Постанова по делу № 802/1854/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2019 року

Київ

справа 802/1854/15-а

адміністративне провадження К/9901/24981/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Іллінецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2015 (суддя - Воробйова І.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 (головуючий суддя - Совгира Д.І., судді: Білоус О.В., Курко Д.І.) у справі 802/1854/15-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Іллінецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іллінецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Іллінецька ОДПІ) від 06.04.2015 0000801700.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Іллінецька ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2015, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги Іллінецька ОДПІ зазначає про порушення судами норм пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України, оскільки при перевищені загальної суми доходу 300000 грн. сукупно від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість протягом 12 календарних місяців, позивач не подала реєстраційну заяву про реєстрацію як платника ПДВ та податкові зобов`язання не декларувала

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Іллінецькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.03.2015 15/17-026/ НОМЕР_1 , в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пункту 183.2 статті 183 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 61443,00 грн.

В обґрунтування цього висновку відповідач зазначає, що згідно з фіскальними звітними чеками за період з 11.10.2013 по 31.12.1014 ФОП ОСОБА_1 надійшли кошти, як оплата за реалізований товар, на загальну суму 307215,00 грн., проте у встановленому законом порядку не подала заяву про реєстрацію платника ПДВ.

На підставі названого акту перевірки Іллінецькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015 0000801700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 76803,75 грн., в тому числі 61443,00 грн. - за основним платежем та 15360,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Платником податку на додану вартість відповідно до підпункту 2 пункту 180.1. статті 181 Податкового кодексу України є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з пунктом 181.1. статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 183.2. статті 183 Податкового кодексу України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Пунктом 183.10. статті 183 Податкового кодексу України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З урахуванням наведених норм, якщо особа, у якої обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 місяців перевищив 300000 грн., не подала до органу державної податкової служби заяву, то обов`язок нарахування та сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300000 грн.

При перевірці книг обліку розрахункових операцій податковим органом виявлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2012 по 01.10.2013 отримано дохід від реалізації товару в сумі 308032,00 грн., однак всупереч вимог податкового законодавства з 11.10.2013 не зареєструвалась платником ПДВ.

За період з 11.10.2013 по 31.12.2014 валовий дохід ФОП ОСОБА_1 склав 307215,00 грн.

З урахуванням встановлених обставин та керуючись нормами статей 181 та 183 Податкового кодексу України податковий орган дійшов висновку про заниження податкового зобов`язання на суму 61443,00 грн. (307215,00 грн. x 20% = 61443,00 грн.).

Однак, як встановлено судами, при проведені перевірки, розраховуючи загальну суму від здійснення позивачем операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців, перевіряючим не було відраховано з цієї суми (308032,00 грн.) податок на додану вартість (який включено контрагентами позивача), як того вимагає пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган дійшов помилкового висновку про перевищення позивачем встановленої цією нормою граничної суми у 300000 грн.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ФОП ОСОБА_1 не було допущено перевищення встановленої пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України загальної суми від здійснення своєї господарської діяльності, що підлягає оподаткуванню, оскільки загальна нарахована (сплачена) на користь позивача сума протягом останніх 12 календарних місяців від здійснення підприємницької діяльності склала 246425,60 грн. (без урахування ПДВ) (308032,00 грн. - 61606,40 (20 %) грн.), що є менше 300000 грн.

Отже, у позивача не було обов`язку подати заяву про реєстрацію платником ПДВ та податкову декларацію за базовий звітний (податковий) період, а відтак, у податкового органу відсутні підстави для нарахування податкового зобов`язання за період з 11.10.2013 по 31.12.2014.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Іллінецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я.Олендер ,

Судді Верховного Суду