Постанова in case no. 947/10209/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року

м. Київ

справа 947/10209/24

провадження 61-14092 св 25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство Житлово-комунальний сервіс Чорноморський , виконавчий комітет Одеської міської ради, Департамент міського господарства Одеської міської ради, Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради,

третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вільямса,74/1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарової М. В., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс Чорноморський (далі - КП ЖКС Чорноморський ), виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вільямса, 74/1 (далі - ОСББ Вільямса, 74/1 ), у якому просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку майнову шкоду в розмірі 421 080 грн, завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу падінням дерева.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси суду від 13 травня 2024 року співвідповідачем у справі залучено Департамент благоустрою міста Одеської міської ради.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 23 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто у солідарному порядку з виконавчого комітету Одеської міської ради Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту благоустрою міста Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 406 910 грн.

Відмовлено у задоволені позову до КП ЖКС Чорноморський .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 травня 2025 року апеляційні скарги Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнлено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з виконавчого комітету Одеської міської на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 421 080 грн, заподіяну знищенням транспортного засобу, зобов`язавши ОСОБА_1 залишки автомобіля BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знищеного після падіння дерева, передати виконавчому комітету Одеської міської ради після повної виплати шкоди.

Відмовлено у задоволені позову до Департаменту благоустрою міста Одеської міської ради та Департаменту міського господарства Одеської міської ради.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

01 серпня 2025 року виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до суду із з заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 01 травня 2025 року.

Заява про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення обґрунтована тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 29 липня 2025 року, автомобіль BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 16 травня 2025 року перереєстрований на нового власника, що, на думку заявника, спростовує обставини його повного фізичного знищення, покладені в основу постанови апеляційного суду від 01 травня 2025 року. Вважав, що зазначені обставини є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, оскільки вони існували на момент розгляду справи, однак не були та не могли бути відомі заявнику, а їх встановлення могло вплинути на висновки суду щодо наявності підстав для стягнення повної ринкової вартості транспортного засобу.

Зазначав, що за відсутності факту фізичного знищення транспортного засобу розмір шкоди мав визначатися не за ринковою вартістю автомобіля до пошкодження, а з урахуванням вартості транспортного засобу після пошкодження та можливості його відновлення, при цьому висновок експерта щодо утилізаційної вартості автомобіля у сумі 14 170 грн є необґрунтованим та не відповідає реальному технічному стану транспортного засобу.

Крім того, здійснення позивачем перереєстрації транспортного засобу на нового власника унеможливлює виконання постанови апеляційного суду від 01 травня 2025 року в частині передачі залишків автомобіля виконавчому комітету Одеської міської ради після виплати відшкодування, що на думку заявника, свідчить про відсутність реальних правових наслідків ухваленого судового рішення та порушення принципу обов`язковості судового рішення.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

В процесі розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, 22 серпня 2025 року виконавчий комітет Одеської міської ради подав до Одеського апеляційного суду заяву про забезпечення позову, у якому просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Управлінню Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області здійснювати безспірне списання коштів у розмірі 421 080 грн з рахунків виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі виконавчого листа від 01 серпня 2025 року, виданого Київським районним судом м. Одеси у справі 947/10209/24, до розгляду заяви про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 01 травня 2025 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції у постанові від 01 травня 2025 року визначено взаємний двосторонній обов`язок щодо виплати виконавчим комітетом Одеської міської ради коштів у розмірі 421 080 грн на користь ОСОБА_1 та зворотній обов`язок ОСОБА_1 щодо передачі на користь виконавчого комітету Одеської міської ради залишків автомобіля BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знищеного після падіння дерева на машину. Однак, із наявної інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 16 травня 2025 року перереєстровано в уповноваженому органі Міністерства внутрішніх справ України на нового власника та присвоєно новий реєстраційний номер НОМЕР_2 , що свідчить про вибуття цього майна з фактичного володіння ОСОБА_1 .

Незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_1 подав до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області заяву та виконавчий лист від 01 серпня 2025 року, виданий Київським районним судом м. Одеси у справі 947/10209/24 з метою отримання суми коштів за рішенням суду, у зв`язку з чим виконавчий комітет Одеської міської ради опинився у ситуації вимушеного одностороннього виконання рішення суду без можливості гарантованого отримання зустрічного виконання такого рішення суду з боку ОСОБА_1 , що є неприпустимим та суперечить принципу обов`язковості судових рішень. Недобросовісність наведеної поведінки ОСОБА_1 свідчить про можливість настання негативних наслідків у вигляді передчасного безспірного списання коштів з рахунків виконавчого комітету Одеської міської ради до прийняття судом апеляційної інстанції рішення за наслідком розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови від 01 травня 2025 року з примусового повернення таких коштів.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року у задоволенні заяви виконавчого комітету Одеської міської ради про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, фактично спрямовані на зупинення виконання судового рішення в цій справі, що є неприпустимим, та свідчить про порушення прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 листопада 2025 року засобами поштового зв`язку виконавчий комітет Одеської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Заявник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі 947/10209/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

25 червня 2026 року справа 947/10209/24 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга виконавчого комітету Одеської міської ради мотивована тим, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, не врахував обставини щодо наявності реальної загрози порушення прав та законних інтересів виконавчого комітету через неможливість виконання позивачем постанови апеляційного суду від 01 травня 2025 року в частині передачі залишків транспортного засобу у зв`язку з його відчуженням на користь третьої особи. Водночас вжиття заходів забезпечення позову у вигляді тимчасової заборони здійснювати безспірне списання коштів з рахунків виконавчого комітету направлені саме на уникнення відповідних негативних наслідків на час розгляду апеляційним судом заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови від 01 травня 2025 року.

Вказує, що виконання постанови апеляційного суду від 01 травня 2025 року про стягнення з виконавчого комітету на користь ОСОБА_1 майнової шкоди до перегляду цього рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами може призвести до передчасного отримання позивачем грошових коштів у вигляді необґрунтованої подвійної сатисфакції, адже одночасне отримання позивачем повної ринкової вартості аналогічного транспортного засобу та суми з реалізації транспортного засобу іншій особі свідчить про можливе безпідставне збагачення позивача за рахунок виконавчого комітету Одеської міської ради, що, в свою чергу, може призвести до необхідності вживати додаткових заходів з примусового повернення таких коштів.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 серпня 2025 року виконавчий комітет Одеської міської ради подав до Одеського апеляційного суду заяву про забезпечення позову, у якому просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Управлінню Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області здійснювати безспірне списання коштів у розмірі 421 080 грн з рахунків виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі виконавчого листа від 01 серпня 2025 року, виданого Київським районним судом м. Одеси у справі 947/10209/24, до розгляду заяви про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 01 травня 2025 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

У заяві про забезпечення позову заявник посилався на те, що судом апеляційної інстанції у постанові від 01 травня 2025 року визначено взаємний двосторонній обов`язок щодо виплати виконавчим комітетом Одеської міської ради коштів у розмірі 421 080 грн на користь ОСОБА_1 та зворотній обов`язок ОСОБА_1 щодо передачі на користь виконавчого комітету Одеської міської ради залишків автомобіля BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знищеного після падіння дерева на машину.

Вказував, що із наданої інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль відомо, що автомобіль BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 16 травня 2025 року перереєстровано в уповноваженому органі Міністерства внутрішніх справ України на нового власника з присвоєнням нового реєстраційного номеру НОМЕР_2 , у зв`язку з чим виконавчий комітет Одеської міської ради фактично опинився у ситуації вимушеного одностороннього виконання рішення суду без можливості гарантованого отримання зустрічного виконання такого рішення суду з боку ОСОБА_1 , що в свою, чергу, свідчить про можливість настання негативних наслідків у вигляді передчасного безспірного списання коштів з рахунків виконавчого комітету Одеської міської ради до прийняття судом апеляційної інстанції рішення за наслідком розгляду заяви про перегляд постанови від 01 травня 2025 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, а також необхідності вживання додаткових заходів з примусового повернення таких коштів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга виконавчого комітету Одеської міської ради задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства під час розгляду заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана із необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі 522/1514/21 (провадження 61-19123св21).

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі 381/4019/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі 753/22860/17 (провадження 14-88цс20) зроблено правові висновки, згідно з якими умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо під час його застосування забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі 199/1359/23 міститься висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що постановою Одеського апеляційного суду від 01 травня 2025 року стягнуто з виконавчого комітету Одеської міської на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 421 080 грн, заподіяну знищенням транспортного засобу, та зобов`язано ОСОБА_1 передати виконавчому комітету Одеської міської ради після повної виплати шкоди залишки автомобіля BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знищеного після падіння дерева на машину.

На виконання вказаного судового рішення ОСОБА_1 подав до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області заяву про перерахування суми відшкодування та виконавчий лист від 01 серпня 2025 року, виданий Київським районним судом м. Одеси у справі 947/10209/24.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Фактично відповідач у цій справі просив вжити заходи забезпечення позову з метою зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме у цій справі.

Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2019 року у справі 211/129/18-ц сформулював висновок, відповідно до якого суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

У постанові від 06 грудня 2023 року у справі 361/8953/21 Верховний Суд вказував, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Обраний заявником у цій справі спосіб забезпечення позову фактично зупиняє виконання судового рішення у справі, яке набрало законної сили, - постанови Одеського апеляційного суду від 01 травня 2025 року про стягнення з виконавчого комітету Одеської міської на користь ОСОБА_1 майнової шкоди.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що забезпечення позову шляхом заборони Управлінню Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області здійснювати безспірне списання коштів у розмірі 421 080 грн з рахунків виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі виконавчого листа від 01 серпня 2025 року, виданого Київським районним судом м. Одеси у справі 947/10209/24, перешкоджає виконанню судового рішення, що виходить за межі мети забезпечення позову.

Апеляційний суд врахував негативні наслідки від вжиття такого заходу та безпосередній вплив на права та охоронювані законом інтереси інших осіб та дійшов правильного висновку про те, що заходи забезпечення позову, про які просить виконавчий комітет Одеської міської ради, не може вважатись допустимим заходом охорони матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій з боку позивача.

Крім того, Верховний Суд враховує, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2026 року, яка набрала законної сили, у задоволенні заяви виконавчого комітету Одеської міської ради про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 01 травня 2025 року відмовлено, а постанову Одеського апеляційного суду від 01 травня 2025 року - залишено в силі.

Таким чином підстава, у зв`язку з якою заявник просив вжити заходи забезпечення позову, а саме у зв`язку з переглядом постанови від 01 травня 2025 року за нововиявленими обставинами, на цей час не є актуальною.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, викладених у заяві про забезпечення позову, та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин.

Щодо клопотання про розгляд справи з викликом сторін

У касаційній скарзі заявник просить розгляд касаційної скарги здійснювати у відкритому судовому засіданні за участі уповноваженої особи виконавчого комітету Одеської міської ради, повідомити належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Заявник реалізував свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції з викликом сторін не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати сторона заявника лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.

Колегія суддів, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику учасників справи у судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.

Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявника.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання виконавчого комітету Одеської міської ради про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участі уповноваженої особи виконавчого комітету Одеської міської ради відмовити.

Касаційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк