Постанова по делу № 241/742/13-ц

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа 241/742/13-ц

провадження 61-3867св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Служба у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області, Служба у справах дітей Мангушської районної адміністрації Донецької області,

особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 січня 2020 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області, Служба у справах дітей Мангушської районної адміністрації Донецької області, про позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 30 липня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач тривалий час не відвідує дітей, не цікавиться станом їх нього здоров`я, не сплачує аліментів на утримання дітей, у зв`язку із чим ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітніх, тому наявні підстави для позбавлення її батьківських прав.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 липня 2013 року.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 15 січня 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 липня 2013 року у цій справі, на підставі пункту 2 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до вимог статті 35 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статті 47 ЦПК України ОСОБА_3 на час подання апеляційної скарги не мала повної цивільної дієздатності та цивільної процесуальної дієздатності для подання апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 січня 2020 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вимоги частини другої статті 47 ЦПК України та частини першої статті 18 Сімейного кодексу України (далі - СК України), відповідно до яких кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 січня 2020 року і витребувано із Першотравневого районного суду Донецької області цивільну справу 241/742/13-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1 , 2 розділу V ЦПК України, у яких врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Загальні засади регулювання сімейних відносин передбачають, зокрема, що: дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (стаття 7 СК України).

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 зазначала, що вона як учасник сімейних відносин має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права та інтересу. Оскільки оскаржуваним рішенням її мати ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо неї, то цим рішенням порушуються і її права, і вона, досягнувши 14 років, має право на їх захист.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 липня 2013 року, послався на пункт 2 частини першої статті 362 ЦПК України: після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Однак колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 47 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Положення частини другої статті 47 ЦПК України і частини першої статті 18 СК України конкретизують положення статті 5 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року (далі - Європейська конвенція про здійснення прав дітей), про те, що сторони розглядають можливість надання дітям додаткових процесуальних прав у зв`язку з розглядом судовим органом справ, що стосуються дітей, зокрема, права здійснювати деякі або всі права сторін у такому процесі.

Відповідно до частини другої статті 47 ЦПК України суд може залучити до участі у справах, що виникають з відносин, у яких неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років особисто беруть участь, законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Статтею 9 Європейської конвенції про здійснення прав дітей передбачено, що у справах, що стосуються дитини, у випадках, коли згідно з внутрішнім законодавством суб`єкти батьківської відповідальності позбавлені можливості представляти дитину в результаті виникнення конфлікту інтересів між ними та дитиною, судовий орган має повноваження призначити спеціального представника дитини в таких справах. Сторони розглядають можливість надання судовому органу в справах, що стосуються дитини, повноважень призначати для представлення інтересів дитини окремого представника, а у відповідних випадках - адвоката.

Системний аналіз статті 18 СК України, статті 47 ЦПК України, статей 5 і 9 Європейської конвенції про здійснення прав дітей дозволяє дійти таких висновків.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на особисте звернення до суду з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства за захистом свого права чи інтересу, а також може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких він (вона) особисто бере участь.

Оскільки така особа одночасно підпадає під категорію дитини у розумінні статті 6 СК України та статті 1 Закону України Про охорону дитинства , то вона може звернутись до суду також через представників. Залучення представника є субсидіарною можливістю, яка спрямована на додатковий захист інтересів дитини.

Провадження у справі за участю малолітньої чи неповнолітньої дитини здійснюється з урахуванням особливостей, визначених частиною другою статті 13, статті 45, частиною другою статті 47, частинами другою і четвертою статті 63, частиною четвертою статті 147 ЦПК України.

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 вбачається, що на час звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 липня 2013 року їй виповнилось 17 років.

Предметом позову у цій справі є позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її п`яти неповнолітніх дітей, у тому числі й щодо ОСОБА_3 .

Права на сім`ю, батьківське виховання, спілкування з батьками, збереження сімейних зв`язків і нерозлучення з батьками є невід`ємними особистими немайновими правами дитини (статті 8, 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року, статті 151, 152, 153 СК України, статті 11, 12 Закону України Про охорону дитинства ).

Враховуючи предмет позову, зміст заявлених позовних вимог та ухвалене за результати їх розгляду рішення суду, ця справа безпосередньо стосується особистих немайнових прав і законних інтересів неповнолітньої ОСОБА_3 .

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи і зміст оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів вважає, що оскільки рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 30 липня 2013 року було позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей, у тому числі щодо ОСОБА_3 , і станом на день подання до Донецького апеляційного суду апеляційної скарги на це рішення суду ОСОБА_3 досягла 17 років, то відповідно до статті 147 ЦПК України і статті 18 СК України вона мала право особисто звернутися до суду за захистом своїх прав і, зокрема, подати апеляційну скаргу на рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 30 липня 2013 року.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права і порушено норми процесуального права, оскаржувана ухвала Донецького апеляційного суду від 15 січня 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду справи.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 січня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк