Постанова по делу № 916/1147/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року

м. Київ

Справа 916/1147/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Случа О. В., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Южтеплокомуненерго на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 (колегія суддів: Мишкіна М. А., Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 (суддя Волков Р. В.) у справі

за позовом Комунального підприємства теплових мереж Южтеплокомуненерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Інжинірінг про стягнення 169 547,68 грн

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Інжинірінг до Комунального підприємства теплових мереж Южтеплокомуненерго , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - Южненської міської ради Одеської області, про розірвання договору оренди нежитлового приміщення,

за участю представників:

позивача (відповідача за зустрічним позовом)- не з`явилися,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 року Комунальне підприємство теплових мереж Южтеплокомуненерго (дала - КП Южтеплокомуненерго ) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Інжинірінг (далі - ТОВ Стандарт Інжинірінг ) про стягнення 143 892,79 грн боргу, 13 887,02 грн пені, 8 737,68 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 3 030,19 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог послалося на те, що на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2010 СТ 5/03-10 позивач як орендодавець передав в оренду відповідачу як орендарю з метою реконструкції даху над нежитловими підвальними приміщеннями - бойлерну - Центральний тепловий пункт 28 (далі - ЦТП 28) загальною площею 190,5 кв. м, тоді як останній не виконав своїх грошових зобов`язань у частині своєчасної сплати орендної плати за період з листопада 2017 по лютий 2019 року.

3. У травні 2019 року ТОВ Стандарт Інжинірінг звернулося до цього ж суду із зустрічним позовом про розірвання з 29.05.2017 вищевказаного договору на тій підставі, що з 28.03.2017 ТОВ Стандарт Інжинірінг разом з Южненською міською радою Одеської області (далі - Южненська міськрада) стали співвласниками новоствореної речі на окреме нерухоме майно ЦТП 28, яке було об`єктом оренди та перестало існувати внаслідок переробки і створення нової речі. Після здійснення відповідної реконструкції даху бойлерної та реєстрації права власності власників новоствореного нерухомого майна обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, істотно змінилися. Враховуючи проведену реконструкцію та зміну з 28.03.2017 власників майна, договір оренди від 01.04.2010 СТ 5/03-10 не може виконуватися, тому має бути розірваний.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Южненська міськрада та Фонд комунального майна були власниками ЦТП 28, розташованого по просп. Миру, 15-Б у м. Южне Одеської області (технічний паспорт, виданий 06.10.1997 КП Южненське міське бюро технічної інвентаризації ).

5. 06.02.2002 наказом Фонд комунального майна Южненської міськради 10 ця бойлерна передана на баланс КП Южтеплокомуненерго та обліковується згідно з інвентарною карткою обліку основних засобів з 06.02.2002, що встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2017 у справі 916/3466/16, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 07.03.2018.

6. 01.04.2010 між КП Южтеплокомуненерго як орендодавцем та ТОВ Стандарт Інжинірінг як орендарем укладено договір СТ 5/03-10 оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування з метою реконструкції об`єкт оренди - дах над нежилими підвальними приміщеннями ЦТП 28 загальною площею 190,5 кв. м, розташований за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Леніна, 15-Б, що знаходиться на балансі КП Южтеплокомуненерго .

7. Умови щодо порядку здійснення орендної плати обумовлені сторонами у пунктах 3.4, 3.8, 3.9. договору. Строк дії договору визначений з 01.04.2010 по 31.12.2010 включно, який згодом додатковою угодою 2 продовжено до 31.12.2015.

8. 12.10.2011 за 0014211056371 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкція заглибленої бойлерної під торгівельно-виставочний та офісний комплекс за адресою: Одеської обл., м. Южне, просп. Леніна (нині - просп. Миру), 15-Б; замовник робіт - ТОВ Стандарт Інжинірінг ; дата початку будівництва - 01.09.2011, закінчення - 23.09.2011; загальна площа будівлі 548,3 кв. м, тобто ТОВ Стандарт Інжинірінг проведено добудову цієї будівлі.

9. 20.12.2016 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу у справі 916/973/16 за позовом ТОВ Стандарт Інжинірінг до Южненської міськради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП Южтеплокомуненерго , про визнання права власності, якою затверджено мирову угоду від 19.10.2016, з урахуванням додаткової угоди від 18.11.2016, укладену між Южненською міськрадою та ТОВ Стандарт Інжинірінг , згідно з якою, зокрема: "...Сторони визнають, погоджуються та підтверджують, що споруда загальною площею 762,40 кв. м, розташована за адресою: Одеська область, м. Южне, просп. Миру, 15-Б, складається з таких приміщень: приміщення першого поверху площею 189,20 кв. м, у тому числі: 1. приміщення площею 72,9 кв .м; 2. приміщення площею 33,10 кв. м; 3. приміщення площею 73,10 кв. м; 4. приміщення площею 10,10 кв. м; приміщення другого поверху площею 191,90 кв. м., у тому числі: 5. приміщення площею 178,20 кв. м; сходи площею 13,70 кв. м; приміщення мансардного поверху площею 187,20 кв. м, у тому числі: 6. приміщення площею 170,70 кв. м; сходи площею 13,70 кв. м; балкон площею 2,80 кв. м; бойлерна площею 94,50 кв. м; приміщення площею 5,10 кв. м; бойлерна площею 65,0 кв. м; туалет площею 3,80 кв. м; коридор площею 25,70 кв. м".

10. За цією мировою угодою сторони визнали, погодилися та підтвердили, що ТОВ Стандарт Інжинірінг належить 19/25 частин, а Южненській міськраді - 6/25 частин споруди, розташованої за вищевказаною адресою.

11. 06.09.2018 Одеським апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі 916/2679/17, яка не оскаржувалася в касаційному порядку, про стягнення з ТОВ Стандарт Інжинірінг на користь КП Южтеплокомуненерго заборгованості з орендної плати за період з грудня 2016 року по жовтень 2017 року, в якій установлено що з 28.03.2017 по жовтень 2017 року договір оренди не був ані припинений, ані розірваний і орендоване майно відповідачем за відповідним актом позивачеві не поверталося.

12. Утім, згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.03.2017 зареєстровано право власності ТОВ Стандарт Інжинірінг на 19/25 та Южненської міськради на 6/25 об`єкта нерухомого майна Торгово-виставочного та офісного центру над існуючою спорудою заглибленої бойлерної ЦТП 28 , загальною площею 762,4 кв. м за адресою: Одеська обл., м. Южне, просп. Миру, 15-Б на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 20.12.2016 у справі 916/973/16 про затвердження мирової угоди; форма власності - приватна.

13. Листом від 13.01.2017 за вих. 13/01-1юр., який вручено представнику КП Южтеплокомуненерго 16.01.2017 за вх. 01-09-26, генеральний директор ТОВ Стандарт Інжинірінг повідомив директора КП Южтеплокомуненерго про те, що ТОВ Стандарт Інжинірінг вважає розірваним та припиненим договір оренди від 01.04.2010 СТ 5/03-10 у зв`язку з тим, що об`єкта оренди - даху над нежилим підвальним приміщенням (заглибленою бойлерною) ЦТП 28 загальною площею 190,5 кв. м, за вищевказаною адресою наразі не існує, а є лише міжповерхове перекриття між бойлерною та першим поверхом Торгівельно-виставочного та офісного комплексу. Тому просив підписати та повернути ТОВ Стандарт Інжинірінг один примірник акта приймання-передачі об`єкта оренди на момент закінчення його існування.

14. Листом від 31.05.2017 за вих. 31/05-1юр., який вручено представнику КП Южтеплокомуненерго 06.06.2017 за вх. 01-09-301, та повторно листом від 10.07.2017 за вих. 10/7-1юр., який вручено 12.07.2017 за вх. 01-09-358, генеральний директор ТОВ Стандарт Інжинірінг просив директора КП Южтеплокомуненерго припинити надсилання на адресу орендаря рахунків, актів приймання-передачі послуг, робіт тощо, оскільки договір оренди від 01.04.2010 СТ 5/03-10 не є чинним та не виконується ані КП Южтеплокомуненерго (послуги оренди не надаються), ані ТОВ Стандарт Інжинірінг (послуги оренди не отримуються, дах бойлерної не використовується).

15. Листом від 28.11.2017 за вих. 28-11-1юр., який вручено представнику КП Южтеплокомуненерго 28.11.2017 за вх. 01-09-710, та повторно листом від 30.11.2017 за вих. 30/11-1юр, який вручено представнику КП Южтеплокомуненерго 01.12.2017 за вх. 01-09-618, генеральний директор ТОВ Стандарт Інжинірінг повідомив директора КП Южтеплокомуненерго про те, що послуги оренди не отримуються, так як ТОВ Стандарт Інжинірінг стало співвласником (19/25) Торгового-виставочного та офісного центру над існуючою спорудою заглибленої бойлерної ЦТП 28 за вищевказаною адресою.

16. Причиною виникнення цього спору стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача орендної плати на підставі договору від 01.04.2010 СТ 5/03-10, а також підстав для визнання цього договору розірваним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

17. Справа розглядалася судами неодноразово.

18. Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2020, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

19. Судові рішення мотивовані тим, що реконструкція даху призвела до припинення існування об`єкта оренди як окремого індивідуально визначеного майна. Дах як річ і об`єкт оренди після завершення реконструкції та введення в експлуатацію новоствореного об`єкта нерухомості не перебуває та не може перебувати у користуванні будь-якої особи, оскільки такий конструктивний елемент будівлі ЦТП 28 перетворився у міжповерхове перекриття, фізичний доступ до якого з метою його використання є неможливим, і ця річ не зберегла свого первісного вигляду. Частки співвласників у об`єкті Торгово-виставочний та офісний центр над існуючою спорудою заглибленої бойлерної ЦТП 28 не виділялися в натурі, докази про те, що співвласники домовилися про порядок користування окремими приміщеннями у складі цього об`єкту відсутні, не передавалася в оренду і частка, належна Южненській міськраді.

20. Тобто суди встановили, що фактично об`єкт оренди як предмет матеріального світу (річ, майно) припинив своє існування з моменту офіційного його визнання і підтвердження державою факту набуття права спільної часткової власності (приватної та комунальної) ТОВ Стандарт Інжинірінг і Южненською міськрадою на новостворене нерухоме майно у вигляді державної реєстрації такого права, це новостворене майно не є майном, яке передавалося в оренду, тому зазначили про те, що створення нової речі в результаті переробки майна (його реконструкції) свідчить про фактичне припинення існування майна, яке існувало раніше; фактичне припинення існування речі у матеріальному світі є тотожним знищенню такого майна і має призводити до ідентичних за правовою природою наслідків; позивач не довів факту користування ТОВ Стандарт Інжинірінг 6/25 частки комунального майна, яке належить на праві власності Южненській міськраді.

21. Унаслідок цих обставин суди указали на припинення з 28.03.2017 правовідносин сторін, які виникли з договору оренди від 01.04.2010 СТ 5/03-10 у зв`язку з припиненням існування предмета договору і неможливістю виконання зобов`язань відповідно до статті 607 ЦК України, зазначивши при цьому про те, що відсутність предмета договору свідчить про об`єктивну неможливість продовження договірних відносин, оскільки для виконання зобов`язання необхідне існування взаємних прав та обов`язків, які виникають виключно з предмета договору. Поряд з цим суди указали на те, що за відсутності доказів наявності у орендодавця за договором від 01.04.2010 СТ 5/03-10 права власності на новостворений об`єкт (частку у новоствореному об`єкті) неможливо з`ясувати, чи входить орендоване майно до частки орендодавця у спільній сумісній власності відповідно до здійсненого розподілу. До того ж заявлений період зобов`язань з листопада 2017 по лютий 2019 року знаходиться поза межами дії договору від 01.04.2010 СТ 5/03-10.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

22. КП Южтеплокомуненерго у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

23. Оскільки скаржником оскаржуються судові рішення лише в частині відмови у задоволенні первісного позову, то в частині вирішення зустрічного позову ТОВ Стандарт Інжинірінг вони касаційному перегляду не підлягають.

24. Касаційна скарга обґрунтована положеннями пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки апеляційним господарським судом застосовано приписи статей 346, 349 ЦК України без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 18.11.2020 у справі 04/5026/803/2012, від 17.01.2019 у справі 708/254/18, від 26.06.2019 у справі 334/16303/15-ц, від 01.08.2019 у справі 915/406/18 та від 25.09.2019 у справі 272/62/15-ц. Тобто скаржник посилається на практику суду касаційної інстанції, відповідно до якої умовами для припинення права власності відповідно до статті 349 ЦК України є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Наполягає на тому, що документами, які можуть підтвердити знищення, можуть бути лише матеріали технічної інвентаризації, довідки органів внутрішніх справ, акт про пожежу й офіційні висновки інших установ.

25. Крім того, касаційна скарга подана на підставі пунктів 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування положень статей 349, 607 ЦК України.

26. Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що:

- він не визнав, що об`єкт оренди, який передавався за договором з метою реконструкції, припинив своє існування, тому ця обставина потребує доказування, так як на його думку в результаті реконструкції фізичне знищення нерухомого майна не відбувається;

- у судових рішеннях відбулася заміна юридичних понять, в результаті чого зміст спірних правовідносин і фактичні обставини справи були викривлені, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права;

- судами мали були бути досліджені докази знищення майна, такі як матеріали технічної інвентаризації, що засвідчували би факт його знищення; довідки органів внутрішніх справ України; акт про пожежу; офіційні висновки інших установ або організацій, які уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо; натомість у справі наявні лише докази існування такого майна, що підтверджується копією інвентарної картки обліку основних засобів щодо ЦТП 28, актом інвентаризації ЦТП 28 від 02.10.2019, копією відомості про майно тощо. Запис у реєстрі про набуття права власності на одне майно не може бути доказом знищення іншого майна;

- суди не з`ясували, чи обставини, що обумовили неможливість виконання, настали випадково незалежно від волі сторін, чи внаслідок винних дій боржника;

- серед перелічених в ухвалі Господарського суду Одеської області від 20.12.2016 у справі 916/973/16 про затвердження мирової угоди приміщень об`єкт оренди відсутній не тому, що був знищений, а з тієї причини, що перекриття (дах) не відноситься до приміщень, тому ця ухвала не може бути доказом, що засвідчує факт знищення майна;

- суди дійшли помилкового висновку щодо знищення об`єкта оренди та припинення права власності на цей об`єкт на підставі статей 346, 349 ЦК України, тому помилковими є їх висновки про неможливість виконання зобов`язання з 28.03.2017;

- дійшовши висновку про те, що з 28.03.2017 договір від 01.04.2010 СТ 5/03-10 припинився неможливістю виконання, суди не зазначили норми права, які застосували;

- судами не застосовані положення статей 785, 795 ЦК України, тому неправильно визначено момент припинення зобов`язань за договором;

- суди не звернули уваги на те, що договір від 01.04.2010 СТ 5/03-10 не розірвано, а підстави для його припинення, передбачені статтею 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , відсутні, орендоване майно відповідачем за актом приймання-передачі позивачеві не повернуто, доказів сплати орендної плати за період з листопада 2017 по лютий 2019 року ним не надано;

- відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України не враховані висновки, встановлені судами у справах 916/335/16 та 916/2679/17, в яких установлені обставини наявності між сторонами орендних відносин на підставі вищевказаного договору та факт користування орендарем цим дахом з грудня 2016 року по жовтень 2017 року.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

27. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Стандарт Інжинірінг просить залишити її без задоволення, а судові рішення у цій справі - без змін, оскільки вони повністю відповідають нормам чинного законодавства, а доводи скаржника не спростовують висновків судів, на підставі яких ухвалені оскаржувані рішення.

28. Наголошує на тому, що в цьому випадку створення нової речі в результаті переробки майна (його реконструкції) свідчить про фактичне припинення існування майна, яке існувало раніше, оскільки за наслідком реконструкції відбулася фактична зміна функціонального та цільового призначення речі; судами зроблено правильний висновок про закінчення терміну дії вищевказаного договору і втрату позивачем статусу наймодавця з 29.03.2017; реконструкція даху, на яку погодився скаржник, призвела до припинення існування об`єкта оренди як окремого індивідуально визначеного майна, тому суди дотрималися положень статей 346, 349 ЦК України; посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 17.01.2019 у справі 708/254/18, від 26.06.2019 у справі 334/16303/15-ц, від 01.08.2019 у справі 915/406/18 та від 25.09.2019 у справі 272/62/15-ц безпідставні, оскільки в цих справах предметом дослідження було саме фізичне знищення майна та досліджувалися відповідні докази щодо цього, тоді як у справі, що розглядається, відбулася переробка (реконструкція), внаслідок якої створена нова річ, що призвело до наслідків, тотожних знищенню речі; посилання скаржника на незастосування до цих правовідносин статей 785, 795 ЦК України також необґрунтовані, оскільки їх норми не передбачають повернення речі у стані, в якому вона одержана, внаслідок проведення реконструкції; у справі 916/2679/17 не встановлювалися факти наявності орендних відносин за вищевказаним договором у період з листопада 2017 по лютий 2019 року, що виключає застосування зроблених у ній висновків.

Позиція Верховного Суду

29. Як зазначалося вище, касаційна скарга обґрунтована положеннями пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України і позивач указує на те, що апеляційним господарським судом застосовано приписи статей 346, 349 ЦК України без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 18.11.2020 у справі 04/5026/803/2012, від 17.01.2019 у справі 708/254/18, від 26.06.2019 у справі 334/16303/15-ц, від 01.08.2019 у справі 915/406/18 та від 25.09.2019 у справі 272/62/15-ц.

30. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

31. Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

32. Визначення подібності правовідносин міститься у правовому висновку, викладеному у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі 696/1693/15-ц (провадження 14-737цс19), згідно з яким під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

33. Утім, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій частині з огляду на таке.

34. Так, у наведеній скаржником справі 04/5026/803/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю ВІГ - Жашківський цукровий завод (далі - ТОВ ВІГ-Жашківський цукровий завод , боржник) у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н. С., у межах справи про банкрутство звертався з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Буд Інвест-2002 (далі - ТОВ Буд Інвест-2002 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІГ-Жашківський цукровий завод на підставі статті 22 ЦК України збитків у розмірі 8 110 720 грн, завданих внаслідок неможливості повернення останнім згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.10.2018 у справі 925/997/17 від ТОВ Буд Інвест-2002 об`єкта нерухомого майна у складі комплексу будівель за адресою: вул. Любомської Євгенії, 7-Б загальною площею 11 187,2 кв. м, у кількості 20 одиниць унаслідок їх пошкодження або знищення.

35. Правова позиція місцевого й апеляційного господарських судів стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ґрунтувалася на тих підставах, що позивачем не доведено розміру завданих йому збитків, оскільки здійснений розрахунок є неправильним, та відсутністю доказів знищення майна.

36. Утім, Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій і справу направив на новий розгляд до місцевого господарського суду на тій підставі, що суди взагалі не досліджували наявність складу правопорушення, не надавали оцінки доводам позивач щодо факту заподіяння йому збитків, розміру зазначених збитків, встановлення причинно-наслідковий зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони, а також судами не були враховані положення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, щодо технічної інвентаризації складових частин майнового комплексу, які не мають площ, з урахуванням наявних матеріалів справи, зокрема реєстраційної справи на об`єкт нерухомого тайна та технічного паспорту на майновий комплекс. Суд касаційної інстанції також зазначив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ліквідатора з підстав відсутності доказів, які би вказували на знищення складових частин майнового комплексу, суди попередніх інстанцій послались на положення статті 349 ЦК України та зазначили, що до моменту внесення відомостей про знищення об`єкта нерухомого майна до державного реєстру об`єкт є таким, що юридично існує. Натомість цей висновок щодо моменту визнання майна знищеним сформовано на підставі вже нечинного положення частини другої статті 349 ЦК України, яку виключено з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства від 18.10.2018 2597-VIII, який введено в дію з 21.10.2019, тому суди повинні були проаналізувати долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують або спростовують факт знищення майна. Також зазначено про те, що при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій, незважаючи на предмет спору, попередні власники майна - ТОВ Промтехтраст-КР , ТОВ ЛВС-2012 не залучалися до участі у розгляді справи для встановлення всіх обставин пошкодження об`єктів витребування, отримання відповідних документів та письмових пояснень щодо обставин знищення (пошкодження) майна.

37. Предметом позову у справі 708/254/18, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, було припинення права власності Чигиринської міської ради, фізичної особи - 1 та фізичної особи - 2 на частини житлового будинку, а також скасування державної реєстрації права власності на це майно на тій підставі, що Чигиринською міською радою було встановлено фактичне знищення будинку, внаслідок чого право власності на майно підлягає припиненню відповідно до положень статті 349 ЦК України, залишки будинку знаходяться на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади м. Чигирин площею 0,0145 га, і відповідача - фізичної особи - площею 0,0999 га та перешкоджають у реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.

38. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив з того, що спірний будинок фізично знищений, а у зв`язку з відсутністю об`єкта речового права, відсутні і речово-правові відносини. Земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, перебуває у власності територіальної громади м. Чигирин площею 0,0145 га, та відповідача фізичної особи - 2 - площею 0,0999 га. Майнові права позивача як співвласника земельної ділянки порушуються, оскільки він не в змозі розпоряджатися земельною ділянкою комунальної власності, на якій знаходиться залишки об`єкта нерухомого майна.

39. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, з висновками якого погодився Верховний Суд, виходив з відсутності беззаперечних доказів стосовно того, що будинок повністю знищений, а неможливість розпоряджатися земельною ділянкою, на якій знаходяться залишки об`єкту нерухомості, не можуть бути визнані підставою для примусового припинення права власності іншого співвласника будівлі. Крім того, за змістом статі 349 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, право власності на знищене майно може бути припинено лише за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру, тоді як позивачем не доведено, що співвласники - фізичні особи - 1, 2 зверталися з заявою про припинення їх частки у праві спільної власності. Тобто позивачем не надано доказів на підтвердження факту знищення спірного об`єкта нерухомості, а також звернення співвласників - фізичних осіб - 1, 2 із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна.

40. У справі 334/16303/15-ц, на яку також послався скаржник у касаційній скарзі, фізичні особи - 1, 2, 3 зверталися до суду з позовом до фізичної особи - 4 про припинення права власності на будинок унаслідок його фізичного знищення. На обґрунтування позовних вимог зазначали, що їм на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з виділеними їм частками. Інша частина вказаного будинку належить відповідачу і вона повністю зруйнована, а ще частина, що перебуває у їх власності, частково зруйнована, її фізичний знос становить 89 %. Позивачі звернулися до реєстраційної служби із заявою про припинення реєстрації прав щодо будинку, однак відповідач не подав відповідної заяви. Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 скасував судові рішення попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги, та відмовив у позові на підставі відсутності доказів на підтвердження факту повного знищення спірного об`єкта нерухомості, а також звернення співвласника із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна.

41. У справі 915/406/18, на яку також послався скаржник у касаційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю Естетик-1 (далі - ТОВ Естетик-1 ) зверталося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради та Миколаївської міської ради про стягнення солідарно з відповідачів 354 714,59 грн завданої шкоди внаслідок вчинення протиправних дій щодо складання акта 14 обстеження зайнятих земельних ділянок комісією з питань упорядкування розміщених об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва від 18.05.2017 та протиправних дій Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради щодо демонтажу споруд, які належать позивачу та знаходилися за адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, поблизу будинку 311. Згодом позивач збільшив розмір позовних вимог та посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій відповідачів він не отримав прибутку у вигляді орендної плати у розмірі 7 000 грн за кожну демонтовану споруду в місяць, яку міг би отримувати протягом двох років та дев`яти місяців згідно з договором оренди приміщень від 01.05.2017, укладеним з ПП Техбудінвест , неодержаний дохід складає 2 310 000 грн, тому просив стягнути солідарно з відповідачів 2 664 714,59 грн з яких 354 714,59 грн - реальні збитки та 2 310 000 грн - упущена вигода. Послався при цьому на частину другу статті 393 та статті 1173, 1192 ЦК України.

42. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову внаслідок неможливості визначення вартості знищеного майна та недоведеності факту його знищення. Натомість апеляційний господарський суд скасував судові рішення місцевого господарського суду та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову, стягнув з Адміністрації центрального району Миколаївської міської ради на користь ТОВ Естетик-1 197 063,70 грн майнової шкоди, а в іншій частині позову відмовив. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач є належним власником споруд для здійснення торговельної діяльності в кількості 18 одиниць та за результатами розгляду адміністративного позову ТОВ Естетик -1 встановлена незаконність дій Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, які полягали у демонтуванні 10 тимчасових споруд - кіосків білого кольору, що належали ТОВ Естетик-1 .

43. Утім, Верховний Суд скасував судове рішення апеляційної інстанції, а справу направив на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду, оскільки зміст вищезазначеного договору та акта виконаних робіт не дають можливості встановити та беззаперечно стверджувати, що споруди є ідентичними одна одній та їх вартість є однаковою. Скаржники наголошували, що апеляційна інстанція безпідставно вказала на те, що в акті 14 від 18.05.2017 зазначено про групу пересувних тимчасових споруд - 10 однакових кіосків білого кольору, оскільки в цьому акті про однаковість споруд не зазначено. Тому висновки суду апеляційної інстанції щодо ідентичності споруд одна одній, визначення їх площі та однакової вартості базуються виключно на власних припущеннях без належного аргументування та посилання на належні та допустимі докази, які би підтверджували ці обставини. До того ж висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсутність відповіді відповідачів на звернення позивача про відновлення його становища свідчить про знищення майна суд касаційної інстанції оцінив як передчасний, оскільки під знищенням майна слід розуміти фізичне руйнування майна, що призводить до припинення його існування як такого. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. Тому апеляційним господарським судом не повною мірою здійснено розгляд справи.

44. Предметом позову у справі 272/62/15-ц, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, було визнання незаконним, скасування рішення виконавчого комітету Андрушівської міської ради від 31.01.1994 24 у частині надання у власність земельних ділянок та скасування державних актів. Позов мотивовано тим, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.06.1983 позивач є власником частини будинку, тоді як він не є громадянином України та не має можливості утримувати вказане майно, тому надав довіреність на розпорядження своїм майном фізичній особі - 1 з метою відчуження. На земельні ділянки рішенням виконавчого комітету Андрушівської міської ради 24 від 31.01.1994 видано державні акти на ім`я фізичних осіб - 2, 3. Посилаючись на те, що цим рішенням виконавчого комітету Андрушівської міської ради порушено його права як співвласника будинку, фізична особа - 1 просила позов задовольнити.

45. Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду про задоволення позову та ухвалив нове рішення про відмову у його задоволенні на тій підставі, що частина будинку, право власності на яке має позивач, зруйнована, а відмова Андрушівської міської ради у наданні йому земельної ділянки не пов`язана з видачею відповідачам державних актів на право власності на земельну ділянку, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність порушення прав фізичної особи - 1, що підлягають захисту в обраний позивачем спосіб.

46. Натомість, Верховний Суд скасував судове рішення апеляційної інстанції, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували фактичного розміру земельної ділянки, яка рахується за вказаним вище будинковолодінням відповідно до даних інвентаризаційної справи 424. Оскільки фізичні особи - 2, 3 були співвласниками вказаного вище житлового будинку, який в натурі між ними не поділено та право власності фізичної особи - 1 на частину якого не припинено, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що зруйнована саме частина будинку, право власності на яку мав позивач, а тому видача відповідачам державних актів на право власності на земельну ділянку для обслуговування вказаного будинку не порушує його прав. До того ж суд першої інстанції не перевірив дотримання позивачем при зверненні до суду строку позовної давності та не надав будь-якої оцінки його заяві про поновлення такого строку, як пропущеного з поважних причин. Також не надано будь-якої оцінки доводам відповідача про те, що ним не порушено право позивача на отримання земельної ділянки, оскільки за вказаним будинковолодінням рахувалася земельна ділянка у розмірі 1995 кв. м, у той час як оспорюваним рішенням виконкому Андрушівської міської ради фізичним особам - 2, 3 виділена земельна ділянка розміром по 0,06 га кожному. Поряд з цим не враховано, що одна з фізичних осіб, яка була співвласником вказаного будинку та на ім`я якого було видано один із оспорюваних державних актів, померла, а її правонаступник залучений до участі у справі в якості третьої особи.

47. Отже, правовідносини у вищевказаних справах, на які посилається скаржник, є неподібними до правовідносин у справі, що переглядається, оскільки вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог, а також матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.

48. Тому посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 18.11.2020 у справі 04/5026/803/2012, від 17.01.2019 у справі 708/254/18, від 26.06.2019 у справі 334/16303/15-ц, від 01.08.2019 у справі 915/406/18 та від 25.09.2019 у справі 272/62/15-ц безпідставні, оскільки в цих справах предметом дослідження було саме фізичне знищення майна та досліджувалися відповідні докази щодо цього, тоді як у справі, що розглядається, відбулася переробка (реконструкція), внаслідок якої створена нова річ, що призвело до наслідків, тотожних знищенню речі.

49. Доводи КП Южтеплокомуненерго щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у вищезазначених постановах суду касаційної інстанції, відхиляються Верховним Судом, оскільки висновки суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, їм не суперечать.

50. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України щодо застосування апеляційним господарським судом приписів статей 346, 349 ЦК України без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 18.11.2020 у справі 04/5026/803/2012, від 17.01.2019 у справі 708/254/18, від 26.06.2019 у справі 334/16303/15-ц, від 01.08.2019 у справі 915/406/18 та від 25.09.2019 у справі 272/62/15-ц, не знайшла підтвердження, оскільки правовідносини у цих справах та у справі, що переглядається, не є подібними; аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили ухвалення відповідного рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою КП Южтеплокомуненерго .

51. Іншою підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування положень статей 349, 607 ЦК України.

52. Як зазначалося вище, ця справа неодноразово розглядалася судами і Верховний Суд у постанові від 25.02.2020, направляючи її на новий розгляд до місцевого господарського суду, зазначав про те, що для вирішення цього спору суди мали вичерпно з`ясувати обставини й оцінити докази, пов`язані з виникненням у ТОВ Стандарт Інжинірінг обов`язку здійснити сплату заборгованості за договором оренди від 01.04.2010 СТ 5/03-10, а у КП Южтеплокомуненерго - права вимагати цю заборгованість. Зокрема, суди попередніх інстанцій для правильного вирішення спору мали з`ясувати такі обставини:

1) у чиїй власності та у кого на балансі перебуває спірне орендоване майно після укладення мирової угоди між Южненською міськрадою та ТОВ Стандарт Інжинірінг і реєстрації цього майна у встановленому законом порядку та чи передавалось таке майно на баланс позивача за первісним позовом;

2) чи відповідає новостворене майно, співвласником якого стало ТОВ Стандарт Інжинірінг , майну, яке передавалось в оренду за договором від 01.04.2010 СТ 5/03-10;

3) чи наявна у Торгово-виставочного та офісного центру над існуючою спорудою заглибленої бойлерної ЦТП 28 частка, яка була передана в оренду ТОВ Стандарт Інжинірінг ;

4) чи входить орендоване майно до частки орендодавця у спільній сумісній власності відповідно до здійсненого розподілу;

5) чи укладався новий договір про оренду 6/25 частки комунального майна, яке належить на праві власності Южненській міськраді, після реєстрації "Торгово-виставочного та офісного центру над існуючою спорудою заглибленої бойлерної ЦТП 28";

6) чи користується ТОВ Стандарт Інжинірінг 6/25 частки комунального майна, яке належить на праві власності Южненській міськраді.

53. Дотримуючись приписів статті 316 ГПК України, суди попередніх інстанцій повністю виконали вказівки, які містилися у постанові Верховного Суду від 25.02.2020, і, встановивши фактичні обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, в оскаржуваних судових рішеннях правильно застосували приписи статей 349, 607 ЦК України і зробили висновки, які відповідають вимогам закону.

54. Так, стосовно першого питання, яке було поставлено судом касаційної інстанції судам попередніх інстанцій з метою правильного вирішення ними спору, ними встановлено, що КП Южтеплокомуненерго , укладаючи 01.04.2010 договір СТ 5/03-10 з ТОВ Стандарт Інжинірінг , діяло як балансоутримувач майна на підставі належних йому речових прав (право господарського відання). Водночас, з 28.03.2017 за ТОВ Стандарт Інжинірінг та Южненською міськрадою зареєстровано право власності на новий об`єкт нерухомого майна - Торгово-виставочний та офісний центр над існуючою спорудою заглибленої бойлерної ЦТП 28. Ці суб`єкти права власності володіють цим майном спільно як співвласники часток 19/25 та 6/25 відповідно і жоден з них не володіє об`єктом - дах над нежилими підвальними приміщеннями ЦТП-28 загальною площею 190,5 кв. м, який передався в оренду за вказаним договором; споруда загальною площею 762,40 кв. м, розташована за адресою Одеська область, м. Южне, проспект Мира, будинок 15-Б, не містить такого об`єкта як дах над нежилими підвальними приміщеннями ЦТП-28 у своєму складі. Реконструкція даху, на яку погодилося КП Южтеплокомуненерго та проти якої не заперечував власник - Южненська міськрада призвела до припинення існування об`єкта оренди як окремого індивідуально визначеного майна.

55. Щодо другого питання, поставленого Верховним Судом у постанові від 25.02.2020, суди попередніх інстанцій визначили, що у результаті проведеної ТОВ Стандарт Інжинірінг реконструкції побудовано два поверхи й об`єкта, який передавався в оренду за договором від 01.04.2010, - даху над нежилими підвальними приміщеннями ЦТП-28 загальною площею 190,5 кв. м наразі не існує у зв`язку з побудовою двох поверхів над ним. Дах як річ і об`єкт оренди після завершення реконструкції та введення в експлуатацію новоствореного об`єкта нерухомості не перебуває та не може перебувати у користуванні будь-якої особи за договором оренди, оскільки такий конструктивний елемент будівлі ЦТП-28 перетворився у міжповерхове перекриття, фізичний доступ до якого з метою його використання не є можливим, і ця річ не зберегла свій первісний вигляд. Фактично об`єкт оренди як предмет матеріального світу (річ, майно) припинив своє існування з моменту офіційного його визнання і підтвердження державою факту набуття права спільної часткової власності (приватної та комунальної) ТОВ Стандарт Інжинірінг і Южненською міськрадою на новостворене нерухоме майно у вигляді державної реєстрації такого права. Тому новостворене майно, співвласниками якого є ТОВ Стандарт Інжинірінг та Южненська міськрада, не є майном, яке передавалося в оренду. При цьому суди звернули увагу на те, що навіть у випадку фізичного існування об`єкта оренди у вигляді міжповерхового перекриття, на цей час неможливо встановити право власності на таке міжповерхове перекриття, а відповідно, і наявність правових підстав у власника для передання такого об`єкту в оренду (право власності чи інше майнове право).

56. Стосовного третього питання місцевий та апеляційний господарські суди, проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, вказали на відсутність можливості встановити, чи наявна у Торгово-виставочного та офісного центру над існуючою спорудою заглибленої бойлерної ЦТП 28 частка, яка була передана в оренду ТОВ Стандарт Інжинірінг .

57. Щодо четвертого питання суд першої й апеляційної інстанцій указали на відсутність у справі доказів наявності у орендодавця за договором від 01.04.2010 права власності на новостворений об`єкт (частку у новоствореному об`єкті), у зв`язку з цим і відсутня можливість з`ясувати, чи входить орендоване майно до частки орендодавця у спільній сумісній власності відповідно до здійсненого розподілу.

58. Стосовно поставленого судом касаційної інстанції п`ятого питання, суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що частки співвласників у об`єкті - Торгово-виставочний та офісний центр над існуючою спорудою заглибленої бойлерної ЦТП 28 не виділялися в натурі та відсутні докази, що співвласники домовилися про порядок користування окремими приміщеннями у складі цього об`єкта. Не передавалася в оренду і частка, належна Южненській міськраді. Новостворене майно, співвласниками якого є ТОВ Стандарт Інжинірінг та Южненська міськрада, взагалі не є майном, яке передавалося в оренду.

59. Щодо вирішення шостого питання, суди попередніх інстанцій указали на відсутність доказів користування Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Інжинірінг 6/25 частки комунального майна, яке належить на праві власності Южненській міськраді.

60. Тобто судами попередніх інстанцій установлено, що позивач передавав спірне майно у користування відповідачу саме з метою реконструкції й обставини реконструкції об`єкту оренди сторонами визнаються.

61. Після реконструкції цей об`єкт оренди як предмет матеріального світу (річ, майно) припинив своє існування з моменту офіційного його визнання і підтвердження державою факту набуття права спільної часткової власності (приватної та комунальної) відповідно ТОВ Стандарт Інжинірінг і Южненською міськрадою на новостворене нерухоме майно у вигляді державної реєстрації такого права.

62. Новостворене майно, співвласником якого стало ТОВ Стандарт Інжинірінг з часткою 19/25, не відповідає майну, яке передавалось в оренду. До того ж Южненською міськрадою не було здійснено дій як власником 6/25 споруди, направлених на передання цього нерухомого майна в оренду і у справі відсутні докази користування ТОВ Стандарт Інжинірінг 6/25 частки комунального майна, яке належить на праві власності Южненській міськраді.

63. Тому з 28.03.2017 правовідносини сторін, які виникли з договору оренди від 01.04.2010 СТ 5/03-10, припинилися внаслідок припинення існування його предмета і висновки судів попередніх інстанцій про відсутність з цього часу існування між сторонами договірних відносин є правильними. Відповідно й обґрунтованими є їх висновки про відсутність підстав для стягнення з ТОВ Стандарт Інжинірінг заявленого розміру орендної плати, оскільки її нарахування КП Южтеплокомуненерго зроблено безпідставно.

64. Тож з`ясування поставлених у цій справі питань не потребує висновку стосовно зазначених скаржником норм 349, 607 ЦК України, оскільки судами попередніх інстанцій не ставилося під сумнів здійснення передбаченої договором оренди від 01.04.2010 СТ 5/03-10 реконструкції спірного майна.

65. Тобто скаржник, посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, не обґрунтував необхідність формування такого висновку в контексті саме спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин цієї справи.

66. З огляду на визначені судами попередніх інстанцій підстави для відмови у задоволенні позову (основною з яких була відсутність предмета договору оренди внаслідок здійснення передбаченої ним реконструкції), питання чи є державна реєстрація новоствореного майна за Южненською міськрадою та ТОВ Стандарт Інжинірінг тотожною знищенню об`єкта нерухомості, що існував до такої реконструкції, не є визначальним для правильного вирішення цього спору, а отже не потребує висновку Верховного Суду.

67. З домовленості сторін, викладеної у вищевказаному договорі оренди, вбачається, що КП Южтеплокомуненерго як балансоутримувач передало в оренду нерухоме майно з метою його реконструкції ТОВ Стандарт Інжинірінг , а згодом заперечує проти новоствореного внаслідок цієї реконструкції об`єкта, тому постає питання про наявність ознак суперечливої і недобросовісної поведінки КП Южтеплокомуненерго , яке, погоджуючись на проведення ТОВ Стандарт Інжинірінг реконструкції та передбачаючи її наслідки, наразі заперечує проти новоствореного об`єкта, власником якого є у тому числі Южненська міськрада, і заявляє позов про стягнення орендних платежів саме за переданий в оренду дах.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

68. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту частини другої статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

69. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 та статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

70. Оскільки в ході здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами порушень норм процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.

Судові витрати

71. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж Южтеплокомуненерго на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 у справі 916/1147/19 у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Южтеплокомуненерго на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 у справі 916/1147/19 у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 у справі 916/1147/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя О. В. Случ

Суддя Ю. Я. Чумак