Постанова по делу № 545/2527/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року

м. Київ

справа 545/2527/16-а

адміністративне провадження К/9901/42611/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у складі судді Перцової Т.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративного відповідальності за порушення митних правил та скасування постанови по скарзі на постанову митниці, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2016 року відмовлено в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та скасування постанови по скарзі на постанову митниці.

1.2. На зазначену постанову суду фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

2. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху для надання доказів сплати судового збору у строк до 18 березня 2017 року в розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір".

3. Судом встановлено, що в апеляційній скарзі позивачем зазначено, що за правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 грудня 2016 року у справі 306/17/16-а за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір сплаті не підлягає. При цьому, зазначено, що ФОП ОСОБА_1 у даній справі оскаржується не лише постанова у справі про порушення митних правил, а також постанова про відмову у задоволенні скарги позивача на постанову Полтавської митниці ДФС від 05 травня 2016 року, тому частина 4 статті 288 КУпАП до спірних правовідносин застосуванню не підлягає .

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4 . Позивач звернулася із касаційною скаргою, просить скасувати зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду .

5 . Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права обґрунтовані посиланням на положення статті 288 КУпАП та позицію Верховного Суду України, яка викладена в ухвалі від 13 грудня 2016 року у справі 306/17/16-а щодо відсутності обов`язку сплати судового збору в справах про адміністративне правопорушення.

6. Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу позивача не скористався.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Згідно з частиною першою статті 458 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

8. Відповідно до статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

9. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначається статтею 529 Митного кодексу України.

10. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

11. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України (частина п`ята стаття 529 Митного кодексу України).

12. За Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 N 7-93 Про державне мито (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України від 08.07.2011 року 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон N 3674-VI) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

13. Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

14. З 11.11.2011 набрав чинності Закон N 3674-VI. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Митниці, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено цим Законом 3674-VI.

15. Відповідно до положень статей 3, 5 Закону 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

16. Також Законом України від 19.09.2013 N 590-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

17. Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

18. За частиною другою статті 171-2 КАС України у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності було остаточним і оскарженню не підлягало. Водночас, положення цієї частини втратили чинність як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року 3-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 КАС України. У пункті 3 резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України невідкладно врегулювати питання щодо оскарження судового рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Адже у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи повинні мати право на інстанційне оскарження рішення місцевих загальних судів як адміністративних судів.

19. Як до, так і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 08.04.2015 N 3-рп/2015, Закон 3674-VI не визначав і не визначає окремо об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

20. Водночас, вирішуючи порушене у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходив з обсягу прав у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, який би забезпечував ефективний судовий захист, включаючи в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод учасників судового провадження, захисту їх від порушень і протиправних посягань, у тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень, як складової права осіб на доступ до суду.

21. У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

22. Крім цього, колегія суддів по даній справі не вбачає підстав ініціювати відступ від правових висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.03.2020, справа 543/775/17; провадження 11-1287апп18) в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права і зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2 - 5 Закону 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

23. За таких умов Суд касаційної інстанції погоджується із ухвалою суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги позивача без руху з підстав ненадання документу про сплату судового збору.

24. Отже, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

25. Що стосується вимог касаційної скарги про покладення судових витрат на відповідача, суд касаційної інстанції зазначає, що за наслідками розгляду касаційної скарги рішення по суті спору Верховним Судом не приймається, у зв`язку з цим питання про розподіл судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не вирішується.

26. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

28. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

29. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

30. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративного відповідальності за порушення митних правил та скасування постанови по скарзі на постанову митниці - залишити без змін.

31. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко