Ухвала in case no. 1-1048/11

УХВАЛА

22 липня2026 року

м. Київ

провадження 13-71зво26

справа 1-1048/11

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18

розглянула заяву ОСОБА_19 про перегляд за виключними обставинами постанови Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2026 року та постанови Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд) від 05 травня 2026 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судомі

ВСТАНОВИЛА:

1. Постановою судді Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2026 року відмовлено у прийнятті до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_19 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_19 як представника цивільного позивача - ТОВ ЗТЛ .

2. Постановою Касаційного кримінального суду від 05 травня 2026 року відмовлено у витребуванні кримінальної справи за касаційною скаргою ОСОБА_19 на постанову Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2026 року.

3. 02 квітня 2026 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) ухвалив остаточне рішення у справі Аленгоз та інші проти України (заява 14500/25 та 5 інших заяв, серед яких і заява ОСОБА_19 ), яким констатував щодо ОСОБА_19 порушення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) у зв`язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

4. Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, ОСОБА_19 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами оскаржуваних судових рішень з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом. Одночасно із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами ОСОБА_19 подав клопотання про поновлення строку на її подання.

5. Оскільки при зверненні не було дотримано вимог ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), ухвалою судді Великої Палати від 14 липня 2026 року подану заяву було залишено без руху і надано заявнику п`ятнадцятиденний строк для усунення допущених в ній недоліків.

6. На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_19 подав нову заяву, в якій просить Велику Палату переглянути за виключними обставинами постанову Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2026 року та постанову Касаційного кримінального суду від 05 травня 2026 року. На обґрунтування заявлених вимог зазначає, що вказані судові рішення, хоча й були ухвалені після рішення ЄСПЛ у справі Аленгоз та інші проти України , однак постановлені в межах того самого незавершеного провадження, щодо якого ЄСПЛ установив порушення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції. На думку заявника, встановлені Судом порушення обумовлюють необхідність скасування оскаржуваних постанов із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що, як він вважає, сприятиме припиненню подальшого затягування розгляду справи.

7. Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею необхідно відмовити з огляду на таке.

8. Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.

9. Системний аналіз положень глави 34 КПК свідчить про те, що перегляд судових рішень за виключними обставинами є екстраординарною процедурою, яка допускається після завершення розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення у разі встановлення виключних обставин, здатних істотно вплинути на законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень. З огляду на це обов`язок суду відкрити провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами виникає лише тоді, коли таке судове рішення відповідно до вимог закону може бути предметом такого перегляду.

10. Згідно з Рекомендацією R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року встановлення ЄСПЛ порушення державою міжнародних зобов`язань є підставою для перегляду судових рішень лише тоді, коли такий перегляд забезпечує досягнення на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто максимально можливого відновлення юридичного стану, який існував до порушення Конвенції.

11. Водночас сам факт встановлення ЄСПЛ порушення Конвенції не означає необхідності повторного розгляду справи. Такий розгляд може бути адекватним способом поновлення прав заявника лише тоді, коли з рішення ЄСПЛ випливає, що предметом його оцінки були саме оскаржувані рішення національних судів і що вони не відповідають вимогам Конвенції.

12. ОСОБА_19 у заяві про перегляд судових рішень за виключними обставинами зазначає, що встановлені ЄСПЛ порушення можуть бути усунуті шляхом застосування додаткового заходу індивідуального характеру у вигляді restitutio in integrum, лише за умови скасування постанов Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2026 року та Касаційного кримінального суду від 05 травня 2026 року.

13. Натомість у справі Аленгоз та інші проти України ЄСПЛ не надавав оцінки законності та обґрунтованості судових рішень, ухвалених національними судами у межах кримінального провадження 1-1048/11 щодо ОСОБА_19 , у тому числі й тих, що оскаржує заявник, а також не перевіряв правильність вирішення кримінальної справи по суті пред`явленого обвинувачення та не встановлював порушення права на справедливий судовий розгляд у цій частині. Предметом розгляду ЄСПЛ було питання дотримання вимоги щодо розумного строку провадження та забезпечення заявнику ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з надмірною тривалістю такого провадження.

14. З урахуванням своєї усталеної практики з цього питання (зокрема, рішення у справі Нечай проти України , заява 15360/10, від 01 липня 2021 року) Суд встановив, що у справі Аленгоз та інші проти України тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі розумного строку (14 років та 11 місяців та 9 днів, у суді першої інстанції), і заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту для оскарження надмірної тривалості провадження, у зв`язку із чим ЄСПЛ констатував порушення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції.

15. Враховуючи встановлені порушення, ЄСПЛ дійшов висновку, що належною справедливою сатисфакцією за порушення Україною міжнародних зобов`язань, передбачених п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції, є присудження заявнику 7200 євро на відшкодування моральної шкоди.

16. Про необхідність вжиття інших, ніж виплата коштів, заходів індивідуального характеру в зазначеному рішенні Суду не йдеться; не міститься в ньому й висновку про те, що в основі констатованих порушень Конвенції були такі недоліки, які б ставили під сумнів майбутній результат кримінального провадження.

17. Таким чином, у рішенні ЄСПЛ від 02 квітня 2026 року у справі Аленгоз та інші проти України йдеться про системну проблему, для усунення якої необхідне вжиття заходів загального характеру. Водночас це рішення не містить вказівок щодо застосування конкретних заходів індивідуального характеру, спрямованих на відновлення прав заявника, за винятком присудження йому справедливої сатисфакції у вигляді грошової компенсації, яка має бути виплачена державою-відповідачем.

18. Отже, скасування зазначених ОСОБА_19 судових рішень не може бути належним заходом індивідуального характеру, спрямованим на усунення порушень Конвенції, встановлених ЄСПЛ у рішенні у справі Аленгоз та інші проти України від 02 квітня 2026 року.

19. Враховуючи вище викладене, Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття провадження за заявою ОСОБА_19 про перегляд за виключними обставинами постанов Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2026 року та Касаційного кримінального суду від 05 травня 2026 року.

Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_19 про перегляд за виключними обставинами постанови Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2026 року та постанови Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 травня 2026 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.

Заяву з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка їх подала.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_20 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18