Постанова по делу № 523/11616/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2019 року

Київ

справа 523/11616/16-а

адміністративне провадження К/9901/37393/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності 539 від 29 липня 2016 року за касаційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Золотнікова О.С., Скрипниченко В.О.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Суворовського районного суду міста Одеси із позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі - Департамент ДАБІ в Одеській області, відповідач), в якому просила визнати неправомірними дії працівника Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області по справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП, скасувати постанову 539 від 29 липня 2016 року та закрити провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з постановою 539 від 29 липня 2016 року про притягнення її до адміністративної відповідальності вона не погоджується, оскільки позивач оскаржила постанову 487 від 01 липня 2016 року у судовому порядку, а тому постанова 487 на момент винесення оскаржуваної постанови 539 не набрала законної сили, тобто не мала виконуватись до розгляду судом адміністративного позову у справі 523/10106/16-а.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів неправомірності винесення головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Лисим С.О. постанови 539 від 29 липня 2016 року, а також зазначив, що оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не зупиняє дії припису або постанови.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу задоволено частково, постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 539 від 29 липня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Департамент ДАБІ в Одеській області, не зважаючи на оскарження 22 липня 2016 року позивачем постанови 487 від 01 липня 2016 року, винесеної до закінчення строку дії первинного припису від 17 червня 2016 року (у якому встановлено строк його виконання до 17 липня 2016 року), 20 липня 2016 року фактично провів повторну позапланову перевірку та в той же день виніс другий аналогічний припис зі строком виконання - до 20 серпня 2016 року і також, не дочекавшись його виконання, 29 липня 2016 року, тобто до закінчення строку виконання цього припису, ухвалив оскаржувану постанову 539.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Департамент ДАБІ в Одеській області звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 07 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі 523/11616/16-а, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено старок для подання сторонами заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Верховний Суд ухвалою від 28 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу 523/11616/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 29 листопада 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 17 червня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту ДАБІ в Одеській області Лисим С.О. була проведена перша позапланова перевірка спірного об`єкта реконструкції ( АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ). За результатами даної перевірки складено акт від 17 червня 2016 року (акт 1), яким зафіксовано факт проведення позивачем ОСОБА_1 без відповідного дозволу будівельних робіт в приміщеннях технічного поверху.

Також за результатами перевірки відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення від 17 червня 2016 року та винесено припис від 17 червня 2016 року про усунення порушень вимог законодавства до 17 липня 2016 року.

Крім цього, за результатами розгляду вищевказаного протоколу від 17 червня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду Лисим С.О. 01 липня 2016 року було винесено постанову 487, якою позивача ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 96 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн.

22 липня 2016 року постанову 487 від 01 липня 2016 року позивач оскаржила у судовому порядку. Суворовський районний суд м. Одеси постановою від 15 грудня 2016 року (справа 523/10106/16а), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

20 липня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту ДАБІ в Одеській області Лисим С.О. була проведена друга позапланова перевірка щодо виконання вимог припису від 17 червня 2016 рок. За результатами даної перевірки складено акт від 20 липня 2016 року (акт 2), яким зафіксовано факт невиконання позивачем припису від 17 червня 2016 року, термін дії виконання якого було встановлено до 17 липня 2016 року.

На підставі акта 2 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 20 липня 2016 року, згідно якого ОСОБА_1 не виконала вимоги припису від 17 червня 2016 року.

Також головним інспектором будівельного нагляду Лисим С.О. винесено припис від 20 липня 2016 року про усунення порушень вимог законодавства до 20 серпня 2016 року.

29 липня 2016 року на підставі протоколу від 20 липня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду Лисим С.О. винесено постанову 539, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 188-42 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вказаною статтею у формі штрафу в сумі 6 800 гривен.

З оскаржуваної постанови слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання припису від 17 червня 2016 року (складеного за результатами першої перевірки від 17 червня 2016 року).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційні скарзі Департамент ДАБІ в одеській області посилається на те, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та не вірно надано оцінку встановленим обставинам у справі, зокрема, тому, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 188-42 КУпАП, а саме: за невиконання припису від 17 червня 2016 року.

Також скаржник зазначає, що припис від 17 червня 2016 року позивачем до суду не оскаржувався, а тому у відповідача були всі законні підстави для складення відповідного акта, протоколу та припису за результатами повторної перевірки, а також винесення постанови 539 від 29 липня 2016 року за невиконання вимог припису від 17 червня 2016 року.

Крім того скаржник вважає неправильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що постанова 539 від 29 липня 2016 року є передчасною на тій підставі, що термін виконання усунення порушень припису від 20 липня 2016 року був встановлений до 20 серпня 2016 року, а також неправильний є висновок суду апеляційної інстанції про те, що припис від 17 червня 2016 року та постанова 487 від 01 липня 2016 року набули чинності тільки 25 травня 2017 року, тобто після підтвердження судовим рішенням правомірності проведеної перевірки, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що оскарження до суду постанови про адміністративне правопорушення зупиняє дію такої постанови або припису.

ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзиву або заперечення на касаційну скаргу Департаменту ДАБІ в Одеській області не надано, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження Департаменту ДАБІ в Одеській області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, КУпАП, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

За невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду об`єкти нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року 553 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок 553).

Згідно з пунктом 1 Порядку 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до Порядку 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Пунктом 17 Порядку 553 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що законна письмова вимога інспектора будівельного нагляду винесена в процесі здійснення державного архітектурно-будівельного контролю є обов`язковою до виконання, виключень, за яких такі вимоги можуть не виконуватися, законодавство не визначає. При цьому, за невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду посадові особи об`єктів нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі 333/5388/16-а(2а/333/247/16), від 02 жовтня 2018 року у справі 802/4402/13-а.

У зазначеному акті зафіксовано факт проведення позивачем ОСОБА_1 без відповідного дозволу будівельних робіт в приміщеннях технічного поверху в порушення частини першої статті 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , протокол про адміністративне правопорушення від 17 червня 2016 року та винесено припис від 17 червня 2016 року про усунення порушень вимог законодавства до 17 липня 2016 року.

Відповідно до статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Статтею 36 цього Закону передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах , що належать до I - III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи, підключати об`єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, 17 червня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту ДАБІ в Одеській області Лисим С.О. була проведена перша позапланова перевірка спірного об`єкта реконструкції ( АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ), за результатами якої складено акт від 17 червня 2016 року.

Також судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 20 липня 2016 року відповідно до направлення 1403 від 18 липня 2016 року з підстав перевірки виконання вимог припису від 17 червня 2016 року відповідачем проведено позапланову перевірку, якою встановлено невиконання вимог припису, що є порушенням пункту 14 Порядку 553.

За результатами перевірки та на підставі акта перевірки від 20 липня 2016 року, протоколу про адміністративне правопорушення від 20 липня 2016 року відповідачем прийнято постанову 539 від 29 липня 2016 року про визнання позивача винною у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розміні 6800 грн, яка оскаржується у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 188-42 КУпАП невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на те, що під час проведення повторної перевірки відповідачем було встановлено, що виявлені у приписі від 17 червня 2016 року порушення не усунуті, що фактично не заперечується ОСОБА_1 , як і факт проведення без відповідного дозволу будівельних робіт в приміщеннях технічного поверху, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржувана постанова винесена на законних підставах, а такому позов задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що постанова 539 від 29 липня 2016 року винесена передчасно, зокрема: до закінчення терміну дії припису від 20 липня 2016 року (термін виконання якого встановлено до 20 серпня 2016 року), а також до настання строку виконання постанови 487 від 01 липня 2016 року, винесеної за результатом першої перевірки, оскільки така постанова була оскаржена у судовому порядку.

Колегія суддів, оцінюючи правильність застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, виходить з наступного.

Так, стосовно передчасності винесення постанови 539 від 29 липня 2016 року у зв`язку з тим, що її прийнято до закінчення терміну дії припису від 20 липня 2016 року, тобто до 20 серпня 2016 року, колегія суддів доходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не врахував, що оскаржувана постанова винесена на підставі невиконання припису від 17 червня 2016 року, строк виконання якого - до 17 липня 2016 року. При цьому, виконання вимог припису від 20 липня 2016 року зі строком виконання до 20 серпня 2016 року не було предметом перевірки Департаменту ДАБІ в Одеській області. Відтак, висновок суду апеляційного суду у цій частині є помилковим.

Стосовно оскарження у судовому порядку постанови про адміністративне правопорушення 487 від 01 липня 2016 року, що стало підставою для зупинення набрання нею чинності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, у разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Дана позиція узгоджується з висновком викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі 808/2545/15.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 22 липня 2016 року постанову 487 від 01 липня 2016 року позивач оскаржила у судовому порядку. Суворовський районний суд м. Одеси постановою від 15 грудня 2016 року (справа 523/10106/16а) відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову. Як у подальшому з`ясовано судом апеляційної інстанції, вказана постанова залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року. На цій підставі суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що звернення до виконання постанови 487 від 01 липня 2016 року мало бути здійснено з моменту набрання чинності судовим рішенням у справі 523/10106/16а, тобто з 25 травня 2017 року.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що припис від 17 червня 2016 року не був предметом судового оскарження, а КУпАП містить норми, якими встановлено порядок звернення до виконання саме постанови про адміністративне правопорушення, зокрема, у разі її оскарження у судовому порядку, однак, щодо зупинення виконання припису у разі його оскарження або оскарження постанови про адміністративне правопорушення нормами права не передбачено. Крім того, невиконання припису від 17 червня 2016 року не заперечується позивачем.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення 539 від 29 липня 2016 року, оскільки остання винесена у порядку та на підставі, що визначені законом. При цьому, суд апеляційної інстанції надав неправильну правову оцінку встановленим обставинам у справі, що призвело до скасування судового рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, відповідно до статті 352 КАС України це є підставою для скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року та залишення у силі постанови Суворовського районного суду м. Одеса від 10 січня 2017 року.

Суд також враховує положення Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу Департаменту ДАБІ в Одеській області слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції - скасувати, а постанову Суворовського районного суду м. Одеса від 10 січня 2017 року залишити у силі, як таку, що відповідає закону.

Оскільки касаційний суд приймає рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то за відсутності документально підтверджених доказів щодо понесених суб`єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року скасувати

Постанову Суворовського районного суду м. Одеса від 10 січня 2017 року залишити у силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко