Постанова по делу № 161/4030/16-ц

Постанова

Іменем України

06 грудня 2019 року

м. Київ

справа 161/4030/16-ц

провадження 61-30680св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Дорошкевич Василь Борисович,

відповідач - публічне акціонерне товариство Автомобільна компанія Богдан Моторс ,

представники відповідача: Войцешук Людмила Іванівна, Карманніков Максим Олександрович, Тоцький Броніслав Артурович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Автомобільна компанія Богдан Моторс на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Кирилюк В. Ф. від 04 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я. від 12 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Автомобільна компанія Богдан Моторс (далі - ПАТ АК Богдан Моторс ) про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом.

Позовна заява мотивована тим, що 10 червня 1975 року вона була прийнята підсобним працівником на Луцький автомобільний завод, правонаступником якого є ПАТ АК Богдан Моторс . 01 липня 1988 року їй було присвоєно третій розряд по професії свердлувальник. 12 січня 1990 року вона, перебуваючи на робочому місці, у зв`язку з конструктивними недоліками обладнання, отримала тяжку травму пальця лівої кисті. За результатами розслідування нещасного випадку, що трапився з нею під час виконання трудових обов`язків, відповідачем було складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 18 січня 1990 року. Внаслідок нещасного випадку на виробництві вона отримала ушкодження здоров`я у вигляді травматичної ампутації 2-го пальця лівої кисті. Тривалий час знаходилась на лікуванні в Луцькій районній лікарні, але функції кисті в неї повністю не відновились. Зазначала, що висновком міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 28 січня 2011 року їй було вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 10% довічно. На даний час вона не може повноцінно користуватися лівою кистю, що супроводжується незручностями в повсякденному житті, веденні господарства, вона змушена докладати додаткових зусиль для відновлення свого звичайного способу життя. Отриманим трудовим каліцтвом їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, які вона постійно переживає.

Ураховуючи викладене, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у зв`язку з отриманим 12 січня 1990 року трудовим каліцтвом в розмірі 70 000 грн.

Указану справу суди розглядали неодноразово.

Короткий зміст останнього рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської від 04 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ АК Богдан Моторс на користь ОСОБА_1 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач отримала травму на виробництві, вважає доведеним факт отримання позивачем втрати працездатності на виробництві, що створює негативні наслідки, про які остання зазначає у позові. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував моральні та фізичні страждання позивача та виходив із вимог розумності, справедливості і виваженості.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ АК Богдан Моторс відхилено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської від 04 вересня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки позивач отримала травму пальця лівої кисті під час виконання трудових обов`язків унаслідок недотримання роботодавцем безпечних умов праці, то суд першої інстанції врахувавши засади розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ушкодженням здоров`я позивачу завдано моральну шкоду, право на відшкодування якої виникло з дня встановлення останній стійкої втрати працездатності згідно висновку міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК).

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

ПАТ АК Богдан Моторс подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували всіх фактичних обставин справи; не врахували, що законодавство, що було чинним на момент отримання позивачем ушкодження здоров`я (12 січня 1990 року) не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди, а тому вимоги щодо такого відшкодування безпідставні. Суд не застосував наслідки пропущення позовну давність згідно з нормами ЦК УРСР 1963 року та не врахував висновки і мотиви, наведені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу 161/4030/16-ц з Луцького міськрайонного суду Волинської області. Зупинено виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2017 року та ухвали апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указану справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 10 червня 1975 року ОСОБА_1 була прийнята підсобним працівником на Луцький автомобільний завод, правонаступником якого є ПАТ АК Богдан Моторс .

12 січня 1990 року ОСОБА_1 , перебуваючи на робочому місці, у зв`язку з конструктивними недоліками обладнання, отримала тяжку травму пальця лівої кисті.

За результатами розслідування нещасного випадку, що трапився з ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків, відповідачем було складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 18 січня 1990 року 1.

28 січня 2011 року висновком МСЕК ОСОБА_1 вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 10% довічно з 12 січня 1990 року.

Згідно з протоколом від 23 березня 2011 року 32 засідання комісії з питань вирішення спорів при відділенні виконавчої дирекції Фонду в м. Луцьку, при встановленні розміру одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності ОСОБА_1 комісія прийняла рішення не зменшувати одноразову допомогу, оскільки причиною н ещасного випадку є конструктивні недоліки агрегатно-свердлувального верстата.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею 13 Закону України Про охорону праці , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у рішенні від 27 січня 2004 року у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) (пункт 4.1) зазначив, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіює йому моральні та фізичні страждання.

У постановах Верховного суду України від 16 травня 2012 року

у справі 6-27цс12, від 24 грудня 2014 року у справі 6-188цс14, від 18 березня 2015 року у справі 6-24цс15 викладено правову позицію, згідно з якою правила відшкодування шкоди, в тому числі моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, визначаються днем первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності, а не днем безпосередньо нещасного випадку на виробництві.

З огляду на викладене при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди суд застосовує законодавство, яке діяло станом на день первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності позивачу.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року 4 передбачено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, виходячи з того, що на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, тобто з 28 січня 2011 року, діяли норми на підставі яких моральна шкода повинна бути відшкодована працівнику роботодавцем.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ПАТ АК Богдан Моторс на користь ОСОБА_1 , суд виходив з принципів розумності та справедливості, враховуючи фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у життєвих стосунках позивача. Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди аргументований судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо того, що судами попередніх інстанцій не було застосовано інститут позовної давності, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (і на вимогу про відшкодування моральної шкоди), позовна давність не поширюється.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у судах із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року було зупинено виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2017 року та ухвали апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаних судових рішень підлягає поновленню.

Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Автомобільна компанія Богдан Моторс залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2017 року та ухвали апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун