Постанова по делу № 357/10509/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа 357/10509/16-а

адміністративне провадження К/9901/33987/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ,стягувач - ОСОБА_1 , про скасування постанови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року (головуючий суддя - Саприкіна І.В., судді Карпушова О.В., Кучма А.Ю.).

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 23.08.2016 року про відкриття виконавчого провадження 51651118 по виконанню виконавчого листа у справі 357/3086/15-а .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області від 23.08.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі 357/3086/15-а за позовом ОСОБА_1 до УПФУ у місті Білій Церкві про зобов`язання вчинити певні дії . Постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 23.03.2015 року у даній справі, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року, було зобов`язано УПФУ у м. Білій Церкві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.07.2014 року по 02.08.2014 року включно пенсії по другій групі інвалідності, встановивши її в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , з урахуванням проведених виплат. Постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа по даній справі позивач вважає протиправною, оскільки її винесено в порушення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ 845 від 03.08.2011 року . Цими нормативно-правовими актами встановлено чіткий механізм виконання відповідних судових рішень, який не дотримано відповідачем. Крім того, підставою для скасування даної постанови є також та обставина, що виконавчий документ пред`явлено до виконання з пропуском встановленого законом строку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року було задоволено позов.

Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 23 серпня 2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП 51651116 по виконанню виконавчого листа у справі 357/3086/15-а 2-а/357/476/15, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 17.06.2016 року про зобов`язання управління Пенсійного Фонду України у місті Білій Церкві Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що виконавчий лист було пред`явлено до виконання 13.07.2016 року /заява про примусове виконання подана 13.07.2016 року/, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа був до 18.06.2016 року, постанову про відкриття виконавчого провадження винесено державним виконавцем 23.08.2016 року. Тобто, виконавчий документ було пред`явлено до виконання з пропуском встановленого законом строку, а тому у відповідності до Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний був винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року було скасовано постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року та постановлено нову про відмову у задоволені позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що стягувачем ( ОСОБА_1 , апелянтом) 18 червня 2016 року, тобто до закінчення терміну пред`явлення виконавчого листа до виконання, через поштове відділення було направлено до відповідача відповідну заяву та оригінал виконавчого листа. Дані обставини підтверджуються заявою про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2016року, фіскальним чеком від 18.06.2016 року, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 04.07.2016 року, виплату поштового переказу від 18.06.2016. та витягами з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта про відстеження пересилання поштових відправлень рл. 0910601112805. Колегія суддів вказала, що Законом України Про виконавче провадження не заборонено надсилати виконавчі документи через поштове відділення. При цьому, апеляційна інстанція приходить до висновку, що саме дата відправки виконавчого документу через поштове відділення є датою його подачі для примусового виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

17 лютого 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження є та обставина, що виконавчий документ пред`явлено до виконання з пропуском встановленого законом строку. Висновки апеляційного суду про наявність доказів про направлення стягувачем на адресу відповідача заяви про примусове виконання рішення суду та оригіналу виконавчого листа 18.06.2016 засобами потового зв`язку, скаржник вважає необґрунтованими, оскільки у вказаних документах відсутня інформація про те, що саме знаходилось у конверті, отже жодних ідентифікуючих даних щодо змісту відправлення матеріали справи не містять.

Сторонами по справі до Суду не були надані заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог .

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні .

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року, по справі 357/3086/15-а зобов`язано УПФУ у м. Білій Церкві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по другій групі інвалідності, встановивши її в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , за період з 01.07.2014 року по 02.08.2014 року включно з урахуванням проведених виплат.

17.06.2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області стягувачу видано виконавчий лист по даній справі, в якому зазначено строк пред`явлення його до виконання - до 18.06.2016 року, що слідує з копії цього виконавчого листа.

23.08.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 51651118 щодо примусового виконання виконавчого листа 357/3086/15-а, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 17.06.2016 року, з наданням семиденного строку на добровільне виконання, що слідує з копії цієї постанови.

18 червня 2016 року, тобто до закінчення терміну пред`явлення виконавчого листа до виконання, через поштове відділення ОСОБА_1 направила на адресу відповідача відповідну заяву та оригінал виконавчого листа. Дані обставини підтверджуються заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2016року, фіскальним чеком від 18.06.2016 року, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 04.07.2016 року, виплату поштового переказу від 18.06.2016. та витягами з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта про відстеження пересилання поштових відправлень рл. 0910601112805.

Також матеріали справи містять докази про те, що стягувач - ОСОБА_1 має незадовільний стан здоров`я, являється інвалідом другої групи, в підтвердження чого надала довідку МСЕК, експертний висновок, виписку з медичної картки стаціонарного хворого.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) у редакції чинній на час вчинення виконавчих дій, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 11 Закону визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За ст. 25 Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат,пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред`явлення виконавчих документів до виконання. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Положеннями ст. 25 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу стягувача, який не був залучений до розгляду судом першої інстанції, було досліджено додаткові докази, що надані стягувачем та не були дослідженні судом першої інстанції з огляду на незнання про їх існування.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що 18 червня 2016 року через поштове відділення ОСОБА_1 направила на адресу відповідача заяву про примусове виконання рішення суду та оригінал виконавчого листа.

Дані обставини підтверджуються заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2016року, фіскальним чеком від 18.06.2016 року, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 04.07.2016 року, виплату поштового переказу від 18.06.2016. та витягами з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта про відстеження пересилання поштових відправлень рл. 0910601112805 .

Доводи скаржника про відсутність ідентифікуючих ознак щодо змісту відправлення, Суд оцінює критично, оскільки відповідачем під час розгляду справи не заперечувався факт того, що ОСОБА_1 через поштове відділення 18.06.2016 направила на його адресу саме заяву про примусове виконання рішення суду та оригінал виконавчого листа (а.с.84, 90, 177), яку ним було отримано та зареєстровано 13.07.2016.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що Законом України Про виконавче провадження не заборонено надсилати виконавчі документи через поштове відділення, при цьому саме дата відправки виконавчого документу через поштове відділення є датою його подачі для примусового виконання.

Таким чином, оскільки днем відправки заяви та оригіналу виконавчого листа є 18.06.2016 року (останній день пред`явлення виконавчого листа до виконання) Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про вчасне пред`явлення виконавчого документу для виконання стягувачем, а тому у державного виконавця були всі законні підстави для відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом .

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у справі 357/10509/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді Н.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова