Постанова по делу № 420/10502/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року

м. Київ

справа 420/10502/20

адміністративне провадження К/9901/16102/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року (судді: Градовський Ю.М., Крусян А.В., Яковлев О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа - Акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

УСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа - Акціонерне товариство "Банк Форвард", в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватно виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2020 року 62256992.

В обґрунтування позову зазначено, що приватний виконавець може прийняти до виконання виконавчий документ, боржником за яким є фізична особа, виключно за місцем проживання, перебування цього боржника у межах відповідного виконавчого округу. Враховуючи, що приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ за відсутності доказів того, що в межах території виконавчого органу міста Києва наявне майно, що належить позивачу та не врахував, що місцем реєстрації (проживання) позивача є місто Одеса, відповідач порушив статтю 24 Закону України Про виконавче провадження .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стягувачем до відповідача подано документ, який підтверджує, що майно боржника, грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця Павелків Т.Л. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень положень законодавства з боку приватного виконавця при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2020 року ВП 62256992 на підставі виконавчого напису.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про задоволення позову. Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого від 03 червня 2020 року 62256992.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що приватним виконавцем порушено правила територіальної діяльності приватних виконавців, так як володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до її виконавчого округу, прийняла виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року 512/5.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

В обґрунтування касаційної скарги скаржниця указує на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом апеляційної інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, в частині застосування статті 24 Закону 1404-VIII, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржниця вказує, що на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 24 Закону України Про виконавче провадження та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника після внесення змін до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції 1825/5 від 01 червня 2020 року, відповідно до яких приватний виконавець має правові підстави для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника на підставі документа, який підтверджує, що майно боржника перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Позиція інших учасників справи.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.), відкрито касаційне провадження за скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Позивач до 09 червня 2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . З 09 червня 2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ., що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

29 грудня 2012 року між ПАТ Банк Русский Стандарт та позивачем укладено кредитний договір 102999879.

АТ Банк Форвард є правонаступником ПАТ Банк Русский Стандарт .

05 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. вчинено виконавчий напис 1077 про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 16 228,12грн. на підставі кредитного договору від 29 грудня 2012 року 102999879.

У виконавчому написі вказано, що позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказано, що юридична адреса АТ Банк Форвард м. Київ, вул. Саксаганського, 105.

03 червня 2020 року до приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни звернувся із письмовою заявою представник АТ Банк Форвард про відкриття виконавчого проваджень на підставі виконавчого напису 1047 вчиненого 25 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. щодо стягнення з позивача на користь АТ Банк Форвард заборгованості.

АТ Банк Форвард зазначено про заборгованість позивача по рахунку НОМЕР_2 за кредитним договором 102999879 від 29 грудня 2012 року у розмірі 16228,12 грн.

03 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження 62256992 з примусового виконавчого напису від 25 лютого 2020 року 1047 про стягнення з позивача на користь АТ Банк Форвард заборгованості у розмірі 17 078,12грн.

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону N 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону N 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02 червня 2016 року N 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон N 1403-VIII).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону N 1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону N 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Cтаттею 24 Закону N 1404-VIII визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини п`ятої, третьої, сьомої статті 26 Закону N 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до вимог статті 89 Закону України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII Про нотаріат (далі - Закон N 3425-XII) у виконавчому написі повинні зазначатися, зокрема, строк пред`явлення виконавчого напису до виконання

Відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, розроблено Інструкцію затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за N1302/29432; далі - Інструкція).

Відповідно до пунктів 6, 7 Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом, зокрема, винесення постанов.

Постанова як окремий документ містить, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.

Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:

назва і дата видачі виконавчого документа;

прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача;

дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;

номер телефону стягувача;

спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);

реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Предметом спору у даній справі є постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, а саме банківського рахунку, відкритого за кредитним договором між позивачем та ПАТ Банк Русский Стандарт .

Банківський рахунок це власність банку, інструмент для фінансових операцій клієнта. Тому якщо на такому рахунку відсутні кошти - він не може слугувати підставою для стягнення заборгованості саме за місцем реєстрації банку.

Тому наявність у боржника відкритого кредитного банківського рахунку, без власних коштів боржника, не є його майном у такому банку.

Гроші банку на кредитних рахунках не можна ототожнювати із власними коштами божника.

При цьому наявність банківського рахунку в місті Києві не гарантує, що на цьому рахунку є грошові кошти, зокрема, у розмірі 0,88 грн., які належать боржнику, а не банку.

Сама по собі наявність карткового рахунку, відкритого для обліку поточної заборгованості позивача по кредитній угоді не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді власних грошових коштів на території м. Києва.

При цьому, майном на яке може бути звернено стягнення є, зокрема, кошти, а не рахунки в банку. Відтак, наявність у боржника банківських рахунків не свідчить про наявність у боржника майна в такому банку та не є таким майном.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно п.7.1 статті 7 цього ж Закону, банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Колегія суддів приходить до висновку, що наявність рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника.

При цьому, за висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 25 червня 2021 року у справі 905/2214/14/908/5734/14 у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та / або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.

Таким чином, твердження відповідача про те, що виконавчий документ прийнято ним до виконання за місцезнаходженням майна боржника не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є безпідставними.

Як свідчать матеріали справи, позивач з 09 червня 2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ., що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року у справі 380/9335/20 надав оцінку правильності тлумачення положень статті 24 Закону 1404-VIII в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника.

Аналізуючи положення статей 9, 18 Закону України Про 1404-VIII, положення статті 27 Закону 1403-VIII, а також положення Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус 5942-VI, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

Проте, відповідач при відкритті виконавчого провадження всупереч статей 9, 18 Закону 1404-VIII, положення статті 27 Закону 1403-VIII, а також положення Закону 5942-VI не перевірив перевірити місце знаходження боржника у зв`язку з чим передчасно прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

За встановлених в цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів Верховного Суду вважає, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем з порушенням приписів частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, або ж місцем знаходження майна такої особи.

Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану судову рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов