ст. 2 ГПК
Текст статті
1. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
2. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
3. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:
1) верховенство права;
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
4) змагальність сторін;
5) диспозитивність;
6) пропорційність;
7) обов’язковість судового рішення;
8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;
9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;
10) розумність строків розгляду справи судом;
11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;
12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Наступний крок за ст. 2 ГПК
Застосуйте цю норму до своєї задачі
Порівняйте обставини справ і висновки судів. Збережіть потрібні рішення для подальшої роботи.
Як цю норму застосовує Верховний Суд
…агро про ухвалення додаткового рішення, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке. 26. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. 27. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). 28. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та прове…
…ні другій статті 43 КАС України. 10.13. Велика Палата Верховного Суду висновує, що тлумачення норм частини другої статті 43 ГПК України у сукупності із нормою частини першої статті 2 ГПК України дозволяє визначити зловживання процесуальними правами як процесуальні дії, які, хоча й відповідають визначеній законом процесуальній формі, але чиняться на шкоду справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляду інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, а отже, всупереч меті ефективного захисту порушених, невизнаних або осп…
…здатності (стаття 14 ГПК України). 245. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ГПК України). По суті скарги 246. Вирішуючи справу, суд має визначити вид спірних правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює, та правильно застосувати її. 247. У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що пам`ятку археології городище Шеєрманівське (городище Люботинське ) взято під охорону як об`єкт культурної спадщини та присвоєно охоронний номер 1348, рішенням Виконавчого к…
…озовних вимог. 146. Також відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/19 (пункт 5.29), визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України (частині першій статті 2 Ц…
…судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ГПК України). 10.25. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що ПП Іствін як залучена до участі у справі третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, мало всі передбачені процесуальним законом можливості заявити про своє право на майно, яке є предметом іпотеки, питання про звернення стягнення на яке суд вирішував під час розгляду справи по суті. Скаржник, набувши право власності на предмет іпотеки, щодо якого тривав спір у цій справі, не повідомив суду, що рішення у цій справі впливає на його права та обов`язки, у тому числі, оскаржу…
Текст статті — з нашої бази законодавства, завантаженої з офіційного веб-порталу «Законодавство України» (zakon.rada.gov.ua) (редакція від 24.04.2026). Акт є офіційним документом і не є обʼєктом авторського права (ст. 8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»). Для процесуального використання звіряйте з першоджерелом.
Звірити з першоджерелом ↗