);

- визнати за ним право спільної часткової власності на нежитлову будівлю (операторська), А, свердловина, А/св та водонапірна вежа, 1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у процесі реорганізації КСП Надія , яке знаходилось в с. Іванівка Богуславського району Київської області, відбулося паювання майна даного КСП відповідно до Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 14 березня 2001 року 62, чинного на час проведення паювання.

3. Він, як колишній член КСП Надія , брав участь у паюванні майна підприємства особисто та представляв групу інших членів КСП у кількості 353 особи, які вирішили об`єднати свої майнові паї і, відповідно до суми розмірів їх майнових паїв, претендували на виділення в натурі майна КСП Надія , на групу.

4. 27 лютого 2003 року збори власників майнових паїв (пайовиків) колишнього КСП Надія прийняли рішення (протокол 1 зборів) про виділення групі власників у кількості 353 особи майна колишнього КСП в натурі на суму 1 192 761,57 грн та затвердили акт комісії з розпаювання колишнього КСП Надія , за яким ОСОБА_1 , як уповноваженому групи 353 співвласників майна колишнього КСП Надія , було виділено в натурі майно, серед якого, зокрема: нерухоме майно - нежитлова будівля (операторська) А (в акті - приміщення башні 1), свердловина А/св (в акті - скважина інвентаризаційний 084, по паспорту - артезіанська свердловина 103-72, свердловина, А/св) та водонапірна вежа, 1 (в акті - башня, інвентаризаційний 083), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Указане майно було передане ПОСП Іванівське та між власниками майнових паїв, яким це майно виділялося на групу, в натурі не ділилося.

5. Надалі, протягом 2008-2018 років він за договорами купівлі-продажу викупив майнові паї колишнього КСП Надія у частини тих власників паїв, яким майно було виділено на групу в складі 353 осіб згідно з актом, затвердженим 27 лютого 2003 року зборами власників майнових паїв колишнього КСП Надія . Таким чином, вказане нерухоме майно - нежитлова будівля (операторська), А, свердловина, А/св та водонапірна вежа, 1, належало і дотепер належить на праві спільної часткової власності співвласникам майна колишнього КСП Надія - фізичним особам, в тому числі і йому, ОСОБА_1 .

6. Разом з тим, 05 жовтня 2017 року державний реєстратор Литвиненко С. О. протиправно та безпідставно внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно - операторську, свердловину та водонапірну вежу за Іванівською сільською радою Богуславського району Київської області. Із витягу із реєстру вбачається, що підставою для здійснення реєстрації права власності була лише довідка Іванівської сільської ради 02-23/500 від 03 жовтня 2017 року, підписана сільським головою, яка містила відомості про те, що згідно розпорядження 15 від 26 червня 2017 року та акту інвентаризації майна від 30 червня 2017 року водонапірна вежа та нежитлова будівля (операторська) на АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Іванівської сільської ради, однак жодного правовстановлюючого документа на вказане майно або рішення сільської ради про віднесення майна до комунальної власності сільська рада державному реєстратору не надала.

7. Позивач вважав, що ні довідка, ні розпорядження 15 від 26 червня 2017 року, ні акт інвентаризації майна від 30 червня 2017 року не є правовстановлюючими документами, не встановлюють і не підтверджують наявності будь-яких законних правових підстав виникнення у сільської ради права комунальної власності на спірне майно, а тому державний реєстратор грубо порушила приписи частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і здійснила реєстрацію права власності без належних правових підстав та всупереч частини першої статті 26 цього Закону внесла запис про реєстрацію права власності 05 жовтня 2017 року, тобто, за 5 днів до прийняття 10 жовтня 2017 року рішення про державну реєстрацію прав.

8. Окрім того, згідно приписів частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, але ні він, ні інші співвласники майна не передавали спірне майно Іванівській сільській раді у комунальну власність.

9. Посилаючись на те, що державна реєстрація права власності на спірне майно за сільською радою порушує його право власності на майно, яке належить йому на праві спільної часткової власності, та значно зменшує обсяг майна, яке було виділене групі співвласників майна КСП Надія , внаслідок чого усі співвласники, в тому числі і він, позбавляються права одержати спірне майно в індивідуальну власність у натурі в порядку виділу, користуватися ним, розпоряджатися, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Богуславський районний суд Київської області рішенням від 31 січня 2022 року позов задовольнив.

11. Визнав протиправною та скасував державну реєстрацію права власності за Іванівською сільською радою Богуславського району Київської області на нерухоме майно - нежитлову будівлю, складовими частинами якої як об`єкта нерухомого майна, є: нежитлова будівля (операторська), А, свердловина, А/св та водонапірна вежа, 1, про яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис про право власності 22748733 від 05 жовтня 2017 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1374527232206).

12. Визнав за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на нежитлову будівлю (операторська), А, свердловина, А/св та водонапірна вежа, 1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

13. Місцевий суд задовольняючи позовні вимоги обґрунтовував це тим, що спірне майно - нежитлова будівля (операторська), А, свердловина, А/св та водонапірна вежа, 1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з лютого 2003 року перебуває в спільній частковій власності групи співвласників майна колишнього КСП Надія , у тому числі позивача, який набув право спільної часткової власності у цьому майні як індивідуально за рахунок свого майнового паю та внаслідок викупу майнових паїв інших співвласників. Оскільки збори власників майнових паїв (пайовиків) колишнього КСП Надія прийняли рішення 27 лютого 2003 року, то за таких обставин, спірне майно не може вважатися тим, яке передається до комунальної власності безоплатно відповідно до пункту 8 статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , так як дана норма набрала чинності лише 12 березня 2003 року.

14. Крім того, місцевий суд вказав, що ні Іванівською сільською радою, ні іншим суб`єктом не оскаржувалось рішення про розпаювання майна КСП Надія (протокол 1 від 27 лютого 2003 року), а саме щодо виділення групі власників у кількості 353 особи (довірена особа групи власників - ОСОБА_1 ) майна колишнього КСП Надія в натурі на суму 1 192 761,57 грн. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10 лютого 2009 року не вирішувалось питання про передачу до Іванівської сільської ради спірного майна - нежитлової будівлі (операторська), А, свердловина, А/св та водонапірна вежа, 1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

15. Тому відсутні передбачені законом підстави набуття права комунальної власності на спірне майно, оскільки, ні держава, ні будь-який інший суб`єкт права власності в тому числі співвласники майна пайового фонду колишнього КСП Надія , не передавали це майно сільській раді в порядку, визначеному законом. Спірне майно не належить до об`єктів соціальної інфраструктури і не було передано на баланс сільської ради безоплатно, а було розпайоване в 2003 році та передане у спільну часткову власність 353 фізичним особам - колишнім членам КСП Надія .

16. Реєстрація права власності за сільською радою здійснена з порушенням закону, бо довідка сільської ради, розпорядження та акт інвентаризації майна не є правовстановлюючими документами, а державний реєстратор вчинила запис про право власності 05 жовтня 2017 року, при тому, що рішення про державну реєстрацію прийнято нею 10 жовтня 2017 року, тобто вже після того, як було вчинено запис про право власності.

17. Також суд першої інстанції зазначив, що позовну давність позивач не пропустив.

18. Київський апеляційний суд ухвалою від 08 липня 2024 року поновив Миронівській міській раді Київської області строк на апеляційне оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року.

19. Київський апеляційний суд постановою від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу Миронівської міської ради Київської області задовольнив.

20. Рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

21. Вирішив питання розподілу судових витрат.

22. Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи апеляційну скаргу Миронівської міської ради Київської області зазначив про те, що спірне майно у вигляді нежитлової будівлі (операторська), А, свердловини, А/св та водонапірної вежі, 1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктами соціальної інфраструктури, які забезпечують потреби у воді мешканців багатоповерхових будинків за АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , та інших джерел водопостачання даних будинків не існує.

23. Вказане майно, відповідно до положень Указу Президента України від 29 січня 2001 року 62, Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 62 від 14 березня 2001 року , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за 305/5496 від 04 квітня 2001 року, статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство та постанови Кабінету Міністрів України 1253 від 13 серпня 2003 року не підлягає розпаюванню і не може належати членам КСП Надія на праві власності і підлягає передачі до комунальної власності, що виключає можливість визнання за позивачем права власності на дане майно.

24. У зв`язку з чим, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, так як позивач не довів, що його права порушені.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

25. У грудні 2024 року представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року, в якій просив скасувати оскаржувану постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

26. Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі 922/4375/17, від 24 січня

2020 року у справі 910/10987/18, від 10 червня 2020 року у справі 906/585/19, від 16 лютого 2022 року у справі 601/2565/19.

27. Заявник також вказує на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не встановив обставини, що мають суттєве значення. Натомість суд визнав установленими обставини, які не підтверджені жодним доказом і більш того, суперечать матеріалам справи.

28. Відповідно до пунктів 8, 12 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих КСП (затвердженого наказом Мінагрополітики від 14 березня

2001 року 62), кожен із співвласників має право отримати свій майновий пай у натурі індивідуально або у спільну часткову власність. Підставою для набуття права спільної часткової власності є виключно рішення зборів співвласників про затвердження результатів розподілу майна та відповідних переліків майна. Додаткових процедур оформлення цього права закон не вимагав. За таких обставин, спірне нерухоме майно (операторська, свердловина, водонапірна вежа за адресою: АДРЕСА_1 ) з 2003 року й дотепер належить на праві спільної часткової власності співвласникам майна колишнього КСП Надія , зокрема й позивачу.

29. Предметом позову є захист права спільної часткової власності позивача на майно, яке 27 лютого 2003 року виділене групі співвласників і частиною якого є спірні об`єкти. Відповідно до статей 358, 364, 367 ЦК України, визначення конкретної частки або її оформлення в натурі є правом, а не обов`язком співвласника, і не впливає на наявність у нього суб`єктивного права на спільне майно. Натомість протиправна державна реєстрація права власності на спірне майно за міською радою позбавляє позивача права володіти, користуватися цим майном та ініціювати питання про його поділ.

30. У силу статті 392 ЦК України позивач просить визнати за ним право спільної часткової власності на спірне майно як на частину маси, виділеної групі співвласників, оскільки відповідач цього права не визнає. Позовні вимоги не стосуються виділення позивачу конкретного майна в рахунок паю. Функціональне призначення об`єктів також не позбавляє співвласників права власності на них. Відтак, висновок апеляційного суду про відсутність у позивача суб`єктивного права на спірне майно є безпідставним.

31. Висновок апеляційного суду про те, що спірне майно належить до об`єктів соціальної інфраструктури, є безпідставним та необґрунтованим. Суд помилково вказав, що ці обставини встановлені господарськими судами під час розгляду справи 911/2180/18, та звільнив відповідача від доказування на підставі статті 82 ЦПК України. Такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать наявним у справі доказам.

32. Апеляційний суд помилково зазначив про відсутність у позивача суб`єктивного права та не надав належної оцінки правомірності реєстрації права власності на спірне майно за Іванівською сільською радою. Водночас позивач послідовно наголошував на протиправності такої реєстрації, оскільки вона відбулася з порушенням закону та прав співвласників.

33. Згідно з відповіддю Іванівської сільської ради на адвокатський запит від

18 листопада 2019 року, підставою для звернення до державного реєстратора стали скарги жителів села щодо відключення водопостачання. Державну реєстрацію права власності за відповідачем реєстратор Литвиненко С. О. здійснила виключно на підставі довідки сільської ради 02-23/500 від 03 жовтня 2017 року. Ця довідка була видана на підставі розпорядження про інвентаризацію 15 від 26 червня 2017 року та акта інвентаризації від 30 червня 2017 року.

34. Водночас ні розпорядження, ні акт інвентаризації, ні сама довідка про перебування майна на балансі не є правовстановлюючими документами у розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і не підтверджують підстав виникнення у сільської ради права власності. Протягом усього розгляду справи ні Іванівська сільська рада, ні Миронівська міська рада - не надали доказів і не пояснили джерел та обставин набуття права власності на це майно.

35. Отже, державна реєстрація права комунальної власності за Іванівською сільською радою та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав

22748733 від 05 жовтня 2017 року (внесений на підставі рішення реєстратора Литвиненко С. О. від 10 жовтня 2017 року) на спірне нерухоме майно є протиправними. Натомість суд апеляційної інстанції взагалі не дослідив наявності чи відсутності документів і рішень, необхідних для проведення такої реєстрації за відповідачем.

36. Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що після

27 лютого 2003 року співвласники майна (зокрема й ОСОБА_1 ) не оформили право власності у встановленому законом порядку. Цей висновок повністю суперечить нормам матеріального права, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

37. Так, відповідно до пункту 9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих КСП, затвердженого наказом Мінагрополітики України від

14 березня 2001 року 62 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виділення з пайового фонду майна в натурі окремим власникам або групам власників здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

38. Водночас апеляційний суд не врахував, що відповідні абзаци Порядку були внесені лише наказом Мінагрополітики України від 29 липня 2004 року 275 - тобто через півтора року після виділення майна колишнього КСП групі співвласників. Станом на 27 лютого 2003 року Порядок взагалі не передбачав процедури оформлення права, на якій наполягав суд апеляційної інстанції. Зокрема, пункті 15 Порядку в чинній на момент виникнення правовідносин редакції регламентував виділення майнових паїв у натурі виключно окремим особам в індивідуальну власність.

39. Виділення майна в натурі групі співвласників у лютому 2003 року відбулося у точній відповідності до чинних на той час норм матеріального права.

40. Апеляційний суд безпідставно відхилив висновки суду першої інстанції та доводи позивача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство . Вказана норма набрала чинності лише 12 березня 2003 року, тоді як збори співвласників КСП Надія прийняли рішення значно раніше - 27 лютого

2003 року.

41. Твердження апеляційного суду про те, що нова редакція статті лише деталізувала перелік об`єктів соціальної інфраструктури, є помилковим. Попередня редакція статті 31 цього Закону (від 10 січня 2002 року), яка діяла на момент розпаювання майна КСП Надія , взагалі не передбачала передачі таких об`єктів місцевим радам та не забороняла їх розпаювання.

42. Оскільки права заявника порушені протиправною реєстрацією спірного майна за Іванівською сільською радою, а до цього моменту воно не було зареєстроване за співвласниками, скасування такої державної реєстрації відновлює становище, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Це дозволить йому надалі зареєструвати своє право у Державному реєстрі речових прав на підставі наявних документів, відтак кожна із заявлених позовних вимог є самостійним та ефективним способом захисту.

43. Також заявник у касаційній скарзі зазначає про те, що апеляційний суд безпідставно поновив 08 липня 2024 року відповідачу - Миронівській міській раді Київської області - строк на апеляційне оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року та відкрив апеляційне провадження.

44. Підстави, які Миронівська міська рада Київської області зазначила для поновлення строку на апеляційне оскарження, не можуть бути визнані поважними. Адже саме на відповідача покладається обов`язок організувати свою роботу таким чином, щоб дотримуватися процесуальних строків і добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

45. Апеляційний суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не навів конкретних доводів і не зазначив, які саме докази відповідача суд взяв до уваги. Така позиція апеляційного суду не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 червня

2024 року у справі 559/2655/23 та від 31 серпня 2021 року у справі 911/3513/16.

46. У цій справі відповідач не надав жодних доказів, які б вказували на об`єктивну неможливість подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк. Більше того, структурний підрозділ відповідача подав апеляційну скаргу в іншій справі ще

12 квітня 2022 року, що свідчить про наявність у відповідача реальної можливості звернутися з апеляційною скаргою в значно коротші строки.

47. З огляду на викладене, заявник наголошує на відсутності законних підстав для поновлення відповідачеві строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

48. У лютому 2025 року Миронівська міська рада через підсистему Електронний Суд подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову залишити без змін.

49. У поданому відзиві зазначено, що ключовою обставиною спору є належність спірного майна (операторської, свердловини та водонапірної вежі на АДРЕСА_1 ) до об`єктів соціальної інфраструктури. Цей факт підтверджується рішенням Господарського суду Київської області у справі 911/2180/18, яким установлено, що вказане майно є єдиним джерелом водопостачання для мешканців багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 на АДРЕСА_1 .

50. Окрім цього, стаття 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство та постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 року

1253 відносять зовнішні мережі й інженерні споруди водопостачання та водовідведення до об`єктів соціальної інфраструктури, які підлягають безоплатній передачі у комунальну власність.

51. Указом Президента України від 29 січня 2001 року 62 та пунктом 17 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих КСП (наказ Мінагрополітики

від 14 березня 2001 року 62) на підприємство-правонаступника покладено обов`язок забезпечити використання таких об`єктів за призначенням та вжити заходів щодо їх передачі на баланс органів місцевого самоврядування.

52. Отже, нормативно-правовими актами з 2001 року встановлено, що об`єкти соціальної інфраструктури передаються органам місцевого самоврядування і розпаюванню не підлягають.

53. Дослідивши надані позивачем докази та врахувавши чинні на час розпаювання КСП нормативно-правові акти, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність у матеріалах справи підтверджень виникнення у позивача суб`єктивного права на спірне майно.

54. Згідно з протоколом 1 загальних зборів співвласників колишнього КСП Надія від 27 лютого 2003 року та відповідним актом приймання-передачі майна, групі співвласників, яку представляв позивач, виділено в натурі майно на загальну суму 1 165 630,00 грн (зокрема, позивач викупив майнові паї у 153 членів КСП на суму 515 106,19 грн).

55. Попри твердження апеляційного суду про відсутність у протоколі конкретизації індивідуальних ознак нерухомості, за змістом порядку денного зборів (пункт 4) вирішувалося питання саме про виділення майна в натурі групам співвласників, у тому числі довіреній особі ОСОБА_1 на суму 1 192 761,57 грн, із дозволом перебрати за документами майно інших пайовиків. На момент проведення зборів було забезпечено необхідний кворум, оскільки за наявності 635 живих пайовиків (із 788 загальної кількості, де 153 особи - померлі) на зборах були присутні 394 особи, що становить 62 % від загального складу співвласників.

56. Згідно з пунктом 4.1 Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП (затверджених наказом Мінагрополітики України

від 07 лютого 2001 року 16), збори є правомочними за умови присутності не менше двох третин співвласників. Водночас співвласники можуть делегувати свої повноваження іншим особам на підставі належним чином посвідченої довіреності або договору про спільне володіння майном.

57. Посилаючись на ці положення, апеляційний суд зазначив про відсутність кворуму на зборах 27 лютого 2003 року, оскільки з 635 співвласників присутніми були лише 394 особи (тоді як дві третини становлять 423 особи). При цьому суд вказав, що 353 особи з присутніх представляв ОСОБА_1 без надання доказів правомочності свого представництва.

58. Протокол 1, яким затверджено зазначений акт, не може бути належним доказом, що саме спірне нерухоме майно виділялося групі співвласників, до яких належав і позивач, оскільки відсутні докази волевиявлення необхідного кворуму власників майнових паїв КСП Надія .

59. Апеляційним судом досліджено вказані вище акт, протокол, а також договори купівлі-продажу майнових паїв, та чітко встановлено, що позивачу не виділялося за рішенням загальних зборів співвласників в натурі майно, яке б відповідало сукупному розміру його майнового паю.

60. Заявник помилково вважає себе власником спірного майна (операторської, свердловини та водонапірної вежі на АДРЕСА_1 ), оскільки ці об`єкти належать до соціальної інфраструктури. На підтвердження цього суд послався на рішення Господарського суду Київської області від 25 лютого 2019 року у справі

911/2180/18.

61. Крім того, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позов на підставі протоколу 1 від 27 лютого 2003 року та акта приймання-передачі, не вказав конкретної норми матеріального права, яка регулювала розпаювання майна КСП і на підставі якої у позивача виникло право спільної часткової власності.

62. Твердження заявника про безпідставність реєстрації права комунальної власності за Іванівською сільською радою є помилковим. Починаючи з 2001 року, чинне законодавство передбачає, що об`єкти інфраструктури розпаюванню не підлягають і мають бути безоплатно передані у комунальну власність. Сільська рада прийняла відповідне рішення та подала документи для державної реєстрації прав.

63. Згідно з пунктом 44 Порядку 1127, за відсутності документа про набуття права комунальної власності на об`єкт, зареєстрований до 01 січня 2013 року, довідка

02-23/500 є належним документом, що підтверджує факт перебування майна у комунальній власності. Водночас заявник не надав передбачених пунктом 51 Порядку 1127 документів (свідоцтва з відміткою правонаступника КСП та акта приймання-передачі) і не довів, що звертався для оформлення своїх прав та отримав відмову.

64. З огляду на викладене, державний реєстратор діяла виключно в межах повноважень та правомірно зареєструвала право власності за Іванівською сільською радою.

65. Стосовно тверджень позивача про безпідставне поновлення строків на апеляційне оскарження, то вони є необґрунтованими, оскільки поважність причин пропуску строку була належним чином оцінена судом та підтверджена відповідними доказами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

66. Верховний Суд ухвалою від 08 січня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Богуславського районного суду Київської області.

67. 16 січня 2025 року цивільна справа 358/1167/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

68. 27 лютого 2003 року збори власників майнових паїв (пайовиків) колишнього КСП Надія прийняли рішення (протокол 1 зборів) про виділення групі власників у кількості 353 особи (довірена особа групи власників - ОСОБА_1 ) майна колишнього КСП Надія в натурі на суму 1 192 761,57 грн та затвердили акт, складений комісією з розпаювання колишнього КСП Надія .

69. Згідно акта передачі майна колишнього КСП Надія власнику

ОСОБА_1 (як уповноваженому групи 353 співвласників майна колишнього КСП) було виділено в натурі майно, серед якого, зокрема: нерухоме майно - нежитлова будівля (операторська) А (в акті - приміщення башні 1), свердловина А/св (в акті - скважина інвентаризаційний 084, по паспорту - артезіанська свердловина 103-72, свердловина, А/св) та водонапірна вежа, 1 (в акті - башня, інвентаризаційний 083), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

70. За договорами купівлі-продажу позивач купив належні із числа 353 співвласників майна колишнього КСП Надія цим особам паї, внаслідок чого позивачу сільська рада видала свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати), а саме:

- свідоцтво серії НОМЕР_1 від 09 грудня 2008 року на майновий пай у частці

16 561 грн, (майнові паї куплені у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 );

- свідоцтво серії НОМЕР_2 від 21 січня 2009 року на майновий пай у частці

18 140 грн, (майнові паї куплені у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 );

- свідоцтво серії НОМЕР_3 від 26 березня 2010 року на майновий пай у частці 63 868,19 грн, що становить 2,53 % (майнові паї куплені у ОСОБА_13 - спадкоємець ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - спадкоємець ОСОБА_16 ,

ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 власник ОСОБА_21 ,

ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_17 , ОСОБА_31 ,

ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 ,

ОСОБА_37 );

- свідоцтво серії НОМЕР_4 від 25 жовтня 2010 року на майновий пай у частці

24 572 грн, що становить 0,97 % (майнові паї куплені у ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 ,

ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 );

- свідоцтво серії НОМЕР_5 від 25 лютого 2011 року на майновий пай у частці

81 141 грн, що становить 3,21 % (майнові паї куплені у ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 правонаступник ОСОБА_53 , ОСОБА_54 ,

ОСОБА_55 , ОСОБА_56 правонаступник ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 спадкоємець ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_62 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 ,

ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , власники - ОСОБА_71 та

ОСОБА_72 правонаступник 50 % ОСОБА_73 , ОСОБА_74 правонаступник ОСОБА_75 , власники - ОСОБА_71 та ОСОБА_72 правонаступник 50 %

ОСОБА_76 );

- свідоцтво серії НОМЕР_6 від 30 листопада 2011 року на майновий пай у частці 133 570 грн, що становить 5,28 % (майнові паї куплено у ОСОБА_77 - правонаступник ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 власник ОСОБА_82 та ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 власник -

ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 ,

ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 ,

ОСОБА_106 , ОСОБА_107 правонаступник ОСОБА_108 , ОСОБА_109 правонаступник ОСОБА_110 , ОСОБА_111 правонаступник ОСОБА_112 );

- свідоцтва серії НОМЕР_7 та НОМЕР_8 від 29 травня 2012 року на майновий пай у частці 25 689 грн, що становить 1,02 % (майнові паї куплені у

ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 правонаступник ОСОБА_118 50 %, ОСОБА_119 правонаступник ОСОБА_120

50 %, ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 - правонаступник ОСОБА_129 );

- свідоцтво серії НОМЕР_9 від 03 серпня 2012 року на майновий пай у частці

29 171 грн, що становить 1,15 % (майнові паї куплені у ОСОБА_130 ,

ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 - правонаступник ОСОБА_136 , ОСОБА_137 - правонаступник ОСОБА_138 );

- свідоцтво серії НОМЕР_10 від 22 жовтня 2014 року на майновий пай у частці

22 223 грн, що становить 0,87 % (майнові паї куплені в ОСОБА_139 , ОСОБА_140 - правонаступник ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 - правонаступник ОСОБА_145 );

- свідоцтво серії НОМЕР_11 від 03 квітня 2015 року на майновий пай у частці

57 552 грн, що становить 2,27 % (майнові паї куплені в ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 ,

ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 );

- свідоцтво серії НОМЕР_12 від 02 вересня 2015 року на майновий пай у частці 42 619 грн, що становить 1,51 % (майнові паї куплені у ОСОБА_159 ,

ОСОБА_160 , ОСОБА_161 правонаступник - ОСОБА_162 , ОСОБА_128 правонаступник - ОСОБА_129 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 правонаступник - ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_91 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 ).

71. Крім того, за договорами купівлі-продажу від 13 липня 2017 року, від 15 травня 2018 року, від 01 червня 2018 року та від 02 листопада 2018 року ОСОБА_1 купив такі майнові паї: у ОСОБА_171 (частка вартістю 1 068 грн, що становить 0,04 %); у ОСОБА_172 власник ОСОБА_173 (частка вартістю 1 203 грн, що становить 0,05 %); у ОСОБА_174 (частка вартістю 5 622 грн, що становить 0,22 %); у ОСОБА_175 (частка вартістю 9 050 грн, що становить 0,36%); у ОСОБА_176 (частка вартістю 6 532 грн, що становить 0,26 %); у ОСОБА_177 (частка вартістю 6 165 грн, становить 0,24 %).

72. Копії указаних договорів із майновими сертифікатами продавців були подані Іванівській сільській раді, однак, в порушення пунктів 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою КМ України 177

від 28 лютого 2001 року , Іванівська сільська рада не видає позивачу нове відповідне свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).

73. Також, судом встановлено, що рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10 лютого 2009 року у справі 2-19/09 визнано незаконним рішення загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП Надія

с. Іванівка Богуславського району Київської області від 28 грудня 2001 року в частині включення до переліку майна пайового фонду житлових квартир в будинках АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 передати до комунальної власності Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області квартиру

АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , разом з мережами електро-, тепло, газо-, водопостачання і водовідведення, та інженерними будівлями і спорудами, призначеними для обслуговування житлових будинків; зобов`язано ПОСП Іванівське і комісію з розпаювання основних та оборотних засобів колишнього КСП ІНФОРМАЦІЯ_1 передати до комунальної власності Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_16 , квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_17 ,

АДРЕСА_18 разом з мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, та інженерними будівлями і спорудами, призначеними для обслуговування житлових будинків.

74. 07 травня 2009 року вказане рішення Богуславського районного суду Київської області набрало законної сили.

75. Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 12 грудня

2016 року роз`яснено рішення Богуславського районного суду Київської області

від 10 лютого 2009 року 2-19/09 в частині передачі до комунальної власності Іванівської сільської ради мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, та інженерних будівель і споруд, призначених для обслуговування житлових будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , а саме згідно досліджених у справі доказів підлягали до передачі водопровід з сантехнічною мережею біля багатоповерхових будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ,

АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

76. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

77. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

78. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

79. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

80. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

81. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

82. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 08 липня 2024 року

83. Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства

є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

84. Статтею 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

85. Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

86. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

87. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

88. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

89. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

90. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

91. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

92. У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність підтверджених належними доказами поважних причин у учасника справи, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

93. У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку підстав, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Разом з тим, з наведених норм випливає, що вони мають стосуватися того учасника справи, який або від імені якого ініціюється відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

94. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

95. Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

96. Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

97. Київський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу Миронівської міської ради Київської області на рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року - залишив без руху для подання на адресу суду обґрунтованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження вказаного рішення, з підтвердженням належними і допустимими доказами обставин пропуску строку.

98. На виконання вимог указаної ухвали Миронівська міська рада подала заяву про усунення недоліків.

99. Клопотання обґрунтоване тим, що станом на 01 січня 2022 року в складі юридичного відділу виконавчого комітету міської ради фактично працювали дві особи при штатній чисельності три одиниці (одна посадова особа звільнилася на початку 2022 року). Начальник юридичного відділу Маніленко І. О. з 24 січня 2022 року по 06 лютого 2022 року перебувала у щорічній відпустці, яку надалі перенесли на період з 21 лютого 2022 року по 06 березня 2022 року у зв`язку з її захворюванням на COVID-19, що підтверджується копіями розпоряджень від 10 січня 2022 року 1-в та від 04 лютого 2022 року 17-в.

100. Представником Миронівської міської ради в суді першої інстанції була головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого комітету Фесенко Н. В., яка через повномасштабну військову агресію була змушена виїхати з дітьми за кордон.

З 09 березня 2022 року по 22 серпня 2022 року вказаний працівник перебувала у різних видах відпусток, наданих роботодавцем, що підтверджується розпорядженнями від 04 березня 2022 року 34-в, від 11 березня 2022 року 36-в, від 07 квітня 2022 року 44-в, від 25 квітня 2022 року 51-в, від 30 травня 2022 року 77-в. Серед працівників міської ради, які також контролювали рух по цій справі, є староста Іванівського старостинецького округу Кисельов В., який мобілізувався до лав ЗСУ в перші дні війни з 09 березня 2022 року, що підтверджується розпорядженням 65-к від 09 березня 2022 року.

101. З 07 червня 2022 року на посаду спеціаліста 1 категорії юридичного відділу було прийнято Лях В. М., яка наразі здійснює представництво Миронівської міської ради в судах. Також апелянт зазначив, що частина території Київської області була окупована, а в іншій її частині велися активні бойові дії до 02 квітня 2022 року.

102. Крім того, розпорядженням голови Миронівської міської ради 45-од було створено оперативний міський штаб для координації дій органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану на території Миронівської міської територіальної громади.

103. Працівників апарату, відділів та управлінь (зокрема й юридичного відділу) органу місцевого самоврядування було безпосередньо залучено до роботи в пунктах прийому евакуйованих громадян. Роботу та чергування в Кризовому центрі на території Миронівської міської територіальної громади організовано згідно з розпорядженням від 24 лютого 2022 року 34-од. Крім того, на території Київської області, як і по всій Україні, запроваджено комендантську годину, що підтверджується розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 24 лютого 2022 року 31. За даними офіційного моніторингу, за період з 24 лютого 2022 року по 28 червня 2022 року на території Київської області було оголошено 288, а у місті Києві - 445 повітряних тривог. Регулярні повітряні тривоги внаслідок ворожих атак та тривале перебування працівників апелянта в укриттях цивільного захисту стали об`єктивними факторами, що унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги.

104. Також вказали на те, що робота Київського апеляційного суду тривалий час здійснювалася в особливому режимі, а оголошення про відновлення роботи суду у звичному режимі з 02 травня 2022 року було офіційно оприлюднене на веб-порталі судової влади лише 18 травня 2022 року. На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи додано відповідну роздруківку з офіційного сайта Київського апеляційного суду.

105. Дослідивши зміст заяви Миронівської міської ради Київської області та оцінивши надані докази у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені обставини пропуску строку (активні воєнні дії в регіоні на момент закінчення строку оскарження, мобілізація старости до лав ЗСУ, критичний кадровий дефіцит та залучення працівників юридичного відділу до роботи Оперативного штабу й Кризового центру громади) є об`єктивними, непереборними та свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду

106. Надані відповідачем докази у своїй сукупності є достатніми та переконливими для висновку про наявність законних підстав, передбачених статтею 354 ЦПК України, для задоволення клопотання Миронівської міської ради Київської області та поновлення їй строку на апеляційне оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року.

107. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та ухвалені з дотриманням норм процесуального права.

108. Щодо посилання на постанови Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі 559/2655/23 та від 31 серпня 2021 року у справі 911/3513/16, то у зазначених постановах Верховного Суду розглядалися правовідносини, де суб`єкти владних повноважень посилалися виключно на внутрішні організаційні труднощі (кадровий дефіцит, зміну структури чи відсутність фінансування) у мирний час або за умов, що не перешкоджали нормальному функціонуванню установи.

109. Натомість у справі, що переглядається, апеляційним судом встановлено принципово інші обставини, а саме існування зовнішнього форс-мажору загальнодержавного масштабу. Суд апеляційної інстанції чітко перелічив та оцінив конкретні первинні докази відповідача (розпорядження 34-од, 45-од та 31), які підтверджують безпосереднє залучення всього залишку штату ради до Оперативного міського штабу, Кризового центру з прийому евакуйованих громадян, а також мобілізацію старости до лав ЗСУ. Відтак, правові висновки у справах 559/2655/23 та 911/3513/16 не є релевантними до цих правовідносин, оскільки обставини справ не є тотожними.

110. Щодо факту подання іншої скарги структурним підрозділом 12 квітня 2022 року, що нібито свідчить про реальну можливість подання скарги і в цій справі, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

111. Миронівська міська рада є самостійною юридичною особою. Подання скарги окремим структурним підрозділом (який може мати статус відокремленої юридичної особи із власним штатом юристів, наприклад, управління освіти чи соцзахисту) в іншій категорії спорів не доводить наявності об`єктивної можливості у самого апарату виконавчого комітету міської ради підготувати скаргу у цій справі. Крім того, єдиний профільний спеціаліст ради ( ОСОБА_178 ) у цей період перебувала у вимушеній евакуації за кордоном через воєнні дії.

112. За таких обставин, поодинокий факт подання іншого процесуального документа стороннім підрозділом міської ради не спростовує встановленого судом факту існування непереборних та об`єктивних перешкод для своєчасного оскарження рішення суду безпосередньо відповідачем у період активної фази воєнного стану навесні 2022 року.

Щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 листопада

2024 року

113. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

114. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

115. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам закону відповідає.

116. Правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) регулюються положеннями Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство .

117. За приписами статті 1 вказаного Закону колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. КСП є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків і може мати печатки. Підприємства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в спілки (об`єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів.

118. Згідно зі статтями 7 та 8 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство майно у підприємстві належить на правах спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яке вони одержують при виході з нього. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції з господарського управління колективним майном.

119. Відповідно до статті 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності КСП, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член КСП набуває після припинення членства в ньому. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

120. Окрім цього, правовідносини щодо реформування КСП та реалізації прав на майнові паї врегульовано Указом Президента України від 03 грудня 1999 року

1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки .

121. За приписами Указу Президента України від 29 січня 2001 року 62 Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки , з метою забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки зобов`язано відповідні органи влади розробити та здійснити протягом року комплекс організаційних заходів, в тому числі щодо: забезпечення вільного здійснення права власності на паї (передачі в оренду, купівлі-продажу, дарування, міни, спадкування); виділення в натурі власникам паїв (групі осіб чи окремим особам), індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованих КСП чи їх правонаступників.

122. На виконання зазначених положень постановою Кабінету Міністрів України

від 28 лютого 2001 року 177 Про врегулювання питань щодо забезпечення майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки затверджено Порядок визначення розмірів майнових паїв членів КСП та їх документального посвідчення.

123. Відповідно до пунктів 13-14 вказаного Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

124. На виконання зазначених Указу Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, Міністерство аграрної політики України наказом від 14 березня 2001 року 62 затвердило Порядок розподілу та використання майна реорганізованих КСП. За приписами пункту 9 цього Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам або групам власників здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

125. За приписами абзаців 4-6 пункту 15 цього Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при виділенні майна у натурі групі співвласників, які уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, співвласники передають підприємству-правонаступнику (користувачу) один примірник цього договору і копію рішення зборів співвласників про виділення майна в натурі. Підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акту приймання-передавання майна робить відмітки про виділення майна в натурі у спільну часткову власність у свідоцтвах цієї групи співвласників, що засвідчені підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтва з відмітками про виділення майна в натурі у спільну часткову власність, акт приймання-передавання майна та договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, можуть бути підставою для оформлення співвласниками прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

126. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що наявність у особи свідоцтва про право власності на майновий пай (або сукупну вартість викуплених майнових паїв) свідчить про наявність у неї виключно права на виділ майна в натурі зі складу пайового фонду КСП у розмірі вартості паю за рішенням зборів із дотриманням процедури, встановленої пунктом 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств.

127. Отже, зазначене свідоцтво не є доказом виникнення у власника паю права власності на конкретне рухоме чи нерухоме майно, яке входить до складу пайового фонду.

128. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду

від 13 квітня 2022 року у справі 617/1374/17 (провадження 61-101св21) та

від 02 лютого 2024 року у справі 599/2373/21 (провадження 61-6506св23).

129. У постановах Верховного Суду від 30 березня 2020 року в справі

125/1545/16-ц (провадження 61-20164св19), від 01 жовтня 2020 року у справі

310/7483/18 (провадження 61-15183св19) зазначено, що до виділення на зазначені майнові сертифікати у передбаченому законом порядку конкретного майна усі вони є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна. Право на майновий пай виникає у члена КСП, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі. Власники майнового паю на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП, що не пов`язано з виділеним у натурі майна, не є співвласниками частки у праві спільної часткової власності колективного підприємства.

130. Відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

131. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

132. За приписами частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

133. У справі, що переглядається, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач звертався із заявою про виділення майна в натурі на підставі майнових сертифікатів (свідоцтв) або що таке майно фактично виділялося йому в натурі зі складу пайового фонду КСП Надія .

134. З огляду на викладене, доводи позивача про наявність у нього суб`єктивного права власності на спірне майно, обґрунтовані свідоцтвами на майнові паї, договорами їх купівлі-продажу та актами приймання-передачі майнового паю, не ґрунтуються на вимогах матеріального права, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

135. Матеріалами справи підтверджується, що за рішенням загальних зборів співвласників позивачу не виділялося в натурі індивідуальне майно, яке б відповідало сукупному розміру його майнового паю.

136. Спірне нерухоме майно за своїм функціональним призначенням є об`єктом соціальної інфраструктури, оскільки забезпечує питною водою мешканців багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 на АДРЕСА_1 , а тому відповідно до імперативних вимог закону підлягає безоплатній передачі до комунальної власності.

137. Вказані обставини встановлені судовими рішеннями господарських судів у справі 911/2180/18 за позовом ПОСП Іванівське до Іванівської сільської ради про визнання права власності на це ж майно. Під час розгляду зазначеної справи суди встановили, що спірні об`єкти (операторська, свердловина та водонапірна вежа на АДРЕСА_1 ) за своїм функціональним призначенням є об`єктами соціальної інфраструктури, які забезпечують життєво необхідні потреби в питній воді мешканців багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , а інших альтернативних джерел водопостачання для цих будинків не існує.

138. Відтак, відповідно до положень статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство та постанови Кабінету Міністрів України

від 13 серпня 2003 року 1253 вказане інженерне майно підлягало обов`язковій безоплатній передачі до комунальної власності.

139. Апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що, відмовляючи в задоволенні позову у справі 911/2180/18, господарський суд констатував: позивач, як правонаступник КСП Надія в частині спірного майна (яке, на його думку, правомірно перейшло до нього на підставі актів від 27 лютого 2003 року), зобов`язаний був знати та повинен був передбачити належність таких об`єктів до соціальної сфери, які за законом підлягають передачі громаді. Ця обставина свідчить про обізнаність щодо неправомірності одноосібного володіння таким майном та повністю виключає критерій добросовісності володіння спірними об`єктами.

140. Згідно з приписами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній чи адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

141. Зазначений процесуальний інститут преюдиції спрямований на дотримання принципу юридичної визначеності (res judicata) та запобігання ухваленню судами суперечливих судових рішень щодо одного й того самого об`єкта нерухомості, а тому доводи позивача щодо безпідставності застосування судом апеляційної інстанції положень статті 82 ЦПК України є цілковито необґрунтованими та підлягають відхиленню з огляду на зазначене.

142. За приписами Указу Президента України від 29 січня 2001 року 62 Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки покладено на Міністерство аграрної політики, Раду міністрів АРК Крим та обласні районні державні адміністрації забезпечення управління об`єктами права державної власності, що перебували в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, а також збереження і використання за призначенням до передачі у комунальну власність об`єктів соціальної інфраструктури, які належали зазначеним підприємствам.

143. Відповідно до пункту 17 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року 62) підприємство-правонаступник здійснює заходи щодо передачі майна соціальної інфраструктури на баланс органів місцевого самоврядування.

144. Отже, нормативно-правовими актами ще з 2001 року імперативно встановлено, що об`єкти соціальної інфраструктури підлягають передачі на баланс органів місцевого самоврядування та розпаюванню не підлягають.

145. Внесення змін до статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство та прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 року 1253 лише деталізували процедуру передачі інженерних будівель і споруд водопостачання та водовідведення до комунальної власності, а не запровадили її вперше. Тому доводи касаційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

146. Апеляційний суд також правильно зазначив, що з а змістом частин першої та третьої статті 4 ЦПК України, судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси. Відтак, заявляючи вимоги про скасування державної реєстрації права, позивач насамперед має довести наявність у нього права власності чи іншого речового права на спірне майно, а також факт його порушення оскаржуваними реєстраційними діями.

147. Матеріалами справи підтверджується відсутність у позивача суб'єктивного права на спірне нерухоме майно, оскільки воно за своїм функціональним призначенням є об' єктом соціальної інфраструктури, який відповідно до чинного законодавства підлягає передачі на баланс органів місцевого самоврядування та розпаюванню не підлягає.

148. За таких обставин, оцінивши в сукупності докази, що мають юридичне значення для правильного вирішення спору по суті, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спірне нерухоме майно (операторська, свердловина та водонапірна вежа по АДРЕСА_1 ) за своїм функціональним призначенням є об`єктом соціальної інфраструктури, який забезпечує життєво необхідні потреби в питній воді мешканців багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , а інших альтернативних джерел водопостачання для цих будинків не існує.

149. Вказане нерухоме майно, відповідно до положень Указу Президента України

від 29 січня 2001 року 62, Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року 62), статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство та постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 року 1253, не підлягало розпаюванню, не могло набуватися членами КСП у власність та підлягало безоплатній передачі до комунальної власності. Зазначене повністю виключає правові підстави для визнання за позивачем права спільної часткової власності на ці об`єкти.

150. Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо наявності у нього суб`єктивного права спільної часткової власності на спірне майно, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права з огляду на таке.

151. Посилання позивача на статті 358, 364, 367 ЦК України як на підставу виникнення у нього права спільної часткової власності є безпідставними. Зазначені норми регулюють порядок здійснення права, поділ та виділ майна в натурі між особами, які вже є легітимними співвласниками об`єкта нерухомості. Натомість матеріалами справи підтверджується, що позивач у встановленому законом порядку права власності на спірні об`єкти ніколи не набував.

152. Крім того, оскільки спірні об`єкти за своїм функціональним призначенням є соціальною інфраструктурою, вони в силу імперативних вимог закону взагалі не підлягали розпаюванню. Відтак, державна реєстрація права комунальної власності за міською радою не могла порушити прав позивача, оскільки у останнього повністю відсутнє саме суб`єктивне право на цей предмет спору.

153. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують цих висновків.

154. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, не впливають на законність оскаржуваного судового рішення, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. Зазначені аргументи переважно зводяться до переоцінки доказів і перевірки обставин справи, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

155. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

156. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

157. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

158. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров