Постанова по делу № 9901/845/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Київ

Справа 9901/845/18

Провадження 11-235заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (судді Юрченко В. П., Бившева Л. І., Васильєва І. А., Пасічник С. С., Хохуляк В. В.) у справі 9901/845/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), третя особа - Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення й зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05 лютого 2019 року просив:

- визнати протиправними дії ВККС щодо проведення другого етапу кваліфікаційного оцінювання позивача Дослідження досьє та проведення співбесіди за результатами іспиту, складеного 17 квітня 2018 року з порушенням вимог чинного законодавства України;

- визнати протиправною бездіяльність Комісії щодо неналежного формування та ведення суддівського досьє позивача;

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 26 вересня 2018 року 1718/ко-18;

- зобов`язати Комісію провести другий етап кваліфікаційного оцінювання позивача Дослідження досьє та проведення співбесіди за результатами іспиту, складеного 17 квітня 2018 року, відповідно до вимог чинного законодавства України та з урахуванням правової оцінки суду;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1 млн грн.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення ВККС є незаконним, немотивованим та ухваленим з порушенням законодавства України, актів Комісії, принципів верховенства права, правової визначеності та незалежності судової влади.

3. На думку позивача, ВККС допустила порушення при оформленні його суддівського досьє, що вплинуло на кількість балів, виставлених за результатами кваліфікаційного оцінювання. Так, суддівське досьє позивача оформлене всупереч вимогам Порядку формування і ведення суддівського досьє, затвердженого рішенням ВККС від 15 листопада 2016 року 150/зп-16, та Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерстваюстиції України від 18 червня 2015 року 1000/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за 736/27181) . Крім цього, надане позивачеві суддівське досьє в паперовому вигляді відрізняється від його досьє, розміщеного на офіційному сайті ВККС.

4. ОСОБА_1 також зазначив про порушення порядку та процедури проведення оцінювання, зокрема співбесіди, під час якої він не готовий був надати правовстановлюючі документи на підтвердження або спростування запитань членів колегії ВККС, оскільки вони не стосувались оцінювання, а в суддівському досьє була відсутня будь-яка негативна інформація. Надані ним пояснення не сприймались членами колегії, співбесіда тривала в порівняні з іншими учасниками значно довше та на нього здійснювався психологічний тиск, а дії та рішення свідчили про умисний характер із цинічною метою позбавлення позивача займаної посади, на якій він набув репутації судді високого рівня.

5. На думку позивача, колегія ВККС, що проводила співбесіду, була упередженою, а її дії та рішення такими, що порушують етичні принципи, у тому числі й з тих підстав, що членом колегії був Луцюк П. С. , з яким у нього давні недружні стосунки. При цьому Луцюк П. С. , будучи членом ВККС з 03 липня 2015 року, поєднував перебування на цій посаді з перебуванням на посаді голови Ради адвокатів Рівненської області до 29 вересня 2017 року. Вказане у своїй сукупності, на думку позивача, підтверджує відсутність у члена ВККС Луцюка П. С повноважень брати участь у досліджені суддівського досьє позивача і співбесіді, та він зобов`язаний був заявити самовідвід. Також відповідач не встановив будь-яких фактів невідповідності судді вимогам доброчесності, але при цьому за результатами співбесіди колегія нарахувала за цим показником 136 балів без зазначення будь-яких мотивів або обґрунтування. У спірному рішенні не вказані конкретні бали за кожним з критеріїв компетентності - особистої, професійної, соціальної. Відсутня й інформація щодо набраних суддею балів за складовими критеріїв професійної етики та доброчесності. Відтак оскаржуване рішення Комісії не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення, є немотивованим та відповідно до пункту 4 частини третьої статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон 1402-VIII) підлягає скасуванню.

6. На переконання ОСОБА_3 , оскаржуване рішення ВККС вплинуло на приватне та сімейне життя позивача, оскільки внаслідок його прийняття останній перебуває у стані постійного стресу, який характеризується почуттям пригніченості, незадоволеності своїм життєвим становищем, хронічною втомою, апатією, порушенням сну, що спричинило гіпертонічний криз та призвело до тимчасової непрацездатності з подальшим лікуванням. Крім цього, оскаржуване рішення Комісії завдало шкоду його діловій репутації. Внаслідок прийняття ВККС протиправного рішення від 26 вересня 2018 року 1718/ко-18 позивачу було завдано моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень суду попередньої інстанції

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 вересня 2019 року прийняв відмову ОСОБА_3 від частини позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 26 вересня 2018 року 1718/ко-18 у частині внесення до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення позивача з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду та закрив провадження у справі в цій частині.

8. Ухвалою від 24 червня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення й зобов`язання вчинити певні дії на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

9. Рішенням від 24 червня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.

10. Судове рішення мотивовано тим, що: позовна вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 млн грн не підлягає задоволенню, оскільки така вимога є похідною від позовних вимог, щодо яких провадження у справі закрито; позивач у належний спосіб не довів, що така шкода була йому завдана відповідачем, зокрема, матеріали справи не містять жодних доказів, які могли б підтвердити дійсний факт його душевних страждань, приниження честі та гідності, а також ділової репутації (стаття 23 Цивільного кодексу України); позивач також не зазначив будь-яких обґрунтувань збільшення розміру моральної шкоди до 1 млн грн відповідно до заяви від 05 лютого 2019 року про часткову заміну предмета позову, збільшення розміру позовних вимог (а. с. 78-79, т. 3) .

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

11. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд неповно з`ясував обставини справи, а також неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

12. На думку скаржника, суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач у належний спосіб не довів, що відповідачем йому була завдана моральна шкода.

13. ОСОБА_3 зазначив, що прийняття відповідачем немотивованого рішення від 26 вересня 2018 року 1718/ко-18 про непроходження кваліфікаційного оцінювання мало істотні наслідки для матеріального добробуту позивача та його сім`ї, вплинуло на його професійну репутацію. Також рішенням ВККС заподіяно шкоду здоров`ю позивача, на підтвердження чого ним було долучено до матеріалів справи листки непрацездатності.

14. Скаржник також зауважив, що рішення ВРП від 12 грудня 2019 року 3449/0/15-19 Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України є самостійним доказом завдання позивачу моральної шкоди, оскільки цим рішенням установлено, що внесене стосовно позивача подання про звільнення є необ`єктивним, невмотивованим, необґрунтованим, а також підтверджено незаконність дискреційного адміністративного акта відповідача - рішення від 26 вересня 2018 року 1718/ко-18.

15. На переконання ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував обставини, що мають істотне значення для визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди. Так, позивач тривалий час не здійснює правосуддя, розмір його заробітної плати тривалий час був незаконно зменшений, він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, підтвердження свого професійного рівня та відновлення ділової репутації.

16. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 млн грн.

Позиція інших учасників справи

17. Виконуючий обов`язки керівника секретаріату Комісії листом від 17 вересня 2020 року 19-1378/20 повідомив Велику Палату Верховного Суду про те, що з 07 листопада 2019 року припинено повноваження членів ВККС на підставі пунктів 2 і 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 16 жовтня 2019 року 193-ІХ Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування . Проте станом на 17 вересня 2020 року новий склад ВККС не сформований. Представництво та самопредставництво інтересів ВККС у судах та інших органах влади відповідними працівниками секретаріату є неможливим, оскільки відсутність складу Комісії та її голови виключає можливість видачі довіреності та внесення змін до локальних актів, якими керується Комісія у своїй діяльності, а також до посадових інструкцій працівників секретаріату, а відтак Комісія не має можливості виконати вимоги ухвалисуду та надати відповідні заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, зокрема відзив на апеляційну скаргу.

Рух апеляційної скарги

18. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 31 серпня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, а ухвалою від 07 вересня 2020 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

19. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

20. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

21. Указом Президента України від 18 травня 2012 року 336/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

22. Комісія рішенням від 01 лютого 2018 року 8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .

23. ВККС рішенням від 25 травня 2018 року 118/зп-18 призначила проведення тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

24. Рішенням від 07 вересня 2018 року 193/зп-18 Комісія затвердила кодовані результати складення 17 квітня 2018 року анонімного письмового тестування в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, згідно з яким ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 77,625 бала, за виконання практичного завдання - 87 балів. Також цим рішенням ВККС допустила позивача до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді Дослідження досьє та проведення співбесіди .

25. ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

26. 26 вересня 2018 року відповідач провів співбесіду із суддею, під час якої було обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.

27. За результатами проведеної співбесіди Комісія прийняла рішення від 26 вересня 2018 року 1718/ко-18, яким: визначила, що суддя Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 651,625 бала; визнала суддю Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду.

28. Оскаржуване рішення ВККС мотивоване тим, що за результатами кваліфікаційного оцінювання позивач набрав 651,625 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв. Указаний показник включає в себе: за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) - 361,625 бала; за критерієм професійної етики - 154 бала; за критерієм доброчесності - 136 балів.

29. 12 грудня 2019 року ВРП розглянула подання ВККС з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV Перехідні положення Конституції України та прийняла рішення 3449/0/15-19, яким відмовила в його задоволенні.

30. Рішення ВРП мотивовано тим, що виражена в балах оцінка судді ОСОБА_1 за критеріями професійної етики та доброчесності не містить фактичних обставин та мотивів їх нарахування, не є вмотивованою, оскільки не відображає повною мірою рівень цих характеристик судді ОСОБА_1 та не дає змоги встановити дійсні мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення такого рішення. У рішенні вказані бали, якими оцінено суддю ОСОБА_1 за кожним з критеріїв, однак немає будь-яких доводів та аргументів Комісії з посиланням на конкретні обставини, за яких суддя не відповідає цим критеріям та, як наслідок, не відповідає займаній посаді. Замість зазначення мотивів ухвалення рішення вказано лише те, що суддю ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів іспиту, результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та результатів співбесіди.

31. Не погодившись із рішенням ВККС від 26 вересня 2018 року 1718/ко-18, ОСОБА_1 у жовтні 2018 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

32. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом

33. Частиною третьою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

34. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

35. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, відмовляючи в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, керувався тим, що ця вимога є похідною від позовних вимог, щодо яких провадження у справі закрито .

36. Проте за правилами частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

37. Ураховуючи те, що вимога про відшкодування моральної шкоди хоча й була заявлена в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір, але провадження у справі в частині вимог про вирішення публічно-правового спору було закрито судом першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок цього суду щодо належності спору в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди до юрисдикції адміністративного суду, а відтак цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

38. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2019 року у справі 242/4741/16-ц ( провадження 14-515цс19) виклала правову позицію, відповідно до якої держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом з тим залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС України чи її територіальний орган.

39. При визначенні державного органу, який може представляти державу в спорі про відшкодування шкоди в умовах припинення повноважень членів ВККС та відсутності нового її складу станом на теперішній час, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на пункт 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року за 395/2011, у якому одним з основних завдань Міністерства юстиції України є забезпечення представництва інтересів держави в судах України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

40. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

41. За правилами частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

42. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

43. На підставі частини третьої статті 319 КАС України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

44. Оскільки суд першої інстанцій розглянув позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 319, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року скасувати, а провадження у справі закрити.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи в частині відшкодування моральної шкоди віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи в цій частині за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук О. М. Ситнік

Ю. Л. Власов В. М. Сімоненко

М. І. Гриців О. С. Ткачук

Д. А. Гудима В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська