Постанова по делу № 161/16455/19

Постанова

Іменем України

~

~

21 вересня 2021 року

м. Київ

~

~

справа 161/16455/19

провадження 51-1997км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~ ~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

засудженого~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

потерпілого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12019030130000648, за~обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 такого, що~судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на~ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року щодо нього.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2020~року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до~покарання у~~виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 9 710,61 грн і~15~000~грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком районного суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що~він 13~червня 2019 року близько 15:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за~місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), під час спільного вживання алкогольних напоїв, діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин спричинив численні удари руками і ногами по голові та~~тілу ОСОБА_8 , у результаті чого останньому було заподіяно тілесні ушкодження легкого та середнього ступеня тяжкості.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та~особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і~призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що~апеляційний суд з огляду на всі обставини, які пом`якшують покарання, дані про його особу, мав право призначити йому покарання без~реального позбавлення волі. Вважає призначене йому покарання у виді позбавлення волі невиправдано суворим.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 висловивши свої доводи на~~підтримання касаційної скарги, кожен окремо, просили скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та~призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Потерпілий ОСОБА_8 посилаючись на безпідставність доводів засудженого, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлену у~ кримінальному провадженні ухвалу апеляційного суду без зміни.

Прокурор ОСОБА_5 , просив постановлену у кримінальному провадженні ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у~касаційних скаргах.

Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При цьому засуджений ОСОБА_6 не оспорює доведеності його вини за ч. 1 ст. 122~~~КК України і правильності кваліфікації його дій, однак стверджує про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі.

Разом із цим доводи у касаційній скарзі засудженого щодо суворості призначеного~ йому покарання у виді позбавлення волі та можливості застосування до нього положень ст. 75 КК України є безпідставними.

За статтею 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як~засудженими, так~і~іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її~виправлення та~попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

Під час призначення ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у~~психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, є пенсіонером по інвалідності 3-ї групи загального захворювання, своєї вини не визнав, спричинених збитків, протягом, як досудового, так і~судового слідства не відшкодував.

Також місцевий суд узяв до уваги характер тілесних ушкоджень, кількість нанесених потерпілому ударів, наслідки спричинених тілесних ушкоджень та думку потерпілого, який просив призначити ОСОБА_6 суворе покарання.

Зважив суд і на відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обтяжуючу покарання обставину вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

На підставі цих даних у їх сукупності суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, що є наближеним до~мінімального розміру, визначеного санкцією ч. 1 ст. 122 КК України.

Аналогічні доводи щодо невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання через суворість були наведені в апеляційній скарзі сторони захисту та перевірялися судом апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд у цій частині переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи~сумнівним підстав немає.

Враховуючи наведене, зазначені у касаційній скарзі засудженого обставини, які, на його думку, пом`якшують йому покарання, з~урахуванням тяжкості вчиненого злочину та конкретних обставин кримінального провадження не~спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності достатніх підстав для призначення ОСОБА_6 більш м`якого покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

При цьому колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що інші покарання у~виді виправних робіт або обмеження волі, які передбачені вказаної статті, на~підставі положень ч. 2 ст. 57, ч. 3 ст. 61 КК України не можуть бути застосовані до~ ОСОБА_6 , який досяг пенсійного віку.

З огляду на викладенні обставини, що мають значення для визначення справедливого виду та розміру покарання винній особі, покарання у виді та розмірі, визначених судом, є справедливим і відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо мети покарання.

Причин вважати це покарання несправедливим унаслідок суворості, підстав для його пом`якшення колегія суддів касаційного суду не вбачає навіть з~урахуванням доводів засудженого, наведених у його касаційній скарзі.

Крім того, доводи засудженого про те, що він має певні захворювання, не~є~достатньою підставою для пом`якшення йому покарання.

У разі встановлення погіршення стану здоров`я ОСОБА_6 з визнанням, що його~хвороби є тяжкими та перешкоджають відбуванню покарання, питання застосування щодо нього звільнення від подальшого відбування покарання за~хворобою~може бути вирішене в порядку ст. 537 КПК України.

Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів не~встановила підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є~остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~ ~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~ ОСОБА_3

~