Постанова по делу № 826/13090/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа 826/13090/16

адміністративне провадження К/9901/34472/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 ~~

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2017 року (головуючий суддя Келеберда В.І.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року (головуючий суддя Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В.,Чаку Є.В.)

у справі 826/13090/16

за позовом ОСОБА_1 ~~

до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання призначити на посаду та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

I. РУХ СПРАВИ

1.~~~~~~~~~~ У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення його на посаду начальника пересувної ремонтної майстерні з ремонту автомобільної техніки цеху ремонту автомобільної та бронетанкової техніки;

- зобов`язати призначити на раніше займану посаду начальника пересувної ремонтної майстерні з ремонту автомобільної техніки цеху ремонту автомобільної та бронетанкової техніки (Національної гвардії України) військової частини НОМЕР_1 ;

- стягнути заробітну плату за час вимушеного невиконання обов`язків за посадою, починаючи з 9 лютого 2016 року.

2.~~~~~~~~~~ Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня ~~~~~~~~~~~~~~~~~2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невирішення питання про призначення позивача на посаду. Зобов`язано вирішити питання щодо призначення позивача на посаду у військових частинах Національної гвардії України. У решті позовних вимог відмовлено.

3.~~~~~~~~~~ Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4.~~~~~~~~~~ Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від ~~~~~~~~~~~~~~~~~6 серпня 2015 року 113 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника пересувної ремонтної майстерні з ремонту автомобільної техніки цеху ремонту автомобільної та бронетанкової техніки (Національної гвардії України) військової частини НОМЕР_1 .

5.~~~~~~~~~~ Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 410, частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 410 Кримінального кодексу України.

6.~~~~~~~~~~ Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 4 грудня ~~~~~~~~~~2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року, продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 . ~~

7.~~~~~~~~~~ Наказом Головнокомандувача Національної гвардії України від 15 грудня ~~~~~~~~~~~~~~~~~2015 року 205 о/с на підставі даної ухвали слідчого судді та відповідно до підпункту 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 11 грудня 2015 року та зараховано в розпорядження командувача Національної гвардії України.

8.~~~~~~~~~~ Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 січня ~~~~~~~~~~~2016 року продовжено строк тримання під вартою позивача з одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України. 1 лютого 2016 року позивачем внесено заставу та 2 лютого 2016 року звільнено з-під варти.

9.~~~~~~~~~~ 8 лютого 2016 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про прибуття для подальшого проходження служби.

10. Наказом Командувача Національної гвардії України від 12 березня 2016 року 31 о/с позивача, який перебував у розпорядженні Командувача Національної гвардії України, зараховано з 11 березня 2016 року у розпорядження військової частини НОМЕР_1 .

11.~~~~~~~~~~ 12 липня 2016 року позивач звернуся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив призначити на раніше займану посаду начальника пересувної ремонтної майстерні з ремонту автомобільної техніки цеху ремонту автомобільної та бронетанкової техніки (Національної гвардії України) військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю підстав його перебування у розпорядженні командира військової частини. Листом від 22 липня 2016 року позивача повідомлено про заміщення даної посади іншим військовослужбовцем та відсутність у військовій частині рівнозначних посад за штатною категорією /капітан/. Також повідомлено про звернення до Головного управління Національної гвардії України з проханням вирішити питання про запропонування рівнозначних вакантних посад в інших військових частинах.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12.~~~~~~~~~~ Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що після внесення застави та звільнення з-під варти на позивача не поширюється дія підпункту 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, тобто перестали існувати обставини, що були підставою для звільнення з посади та зарахування у розпорядження командира військової частини. Проте відповідач на виконання вимог пункту 117 Положення не вирішив питання про призначення позивача на посаду, відсутні докази проведення бесід з керівництвом щодо вирішення питання подальшого проходження ним служби.

13.~~~~~~~~~~ Оскільки звільнення позивача з посади начальника пересувної ремонтної майстерні з ремонту автомобільної техніки цеху ремонту автомобільної та бронетанкової техніки (Національної гвардії України) військової частини НОМЕР_1 відбулося правомірно, що не заперечувалося сторонами, то відсутні підстави для поновлення на раніше займаній посаді. Також в силу вимог статті 8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та статті 235 Кодексу законів про працю України відсутні підстави для виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв`язку з відсутністю такого. ~~

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14.~~~~~~~~~~ Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

15.~~~~~~~~~~ Непризначення на посаду після подання позивачем рапорту 8 лютого 2016 року про прибуття до військової частини для подальшого проходження служби та протиправне тривале перебування у розпорядженні командира військової частини є прямим наслідком бездіяльності відповідача, а саме невиконання вимог пункту 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

16.~~~~~~~~~~ Також позивач у касаційній скарзі зазначав про помилкове застосування до спірних правовідносин частини другої статті 8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , оскільки дана норма регулює питання соціального захисту військовослужбовців щодо їх звільнення з військової служби та переміщення по службі, а його було звільнено з посади із зарахуванням в розпорядження командира військової частини.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17.~~~~~~~~~~ Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

18.~~~~~~~~~~ Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а ~також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон 2232-ХІІ).

19.~~~~~~~~~~ Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

20.~~~~~~~~~~ Частиною сьомою статті 6 Закону 2232-ХІІ встановлено, що порядок призначення на військові посади встановлюється~ ~Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

21.~~~~~~~~~~ Указом Президента України від 10 грудня 2008 року 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Статтею 3 даного Указу дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та статті 2 поширено на військовослужбовців~ ~Національної гвардії України.

22.~~~~~~~~~~ Відповідно до підпункту 13 пункту 116 Положення зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні. Саме на підставі даного підпункту наказом Головнокомандувача Національної гвардії України від 15 грудня 2015 року позивача було звільнено з займаної посади та зараховано в розпорядження командувача Національної гвардії України.

23.~~~~~~~~~~ Пунктом 117 Положення передбачено, що призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами~ ~12 - 16 пункту 116 цього Положення.

24.~~~~~~~~~~ У обґрунтування своїх позовних вимог, а також у обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на невиконання відповідачем вимог пункту 117 Положення та непризначення його на раніше займану посаду. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правомірно виходив з того, що оскільки перестали існувати підстави для звільнення позивача з посади та зарахування у розпорядження, відповідач мав вирішити питання про його призначення на посаду. Оскільки такі дії не були вчинені, то допущена бездіяльність є протиправною.

25.~~~~~~~~~~ Проте позивач у касаційній скарзі помилково зазначає про обов`язок відповідача поновити на попередній посаді в силу вимог пункту 117 Положення, оскільки даною нормою не передбачено обов`язку призначення військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), на посаду, з якої їх було звільнено.

26.~~~~~~~~~~ Пунктом 117 Положення передбачено виключення щодо призначення військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників) у випадку звільнення їх з попередньої посади, зокрема за підпунктом 13 пункту 116 Положення, при цьому не передбачено, до якої дати або настання яких обставин відбувається зарахування військовослужбовців у розпорядження командирів (начальників) для вирішення питання щодо подальшого проходження ними служби.

27.~~~~~~~~~~ У зв`язку з відсутністю підстав для поновлення позивача на раніше займаній посаді відсутні і підстави для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

28.~~~~~~~~~~ Таким чином судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги.

29.~~~~~~~~~~ Посилання позивача у касаційній скарзі на помилковість судів попередніх інстанцій у застосуванні до спірних правовідносин положень статті 8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей не впливає на правильність вирішення справи.

30.~~~~~~~~~~ Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

31.~~~~~~~~~~ Відповідно до статті 343 КАС України~ ~суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

32.~~~~~~~~~~ З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року у справі 826/13090/16 без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду