Постанова по делу № 185/5253/14-к

Постанова ~ 18 серпня 2020 року м. Київ справа 185/5253/14-к провадження 51-3616 ск 20 ~

Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу підсудного ОСОБА_2 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2020 року,

встановив:

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування постанови старшого слідчого з ОВС СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 10 червня 2010 року, якою накладено арешт на майно підсудного, де воно б не знаходилось.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2020 року відмовлено у прийнятті до свого розгляду апеляцій ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на вказану постанову суду першої інстанції, та ухвалено повернути негайно їм апеляції з доданими до них документами.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, у якій порушує питання про їх скасування та постановлення нової ухвали.

За приписами ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статті 350 , частини другої статті 383 , статті 384 , частини другої статті 386 , частини першої статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Частиною 2 статті 383 КПК України 1960 року визначено, що в касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів , постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру , інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд , а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції) .

За змістом оскаржуваної постанови суду першої інстанції, предметом оскарження була постанова слідчого про накладення арешту на майно, ухвалена в порядку

ст. 126 КПК України 1960 року.

Відповідно до ст. 126 КПК України 1960 року арешт майна міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Накладений на майно арешт може бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба, або у разі закриття кримінальної справи відповідно до ст. 214 КПК України 1960 року. Після надходження кримінальної справи до суду питання щодо скасування арешту може бути вирішено судом в порядку, передбаченому статтями 248, 282 КПК України 1960 року, або при постановленні вироку, відповідно до ст. 324 КПК України 1960 року.

Як слідує із оскаржуваних судових рішень, розгляд даної справи у суді першої інстанції не завершено, вирок не ухвалено.

З урахуванням наведеного, оскаржені постанови судів у силу положень ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року є іншими постановами, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, а тому не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, а від так у витребовуванні справи необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 383, 388 КПК України 1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК України, суддя

ухвалив:

Відмовити підсудному ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи за його касаційною скаргою на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2020 рокудля перевірки в касаційному порядку.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

~

~

Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1