Постанова in case no. 750/12429/14

Постанова

Іменем України

~

~

16 листопада 2021 року

м. Київ

~

справа 750/12429/14

провадження 51-2451км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~ ~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~ ~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~ ~ ОСОБА_5 ,

захисників~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~ ~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ,

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~ ~~ ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

виправданих ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_8 ,

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

законних представників

виправданих ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_10 ,

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_11 ( у режимі відеоконференції),

~

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ~12014270010002947, за~обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що~судимості не має,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , такого, що судимості не має,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 на~ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року щодо ОСОБА_8 та~ ОСОБА_9 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно з матеріалами кримінального провадження органом досудового слідства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.~2 ст. 121 КК України, у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, вчиненого групою осіб.

Як визнав установленим місцевий суд, 21 червня 2014 року близько 18:30 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебуваючи поблизу будинку 18 на вул. Федоровського у~м.~Чернігові, в ході конфлікту, який виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно штовхнули ОСОБА_13 , від чого останній впав на спину і~вдарився головою об асфальт, після цього ОСОБА_9 та~ ОСОБА_8 , діючи спільно, спричинили ОСОБА_13 не менше двох ударів у праву лобну та скроневу частини його голови. За висновками судово-медичних експертиз від 10 липня 2014 року 578, від 02 вересня 2014 року 179 та від 06 травня 2016 року 3/2016 комплекс тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим від падіння головою на асфальт та ударів ногами, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, в ід яких ОСОБА_13 ~ ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у лікарні.

У результаті розгляду кримінального провадження Деснянський районний суд м.~Чернігова дійшов висновку про необхідність перекваліфікувати дії ОСОБА_9 та~ ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК України як~~вбивство, вчинене через необережність, оскільки у суді не було встановлено відповідних доказів наявності ~умислу в останніх на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що~спричинили смерть потерпілого.

Місцевий суд вироком від 13 квітня 2020 року~виправдав ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, на~~~~підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки обвинуваченні не досягли шістнадцятирічного віку, а тому не могли бути суб`єктами зазначеного кримінального правопорушення.

Не погоджуючись із виправдувальним вироком, прокурор, який брав участь у~~~розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та потерпіла ОСОБА_14 оскаржили його до~апеляційного суду.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2021 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 без змін.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також позиції інших учасників кримінального провадження

Заступник Генерального прокурора ОСОБА_12 , посилаючись у касаційній скарзі на~істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлену ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 і~призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що з урахуванням попередньої ухвали апеляційного суду від 10 травня 2017 року, зокрема зазначених у~~~ній підстав для скасування першого вироку Деснянського районного суду м.~Чернігова від 11 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , апеляційний суд необґрунтовано послався на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у~провадженні 51-7543кмо18 (справа ~728/2724/16-к), стосовно дотримання вимог статей 409, 416 КПК України та не перевірив жодним чином доводів апеляційних скарг прокурора, який брав участь у~~розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_14 , пославшись лише на те, що у судів попередніх інстанцій відсутня можливість застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення.

У запереченнях на касаційну скаргу захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посилаючись на~безпідставність викладених у ній доводів, кожен окремо, просять залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Прокурор ОСОБА_5 , висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги заступник а Генерального прокурора, просила скасувати оскаржуване судове рішення та~призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , виправдані ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , їх~~~законні представники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , посилаючись на~~безпідставність доводів прокурора, кожен окремо, просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлену ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у~касаційних скаргах.

Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Як убачається з касаційної скарги заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 , він не погоджується з рішенням апеляційного суду в частині відсутності у цьому рішенні перевірки доводів апеляційних скарг прокурора, який брав участь у~~~розгляді кримінального провадження місцевим судом, і потерпілої ОСОБА_14 , із~~~зазначенням ~того, що в апеляційного суду з огляду на положення ст. 416 КПК України відсутня можливість застосувати до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 закон про більш тяжке кримінальне правопорушення.

Перевіряючи матеріали провадження за цією касаційною скаргою, колегія суддів дійшла до такого.

За змістом вищевказаних апеляційних скарг прокурор та потерпіла, посилаючись на~~~невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального законодавства, а~також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просили скасувати виправдувальний вирок, ухвалити новий, згідно з яким ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнати винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.~2 ст. 121 КК України, і призначити їм відповідне покарання.

За правилами ч. 2~ст. 416 КПК України~при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 вересня 2019 року у справі ~728/2724/16-к (провадження ~51-7543кмо18), ч. 2~ст. 416 КПК України визначає вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а саме тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. При цьому положення ч. 2 ст. 415 КПК України не слід розглядати як такі, що дозволяють зробити виключення з указаного правила.

Як видно з матеріалів провадження, Деснянський районний суд м.~Чернігова вироком від 11 жовтня 2016 року виправдав ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , обвинувачених за~ч.~2 ст. 121 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю достатніх доказів вчинення ними цього кримінального правопорушення.

Зазначений вирок місцевого суду оскаржили прокурор, який брав участь у~розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та потерпіла ОСОБА_15 .

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 10 травня 2017 року~вищевказаний вирок скасував, а справу направив на новий судовий розгляд у~зв`язку з істотними порушеннями місцевим судом вимог кримінального процесуального закону, а саме повторною участю головуючого судді під час розгляду справи в суді першої інстанції після скасування ухвали про повернення обвинувального акта прокурору, відсутністю фіксації судового засідання за 07 вересня 2016 року та допущенням порушень у ході авторозподілу цього провадження.

При цьому колегія суддів апеляційного суду, встановивши такі істотні порушення, не~~перевіряла доводів апеляційних скарг, в яких, зокрема, було оскаржено вирок від~11~жовтня 2016 року в частині необґрунтованого виправдання обвинувачуваних ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України.

У результаті нового розгляду кримінального провадження Деснянський районний суд м.~Чернігова вироком від 13 квітня 2020 року~виправдав ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки обвинуваченні не досягли шістнадцятирічного віку, а тому, не могли бути суб`єктами зазначеного кримінального правопорушення.

Перевіряючи судові рішення, прийняті в межах цього кримінального провадження як~~за результатами розгляду обвинувального акта, так і за результатами розгляду апеляційних скарг, з урахуванням положень ч. 2~ст. 416 КПК~України колегія суддів касаційного суду дійшла до висновку, що~за~результатами нового розгляду суд першої інстанції був позбавлений можливості застосувати щодо ОСОБА_9 та~ ОСОБА_8 закон про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилити покарання, оскільки вирок суду від 11 жовтня 2016 рокуне було скасовано із цих підстав.

Апеляційний суд, зваживши на доводи апеляційних скарг, у яких ставилось питання про ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_9 та~ ОСОБА_8 за ч. 2 ст.~121 КК України, тобто застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, врахував попередні рішення судів у цьому провадженні та положення ст. 416 КПК України і дійшов висновку про залишення цих скарг без задоволення.

Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у~справі ~728/2724/16-к (провадження ~51-7543кмо18).

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд належно мотивував прийняте судове рішення, вказав положення закону, якими він керувався, а також підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.

При цьому відсутність в ухвалі апеляційного суду відповідей на доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої, хоч~і~є~порушенням вимог ст. 419 КПК України, однак з~огляду на мотиви прийнятого цим судом рішення про залишення вищевказаних скарг без задоволення, воно не є таким, що могло вплинути на законність судового рішення, а~тому не є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Крім того доводи касаційної скарги прокурора про допущення апеляційним судом описки у своєму рішенні, може бути вирішено в порядку ст. 379 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б~~безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, касаційний суд не~встановив, а тому підстави для задоволення касаційної скарги заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а~касаційну скаргу заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є~остаточною та оскарженню не підлягає.

~

Судді:

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~ ~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3