← Case law

Постанова in case no. 727/6209/15-ц

Касаційний цивільний суд Верховного Суду · 25.01.2023 · Supreme Court
full text from our database38 278 charactersall acts in the case →

About the act

Case no.
727/6209/15-ц
Date of the judgment
25.01.2023
Type of proceedings
Цивільне
Type of judgment
Постанова
Case category
позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Text of the judgment

Times New Roman CYR; Calibri; Roboto Condensed Light; Times New Roman CYR; Tahoma;

; ; ;

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

місто Київ

справа 727/6209/15-ц

провадження 61-8467св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10 травня 2022 року, постановлене суддею Літвіновою О. Г., та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 липня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Половінкіна Н. Ю., Височанської Н. К., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК

(далі - ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , банк) у серпні 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 13 вересня 2007 року CVCWAN02000734 у розмірі 278 210, 27 грн.

Заочним рішенням від 02 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Чернівців задовольнив позов банку, стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК заборгованість у розмірі 278 210, 27 грн за кредитним договором від 13 вересня 2007 року CVCWAN02000734.

ОСОБА_1 31 січня 2022 року із застосування засобів поштового зв`язку звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення суду, просила прийняти цю заяву, призначити справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову банку, стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК (далі - АТ КБ ПРИВАТБАНК ), яке є правонаступником ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , витрати зі сплати судового збору за подання заяви та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500, 00 грн.

Ухвалою від 09 березня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівців задовольнив заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Ковчем Тарасом Богдановичем, про перегляд заочного рішення у справі.

Суд скасував заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 02 жовтня 2015 року та ухвалив здійснювати розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Рішенням від 19 квітня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівців відмовив у задоволенні позову АТ КБ ПРИВАТБАНК .

Стислий виклад позиції заявника за заявою про ухвалення додаткового рішення у справі

Відповідач ОСОБА_1 у травні 2022 року звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн та сплаченого судового збору у сумі 496, 20 грн.

Вимоги заяви обґрунтовувала тим, що суд не вирішив питання про стягнення з позивача на її користь компенсацію витрат на правничу допомогу та судового збору, про що заявник просила у заяві про перегляд заочного рішення суду.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Додатковим рішенням від 10 травня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівців частково задовольнив заяву ОСОБА_1 .

Суд стягнув з АТ КБ ПРИВАТБАНК на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 6 000, 00 грн.

В іншій частині вимог заяви відмовив.

Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 та адвокат Ковч Т. Б. уклали договір про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року на представництво інтересів позивача у цій цивільній справі. Згідно з пунктом 4.1 договору вартість наданих клієнту послуг оплачується на підставі виставленого адвокатом рахунку та розрахунку наданих послуг.

Оскільки відповідач неодноразово не отримувала рекомендовані судові повідомлення, що поверталися до суду за закінченням терміну зберігання, що призводило до затягування розгляду справи, тому суд вважав, що в частині витрат зі сплати судового збору у розмірі 496, 20 грн потрібно відмовити.

Постановою від 19 липня 2022 року Чернівецький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу АТ КБ ПРИВАТБАНК , додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10 травня 2022 року - без змін.

Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що, в ирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з визначеного договором між адвокатом Ковчем Т. Б. та ОСОБА_1. про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року та підтвердженого розрахунком витрат на правову допомогу від 31 січня 2022 року розміру судових витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд зазначив, що не заслуговують на увагу посилання банку в апеляційній скарзі на те, що додаткова угода 1 до договору між адвокатом Ковчем Т. Б. та ОСОБА_1. про надання правової допомоги від 31 січня 2022 року є неналежним доказом витрат на правничу допомогу, оскільки такі доводи спростовані додатковою угодою 2 до договору.

Також апеляційний суд не погодився з твердженням АТ КБ ПРИВАТБАНК в апеляційній скарзі, що до заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 не додала доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат.

Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом Ковчем Т. Б. робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, значення справи для ОСОБА_1 , реальність надання адвокатських послуг (їх дійсність та необхідність), виходячи з конкретних обставин справи, ураховуючи принципи співмірності, а також неподання банком клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відшкодувати ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

АТ КБ ПРИВАТБАНК 30 серпня 2022 року з використанням засобів електронного зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10 травня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 липня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Банк, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі 826/1216/16 (провадження 11-562ас18), постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі 906/194/18, від 15 квітня 2020 року у справі 199/3939/18-ц (провадження 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі 466/9758/16-ц (провадження 61-39474св18), від 11 червня 2020 року у справі 821/227/17, від 19 листопада 2020 року у справі 734/2313/17 (провадження 61-7550св19), відповідно до яких склад та розмір судових витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Цими рішеннями визначено порядок розрахунку судових витрат за надану правову допомогу;

- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що ОСОБА_1 не надала доказів, які підтверджують розмір витрат на надану їй правову допомогу;

- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини, які мають значення для правильного вирішення спору;

- суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини на підставі недопустимих доказів у справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надійшов.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 07 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ ПРИВАТБАНК та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою від 28 грудня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами .

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковч Т. Б., у лютому 2022 року подала до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення суду, до якої додала копію договору, укладеного між адвокатом Ковчем Т. Б. та ОСОБА_1., про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року, додаткову угоду 1 до договору про надання правової допомоги від 31 січня 2022 року, ордер на надання правничої допомоги від 31 січня 2022 року, акт наданих послуг від 31 січня 2022 року, рахунок-фактуру від 31 січня 2022 року 1, довідку від 31 січня 2022 року 3.

Адвокат Ковч Т. Б. та ОСОБА_1. уклали договір про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року.

Також адвокат Ковч Т. Б. та ОСОБА_1. вчинили додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 31 січня 2022 року 1.

Відповідно до пункту 1.1 додаткової угоди 1 до договору між адвокатом Ковчем Т. Б. та ОСОБА_1. про надання правової допомоги від 31 січня 2022 року предметом додаткової угоди є визначення порядку та розміру оплати (гонорару) за представництво інтересів в суді ( Першотравневий районний суд м. Чернівців ) у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню . Гонорар складається з суми вартості послуг, які зазначаються в акті наданих послуг.

За змістом пункту 1.2 додаткової угоди сторони визначили вартість послуг з участі в судовому засіданні в суді в межах м. Чернівці - 1 000, 00 грн, участі в судовому засіданні поза межами м. Чернівці - 3 000, 00 грн, вартість однієї години робочого часу під час складання позовної заяви - 1 500, 00 грн, вартість однієї години робочого часу під час складання апеляційної скарги - 2 000, 00 грн, вартість однієї години робочого часу під час складання касаційної скарги - 2 500, 00 грн, вартість однієї години робочого часу при складанні процесуальних документів або виконанні інших дій - 500, 00 грн.

Згідно з пунктами 1.5, 1.6 додаткової угоди 1 факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, який є додатком 1 до цього договору. Підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура, яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до приєднаної до матеріалів справи у суді апеляційної інстанції додаткової угоди від 31 січня 2022 року 2 до договору про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року сторони домовились внести зміни до пункту 1.1 додаткової угоди 1, виклали його в такій редакції:

1.1. Предметом цієї додаткової угоди є визначення порядку та розміру оплати (гонорару) за представництво інтересів в суді ( Шевченківський районний суд м. Чернівці ) у справі про стягнення заборгованості (за заявою про перегляд заочного рішення у справі 727/6209/15-ц) .

Також сторони домовилися внести зміни до пункту 1.13 додаткової угоди 1 та виклали його в такій редакції: 1.13. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року .

Згідно із пунктом 3 додаткова угода від 31 січня 2022 року 2 є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року та додаткової угоди від 31 січня 2022 року 1.

Адвокат Ковч Т. Б. видав ордер на надання ОСОБА_1 правничої (правової) допомоги у Шевченківському районному суді м. Чернівців.

Згідно з актом наданих послуг від 31 січня 2022 року адвокат Ковч Т. Б. надав такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи, тривалістю 1 год. та вартістю 500, 00 грн; консультації клієнта та формування правової позиції, тривалістю 2 год. та вартістю 1 000, 00 грн; зібрання доказів (адвокатські запити, пошук інформації у відповідних реєстрах), тривалістю 3 год. та вартістю 1 500, 00 грн; складання заяви про перегляд заочного рішення суду, тривалістю 3 год. та вартістю 4 500, 00 грн. Разом вартість наданих послуг склала 7 500, 00 грн.

Адвокат Ковч Т. Б. надав ОСОБА_1 рахунок-фактуру від 31 січня 2022 року 1 на оплату наданих послуг у сумі 7 500, 00 грн.

Відповідно до довідки адвоката Ковча Т. Б. від 31 січня 2022 року 3 він отримав гонорар у сумі 7 500, 00 грн згідно з договором про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року за підготовку та подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Право, застосоване судом

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У пункті 3 частини першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України с удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За правилами частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У статті 246 ЦПК України зазначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

АТ КБ ПРИВАТБАНК обґрунтовувало касаційну скаргу тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі 826/1216/16 (провадження 11-562ас18), постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі 906/194/18, від 15 квітня 2020 року у справі 199/3939/18-ц (провадження 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі 466/9758/16-ц (провадження 61-39474св18), від 11 червня 2020 року у справі 821/227/17, від 19 листопада 2020 року у справі 734/2313/17 (провадження 61-7550св19).

Так, у постанові від 27 червня 2018 року у справі 826/1216/16 (провадження 11-562ас18) Велика Палата Верховного Суду та у постановах від 15 квітня 2020 року у справі 199/3939/18-ц

(провадження 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі 466/9758/16-ц (провадження 61-39474св18), від 11 червня 2020 року у справі 821/227/17 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат

У постанові від 05 лютого 2019 року у справі 906/194/18 Верховний Суд дійшов висновку, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі 734/2313/17 (провадження 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи .

Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

В оцінці доводів касаційної скарги про те, що відповідач не надала детальний опис робіт (наданих послуг), докази, подані відповідачем, є неналежними, оскільки стосуються надання правничої допомоги адвокатом на підставі іншого договору в іншій судовій справі - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у Першотравневому районному суді м. Чернівців, Верховний Суд встановив, що такі доводи спростовуються встановленими обставинами справи.

Так, суд апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи додаткову году від 31 січня 2022 року 2 до договору про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року, відповідно до якої сторони домовилися внести зміни до пункту 1.1 додаткової угоди 1, виклали його в такій редакції:

1.1. Предметом цієї додаткової угоди є визначення порядку та розміру оплати (гонорару) за представництво інтересів в суді ( Шевченківський районний суд м. Чернівців ) у справі про стягнення заборгованості (за заявою про перегляд заочного рішення у справі 727/6209/15-ц) .

Також сторони домовились внести зміни до пункту 1.13 додаткової угоди 1 та виклали його в такій редакції: 1.13. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року .

Згідно із пунктом 3 додаткова угода від 31 січня 2022 року 2 є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року та додаткової угоди від 31 січня 2022 року 1.

Касаційна скарга не містить доводів щодо необґрунтованості прийняття апеляційним судом нового доказу, який відповідач не подала до суду першої інстанції, а тому правомірність прийняття та врахування апеляційним судом додаткової угоди від 31 січня 2022 року 2 під час перегляду додаткового рішення суду першої інстанції Верховний Суд у межах розгляду цієї касаційної скарги не перевіряє.

Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не підтверджують ознайомлення адвоката з матеріалами справи, направлення запитів до відповідних установ Верховний Суд також відхиляє, оскільки вони спростовуються заявою від 05 січня 2022 року про ознайомлення з матеріалами справи з відміткою про ознайомлення адвоката Ковча Т. Б. (а. с. 34).

Водночас Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що сторони договору про правову допомогу окремо не передбачили вартість години надання послуги зі складення заяви про перегляд заочного рішення, а тому необґрунтованим є визнання вартості такої послуги у 4 500, 00 грн.

Враховуючи, що у додатковій угоді від 31 січня 2022 року 1 до договору про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року передбачено вартість однієї години робочого часу при складенні інших процесуальних документів

(крім складення позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг) у розмірі 500, 00 грн, Верховний Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено надання цієї послуги адвокатом з визначенням її вартості - 1 500, 00 грн (3 год. х 500, 00 грн).

Оцінюючи доводи касаційної скарги, що представник відповідача не брав участі у судових засіданнях, Верховний Суд врахував, що опис наданих послуг не містить такої послуги, як участь адвоката у судовому засіданні, суд не ухвалював рішення про стягнення грошових коштів з позивача на користь відповідача за надання такої послуги.

Щодо заперечень банку, що запити та відповіді на них стосувалися іншого судового провадження, то такі доводи відхилені Верховним Судом, оскільки цими обставинами, зокрема ухваленням рішення про звернення стягнення на предмет застави та його виконанням відповідач обґрунтовувала свої заперечення проти позову про стягнення заборгованості у цій справі.

Доводи касаційної скарги, що суди ухвалили оскаржені судові рішення на підставі недопустимих доказів, Верховний Суд відхиляє, оскільки заявник не довів таких обставин, зокрема касаційна скарга не містить обґрунтування того, що докази надання правничої допомоги адвокатом відповідачеві одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 78 ЦПК України).

Щодо доводів касаційної скарги, що належними доказами, які підтверджують та обґрунтовують реальний розмір витрат на правничу допомогу, є докази, які доводять сплату коштів (квитанції, платіжні доручення тощо) і відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності як самозайнятої особи, у Книзі обліку доходів та витрат, затвердженій наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року 841, то Верховний Суд зазначає, що такі доводи спростовуються правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 квітня 2020 року у справі 727/4597/19, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, тому адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який підтверджуватиме факт отримання коштів від клієнта.

Наведене доводить, що немає підстав для застосування частини другої статті 78 ЦПК України про те, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, до доказів, поданих відповідачем на підтвердження сплати понесених витрат на правничу допомогу.

Водночас Верховний Суд врахував, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі 534/14/20

(провадження 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Наведені правові висновки Верховного Суду підлягають застосуванню до спірних правовідносин за правилами частини третьої статті 400 ЦПК України, оскільки зроблені Верховним Судом після подання касаційної скарги у справі, що переглядається.

Застосовуючи наведений правовий висновок, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, Верховний Суд дійшов висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 6 000, 00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції та їх характер, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі у суді першої інстанції, у сумі 4 000, 00 грн.

Визначаючи сукупний розмір сплачених відповідачем витрат на правову допомогу, який підлягає їй відшкодуванню позивачем, Верховний Суд, застосовуючи наведену правову позицію у справі 534/14/20

(провадження 61-6638св22) щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правничу допомогу дійшов висновку, що компенсації підлягають 4 000, 00 грн (ознайомлення з матеріалами справи (500, 00 грн) + консультація клієнта (500, 00 грн) + збирання доказів (1 500, 00 грн) + складення заяви про перегляд заочного рішення (1 500, 00 грн)), що і підлягає стягненню із позивача на користь відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі 826/1216/16 (провадження 11-562ас18), постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі 906/194/18, від 15 квітня 2020 року у справі 199/3939/18-ц (провадження 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі 466/9758/16-ц (провадження 61-39474св18), від 11 червня 2020 року у справі 821/227/17, від 19 листопада 2020 року у справі 734/2313/17 (провадження 61-7550св19), щодо доведення розміру судових витрат та не врахували, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу зі складення заяви про перегляд заочного рішення не відповідає умовам договору щодо вартості такої послуги, а визначений розмір витрат на правничу допомогу в цілому не відповідає вимогам реальності таких послуг (дійсності та необхідності), а тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви відповідача про компенсацію їй банком витрат на правничу допомогу у справі, що переглядається.

Верховний Суд встановив, що існують підстави для часткового відшкодування такого розміру витрат з урахуванням обставин цієї справи відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 вересня 2022 року у справі 534/14/20 (провадження 61-6638св22).

За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша - четверта статті 412 ЦПК України).

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд здійснив перегляд виключно додаткового рішення суду першої інстанції та відповідної постанови апеляційного суду й зробив висновок про часткове задоволення касаційної скарги АТ КБ ПРИВАТБАНК , ухвалення нового рішення про часткове задоволення заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу.

Судовий збір за подання касаційної скарги заявник не сплачував на підставі пункту 5 частини другої статті 3 Закону України Про судовий збір , згідно з яким судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі 240/6150/18 (провадження К/9901/21650/19) зроблено висновок про те, що вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), тому немає й підстав вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат.

З врахуванням наведеного Верховний Суд не встановив підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК задовольнити частково.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10 травня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 липня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення у справі.

Заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК на користь ОСОБА_1 розмір витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 4 000, 00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко

The source is the Unified State Register of Court Judgments. Court judgments are open (the Law on Access to Court Judgments), and the acts themselves are official documents not subject to copyright. We do not edit the text and we add no assessments to it.

Check against the register ↗