Постанова по делу № 905/1302/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа 905/1302/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Литвина П. В. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 (судді: Радіонова О. О. - головуючий, Медуниця О. Є., Чернота Л. Ф.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа"

про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 155 503 529,04 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (під час розгляду справи найменування позивача змінено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Компанія) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (далі - ККП "Донецькміськтепломережа", Підприємство) 155 503 529,04 грн заборгованості, а саме: 3 % річних за період з 01.04.2015 по 30.04.2018 (включно) в сумі 14 849 990,62 грн та 140 653 538,42 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2015 по 30.04.2018 (включно).

2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу від 19.01.2012 16-12-БО щодо своєчасної оплати газу, поставленого протягом січня-липня 2012 року. Позивач зазначає, що заборгованість, яку стягнуто за судовими рішеннями у справах 5006/8/47/2012 (поставка газу січень-лютий 2012 року), 905/4268/13 (поставка газу березень-травень 2012 року), 908/2111/15-г (поставка газу червень-липень 2012 року), відповідач в добровільному порядку не сплатив, заборгованість стягнуто в примусовому порядку. У зв`язку із чим АТ "НАК "Нафтогаз України" просив суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 16.04.2015 по 23.05.2018 в сумі 14 849 990,62 грн та інфляційні втрати за період з квітня 2015 року по квітень 2018 року в сумі 140 653 538,42 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.10.2018 позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ККП "Донецькміськтепломережа" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість у сумі 121 233 451,56 грн, з яких: інфляційні втрати у сумі 106 383 460,94 грн; 3 % річних у сумі 14 849 990,62 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 скасовано рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 16 952 092,03 грн інфляційних втрат і прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 67 310,71 грн. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі 905/1302/18 в новій редакції: "Позовні вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних у загальному розмірі 155 503 529,04 грн задовольнити частково. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість в загальному розмірі 104 281 359, 53 грн, з яких: 89 431 368,91 грн втрати від інфляції; 14 849 990,62 грн - 3 % річних. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 413 480,11 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції".

Постановою Верховного Суду від 07.08.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 і рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі 905/1302/18 скасовано в частині вирішення позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення інфляційних втрат і розподілу судового збору. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. В решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 залишено без змін.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що ні місцевим, ні апеляційним судом не було належним чином визначено розмір заборгованості відповідача, на який мають бути нараховані заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати за спірний період. Крім того, Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не дали належної правової оцінки як наявній заборгованості, так і періоду, протягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобов`язання з урахуванням судових рішень, на які посилалися суди в оскаржуваних рішеннях, не здійснили перерахунку інфляційних втрат з урахуванням того, що нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням саме збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

4. За результатом нового розгляду справи рішенням Господарського суду Донецької області від 21.11.2019 (суддя Паляниця Ю. О.) позов задоволено частково: стягнуто з ККП "Донецькміськтепломережа" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 93 787 262,63 грн інфляційних втрат; залишено без розгляду позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" до ККП "Донецькміськтепломережа" про стягнення інфляційних втрат, які нараховані на інфляційне збільшення боргу в сумі 79 686 936,81 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що розрахунок позивача містить посилання на заявлені до стягнення суми інфляційних втрат у справах 908/2111/15-г і 905/2657/15 за попередні періоди, однак не містить посилань на суми, які було стягнуто за судовими рішеннями у цих справах, з урахуванням таких обставин суд першої інстанції, на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залишив без розгляду позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, які нараховано на інфляційне збільшення боргу в сумі 79 686 936,81 грн. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 93 787 262,63 грн інфляційних втрат, господарський суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за періоди, визначені позивачем, виключно на заборгованість без включення суми інфляційних втрат за попередні періоди.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 140 653 538,42 грн задоволено частково: стягнуто з КПП "Донецькміськтепломережа" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" інфляційні втрати в сумі 131 258 727,90 грн, у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 9 394 810,52 грн - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.08.2020 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 рішення Господарського суду Донецької області від 21.11.2019 у справі 905/1302/18 скасовано: позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ККП "Донецькміськтепломережа" інфляційних втрат в сумі 140 653 538,42 грн задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 132 369 870,00 грн; відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 8 283 668,42 грн.

Висновок про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8 283 668,42 грн апеляційний суд мотивував тим, що розрахунок позивача інфляційного збільшення станом на 31.03.2015, що є інфляційною складовою до суми основного боргу, на який необхідно нарахувати інфляційні втрати за спірний період у цій справі, містить арифметичні помилки та зроблений без врахування фактично стягнутих сум за рішеннями у справах 908/2111/15-г та 905/2657/15, які набрали законної сили. Так, за розрахунком позивача розмір інфляційних втрат станом на 31.03.2015 складає 69 732 410 грн, та саме такий розмір інфляційних втрат було заявлено позивачем до стягнення при зверненні з позовом у справі 905/2657/15. Однак рішенням Господарського суду Донецької області від 08.12.2015 у справі 905/2657/15 позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнуто з ККП "Донецьктепломережа" на користь позивача у тому числі інфляційних втрат у сумі 65 613 976,90 грн за період з 01.05.2014 по 31.03.2015.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 скасувати в частині відмови в стягненні інфляційних втрат у сумі 8 283 668,42 грн та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанцій застосував положення статей 618, 627, 629 Цивільного кодексу України без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі 905/21/19, від 05.07.2019 у справі 905/600/18, а також скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі 922/1705/19, від 04.02.2020 у справі 910/12820/18 та від 28.01.2019 у справі 922/3782/17 щодо застосування положень статей 237, 282 ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача до суду не надійшло.

Розгляд справи

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі 905/1302/18 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.02.2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 19.01.2012 між Компанією (продавець) і Підприємством (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу 16-12-БО (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 271121000, ввезений на митну територію України АТ "НАК "Нафтогаз України"), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору. Газ, що поставляється за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб`єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

10. Пунктом 1.2 договору (у редакції додаткової угоди від 27.06.2012 1) сторонами погоджено, що продавець передає покупцю в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 природний газ обсягом до 45 139,939 тис. куб. м, у тому числі у січні 12 218,841 тис. куб. м, у лютому 15 498,072 тис. куб. м, у березні 12 380,921 тис. куб. м, у квітні 3 515,317 тис. куб. м, у травні 536,693 тис. куб. м, у червні 490,095 тис. куб. м, у липні 500 тис. куб. м.

11. За умовами пункту 4.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

12. Згідно з пунктом 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.

13. На виконання умов договору між сторонами підписано акти приймання-передачі природного газу: від 31.01.2012 за січень 2012 року на суму 48 214 324,70 грн, від 29.02.2012 за лютий 2012 року на суму 61 153 842,30 грн, від 31.03.2012 за березень 2012 року на суму 48 853 876,17 грн, від 30.04.2012 за квітень 2012 року на суму 13 871 089,36 грн, від 31.05.2012 за травень 2012 року на суму 2 117 736,91 грн, від 30.06.2012 за червень 2012 року на суму 1 933 865,86 грн, від 31.07.2012 за липень 2012 року на суму 1 644 474,00 грн.

14. Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.09.2012 у справі 5006/8/47/2012, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2012, позов прокурора міста Донецька в інтересах держави в особі Компанії задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь позивача заборгованість в сумі 95 306 555,66 грн; провадження у справі щодо стягнення 9 602 217,49 грн боргу - припинено.

Зокрема, рішенням у справі 5006/8/47/2012 встановлено, що у період з січня по лютий 2012 року позивачем на виконання умов договору поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 109 368 167,00 грн. Також встановлено факт проведення відповідачем часткових оплат на загальну суму 14 061 611,34 грн, в тому числі під час розгляду справи 5006/8/47/2012 на суму 9 602 217,49 грн.

15. Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.07.2013 у справі 905/4268/13 позовні вимоги Компанії до Підприємства задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 64 842 702,44 грн заборгованості за поставлений за договором природний газ у період з березня по травень 2012 року.

16. У березні 2015 року Компанія звернулася до Господарського суду Запорізької області із позовом до Підприємства про стягнення 3 578 339,86 грн - основного боргу; 9 954 526,40 грн - інфляційних втрат за період з лютого 2012 року по квітень 2014 року; 10 725 475,92 грн - 3 % річних за період з 14.02.2012 по 10.06.2014; 12 626 992,55 грн - пені за період з 14.02.2012 по 13.02.2013 та 12 105 032,58 грн - штрафу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2015 у справі 908/2111/15-г, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2015, позовні вимоги Компанії задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь позивача 3 578 339,86 грн - заборгованості; 10 894 529,32 грн - штрафу, 11 358 791,67 грн - пені, 10 724 074,29 грн - 3 % річних, 9 946 988,64 грн - інфляційних втрат та 73 057,55 грн - судового збору.

Зокрема, рішенням у справі 908/2111/15-г встановлено факт постачання позивачем природного газу у період із червня по липень 2012 року на загальну суму 3 578 339,86 грн та факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем на зазначену суму. Судом також здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення процентів річних, інфляційних втрат, неустойки та штрафу.

17. Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.12.2015 у справі 905/2657/15 позовні вимоги Компанії задоволено частково та стягнуто з Підприємства на користь позивача 3 % річних у сумі 4 050 071,55 грн за період з 11.06.2014 по 15.04.2015 та інфляційних втрат у сумі 65 613 976,90 грн за період з 01.05.2014 по 31.03.2015.

18. У мотивувальній частині рішення господарський суд з посиланням на встановлений рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2015 у справі 908/2111/15-г факт неналежного виконання обов`язку ККП "Донецькміськтепломережа" щодо оплати енергетичного носія за договором від 19.01.2012 16-12-БО та наявністю боргу останнього перед компанією у сумі 3 578 339,86 грн (червень-липень 2012 року), дослідивши наявність обставин часткової сплати боргу за поставкою у січні 2012 року в сумі 18 320 372,58 грн, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за період з 01.05.2014 по 31.03.2015 в сумі 65 613 976,90 грн та процентів річних за період з 11.06.2014 по 15.04.2015 в сумі 4 050 071,55 грн.

19. Відповідно до довідки позивача "Операції по підприємству "Донецькміськтепломережа ККП" за договором 16-12-БО з 01.01.2012 по 30.04.2018 відповідачем в якості погашення заборгованості сплачено 8 075,03 грн, а саме: 10.04.2017 - 3 269,49 грн (призначення платежу: "перерах. коштів, як погаш. боргу згідно нак. 905/4268/13, виданого 26.07.2013 госп. судом Донецьк. обл."), 10.04.2017 - 4 805,54 грн. (призначення платежу: "перерах. коштів, як погаш. боргу згідно нак. 5006/8/47/2012, виданого 21.11.2012 госп. судом Донецьк. обл.").

Сплачені відповідачем кошти було зараховано АТ "НАК "Нафтогаз України" в рахунок часткового погашення заборгованості за поставками у січні та березні 2012 року.

20. Зважаючи на те, що відповідач після прийняття рішень у справах 5006/8/47/2012 (поставка газу січень-лютий 2012 року), 905/4268/13 (поставка газу березень-травень 2012 року), 908/2111/15-г (поставка газу червень-липень 2012 року) (з урахуванням змісту постанов судів апеляційної та касаційної інстанцій) не погасив заборгованість, яка була стягнута господарськими судами в примусовому порядку, позивач здійснив нарахування 3% річних за період з 16.04.2015 по 23.05.2018 в сумі 14 849 990,62 грн та інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по квітень 2018 року в сумі 140 653 538,42 грн.

Позиція Верховного Суду

21. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

23. АТ "НАК "Нафтогаз України" стверджує, що суд апеляційної інстанцій застосував положення статей 618, 627, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без урахування висновків щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі 905/21/19, від 05.07.2019 у справі 905/600/18.

24. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції до залишку боргу додавалася лише інфляційна складова, стягнута за рішенням суду у справі 905/2657/16, а на думку Компанії, інфляційна складова, стягнута за рішенням суду у справі 908/2111/15-г, залишилася поза увагою.

25. У справі 905/600/18 предметом спору були 3% річних та інфляційні втрати, нараховані позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати стягнутої на підставі судового рішення заборгованості. У справі 905/21/19 предметом спору було стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання укладеного між сторонами спору договору про постачання природного газу.

26. У зазначених справах, як і в справі, що переглядається, рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржувалися до суду касаційної інстанції у зв`язку з незгодою АТ "НАК "Нафтогаз України" із здійсненим судами перерахунком інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань та із неправильним, за твердженням скаржника, застосуванням судами попередніх інстанцій частини 2 статті 625 ЦК України.

27. Правовідносини у справах 905/600/18 і 905/21/19 є подібними, оскільки розходження у деяких деталях цих справ не може впливати на висновок про подібність правовідносин з огляду на те, що в усіх цих справах для вирішення питання про правомірність стягнення інфляційних втрат необхідно було дослідити питання щодо порядку здійснення нарахування інфляційних втрат, а саме чи потрібно включати до суми боргу за кожний розрахунковий місяць суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, зменшену на суму погашення заборгованості у розрахунковому місяці.

28. У справі 905/600/18 Верховний Суд дійшов таких висновків.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), в якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому суд зазначив, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

29. Питання щодо розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання також було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі 905/21/19, за наслідками розгляду якого об`єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

30. Посилань на застосування положень статей 618, 627, 629 ЦК України у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі 905/21/19, від 05.07.2019 у справі 905/600/18 взагалі не наводилось.

У свою чергу у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, послався на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі 905/600/18 щодо застосування судами попередніх інстанцій норми частини 2 статті 625 ЦК України.

31. З огляду на те, що правовідносини у цій справі та справах, на які посилається скаржник, є подібними, а також зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій при здійсненні перерахунку інфляційних втрат врахували правові позиції, які зазначені АТ "НАК "Нафтогаз України" в касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

32. Враховуючи межі повноважень суду касаційної інстанції, доводи скаржника щодо необхідності здійснення перерахунку інфляційних втрат Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

33. Водночас посилання скаржника в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі 922/1705/19, від 04.02.2020 у справі 910/12820/18 та від 28.01.2019 у справі 922/3782/17 щодо застосування положень статей 237, 282 ГПК України колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

У справі 922/1705/19 (постанова Верховного Суду від 25.02.2020), на яку міститься посилання у касаційній скарзі, предметом позову є вимога позивача про стягнення попередньої оплати за договором і зустрічна вимога відповідача про розірвання договору поставки.

У справі 910/12820/18 (постанова Верховного Суду від 04.02.2020), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом позову є вимога позивача про розірвання договору підряду і зустрічні вимоги відповідача про стягнення пені, штрафу та зобов`язання відшкодувати збитки, завдані внаслідок неналежного виконання обов`язків за договором.

У справі 922/3782/17 (постанова Верховного Суду від 28.01.2019), на яку міститься посилання у касаційній скарзі, предметом позову є вимога позивача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки.

Отже, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

35. За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

36. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а постанова судом апеляційної інстанції прийнята з урахуванням висновків щодо застосування положень статті 625 ЦК України, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Розподіл судових витрат

37. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі 905/1302/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв