ст. 3 ЗУ про реабілітацію жертв репресій

Ознакою здійснення репресій є факт обвинувачення або призначення покарання особі до 24 серпня 1991 року за:

1) статтями 57-64, 67, 68 (у частині приховування або пособництва діянням, передбаченим статтями 57-64, 67), 69-70, 71-73 Кримінального кодексу УСРР 1922 року та аналогічними статтями кримінальних кодексів інших союзних республік, що входили до складу СРСР;

2) статтями 54 - 1 -54 - 6 , 54 - 7 -54 - 14 , частиною другою статті 58, частиною другою статті 58 - 1 , статтею 67 (у частині агітації до вчинення діянь, передбачених статтями 57-59, 63-66), статтями 75 - 1 , 80, частиною першою статті 80 - 1 , статтями 81, 85 - 1 , 110-114 Кримінального кодексу УСРР 1927 року та аналогічними статтями кримінальних кодексів інших союзних республік, що входили до складу СРСР;

3) статтями 56, 57, 58, 61, 62, 62 - 1 , а також статтею 64 (у частині участі в антирадянській організації або організаційної діяльності щодо діянь, кваліфікованих за вищезазначеними статтями), статтею 187 - 1 , частиною першою статті 187 - 2 Кримінального кодексу УРСР 1960 року (у редакції до 28 жовтня 1989 року) та аналогічними статтями кримінальних кодексів чи кримінальних законів інших союзних республік, що входили до складу СРСР;

4) статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року;

5) статтями 2-5, 8, 10, 12-14 Положення про злочини державні (контрреволюційні та особливо небезпечні для Союзу РСР, злочини проти порядку управління), затвердженого Центральним виконавчим комітетом СРСР 25 лютого 1927 року;

6) Постановою Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР "Про заходи з укріплення соціалістичної перебудови сільського господарства у районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством" від 1 лютого 1930 року;

7) Постановою Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення громадської (соціалістичної) власності" від 7 серпня 1932 року;

8) Указом Президії Верховної Ради СРСР "Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя" від 21 лютого 1948 року;

9) Указом Президії Верховної Ради СРСР "Про виселення у віддалені райони осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві та ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя" від 2 червня 1948 року;

10) Указом Президії Верховної Ради СРСР "Про відповідальність робітників і службовців підприємств військової промисловості за самовільний відхід з підприємств" від 26 грудня 1941 року;

11) Постановою Політбюро Центрального комітету Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) "Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації" від 30 січня 1930 року;

12) Постановою Ради Міністрів СРСР "Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя" від 21 лютого 1948 року;

13) Постановою Ради Міністрів СРСР "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1948 року "Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя" від 3 червня 1948 року;

14) директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185;

15) порушення законодавчих актів про відокремлення церкви від держави та школи від церкви;

16) посягання на особу та права громадян під виглядом здійснення релігійних обрядів;

17) ухилення від служби у Робітничо-селянській червоній армії (радянській армії) з політичних або релігійних мотивів;

18) несплату податків, якщо їх розмір було визначено особі як для "куркульського" або "середняцького" господарства;

19) антирадянську агітацію та пропаганду;

20) поширення "завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний або суспільний лад";

21) диверсії, шкідництво, саботаж, терористичні акти, організацію руйнувань або пошкоджень вибухом, підпалом чи в інший спосіб залізничних шляхів, інших шляхів та засобів сполучення, засобів зв’язку, громадських складів, адміністративних або промислових будівель, водогонів, шпигунство, збройні вторгнення на територію України або СРСР, організацію збройних формувань, участь у збройних формуваннях, якщо зазначені дії вчинялися з метою здобуття (відновлення) або захисту незалежності України особами, зазначеними у статті 1 Закону України "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті", і в архівних кримінальних справах, інших носіях архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, архівних документах, інших документах та матеріалах міститься інформація про участь таких осіб у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті;

22) недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Ознакою здійснення репресій також є факт обвинувачення або призначення покарання особі до 24 серпня 1991 року у формі, визначеній статтею 2 цього Закону, за іншими законодавчими актами СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних республік у складі СРСР, якщо в архівній кримінальній справі такої особи, інших носіях архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, архівних документах, інших документах та матеріалах міститься інформація про те, що таке обвинувачення або покарання було застосовано до особи з класових, національних, політичних, релігійних або соціальних мотивів.

{Стаття 3 в редакції Закону № 2325-VIII від 13.03.2018 }